Ухвала

від 27.09.2024 по справі 904/1081/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

27.09.2024 м.Дніпро Справа № 904/1081/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 904/1081/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН"

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"

про стягнення 108 568 142 грн. 95 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 83 361 279 грн. 64 коп., інфляційних втрат за період прострочення у розмірі 11 804 694 грн. 16 коп., 3% річних 3 441 446 грн. 73 коп., пеню у розмірі 9 960 722 грн. 42 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання електричної енергії за договором №С-21/12/21-1 від 21.12.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" заборгованості 83 361 279 грн. 64 коп., інфляційних втрат 11 804 694 грн. 16 коп., 3% річних 3 441 446 грн. 73 коп., пеню 498036 грн. 12 коп., судовий збір 847 840 грн.

В решті відмовлено.

Відстрочено виконання судового рішення на один рік з дня ухвалення рішення у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині відстрочення виконання рішення суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність у суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 27.06.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1114/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.07.2024 матеріали справи №904/1081/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання призначено на 15.10.2024; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

20.08.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на майно та грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Державному підприємству «Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; ЄДРПОУ 14308368) в сукупності в межах ціни позову в сумі 108 568 142,95 грн.

Заява мотивовна тими обставинами, що відповідно до частини 6 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову; ДП «ВО ПМЗ ІМ О.М.МАКАРОВА» не вживались жодні дії щодо виконання зобов`язання перед Позивачем. Водночас, ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» направляло на адресу Відповідача вимогу про негайну сплату заборгованості за Договорами про постачання електричної енергії споживачу №С-21/12/21-1 від 21.12.2021 та №С-18/03/22-1 від 18.03.2022 за період з січня 2022 року по січень 2024 року; вказані вимоги за період з січня 2022 року по січень 2024 року щодо негайної оплати заборгованості за Договорами про постачання електричної енергії споживачу №С-21/12/21-1 від 21.12.2021 та №С-18/03/22-1 від 18.03.2022 Відповідачем ігнорувалися, оплати не здійснювались.

19.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, заяву про забезпечення позову в межах справи №904/1081/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Апеляційний господарський суд, дослідивши аргументи, наведені у заяві, та оцінивши долучені до неї докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню, а у вжитті заходів забезпечення позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував увагу Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Водночас, слід наголосити, що згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14 звертав увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі Продан проти Молдови також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Як видно з матеріалів справи та поданої заяви, апелянт оскаржує рішення в частині відстрочення його виконання на один рік. Тобто, рішенням суду відповідачу вже відстрочено його виконання на один рік. Звідси не можуть розглядатись як недобросовісні дії відповідача щодо його виконання, про які зазначив позивач.

Крім того, Наказом Мінстратегпрому № 56 від 03.04.2023 Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» включене до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими припиняється на час дії воєнного стану.

З огляду на це, навіть за умови залишення рішення без змін (в оскаржуваній частині) ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не зможе стягнути кошти з відповідача в примусовому порядку у період дії воєнного стану, відтак, заявлені вимоги про накладення арешту на кошти і майно відпоідача, у даному випадку не є адекватним, розумним і співрозмірним заходом, таким, що направлене на виконання рішення.

Звідси, апеляційний суд доходить висновку, що заявником не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідного заходу, зважаючи на застосування на державному рівні заходів щодо зупинення виконавчих дій стосовно відповідача, з урахуванням критеріїв розумності та адекватності запропонованого заходу забезпечення, його співмірності із предметом позову та співвідношення із можливими негативними наслідками для інших учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі, про які просить Товариство з обмеженою відповідальністю НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні поданої ним заяви.

Як передбачено ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 136-140, 233-235, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1081/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко