Постанова

від 17.09.2024 по справі 922/860/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/860/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача Костиря Г.А. (у режимі відеоконференції);

від відповідача Тамазликар Л.Й. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" (вх.1911Х/3)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 01.08.2024),

постановлену за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" про визнання дій Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича неправомірними (вх.№18492 від 22.07.2024), у справі №922/860/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н", м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", с.Сугарівське Харківської області,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" (далі ТОВ ВКП "Восток-Н") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" (далі ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки"), в якій просило суд стягнути з останнього 7 713 000,00 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 115 695,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 у справі №922/860/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" на користь ТОВ ВКП "Восток - Н" 7 713 000,00 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 115 695,00 грн.

07.08.2020 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ, який в подальшому був пред`явлений до примусового виконання.

На адресу суду першої інстанції надійшла скарга ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" про визнання дій Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича неправомірними (вх.№18492 від 22.07.2024), в якій скаржник просить:

визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №75389212 від 05.07.2024 та від 08.07.2024 (далі постанова) неправомірними;

зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича усунути порушення, шляхом скасування постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №75389212 від 05.07.2024 та від 08.07.2024.

За твердженнями боржника, виносячи постанову про опис та арешт майна боржника, приватний виконавець припустився низки грубих порушень діючого законодавства, у зв`язку із чим постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у задоволенні скарги ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" про визнання дій Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича неправомірними відмовлено повністю.

В основу ухвали покладено висновки суду про відповідність постанови про опис та арешт майна боржника від 05.07.2024 та від 08.07.2024 вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Не погодившись із означеною ухвалою, ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить:

ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі №922/860/20 скасувати;

визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №75389212 від 05.07.2024 та від 08.07.2024 неправомірними;

зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича усунути порушення, шляхом скасування постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №75389212 від 05.07.2024 та від 08.07.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" зазначає наступне:

- судом першої інстанції порушено приписи ст.81 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), оскільки не вжито заходів процесуального примусу, передбачених ст.132 ГПК України, до приватного виконавця за невиконання вимог ухвали суду щодо надання належним чином завіреної копії довіреності вих.№15 від 02.07.2024, виданої ТОВ ВКП «Восток-Н», на уповноваження Луценка В.А. представником у виконавчому провадженні ВП №75389212, як зберігача;

- судом першої інстанції проігноровано наступні факти, наявні при складанні постанови про опис та арешт майна боржника, зазначені у скарзі на дії приватного виконавця: не було залучено до проведення виконавчих дій фахівця в галузі агрономії; незрозумілим є самостійне визначення учасниками виконавчої дії показників врожайності по кожній земельній ділянці; виконавцем не встановлено, що в боржника відсутні кошти та інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача; не залучено до виконавчих дій боржника, що позбавило останнього права запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу (ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»); виконавець наклав арешт та заборону використання на значну кількість врожаю, вартість якого значно перевищує суму стягнення; майно, що внесене до оскаржуваної постанови, безпосередньо використовується боржником у виробництві (ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»); стягувачем не доведено дійсної та обґрунтованої потреби на обмеження користування майном (ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»); виконавець не скористався жодними даними бухгалтерського обліку боржника (ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»); вартість майна самостійно виконавцем не визначена та не залучено суб`єкта оціночної діяльності (ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»); неправомірно визначено відповідального зберігача, довіреність №115 від 02.07.2024 на уповноваження Луценка В.А. бути представником ТОВ ВКП «Восток-Н» у виконавчому провадженні не могла бути підписана Німенським І.В., оскільки останній у 2020 році виїхав з території України і не повертався (ст.58 Закону України «Про виконавче провадження»); опис на арешт майна накладено на земельних ділянках, які перебувають у власності або користуванні інших фізичних чи юридичних осіб, які не є сторонами виконавчого провадження; на земельних ділянках, які використовуються боржником у господарській діяльності, засіяні зовсім інші культури, ніж зазначені у постанові.

Апеляційна скарга, разом з іншим, містить клопотання про прийняття доказів: копія адвокатського запиту вих.№02/08-24 від 02.08.2024; скріншот з електронної пошти про направлення запиту; доказ відправлення запиту засобами поштового зв`язку.

В обґрунтування клопотання про долучення доказів скаржник зазначає, що після відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування інформації від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України Громадянином України ОСОБА_1 , скаржник самостійно звернувся до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Відтак, такі докази звернення станом на час розгляду справи судом першої інстанції не існували, отже і не могли бути подані до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

На поштову адресу суду 12.08.2024 від ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" надійшло клопотання (вх.10521), за змістом якого заявник просить витребувати від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання державного кордону України Громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.2020 по теперішній час.

В обґрунтування клопотання боржник зазначає про безпідставність відмови у задоволенні аналогічного клопотання судом першої інстанції з огляду на те, що самостійно отримати відповідну інформацію ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" не має можливості в силу приписів Закону України «Про захист персональних даних». На підтвердження означених доводів надає відповідь Державної прикордонної служби України №19-53574/18/24-Вих. від 05.08.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження ухвали від 31.07.2024 у справі №922/860/20 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" до надходження копій матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги.

На адресу суду апеляційної інстанції 15.08.2024 надійшли матеріали справи.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі №922/860/20 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 17.09.2024 о 10:00год.

Через підсистему «Електронний суд» 10.09.2024 від ТОВ ВКП "Восток-Н" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.11729; у межах визначеного судом строку), за змістом якого стягувач, зокрема, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню, з огляду на наступне:

- постанова про опис та арешт майна боржника від 05.07.2024 ВП №75389212 містить всі характерні ознаки майбутнього врожаю, а саме місця його вирощування, інформації про сорт культури, даних стосовно прізвища, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, або паспортних даних особи - зберігача, що спростовує доводи скаржника;

- безпідставними є доводи апелянта щодо форми та змісту довіреності №15 від 02.07.2024, виданої стягувачем на ім`я відповідального зберігача Луценка Віталія Андрійовича, чинність якої призюмується відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України. Належних доказів щодо оскарження цієї довіреності та визнання її недійсною апелянтом не надано. З`ясування обставин на підтвердження оспорюваності довіреності виходить за межі предмету спору за даною скаргою;

- боржник як сторона виконавчого провадження має право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження. За таких підстав покладення на суд обов`язку витребувати докази, які сторона має право та необмежену можливість отримати самостійно, є перекладанням обов`язку сторони зі збирання доказів на суд.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

У судовому засіданні 17.09.2024 представник боржника (відповідача) підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник стягувача (позивача) проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Крім того представник боржника в судовому засіданні 17.09.2024 подав клопотання про залишення без розгляду його клопотання про витребування від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації щодо перетинання державного кордону України Громадянином України ОСОБА_1 , оскільки потреба у задоволенні означеного клопотання відпала.

Враховуючи означене, судова колегія залишила без розгляду клопотання боржника про витребування інформації. За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання про долучення документів, доданих до апеляційної скарги на обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання про витребування інформації.

Приватний виконавець Близнюков Юрій Володимирович у судове засідання не з`явився, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення ухвали від 20.08.2024 в електронній формі до електронного кабінету. Довідка про доставку електронного листа долучена до матеріалів справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності приватного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У контексті положень ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Статтею 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 справа №1-26/2012).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 означеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст.339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У розглядуваному випадку предметом оскарження є дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №75389212 від 05.07.2024 та від 08.07.2024.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Порядок звернення стягнення на майно боржника унормований у розділі VII Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст.48 означеного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч.1).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6).

Згідно зі ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» (особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця) у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч.5).

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві (ч.6).

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1).

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ч.2).

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису);

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо;

4) якщо опису підлягає об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження (ч.5).

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом (ч.6).

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту (ч.7).

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку (ч.9).

Відповідно до пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (зі змінами), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Обґрунтовуючи вимоги скарги на дії приватного виконавця, ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" зауважує на тому, що виконавцем не було залучено до проведення виконавчих дій боржника чи його представника.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Водночас, судова колегія погоджується з позицією стягувача, що відсутність самого боржника в процесі проведення виконавчих дій з опису та арешту виявленого майна не є перешкодою для вчинення таких дій (опису та арешту) приватним виконавцем. Судова колегія також враховує, що боржник не оспорює факту того, що всі документи, які складалися в рамках ВП 75389212, направлялися боржнику. Відтак, останній був обізнаний про хід виконавчого провадження.

Крім того відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Як убачається з постанови про опис та арешт майна боржника, виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» - Александренко С.В., ОСОБА_2 . Постанова містить підписи означених осіб (понятих). Відтак, усупереч твердженням боржника, приватним виконавцем дотримані вимоги Закону щодо осіб, присутніх при проведенні виконавчих дій.

Боржник наголошує, що оскільки не був залучений до проведення виконавчих дій, був позбавлений можливості скористатися правом у десятиденний строк з дня винесення постанови досягти згоди зі стягувачем щодо вартості майна.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження (ч.1).

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (ч.2).

У постанові про опис та арешт майна боржника зазначено, що сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що досягнення/недосягнення сторонами виконавчого провадження згоди щодо визначення вартості майна боржника не може свідчити про неправомірність дій виконавця щодо опису та арешту майна боржника.

ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" за змістом скарги на дії приватного виконавця зазначає про те, що в оскаржуваній постанові приватним виконавцем не зазначено, на підставі чого визначені останнім земельні ділянки перебувають у власності або користуванні боржника.

Як убачається зі змісту постанови, приватним виконавцем перелік земель сільськогосподарського призначення, які обліковуються на правах користування (оренди/суборенди) за ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", встановлено відповідно до інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до постанови накладено арешт на майно незавершене виробництво соняшника, пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпака та сої, які знаходяться на земельних ділянках, а не на самі земельні ділянки.

Відтак, підстави перебування земельних ділянок у користуванні боржника не мають правового значення. Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2024 представник боржника підтвердив, що культури, на які накладено арешт, вирощуються ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки".

Стосовно посилань боржника на те, що частина зазначених у постанові земельних ділянок належить та/або використовується іншими сільськогосподарськими виробниками, у тому числі фізичним особами одноосібниками, суд апеляційної інстанції зауважує наступне. У силу приписів ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У свою чергу, матеріали справи не містять і боржник за змістом апеляційної скарги не посилається на звернення таких осіб до суду з позовними заявами, як і на наявність звернутих до приватного виконавця заяв про виключення майна з під арешту.

Боржник, разом з іншим, посилається на те, що невідомо, яким чином приватним виконавцем встановлено середню врожайність по кожній земельній ділянці; найменування та кількість (вагу) зерна визначає інший фахівець (приблизно) агроном, якого до виконавчих дій залучено не було, а остаточна кількість зерна визначається за результатами збирання врожаю лабораторним методом та відповідно до ДСТУ. Боржник також зазначає, що виконавець наклав арешт та заборону використання на кількість врожаю, вартість якого значно перевищує суму стягнення.

Судова колегія зауважує, що за змістом апеляційної скарги та безпосередньо у судовому засіданні 17.09.2024 представник боржника підтвердив, що визначена (як установлено судом апеляційної інстанції, щодо частини культур) в постанові про опис та арешт майна боржника біологічна урожайність не є остаточно визначеною. Тобто, зазначена у постанові біологічна урожайність є попередньою, остаточний об`єм врожаю буде визначений лише після збору врожаю. Відтак, судова колегія відхиляє доводи скаржника про помилкове визначення приватним виконавцем врожайності, оскільки сам боржник підтвердив що достеменно визначити врожайність станом на дату накладення арешту було неможливо. У свою чергу, вартість арештованих культур може бути визначена лише в результаті їх реалізації.

Боржник стверджує, що дії виконавця, спрямовані на заборону відчуження та користування майном, зазначеним у постанові, призводять до його щоденної втрати у кількості та вартості. Правильним було б дозволити або зобов`язати провести боржнику, як сільськогосподарському виробнику збирання врожаю, очищення від засмічень, з його подальшою точною визначеністю по сортах, по якості і кількості та передати на відповідальне зберігання.

Однак, такі доводи боржника є лише його припущеннями та не обґрунтовані нормативно. До того ж у разі, якщо боржник вважав, що дії виконавця створюють перепони для реалізації кінцевої мети виконавчого провадження (погашення заборгованості), боржник мав можливість звернутися до виконавця та зазначити, які дії, на його думку, мають бути вчинені для досягнення означеної мети.

За змістом апеляційної скарги ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" також зазначає, що виконавцем не було встановлено, що в боржника відсутні кошти та інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача, та позбавлено боржника права запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Однак, сам боржник не надає суду доказів наявності в нього грошових коштів, інших цінностей чи будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення. До того ж у силу приписів ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Судова колегія, разом з іншим, вважає за необхідне звернути увагу, що рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/860/20, яким стягнуто з ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" на користь ТОВ ВКП "Восток - Н" 7 713 000,00 грн. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 115 695,00 грн., не виконується боржником вже понад чотири роки (доказів погашення заборгованості боржником не надано).

Апелянт посилається на те, що стягувачем не доведено дійсної та обґрунтованої потреби на обмеження користування майном.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відтак, встановлення приватним виконавцем у постанові про опис та арешт майна боржника заборони на відчуження та користування майном узгоджується з приписами Закону України «Про виконавче провадження». При цьому необґрунтованість, на переконання боржника, мотивів приватного виконавця чи стягувача на обмеження користування майном не може свідчити про неправомірність дій приватного виконавця.

Апелянт наголошує на тому, що вартість майна самостійно виконавцем не визначена та не залучено суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, з аналізу положень ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що станом на дату винесення постанови про опис та арешт майна боржника, оцінка такого майна не здійснюється. Відтак, обставини не проведення оцінки майна, у тому числі із залученням суб`єкта оціночної діяльності, станом на дату винесення постанови про опис та арешт майна боржника не можуть свідчити про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника.

Доводи апелянта про те, що на земельних ділянках, які використовуються боржником у господарській діяльності, засіяні зовсім інші культури, ніж зазначені у постанові приватного виконавця, не підтверджені жодними належними та допустимими у контексті норм ГПК України доказами та не можуть свідчити про неправомірність дій приватного виконавця в частині опису та арешту майна.

Судом апеляційної інстанції не надається правова оцінка доводам апеляційної скарги щодо неправомірного визначення відповідального зберігача з причин не підписання довірителем Німенським І.В. довіреності №115 від 02.07.2024 (на уповноваження Луценка В.А. бути представником ТОВ ВКП «Восток-Н» у виконавчому провадженні), оскільки у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2024 представник апелянта визнав обставини підписання означеної довіреності цифровим підписом Німенського І.В.

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки", разом з іншим, зазначає про те, що судом першої інстанції порушено приписи ст.81 ГПК України, оскільки не вжито заходів процесуального примусу, передбачених ст.132 ГПК України, до приватного виконавця за невиконання вимог ухвали суду щодо надання належним чином завіреної копії довіреності вих.№15 від 02.07.2024, виданої ТОВ ВКП «Восток-Н», на уповноваження Луценка В.А. представником у виконавчому провадженні ВП №75389212, як зберігача.

Судова колегія враховує, що відповідно до положень ч.9 ст.81 ГПК України, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ст.132 ГПК України).

Однак, у контексті приписів ст.277 ГПК України незастосування судом першої інстанції заходів процесуального примусу на виконання положень ч.9 ст.81 ГПК України не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали (постановленої за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця).

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у справі та судовою колегією не встановлено порушення місцевим господарським судом норм права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Такий результат апеляційного перегляду з урахуванням приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі №922/860/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.09.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова