Рішення

від 25.09.2024 по справі 908/1685/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 908/1685/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1685/24

за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дестроер, ідентифікаційний код юридичної особи 32025597 (вул. Нижньодніпровська, буд. 14а, кв. 74 м. Запоріжжя, 69091)

про зміну договору оренди землі

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Білик Н.О. посвідчення №1417 від 31.10.2023;

від відповідача: Гребенюк О.М., довіреність від 25.09.24, паспорт НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС в Запорізькій області від 06.06.2000

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2024 до Господарського суду Запорізької області через сиситему Електронний суд надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Дестроер, згідно з якою, на підставі ст. 142, 144 Конституції України, ст. ст. 632, 651, 652 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 162, 164 ГПК України, ст. ст. 14, 271, 288 Податкового кодексу України, ст. 18, 20, 23 ЗУ Про оцінку землі, ст. ст. 21, 30 ЗУ Про оренду землі, ст. ст. 10, 26, 59, 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, позивач просить:

1. Змінити п. 5. Договору оренди землі №040426100073 від 19.11.2004 року, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Дестроер, загальною площею 0,0590 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23 А, для розташування кафе, виклавши його в такій редакції:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4 266 059,90 грн в цінах 2024 року.;

2. Змінити п. 9. Договору оренди землі №040426100073 від 19.11.2004 року, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Дестроер, загальною площею 0,0590 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23 А, для розташування кафе, виклавши його в такій редакції:

9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 127 981,80 грн, що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2024 року.

3. Стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Дестроер на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від11.06.2024 справу № 908/1685/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 суд призначив підготовче засідання на 08.07.2024 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 08.07.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання. Суд оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини не явки суду не повідомив.

Ухвала суду від 17.06.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1685/24 направлена на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що документів чи пояснень від відповідача на адресу позивача не надходило.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 22.07.2024 о 12 год. 20 хв.

В судовому засіданні 22.07.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд зазначив, що з метою доведення до відома відповідача про розгляд справи №908/1685/24 ухвала суду від 08.07.2024 розміщена на веб-сайті Судової влади України.

Також, ухвала суду від 08.07.2024 направлена на адресу одного із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Дестроер, ОСОБА_1 на час судового засідання до суд не повернулась.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2024 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, що пояснень від відповідача на адресу позивача не надходило.

Ухвалою суду від 22.07.2024 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 28.08.2024 о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 28.08.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представники позивача в судовому засідання зазначила, що станом на 28.08.2024 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.

За таких обставин, суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку присутньої у судовому засіданні представника позивача про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 25.09.2024 о/об 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив позов задовольнити.

Представник відповідача погодився з позовними вимогами та зазначив, що відповідачем здійснюється внесення орендної плати виходячи з нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, заборгованість відсутня.

В судовому засіданні 25.09.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дестроер» (орендар) був укладений договір оренди землі №040426100073 від 19.11.2004 року (далі Договір оренди землі).

За умовами п. 1 Договору оренди землі, Орендодавець відповідно до рішення восьмої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради №28 від 25.04.2003 р. надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для розташування кафе, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23 а.

Відповідно до п. 8. Договору оренди землі, договір укладено на 10 років.

За актом прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі, позивачем надано, а відповідачем прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0590 га з кадастровим номером 2310100000:05:005:0005.

29.12.2007 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 19.11.2004 року №040426100073, якою внесено зміни та доповнення до Договору оренди землі, а саме в частині орендної плати за землю та її індексування: « 1. Пункт 9, 10, 11 договору виклали в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 6 634 грн. 76 коп., що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року. 10. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації. Визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії. 11. Орендна плата вноситься щомісячно, рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.».

20.08.2008 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 19.11.2004 року №040426100073, якою внесено зміни та доповнення до Договору оренди землі, а саме в частині орендної плати за землю та її індексування: « 1. Пункт 9 договору виклали в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 23 590 грн. 21 коп., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 року.».

15.01.2019 Верховний суд Касаційного господарського суду постановою по справі № 908/2217/17 касаційну скаргу Позивача залишив без задоволення. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.01.2018 (залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2018) було позов задоволено, визнано поновленим Договір оренди землі на строк десять років на тих самих умовах в редакції додаткової угоди. Тобто, Договір оренди землі є діючим в редакції 2004 із врахуванням додаткових угод за 2007 та 2008 роки.

За даними витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-2300046652024 від 28.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23 А, складає 4 266 059,90 грн. в цінах 2024 року.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по Договору оренди землі в цінах 2024 року складає 127 981,80 грн.: 4 266 059,90 грн * 3% = 127 981,80 грн., де: 4 266 059,90 грн. нормативна грошова оцінка землі в цінах 2024 року; 3% розмір орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки землі, визначений рішенням ЗМР від 28.11.2018 № 26.

Таким чином, позивча вважає, що Договір оренди землі підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення до нього відповідних змін.

З метою досудового врегулювання спору, Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради направлялась відповідачу пропозиція про внесення змін до договору оренди землі від 04.04.2024 № 02/03.3-32/00915 з проектом додаткової угоди, розрахунком орендної плати та витягом № НВ-2300046652024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. За поясненнями позивача, пропозиція з додатками не була отримана відповідачем, згідно інформації з сайту Укрпошти невдала спроба вручення. Станом на 03.04.2024 додаткова угода про внесення змін до Договору оренди землі не підписана, у зв`язку з чим подано позов у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі).

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В частині третій ст. 653 ЦК України зокрема визначено: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Вирішуючи спір суд також враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 1 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Отже договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій.

Частинами 1, 3, та 4 статті 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України Про оцінку земель, статті 21 Закону України Про оренду землі, пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 (пункт 87), від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.13) та інших.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21)

Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду у справі № 924/438/22 від 26.04.2023).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 (пункт 8.17)).

Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у згаданій вище постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, суд дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог у даній справі про внесення змін до Договору оренди землі, які пов`язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не призведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, належному способу захисту орендодавця земельної ділянки комунальної власності, що передана в оренду відповідачу, відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.

Обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.

Якщо позивач обрав інший спосіб захисту, суд має відмовити у задоволенні позову, крім випадку, коли з урахуванням положень частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав у цій справі не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.09.2024.

Суддя А.О. Науменко