Рішення

від 27.09.2024 по справі 904/3092/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3092/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення безпідставно одержаних коштів

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" про стягнення безпідставно одержаних коштів в розмірі 145612,43грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави внаслідок включення всупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" податку на додану вартість у загальному розмірі 145612,43грн до вартості товарів для заправки (дозаправки) транспорту до укладених із відповідачем договорів поставки №193/22 від 06.09.2022, №234/22 від 18.10.2022, №307/22 від 09.12.2022, №331/22 від 19.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 позовну заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ залишено без руху на підставі статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

22.07.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач надав уточнену позовну заяву, яка містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, надав докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, та усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.08.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували придбання палива на підставі договорів саме для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Крім того, ціна за договорами поставки №193/22 від 06.09.2022, №234/22 від 18.10.2022, №307/22 від 09.12.2022, №331/22 від 19.12.2022 була самостійно визначена Дніпровським державним університетом внутрішніх справ з урахуванням ПДВ та при укладенні договору не коригувалася. Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та визначили ціну за договорами в тому числі з ПДВ.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" (далі продавець, відповідач) та Дніпровським державним університетом внутрішніх справ (далі покупець, позивач) укладено договори поставки №193/22 від 06.09.2022 (далі договір №193/22), №234/22 від 18.10.2022 (далі договір №234/22), №307/22 від 09.12.2022 (далі договір №307/22), №331/22 від 19.12.2022 (далі договір №331/22) (далі разом договори).

Відповідно до пунктів 1.1 договорів №№193/22, 307/22, 331/22 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (в талонах/скетч-картках) код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (далі за текстом товар), а покупець прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору №234/22 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (в талонах/скетч-картках), бензин-А-95-Євро5-Е0 (в талонах/скетч-картках) код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (далі за текстом товар), а покупець прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Асортимент, вартість та кількість товару наведені в специфікації, яка являє собою невід`ємну частину цього договору (пункти 1.2 договорів).

Згідно з пунктом 3.1 договору №193/22 загальна вартість цього договору становить 105800,00грн, з урахуванням ПДВ 6921,50грн, згідно специфікації (додаток №1).

За пунктом 3.1 договору №234/22 загальна вартість цього договору становить 669990,00грн (шістсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 00 копійок в т.ч. ПДВ сорок три тисячі вісімсот тридцять одна гривня, 12 копійок).

Загальна вартість цього договору становить 290000,00грн, з урахуванням ПДВ 18971,96грн (пункт 3.1 договору №307/22).

Загальна вартість цього договору становить 1160000,00грн з ПДВ, сума ПДВ 75887,85грн (пункт 3.1 договору №331/22).

Розрахунки проводяться на підставі наданого продавцем рахунку та накладної протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання покупцем товару в порядку, передбаченому законодавством для бюджетних організацій (пункти 4.1 договорів).

Пунктами 5.2 договорів встановлено, що днем поставки товару вважається дата одержання товару уповноваженим представником покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару та оформлення накладної.

Інші умови цих договорів є тотожними.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірні договори визнавалися недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію цих договорі. Відтак, вищезгадані договори є чинними на час розгляду справи.

До кожного договору між сторонами підписані відповідні специфікації (а.с. 15, 21, 27, 35 том 1).

На виконання договору №193/22 відповідач поставив позивачу дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 на загальну суму 105800,00грн (у тому числі ПДВ 7% 6921,00грн), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0000001349 від 08.09.2022 (а.с. 36 том 1).

За платіжним дорученням №3587 (внутрішній номер 2274506480) від 08.09.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого згідно з договором №193/22 товару в сумі 105800,00грн, у тому числі ПДВ 6921,50грн (а.с. 41 том 1).

На виконання договору №234/22 відповідач поставив позивачу дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 та бензин-А-95-Євро5-Е0 на загальну суму 669990,00грн (у тому числі ПДВ 7% 43831,12грн), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0000001581 від 20.10.2022 (а.с. 37 том 1).

За платіжним дорученням №3891 (внутрішній номер 234181202) від 24.10.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого згідно з договором №234/22 товару в сумі 66990,00грн, у тому числі ПДВ 43831,12грн (а.с. 42 том 1).

На виконання договору №307/22 відповідач поставив позивачу дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 на загальну суму 290000,00грн (у тому числі ПДВ 7% 18971,96грн), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0000001895 від 20.10.2022 (а.с. 38 том 1).

За платіжним дорученням №4311 (внутрішній номер 244748853) від 14.12.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого згідно з договором №307/22 товару в сумі 290000,00грн, у тому числі ПДВ 18971,93грн (а.с. 43 том 1).

На виконання договору №331/22 відповідач поставив позивачу дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 на загальну суму 1160000,00грн (у тому числі ПДВ 7% 75887,85грн), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №0000001982 від 20.12.2022 (а.с. 39 том 1).

За платіжним дорученням №4448 (внутрішній номер 247398642) від 22.12.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого згідно з договором №331/22 товару в сумі 1160000,00грн, у тому числі ПДВ 75887,85грн (а.с. 44 том 1).

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, фактичне постачання товару за договорами закупівлі товарів №193/22 від 06.09.2022, №234/22 від 18.10.2022, №307/22 від 09.12.2022, №331/22 від 19.12.2022 здійснене відповідачем після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Позивач зазначає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договорами про закупівлю товарів №193/22 від 06.09.2022, №234/22 від 18.10.2022, №307/22 від 09.12.2022, №331/22 від 19.12.2022 податку на додану вартість у загальному розмірі 145612,43грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", а сплачені кошти у сумі 145612,43грн є безпідставно одержаними.

