Рішення

від 25.09.2024 по справі 902/817/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2024 р.Cправа № 902/817/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю представника позивача: Старика Ю. С. (довіреність № 87 від 18.12.2023),

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовною заявою Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд. 68, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код юридичної особи: 30603572)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (місцезнаходження: вул. Вінницьке шосе, буд. 17, м. Гнівань, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23310; ідентифікаційний код юридичної особи: 41050330)

про стягнення 81208,76 грн заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" заборгованості за Договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №19/571 від 08.04.2019 у сумі 81208,76 грн, яка складається з: 59893,78 грн основного боргу, 1317,66 грн інфляційних втрат, 2029,19 грн 20% річних та 17968,13 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 01.03.2024 по 24.03.2024 (включно) Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЬКА НАФТО ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» 4923,44 літрів дизельного палива, 110,45 літрів бензину А-95 та 34,24 літра водного розчину сечовини TIZINOX загальною вартістю 249895,10 грн.

Протягом березня 2024 року відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 190000,00 грн, решту коштів у сумі 59893,78 грн, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" зобов`язалось сплатити в строк до 30.05.2024.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі № 902/817/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.09.2024.

На визначену судом дату, 02.09.2024, в судове засідання з`явився представник позивача адвокат Старик Ю. С., відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Водночас, суд встановив, що ухвала від 05.08.2024 надіслана на адресу місцезнаходження відповідача, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" в довідці поштового оператора про причини повернення від 26.08.2024.

З метою дотримання процесуальних прав всіх учасників справи, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, 02.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.09.2024.

Також з огляду на причини повернення до суду поштового відправлення з ухвалою від 05.08.2024, надісланого відповідачу, у відповідності до частини четвертої статті 122 ГПК України, судом додатково вжито заходи для повідомлення відповідача про судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" на офіційному веб-порталі судової влади України.

На визначену судом дату, 25.09.2024, з`явився представник позивача адвокат Старик Ю. С. Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення поштового відправлення від 20.09.2024, адресована відповідачу ухвала від 03.09.2024 повернулась до суду з відміткою - "адресат відмовився".

Суд також враховує, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, судом вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що відзиву відповідачем не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Згідно з частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

08.04.2019 між Підприємством з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (далі також - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі також - Покупець) укладений Договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток № 19/571 від 08.04.2019 (далі Договір) (а. с. 7-11), відповідно до п. 2.1 якого Продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) Покупцеві Товари з використанням ПК на АЗС, а покупець зобов`язується прийняти Товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі. Передача Товарів Продавцем здійснюється шляхом їх відпуску через мережу АЗС Пред`явникам ПК по пред`явленню останніми ПК.

Відповідно до статті 636 Цивільного кодексу України та цього Договору, Товар, відпущений Продавцем Пред`явнику ПK, вважається проданим/поставленими Покупцю (п. 2.2 Договору).

Передача Товару здійснюється на умовах FCA-A3C Продавця (відповідно до правил IHKOTEPMC 2010) (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, передача у власність (поставка) товарів Покупцю здійснюється Продавцем цілодобово на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові: пред`явлення Паливної картки Покупцем (Пред`явником ПК), правильного введення ПІН коду ПК, та авторизації ПК в процесинговому центрі. Асортимент та кількість товарів обирається Покупцем (Пред`явником ПК) самостійно.

Фактичне приймання-передача Товарів за кількістю та асортименту здійснюється Покупцем (Пред`явником ПК) на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливороздавальної колонки, згідно з кількісними показниками чека POS-терміналу, або актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки, касового чека після чого претензії за кількістю та асортименту товарів продавцем не приймаються (п. 5.4 Договору).

Відповідно до умов п. 5.6 Договору загальна кількість, вартість, асортимент Товарів, що передаються за цим Договором Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичної кількості, асортименту та вартості поставлених Товарів цим Договором, що підтверджується електронними даними Процесингового центру, або даними чеків POS-терміналів АЗС, або касових чеків, або зведених актів приймання-передачі, або зведених видаткових накладних, якими оформлялися Транзакції і які підтверджують факт передачі Товарів Покупцю.

Детальну інформацію про здійснені Покупцем Транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, Покупець може отримати через Особистий кабінет Покупця (п. 5.8 Договору).

