Рішення

від 02.09.2024 по справі 907/518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

02 вересня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/518/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атеро, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кифа, с. Мідяниця Берегівського району Закарпатської області

про стягнення 101 302,63 грн, у тому числі 62 571,45 грн заборгованості за поставлений товар, 17 759,54 грн пені, 5336,72 грн інфляційних нарахувань, 3120,63 грн трьох процентів річних та 12 514,29 грн штрафу,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Атеро, м. Київ звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кифа, с. Мідяниця Берегівського району Закарпатської області про стягнення 101 302,63 грн, у тому числі 62 571,45 грн заборгованості за поставлений товар, 17 759,54 грн пені, 5336,72 грн інфляційних нарахувань, 3120,63 грн трьох процентів річних та 12 514,29 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі №907/518/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 05.08.2024.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №АТ 02/01022022 від 01.02.2022 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 62 571,45 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 17 759,54 грн пені, 5336,72 грн інфляційних нарахувань, 3120,63 грн трьох процентів річних та 12 514,29 грн штрафу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 01.07.2024 про відкриття провадження у справі №907/518/24 була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Атеро (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кифа (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №АТ 02/01022022 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується постачати покупцеві товар, в асортименті, кількості та за ціною, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (надалі іменується Товар), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Товар поставляється покупцю окремими партіями. Кожна партія товару визначається замовленням покупця (п. 1.2. Договору).

За змістом п. 3.4. Договору, у момент поставки (передачі у власність) товару постачальник зобов`язаний передати покупцю на відповідну партію товару: рахунок на оплату; видаткову накладну, а також у визначених законом випадках товаро-транспортну накладну.

Відповідно до п. 3.6., 3.7. Договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах: FСА склад продавця відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 у чинній редакції, якщо інше не узгоджене додатком до Договору. Моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового пошкодження або знищення товару від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця (чи його представника) в пункті доставки та підписання покупцем видаткової і/або товарно-транспортної накладної.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна сума цього Договору визначається як фактична сумарна вартість товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії Договору.

Розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом шляхом попередньої оплати. Постачання товару відбувається після зарахування коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.2., 4.3. Договору).

Згідно із п. 5.4. Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару.

За умовами п. 5.5. Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання понад 180 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

На підставі п. 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і є безстроковим. Будь-яка сторона, що не має невиконаного зобов`язання за Договором, має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.

На виконання умов Договору поставки №АТ 02/01022022 від 01.02.2022 позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар на суму 75 708,60 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін без будь-яких зауважень видатковою накладною №194 від 24.10.2022 на суму 75 708,60 грн, копія якої міститься в матеріалах справи.

Водночас вартість поставленого позивачем товару відповідачем була оплачена лише частково, із огляду на що в останнього виникла та рахується заборгованість перед ТОВ Атеро у розмірі 62 571,45 грн (із урахуванням здійсненого позивачем розподілу коштів на погашення заборгованості за минулі періоди).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 62 571,45 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 17 759,54 грн пені, 5336,72 грн інфляційних нарахувань, 3120,63 грн трьох процентів річних та 12 514,29 грн штрафу.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки №АТ 02/01022022 від 01.02.2022 та видаткової накладної №194 від 24.10.2022 товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 62 571,45 грн (із урахуванням здійсненого позивачем розподілу коштів на погашення заборгованості за минулі періоди).

Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 62 571,45 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 571,45 грн заборгованості за поставлений товар є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

На підставі п. 5.4., 5.5. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 17 759,54 грн пені та штраф у розмірі 12 514,29 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару.

У свою чергу, на підставі п. 5.5. Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання понад 180 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок заявленої до стягнення пені у межах відповідних боргових періодів, суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування позивачем пені у розмірі 17 655,83 грн, у тому числі 12 341,54 грн пені за період із 25.10.2022 (з наступного дня після одержання товару відповідачем) по 20.02.2023 та 5314,29 грн пені за період із 21.02.2023 по 23.04.2023. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку її нарахування.

Водночас сума 12 514,29 грн штрафу обчислена позивачем арифметично вірно (20% від неоплаченої заборгованості за поставлений товар у розмірі 62 571,45 грн складає суму 12 514,29 грн) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Із покликанням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 5336,72 грн та суму 3120,63 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах вищезазначених боргових періодів, суд встановив, що обґрунтованим і підставним є нарахування інфляційних втрат у розмірі 5336,72 грн, а 3% річних у розмірі 3114,41 грн. У задоволенні решти суми заявлених до стягнення трьох процентів річних належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 62 571,45 грн заборгованості за поставлений товар, 17 655,83 грн пені, 5336,72 грн інфляційних нарахувань, 3114,41 грн трьох процентів річних та 12 514,29 грн штрафу є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3024,71 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кифа, будинок 226 А, с. Мідяниця, Берегівський район, Закарпатська область, 90122 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 32637357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атеро, пр. Івасюка Володимира, будинок 6Б, корпус 2, квартира 41, м. Київ, 04211 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37949425) суму 101 192,70 грн (Сто одна тисяча сто дев`яносто дві гривні 70 коп), у тому числі 62 571,45 грн (Шістдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 45 коп) заборгованості за поставлений товар, 17 655,83 грн (Сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 83 коп) пені, 5336,72 грн (П`ять тисяч триста тридцять шість гривень 72 коп) інфляційних нарахувань, 3114,41 грн (Три тисячі сто чотирнадцять гривень 41 коп) трьох процентів річних та 12 514,29 грн (Дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 29 коп) штрафу, а також 3024,71 грн (Три тисячі двадцять чотири гривні 71 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 27.09.2024.

Суддя Л.І. Пригара