Позивач з огляду на вимоги вищезгаданої постанови звернувся до відповідача із листом-вимогою №1/2182 від 10.04.2024 (а.с. 45 том 1), в якому просив повернути сплачені кошти у вигляді податку на додану вартість за вказаними договорами №193/22 від 06.09.2022 (ПДВ у розмірі 6921,50грн), №234/22 від 18.10.2022 (ПДВ 43831,12грн), №307/22 від 09.12.2022 (ПДВ 18971,96грн), №331/22 від 19.12.2022 (ПДВ 75887,85грн).

Відповідач у своїй відповіді на вимогу заперечував щодо сплати коштів, ПДВ у загальній сумі 145612,43грн не повернув, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю правових підстав для формування ціни вартості товарів за договорами разом із податком на додану вартість; виконанням позивачем та відповідачем своїх зобов`язань за договорами та стягнення з відповідача спірної суми грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Правовідносини позивача та відповідача у цій справі характерні для договору поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами частин першої, третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У правовідносинах між сторонами у справі можна припустити, що спірні договори могли б бути укладені без включення до них умов щодо ПДВ у розмірі 7%. При цьому, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Господарський суд зазначає, що предметом договорів №193/22, №234/22, №307/22, №331/22 є поставка відповідачем позивачу за плату дизельного палива та бензину.

Як зазначалось, відповідно до пунктів 1.1 договорів №№193/22, 307/22, 331/22 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (в талонах/скетч-картках) код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (далі за текстом товар), а покупець прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору №234/22 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (в талонах/скетч-картках), бензин-А-95-Євро5-Е0 (в талонах/скетч-картках) код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (далі за текстом товар), а покупець прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Договорами не визначено цільове призначення товару. Будь-які посилання стосовно того, що постачання дизельного палива та бензину здійснювалось з метою заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, та саме для потреб забезпечення оборони України, тощо, договори не містить.

Матеріали справи не містять доказів того, що до, під час укладення договорів №193/22, №234/22, №307/22, №331/22 позивач звертався до відповідача з інформацією про те, що постачання товару здійснюється для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави або для заправки (дозаправки) транспорту третіх осіб.

Враховуючи викладене, мета придбання дизельного палива та бензину за вищезгаданими договорами не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" для можливості оподатковування операцій з постачання товарів за нульовою ставкою.

Також, господарський суд зазначає, що позивач не є суб`єктом - отримувачем товару, який в силу постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 наділений правом оподатковування операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України за нульовою ставкою.

З огляду на викладене, на відносини між Дніпровським державним університетом внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" за договорами №193/22, №234/22, №307/22, №331/22 не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та положення підпункту "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.

Також, господарський суд зазначає, що пунктами 5.2 договорів встановлено, що днем поставки товару вважається дата одержання товару уповноваженим представником покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару та оформлення накладної.

Господарський суд наголошує, що договорами не визначено цільове призначення товару. Отже, після отримання товару за наведеними договорами, в яких не визначено спеціального предмету та мети придбання товару, позивач має право розпоряджатися ним на власний розсуд як своєю власністю, зокрема, використати у власних потребах або передати його на будь-яких умовах третім особам, тощо.

У випадку передання позивачем такого товару на свій розсуд третім особам, між позивачем та третіми особами виникають свої, окремі правові відносини, які жодним чином не впливають на правовідносини між сторонами за договорами №№193/22, 234/22, 307/22, 331/22. Таким чином, подальші дії з розпорядження позивачем своєю власністю не можуть створювати для відповідача будь-які правові наслідки.

Позивач наголошує, що укладання договору і фактична поставка товару за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" відбулася після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

З огляду на викладене, позивач, будучі обізнаним про набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", мав можливість, укладаючи спірні договори, повідомити відповідача про те, що постачання товару буде здійснюватись для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, або для заправки (дозаправки) транспорту третіх осіб, тощо та укласти такий договір із відповідними відомостями, а також без включення ПДВ до ціни договору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для висновку про оподаткування за нульовою ставкою господарських операцій з постачання Дніпровському державному університету внутрішніх справ дизельного пального та бензину за договорами поставки №№193/22, 234/22, 307/22, 331/22.

З позовної заяви вбачається, що позивач визначає грошові кошти у розмірі 145612,43грн, як безпідставно набуті та просить стягнути їх з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вказано вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" та Дніпровським державним університетом внутрішніх справ укладено договори №193/22 від 06.09.2022, №234/22 від 18.10.2022, №307/22 від 09.12.2022, №331/22 від 19.12.2022. До кожного договору між сторонами підписані відповідні специфікації.

На виконання умов договорів відповідач поставив позивачу дизельне паливо та бензин на загальну суму 2225790,00грн, в т.ч. ПДВ 145612,43грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладним.

Позивач стверджує, що оплатив поставлений відповідачем товар в повному обсязі, в тому числі ПДВ 145612,43грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

В той же час, господарський суд дійшов висновку, що підстави для оподаткування за нульовою ставкою господарських операцій з постачання Дніпровським державним університетом внутрішніх справ дизельного пального та бензину за договорами №193/22, №234/22, №307/22, №331/22 відсутні.

Таким чином, позивач в рамках договорів №№193/22, 234/22, 307/22, 331/22 отримав оплату в розмірі 2225790,00грн, в т.ч. ПДВ 145612,43грн, що відповідає положенням договорів, приписам Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Враховуючи вищевикладене, укладені сторонами договори №№193/22, 234/22, 307/22, 331/22 є достатньою та належною правовою підставою для сплати позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 145612,43грн.

З огляду на викладене, сплачені позивачем відповідачу грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання договорів поставки, укладених сторонами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 145612,43грн безпідставно набутих грошових коштів є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 3028грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Дніпровського державного університету внутрішніх справ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Трейд" про стягнення безпідставно одержаних коштів.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 27.09.2024.

Суддя В.О. Татарчук