Рішення

від 27.09.2024 по справі 911/1812/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1812/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь», м. Запоріжжя,

до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі філії Трипільської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго», м. Українка Київської області

про стягнення 63 453,44 грн.,

без виклику представників,

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь», м. Запоріжжя (далі по тексту ТОВ «Агро-Деталь») звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 10.07.2024 до відповідача Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі філії Трипільської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго», м. Українка Київської області (далі по тексту ПАТ «Центренерго»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 63 452,44 грн., з яких:

61 238,80 грн. сума основного боргу за поставлений товар відповідно до Договору про закупівлю (поставку) товарів №13/5 від 20.02.2024,

366,83 грн. сума інфляційних втрат, нарахованих за травень 2024 року,

335,81 грн. три відсотки річних, нараховані за сукупний період з 22.04.2024 по 01.07.2024,

1 592,00 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 22.04.2024 по 01.07.2024,

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 422,40 грн., а також зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Позов обґрунтований тим, що 20.02.2024 між ПАТ «Центренерго» (покупець) та ТОВ «Агро-Деталь» (постачальник) був укладений договір №13/5 про закупівлю (поставку) товарів, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Позивач твердить, що виконав взяті на себе зобов`язання по договору, поставив відповідну продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними долученими до позовної заяви. Разом з тим, відповідач порушив умови договору та не оплатив поставлену продукцію, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції, відповідно до п. 9.7 Договору, інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2024 відкрито провадження у справі №911/1812/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача подати докази оплати товару, поставленого за видатковими накладними від 15.03. 2024 №0211, №0202, №0204, від 19.03.2024 №0223, №0225, №0226 на виконання Договору про закупівлю (поставку) товарів №13/5 від 20.02.2024.

17.07.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог по стягненню індексу інфляції, 3 % річних та пені по договору №13/5 від 20.02.2024. Крім того, представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правову допомогу заявлену в позовній заяві.

В обґрунтування позиції, викладеної у відзиві, відповідач вказує, що підставою несвоєчасного виконання зобов`язань з оплати поставленої продукції за спірними видатковими накладними є настання форс-мажорних обставин, про які позивач був повідомлений відповідно до п. 11.2 Договору. Зокрема, до таких обставин відповідач відносить повну зупинку виробництва та відпуску електричної енергії, що зумовлено постійними ракетними обстрілами по електростанціям, які входять до складу ПАТ «Центренерго», а саме Вуглегірської ТЕС, яка знаходиться в тимчасовій окупації, Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС. Останні були повністю зруйновані 22.03.2024 та 11.04.2024.

Зазначені обставини призвели до відсутності джерел фінансування для ведення господарської діяльності. Також, у зв`язку із втратою генеруючих потужностей та зупинки виробництва електроенергії, ПАТ «Центренерго» ввело простій на Зміївській та Трипільскій ТЕС наказами №466 від 26.03.2024 «Щодо простою Зміївської ТЕС» та №400 від 12.04.2024 «Щодо простою Трипільської ТЕС».

Враховуючи зазначені обставини, які відповідач вважає форс-мажорними, ПАТ «Центренерго» зазначає про безпідставне застосування санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, а також стягнення пені стосовно несвоєчасного виконання умов договору.

22.07.2024 через систему «Електронний суд» представник позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначає про відсутність належних доказів направлення відповідачем листа-повідомлення у порядку п. 11.2 Договору про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, позивач звертає увагу на п. 11.3 Договору, умовами якого визначено, що доказом настання обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ТПП України або іншим компетентним органом.

Позивач заперечує щодо аргументу відповідача про можливість звільнення від сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, зазначає що 3% річних та інфляційні втрати не є мірою відповідальності, від яких можливе звільнення та посилається на висновки, викладені у постанові ВП ВС від 11.04.20218 у справі №758/1303/15-ц.

Також позивач просить суд врахувати незначний розмір боргу (63 452,44 грн.) та відсутність з боку відповідача будь-яких документів про його економічний стан, що могло б підтвердити факт, що підприємство зі статутним капіталом 480 229 240,40 грн. дійсно не може погасити зазначену суму боргу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Агро-Деталь» до відповідача ПАТ «Центренерго» в особі філії Трипільської ТЕС про стягнення 63 452,44 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

20.02.2024 між ПАТ «Центренерго» (покупець) та ТОВ «Агро-Деталь» (постачальник) був укладений договір №13/5 про закупівлю (поставку) товарів (далі по тексту Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно умов договору (п. 1.1);

- покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2);

- найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3);

- умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2020 року), які застосовуються із урахування особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5);

- постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору (п. 3.1);

- місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору (п. 3.2);

- датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (п. 5.3);

- право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений п. 5.3 договору (п. 5.5);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції (п. 9.7);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихе, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п. 11.1);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 11.2);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх діє є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 11.3);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 13.1).