На вимогу однієї зі Сторін Сторони здійснюють взаємну звірку взаєморозрахунків, протягом 10 днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги іншою Стороною (п. 5.9 Договору).

Згідно з пунктами 6.1-6.2 Договору передача Товарів здійснюється відповідно до цін, встановлених на A3C на момент здійснення Транзакції. В ціну Товарів включається податок на додану вартість та інші обов`язкові платежі згідно чинного законодавства. Ціна на Товари є динамічною i може змінюватись (визначатись та коригуватись) Продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни цін на ринку Товарів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що включені при формуванні вартості Товару.

Загальна вартість (сума) цього Договору не обмежується та складається з вартості ycix Товарів, що були передані (надані) Покупцю з використанням ПK на підставі цього Договору.

Розрахунки за Товари здійснюються Покупцем в гривнях на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі. На грошову суму, внесену в якості передоплати, Покупець має право отримати Товар відповідно до умов цього Договору. Моментом здійснення Покупцем оплати вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця. При здійсненні оплати, Покупець зобов`язаний вказувати призначення платежу "Оплата зг. Договору №19/....... від 08.04.2019, у т.ч. ПДВ" (п. 6.3 Договору).

13.05.2020 між Підприємством з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" укладено Додаткову угоду до Договору, згідно з п. 1 якої Сторони дійшли згоди внести наступні зміни та доповнення до Договору:

"6.3. Загальна вapтicть (cума) цього Договору не обмежується та складається з вартості ycix Товарів, що були передані (надані) Покупцю з використанням ПK на підставі цього Договору. Оплата за Товари здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на умовах попередньої оплати a6o на умовах післяплати.

6.3.1. Покупець може здійснювати оплату за Товар на умовах післяплати у випадку належного виконання своїх зобов`язань за Договором та за відсутності письмових заперечень Продавця.

6.3.2. За отримані Товари протягом відповідного Періоду Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок не пізніше 3 (трьох) календарних днів, наступних за останнім днем Періоду в якому Покупець отримав Товари. Оплата проводиться Покупцем самостійно на підставі даних особистого кабінету.

6.3.3. Для цілей п. 6.3.2. Договору пiд Періодом розуміється проміжок часу, що становить 7 (сім) календарних днів та відраховується з дня першого отримання Товару на умовах післяплати.

6.3.4. Розмір Порогової суми, що надається Покупцеві не може перевищувати 150000,00 грн (Сто п`ятдесят грн 00 коп.) з ПДВ. В разі досягнення/перевищення розміру Порогової суми, Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за поставлені Товари протягом 1 (одного) банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в п. 6.3.4 Договору ліміту. При здійсненні оплати, Покупець зобов`язаний вказувати призначення платежу, а саме: "Оплата згідно Договору №19/571 від 08 квітня 2019 p., у т.ч. ПДВ".

6.3.5. Для цілей п. 6.3.4 пiд Пороговою сумою розуміється максимальна вартість Товару, яку Покупець може отримати протягом Періоду, та яка має бути сплачена у визначений Договором строк.

6.3.6. У разі досягнення Покупцем встановленої Порогової суми та не оплати за Товар з боку Покупця, в порядку передбаченому в п. 6.3 цього Договору, Продавець припиняє відпуск Товарів при цьому всі ПK такого Покупця блокуються до моменту повного погашення Порогової суми.

6.5. Сума оплати та їх періодичність визначаються Покупцем самостійно з урахуванням вимог, встановлених цим Договором, або, за зверненням Покупця, на підставі наданого Продавцем рахунку.".

Також пунктом 1.2 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору сторони узгодили доповнити розділ 6 "Ціна (вартість) товарів. Порядок та умови оплати товарів" Договору пунктами 6.9 та 6.10 наступного змісту:

"6.9. У разі систематичного (два та більше разів протягом календарного року) порушення умов Договору Продавець вправі в односторонньому порядку змінити порядок розрахунків за Товар на 100% передоплату. Про здійснену зміну порядку оплати Продавець надсилає Покупцеві повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в peквізитах.

6.10. Сторони погодили наступну черговість погашення Покупцем своїх грошових зобов`язань за даним Договором:

1) пеня;

2) штраф;

3) прострочена сума частково неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару;

4) оплата, яка проводиться в термін, визначений за Договором (Додатками до нього)".".

Пунктом 1.3 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору сторони вирішили доповнити розділ 9 "Відповідальність сторін за цим Договором" Договору пунктами 9.11 та 9.12 наступного змісту:

"9.11. У разі порушення термінів оплати (на умовах післяплати) за Товар Покупець виплачує на користь Продавця наступні штрафні санкції:

9.11.1 в разі прострочення платежу за Товар на термін до 5 (п`яти) календарних днів - штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого Товару за цим Договором;

9.11.2. в paзi прострочення платежу за Товар на термін до 10 (десяти) календарних днів - штраф у розмірі 8% від вартості неоплаченого Товару за цим Договором;

9.11.3. в разі прострочення платежу за Товар на термін до 20 (двадцяти) календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару за цим Договором;

9.11.4. в разі прострочення платежу за Товар терміном більше 20 (двадцяти) календарних днів - штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого Товару за цим Договором.

9.11.5. На суму простроченого платежу нараховуються відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 20% річних.

9.12. Сплата Стороною штрафних санкцій не звільняє її від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання в повному обсязі та відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору у повному обсязі. Відшкодування винною Стороною збитків іншої Сторони, не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі.".

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 59893,78 грн заборгованості позивач зазначає, що заборгованість визначена з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №19/571 від 08.04.2019 в частині оплати поставленого товару в рамках дії цієї угоди.

На підтвердження позиції позивач разом з позовною заявою подав копію підписаного сторонами Акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №19/571/КВ-0005161 від 31.03.2024 за березень 2024 року.

Відповідно до вказаного Акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №19/571/КВ-0005161 від 31.03.2024 Продавець передав, а Покупець прийняв Товар за Договором у кількості 5068,13 л (4923,44 л дизельного палива, 110,45 л бензину А-95 та 34,24 л водного розчину сечовини TIZINOX) на суму 249895,10 грн з ПДВ.

У березні 2023 року відповідачем здійснено оплати на загальну суму 190000,00 грн з ПДВ, що підтверджується копією акту вибірки (інформаційний звіт) за березень 2024 року, підписаний позивачем та відповідачем.

Відповідно до вказаного акту вибірки (інформаційного звіту) за відповідачем станом на кінець березня 2024 року рахується борг за придбаний Товар у сумі 59893,78 грн.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати 59893,78 грн заборгованості за поставлений Товар, 09.07.2024 Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" з претензією №1418 про оплату заборгованості по Договору купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №19/571 від 08.04.2019.

До вказаної претензії позивачем додано наступні копії документів: акт вибірки (інформаційний звіт) за березень 2024 року, акт приймання-передачі ТМЦ №19/571/КВ-0005161 від 31.03.2024, акт звірки станом на 31.03.2024, гарантійне зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" б/н та дати, лист з вих. № 59 від 16.05.2024.

Враховуючи те, що відповідач не провів розрахунок за Товар в повному обсязі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за Договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток № 19/571 від 08.04.2019 81208,76 грн заборгованості, що складається з 59893,78 грн - основного боргу, 1317,66 грн - інфляційних нарахувань, 2029,19 грн - суми нарахованих процентів за користування чужими коштами та 17968,13 грн - штрафу.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів частини другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статтею 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у березні 2024 року на користь відповідача здійснено поставку Товару на загальну суму 249895,10 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі ТМЦ №19/571/КВ-0005161 від 31.03.2024.

Як підтверджується матеріалами справи відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором, не було здійснено оплати вартості отриманого Товару на суму 59893,78 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2024, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, свідчить про визнання особою боргу, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 по справі №187/789/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 59893,78 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 20 % річних за користування грошовими коштами за період з 31.05.2024 по 31.07.2024, суд враховує таке.

Згідно з частиною третьою статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому розмір таких процентів у зазначеній нормі не встановлений.

Умовами пункту 9.11.5 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору сторони погодили, що на суму простроченого платежу нараховуються відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 20 % річних.

З приводу початку перебігу прострочення платежу у розмірі 59893,78 грн, суд враховує пояснення позивача, викладені у Додатку № 7 до позовної заяви "Розрахунок позовних вимог", відповідно до якого позивач погодив відповідачу відтермінування строку сплати боргу до 30.05.2024.

Таким чином, прострочення мало місце починаючи з 31.05.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 20% річних, позивач посилається на статтю 536 ЦК України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що термін "користування чужими грошовими коштами", який використаний сторонами у пункті 9.11.5 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору та згідно з частиною третьою статті 692 ЦК України потребує відповідного тлумачення.

В постанові від 10.10.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 34) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (аналогічний висновок викладений у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 (пункт 78)).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 37), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 78)).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поведінка боржника не може бути однозначно правомірною та неправомірною, тому регулятивні норми і охоронні норми не можуть застосовуватися одночасно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 96)).

Зі змісту частини другої статті 625 ЦК України випливає, що проценти, передбачені цією частиною, мають такі ознаки: 1) проценти є грошовою сумою; 2) їх розмір визначається законом або договором, тобто цей розмір є наперед відомим; 3) проценти підлягають сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

За другою із ознак, наведених вище (розмір процентів визначається законом або договором, тобто цей розмір є наперед відомим), проценти за частиною другою статті 625 ЦК України відрізняються від збитків, розмір яких залежить від майнових втрат кредитора, наперед невідомий і підлягає доведенню позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.23)).

У постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 904/2295/22 Верховний Суд здійснюючи тлумачення частини третьої статті 692 ЦК України, зазначив, що оскільки цією частиною встановлені наслідки порушення зобов`язання, то зазначена норма є охоронною. Відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 108)). При цьому наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 102)).

Отже, під "процентами за користування чужими грошовими коштами", про які йдеться в частині третій статті 692 ЦК України, слід розуміти проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши зміст пункту 9.11.5 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору, суд дійшов висновку, що погоджені сторонами у Договорі та заявлені до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою є процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України (інший розмір процентів встановлений договором).

Отже, у пункті 9.11.5 Додаткової угоди від 13.05.2020 до Договору сторони фактично узгодили сплату процентів за частиною другою статті 625 ЦК України і встановили їх договірний розмір 20% річних.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 20 % річних, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума 2029,19 грн за період з 31.05.2024 по 31.07.2024 є арифметично правильною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 1317,66 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період прострочення з 01.06.2024 по 31.07.2024 (визначений у додатку №7 до позовної заяви) встановив, що такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду.

А тому позов в частині стягнення з відповідача 1317,66 грн інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 17968,13 грн штрафу, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17968,13 грн штрафу з посиланням на п. 9.11 Договору в редакції Додаткової угоди від 13.05.2020.

За приписами частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.11.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 13.05.2020 сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати (на умовах післяплати), терміном більше 20 (двадцяти) календарних днів, Покупець виплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого Товару за цим Договором.

Згідно з положеннями статтей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до вимог частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже було зазначено, положеннями пункту 9.11.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 13.05.2020 сторони погодили, що Покупець виплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару за цим Договором.

Здійснивши перерахунок заявленого розміру неустойки, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем сума штрафу - 17968,13 грн є арифметично правильною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому є обґрунтованою.

Водночас, згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги такі обставини:

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не наведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язання відповідачем;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу на 50% і таким чином стягненню підлягає 8984,07 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положеннями статей 76, 77, 78, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Враховуючи, що за подання позовної заяви у справі № 902/817/24 судовий збір сплачений в мінімальному розмірі, за правилами статті 129 ГПК України він підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (місцезнаходження: вул. Вінницьке шосе, буд. 17, м. Гнівань, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23310; ідентифікаційний код юридичної особи: 41050330) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд. 68, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код юридичної особи: 30603572) 59893,78 грн - основного боргу, 1317,66 грн - інфляційний нарахувань, 2029,19 грн - 20 % річних, 8984,07 грн - штрафу та 3028,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" в частині стягнення штрафу у розмірі 8984,06 грн - відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення надіслати позивачу та адвокату Старику Ю. С. до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 27 вересня 2024 р..

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА НАФТО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ"- рекомендованим листом з повідомленням про вручення (вул. Вінницьке шосе, буд. 17, м. Гнівань, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23310) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення