Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/6977/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/6977/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" (41615, Сумська область, Конотопський район, м. Конотоп, вул.. Садова, буд. 39 А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВХ2000" (01133, м.Київ, вул.Болбочана Петра, буд. 6-А)

про стягнення 10 731 000,00 грн.

Представники учасники справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "ТЕПЛОГАРАНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВХ2000" про стягнення 10 731 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву Комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" залишено без руху.

13.06.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2024.

09.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача у підготовчому засіданні 15.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою від 20.06.2024 про відкриття провадження у справі повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкладено підготовче засідання на 19.08.2024.

15.08.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача у підготовчому засіданні 19.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 19.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача та відповідача у підготовче засідання 19.08.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024.

16.09.2024 систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача у судове засідання 16.09.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засідання 16.09.2024 судом у відповідності до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 між Комунальним підприємством «Теплогарант» (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВХ2000" (далі-постачальник) укладено Договір №133 про закупівлю товару, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця Теплогенеруючий комплекс ТМ-4500 (4380 кВт), код ДК 021: 2015-44620000-2 «Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі», (далі - товар), визначений у Специфікації (Додаток 1) до Договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець, зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідатиме чинним нормам якості для товару даного виду, технічним вимогам, зазначеним у специфікації (Додатком 1) до Договору. Постачальник гарантує якість товару протягом 5 років від протікання. (п. 2.1-2.2 Договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні. Ціна на товар встановлюються з урахуванням вартості всіх накладних витрат. Сума Договору становить 12 160.700,00 грн. з урахуванням ПДВ. Джерело фінансування: 10 350 000.00 грн, кошти місцевого бюджету на поповнення статутного капіталу КП «Теплогарант» згідно Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства Конотопської міської територіальної громади па 2021-2024 року у редакції, затвердженій рішенням Виконавчого комітету від 30.06.2022 № 166 та згідно рішення Конотопської міської ради (8 скликання, 21 сесія) від 09.06.2022 року «Про затвердження Статуту Комунального підприємства «Теплогарант», 1 810 700,00 грн. кошти підприємства під господарської діяльності (Розділ 3).

Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили умови оплати, що покупець сплачує передплату в розмірі 10 350 000,00 гри, з ПДВ на підставі рахунку шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-х робочих днів з дня надходження коштів цільового призначення (п. 3.4.1 Договору) на поточний рахунок покупця. Решта 1 810 700,00 грн. з ПДВ сплачується покупцем на підставі рахунку шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-ох робочих днів з дня повідомлення постачальником покупця про готовність відвантаження товару.

Строк поставки: по 31 серпня 2022р включно. Гарантів на строк 3 роки від протікання. Строк експлуатації 5 років. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін видаткової накладної та передання товару покупцю у місці поставки (п. 5.2, 5.7 Договору).

Згідно до п. 8.1 Договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого із положень даного Договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин, що перебувають поза контролем виконавчої Сторони, таких як

- природні явища. що мають стихійний характер (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання й зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

- надзвичайні (екстремальні) ситуації в громадському житті (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств. реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

- заборонні дії (акти) держави (запровадження комендантської години, карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень й актами державних органів влади, закриття морських проток. ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо). Цей перелік обставин не є вичерпним. (далі - форс-мажорні обставини).

У разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі покупцю, постачальник сплачує штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. У разі затримки поставки товару більш, як на один місяць понад строку, передбаченого Договором, покупець має право в односторонньому порядку перервати днію даного Договору (п. 7.2-7.3 Договору).

Відповідно до п. 12.1 правочину, договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками Сторін) і діє по 31 грудня 2022 року.

Додатком №1 до Договору №133 від 06.07.2022 сторони погодили товар, його кількість та вартість, а саме: теплогенеруючий комплекс ТМ-4500 (4380 кВт), кількість - шт, ціна за одиницю, грн - 12 160 700,00.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну розмірі 10 731 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 883 від 29.07.2022 на суму 9 780 00,00 грн, № 886 від 01.08.2022 на суму 480 000,00 грн, № 998 від 22.08.2022 на суму 381 000,00 грн.

Додатковими угодами №1 від 31.08.2022 та №2 від 30.11.2022 до о Договору №133 від 06.07.2022 викладено п. 5.2 правочину у новій редакції та продовжено строк поставки до 31.12.2022 року.

19.12.2022 відповідач звернувся до позивача із листом вих. №19/12-03, в якому посилався на військовий стан та складнощі у закупівлі комплектуючих іноземного виробництва для виготовлення котлів, запропонувавши продовжити термін дії Договору №133 від 06.07.2022 до 2023 року.

Додатковою угодою № 3 від 26.12.2022 до Договору №133 продовжено строк поставки до 31.03.2023, строк дії Договору до 31.03.2023.

24.03.2023 відповідач звернувся до позивача із листом вих. № 24/03, в якому посилався на військовий стан та складнощі у закупівлі комплектуючих іноземного виробництва для виготовлення котлів. Крім того, відповідач запропонував позивачу продовжити дію Договору №133 до 31.08.203, гарантуючи виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Додатковою угодою №4 від 27.03.2023 до Договору №133 продовжено строк поставки до 31.08.2023, строк дії Договору до 31.08.2023.

07.09.2023 позивач звернувся до відповідача із листом вих. №518 щодо поставки товару

Додатковою угодою №5 від 31.08.2023 продовжено строк поставки та дію Договору №133 від 06.07.2022 до 31 жовтня 2023 року.

07.09.2023 позивач звернувся до відповідача із листом вих. №518 щодо поставки товару. ТОВ "ТВХ2000" відповідь на вказаний лист не надало.

12.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача повідомлення вих. №23 про порушення договірних зобов`язань за Договором №133 від 06.07.2022 (в редакції додаткових угод) з поставки товару, а саме: теплогенеруючий комплекс ТМ-4500 (4380 кВт).

Вказана вимога відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку поставки товару за Договором про закупівлю товару №133 від 06.07.2022.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

кладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну розмірі 10 731 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 883 від 29.07.2022 на суму 9 780 00,00 грн, № 886 від 01.08.2022 на суму 480 000,00 грн, № 998 від 22.08.2022 на суму 381 000,00 грн.

24.03.2023 відповідач звернувся до позивача із листом вих. № 24/03, в якому посилався на військовий стан та складнощі у закупівлі комплектуючих іноземного виробництва для виготовлення котлів. Крім того, відповідач запропонував позивачу продовжити дію Договору №133 до 31.08.203, гарантуючи виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

07.09.2023 позивач звернувся до відповідача із листом вих. №518 щодо поставки товару

07.09.2023 позивач звернувся до відповідача із листом вих. №518 щодо поставки товару. ТОВ "ТВХ2000" відповідь на вказаний лист не надало.

12.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача повідомлення вих. №23 про порушення договірних зобов`язань за Договором №133 від 06.07.2022 (в редакції додаткових угод) з поставки товару, а саме: теплогенеруючий комплекс ТМ-4500 (4380 кВт). Вказана вимога відповідачем проігнорована та залишена без виконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 10 731 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суми заборгованості.

Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на те, що станом на момент розгляду справи в її матеріалах відсутнє підтвердження використання відповідачем суми отриманої попередньої оплати за призначенням, а також, відсутні докази повернення суми попередньої оплати, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що грошові кошти, що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за договором закупівлі товару в сумі 10 731 000,00 грн. підлягають поверненню та відповідно позовні вимоги задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 129, 165, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВХ2000" (01133, м.Київ, вул.Болбочана Петра, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 44591688) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" ((41615, Сумська область, Конотопський район, м. Конотоп, вул.. Садова, буд. 39 А; код ЄДРПОУ 32325215) 10 731 000 (десять мільйонів сімсот тридцять одну тисячу) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 160 956 (сто шістдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.09.2024.

Суддя М.Є.Літвінова