Разом з договором сторони погодили та підписали Додаток №1, пунктом 1 якого визначено найменування, асортимент, кількість товару.

Пунктом 2 Додатку №1 визначено, що загальна вартість продукції без ПДВ складає 61 138,80 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 10 189,80 грн.).

Умови розрахунків: до 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції, за умовами своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН пункт 3 Додатку №1.

Строк поставки протягом 30 календарних днів від дати отримання постачальником письмової заявки покупця. Поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP відповідно до правил «Інкотермс 2020» за такими реквізитами: вул. Промислова, м. Українка, Обухівський район, Київська обл., 08720 (пункти 4,5 Додатку).

Строк дії Договору з моменту укладення по 31.12.2024 (п. 9 Додатку).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно з положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

22.02.2024 листом №08-1009 Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» повідомила ТОВ «Агро-Деталь» щодо погодження поставки ТМЦ та направила відповідну заявку на поставку товару вартістю 61 138,80 грн.

Постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 61 138,80 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених та підписаних обома сторонами Видаткових накладних, а саме:

№УТ-0211 від 15.03.2024 на суму 13 149,54 грн.;

№УТ-0202 від 15.03.2024 на суму 3 064,02 грн.;

№УТ-0204 від 15.03.2024 на суму 22 693,68 грн.;

№УТ-0223 від 19.03.2024 на суму 9 015,60 грн.;

№УТ-0225 від 19.03.2024 на суму 5 984,22 грн.;

№УТ-0226 від 19.03.2024 на суму 7 231,74 грн.

Постачальник також сформовані відповідні рахунки фактури копії яких долучені до матеріалів справи.

На виконання п. 5.3 договору сторони підписали акти приймання-передачі товару, поставленого за спірними видатковими накладними, а саме:

від 18.03.2024 на суму 3 064,02 грн.; на суму 22 693,68 грн.; на суму 13 149,54 грн.;

від 21.03.2024 на суму 9 015,60 грн.; на суму 5 984,22 грн.; на суму 7 231,74 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних: №44 від 15.03.2024 на суму 3 064,02 грн., №45 від 15.03.2024 на суму 22 693,68 грн., №46 від 15.03.2024 на суму 13 149,54 грн., №60 від 19.03.2024 на суму 9 015,60 грн., №61 від 19.03.2024 на суму 5 984,22 грн., №62 від 19.03.2024 на суму 7 231,74 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інше встановлено пунктом 3 Додатку №1 до Договору, відповідно до якого розрахунки за поставлений товар мають бути здійсненні до 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції, за умовами своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до положень частини 5 ст. 254 ЦК України, останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, суд встановив, що кінцевим днем строку оплати товару, отриманого

за актами приймання-передачі від 18.03.2024, є 17.04.2024, а з 18.04.2024 настало прострочення,

за актами приймання-передачі від 21.03.2024 є 22.04.2024, а з 23.04.2024 настало прострочення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів здійснення відповідачем оплати товару, поставленого за накладними від 15.03.2024 №0211, №0202, №0204, від 19.03.2024 №0223, №0225, №0226 на виконання Договору про закупівлю (поставку) товарів №13/5 від 20.02.2024, суду не подано, в тому числі і на вимогу пункту 2 ухвали суду від 11.07.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Разом з тим, підставою невиконання зобов`язань з оплати поставленого товару за спірним договором відповідач зазначає настання форс-мажорних обставин ракетні обстріли Трипільскої та Зміївської ТЕС та окупація Вуглегірської ТЕС, які входять до складу ПАТ «Центренерго» та є джерелом фінансування для ведення господарської діяльності товариства.

Щодо вказаних обставин суд зазначає таке.

Факт того, що 22.03.2024 Зміївська ТЕС була повністю зруйнована внаслідок російського обстрілу, є загільновідомим.

26.03.2024 наказом №466 ПАТ «Центренерго» оголошено простій на Зміївській ТЕС, що виник не з вини працівників.

Факт того, що 11.04.2024 Трипільська ТЕС була повністю зруйнована внаслідок російського обстрілу, є загальновідомим.

12.04.2024 наказом №400 ПАТ «Центренерго» оголошено простій на Трипільській ТЕС, що виник не з вини працівників.

Відповідач твердить, що 12.04.2024 листом №08-1996 повідомив ТОВ «Агро-Деталь» про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), в якому зокрема зазначено, що копію сертифіката Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) буде надано додатково після його отримання. Вказаний лист був відправлений за допомогою поштового оператора «Укрпошта», про що до матеріалів справи додано копію фіскального чеку від 12.04.2024.

З роздруківки трекінгу відстеження пересилання поштового відправлення з офіційного сайту "Укрпошта", суд вствновив, що вказаний рекомендований лист №0872002340370 був отриманий позивачем 03.05.2024.

Разом із тим, по-перше, відповідно до висновків викладених у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910//8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

По-друге, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначено, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Разом із тим, суд погоджується, що за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, однак якщо інше не встановлено законом чи договором (Постанова КГС ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інше встановлено пунктом 11.3 договору, відповідно до якого доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх діє є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

З цього питання суд звертає увагу сторін на позицію Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 915/531/17, від 26.05.2020 у справі N 918/289/19, від 17.12.2020 у справі N 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Документів, виданих ТПП України та доказів їх надання позивачу матеріали справи не містять.

За відсутності зазначених документів у суду відсутня можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням саме спірного зобов`язання перед ТОВ «Агро-Деталь» за Договором 13/5 про закупівлю (поставку) товарів від 20.02.2024, та наведеними форс-мажорними обставинами. Крім того, за відсутності будь-якого підтвердження дійсного майнового стану відповідача у суду також відсутні підстави для висновку про наявність об`єктивної неможливості виконати спірне зобов`язання.

З огляду на викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 61 138,80 грн. відповідачем не спростовані, є документально підтвердженими, законними та такими, які слід задовольнити повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 592 грн. пені за період з 22.04.2024 по 01.07.2024. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.7 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено. Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати за кожним із спірних актів.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (22.04.2024 01.07.2024):

АКТСтрок оплатиОсновний борг, грн.Період простроченняПеня, грн.від 18.03.202417.04.20243 064,0222.04.2024-01.07.202479,83від 18.03.202417.04.202422 693,6822.04.2024-01.07.2024591,22від 18.03.202417.04.202413 149,5422.04.2024-01.07.2024342,57від 21.03.202422.04.20249 015,6023.04.2024-01.07.2024231,30від 21.03.202422.04.20245 984,2223.04.2024-01.07.2024153,53від 21.03.202422.04.20247 231,7423.04.2024-01.07.2024185,54всього 61138,80 грн 1583,99 грн

встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 1 583,99 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, встановивши належний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду та вимог, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за заявлений період (травень 2024 року) становить 366,83 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена повністю у заявленій сумі.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних, встановивши належний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду та вимог, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 350,80 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Агро-Деталь» частково та ухвалює рішення про стягнення з ПАТ «Центренерго» 61 138,80 грн. основного боргу, 1 583,99 грн. пені, 366,83 грн. інфляційних втрат, 350,80 грн. процентів річних.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач просив суд зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду та роз`яснити органу (особі), що здійснювати примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.

Відповідно до частини 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних здійснюється за весь період існування грошового зобов`язання, вимогу позивача про нарахуванням та стягнення з відповідача 3 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання до моменту виконання рішення суду в частині сплати основного боргу суд визнає обґрунтованою.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не здійснив оплату за поставленого товару, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2 422,40 грн. повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Деталь» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі філії Трипільської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 22927045)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Деталь» (69013, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд. 1, ідентифікаційний код 39705831)

61 138,80 грн. (шістдесят одну тисячу сто тридцять вісім гривень вісімдесят копійок) основного боргу,

1 583,99 грн. (одну тисячу п`ятсот вісімдесят три гривні дев`яносто дев`ять копійок) пені,

350,80 грн. (триста п`ятдесят гривень вісімдесят копійок) процентів річних,

366,83 грн. (триста шістдесят шість гривень вісімдесят три копійки) інфляційних втрат,

2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3% річних на суму основного боргу 61 138,80 грн. з 02.07.2024 і до переддня виконання цього рішення в частині сплати основного боргу за формулою:

(сума основного боргу) х 3 х (кількість днів прострочення) : 365: 100

Обраховану суму 3% річних стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі філії Трипільської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Деталь» (69013, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд. 1, ідентифікаційний код 39705831).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх