Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/6258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуСправа № 910/6258/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 910/6258/24

за позовом Міністерства оборони України, просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет", вул. Преображенська, буд. 4, офіс 61, м. Кропивницький, 25004

про стягнення 15 993 556,61 грн

Представники:

від позивача - Матвєєнко Г.М. самопредставництво, витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали.

У засіданні суду проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України (далі - Міноборони, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" (далі - ТОВ "Редсет", відповідач) з вимогою про стягнення 15 993 556,61 грн, з яких пені за прострочення постачання товару - 10 181 294,99 грн, штрафу за прострочення погашення попередньої оплати - 4 642 111,39 грн, інфляційні нарахування у сумі 788 606,83 грн та 3% річних у сумі 381 543,40 грн, з покладенням судового збору, яку Господарський суд м. Києва передав за підсудністю згідно ухвали від 27.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №286/1/22/93 від 21.11.2022.

Ухвалою від 19.06.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6258/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.07.2024 об 12:30 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

В підготовчому засіданні 30.07.2024 суд оголосив перерву до 09.08.2024 о 12:00 год.

Ухвалою від 09.08.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження у справі № 910/6258/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024 о 12:00 год.

29.08.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 17.09.2024.

В судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтримав позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов суду не подав.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвали суду від 19.06.2024 та 30.08.2024 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Преображенська, буд. 4, офіс 61, м. Кропивницький, 25004, а також на електронну пошту - redsetoil@ukr.net.

Окрім того ухвалу про відкриття провадження у даній справі також направлено на адресу - 79005, м. Львів, вул. Поповича, 17.

Окрім того суд опублікував оголошення про розгляд даної справи на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua.

Зазначені ухвали направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали по справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду від 19.06.2024, 30.08.2024 та інших у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ТОВ "Редсет" мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №910/6258/24 в судовому засіданні 17.09.2024 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 17.09.2024 суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

21.11.2022 Міністерство оборони України (Замовник) та ТОВ "Редсет" (Постачальник) уклали Договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/93 (а.с. 20-23), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується постачити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) для потреб Міністерства оборони України та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із специфікацією: найменування товару - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (паливо дизельне DIESEL Grade 2(arctic) (61-013-3052); ДСТУ 7688:201; строк постачання - до 20.12.2022 (включно); кількість - 10 000,0 тонн; ціна за одиницю без ПДВ - 67 200,00 грн; вартість товару без ПДВ - 672 000 000,00 грн; ПДВ 7% - 47 040 000,00 грн; загальна вартість товару з ПДВ - 719 040 000,00 грн (п. 1.1.),

- одержувачами Товару є військові частини (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (Додаток 12.2. до Договору) (п. 2.2.),

- Замовник оплачує поставлені товари за ціною, встановленою сторонами у договорі (п. 4.1.),

- за рішенням Замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати (авансу) у розмірі 100% вартості товару за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати і наступної поетапної оплати поставлених партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником повного комплекту документів на оплату. Для отримання попередньої оплати постачальник надає лист-обґрунтування та рахунок на попередню оплату (п. 4.2.),

- Постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання товару комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі); акт приймання - передачі; видаткову накладну постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачами замовника фактичної дати надходження товару; акт прийому - передачі товару; повідомлення-підтвердження, оформлене одержувачами замовника (п. 4.6.),

- Постачальником товар постачається на умовах DDP до складу Замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами (п. 5.1.),

- постачання товару одержувачам Замовника здійснює Постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України (п. 5.2.),

- Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1.).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем поставки товару у строк відповідно до умов договору, позивач направив відповідачу претензію №286/510 від 27.01.2023, у якій просив відповідача сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у розмірі 232 258 784,88 грн.

З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 15 993 556,61 грн, з яких пені за прострочення постачання товару - 10 181 294,99 грн, штрафу за прострочення погашення попередньої оплати - 4 642 111,39 грн, інфляційні нарахування у сумі 788 606,83 грн та 3% річних у сумі 381 543,40 грн.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Згідно ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (частина 2 ГК України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони п. 7.3.2. Договору погодили, що за порушення строків постачання товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.

У разі ненадання Постачальником документів, що підтверджують постачання товару або неповернення Замовнику різниці коштів, що були отримані в якості попередньої оплати у строк визначений п. 4.4. Договору, з урахування індексу інфляції, до Постачальника застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1% суми неповернутих коштів за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме: при постачанні залізничним транспортом (до залізничної станції призначення), документом що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою у акті приймання передачі (п. 4.6.2 договору), у графі надходження товару; при постачанні автомобільним транспортом (до військової частини) датою постачання товару є дата що зазначена у акті приймання-передачі (п. 4.6.2 договору) у графі надходження товару.

У п. 4.4. Договору обумовлено, що у разі перевищення суми перерахованої попередньої оплати над фактичними витратами Постачальника на поставку товарів та/або у випадку не поставки товару Постачальник у строк до 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі товару зобов`язаний повернути Замовнику різницю.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури на попередню оплату №1 від 07.12.2022 (а.с. 26 з обороту) грошових коштів в розмірі 215 712 000,00 грн з ПДВ за платіжним дорученням №286/1/390 від 09.12.2022 (а.с. 14).

Відповідач на виконання умов Договору поставив позивачу товар на загальну суму 215 855 088,96 грн з ПДВ, про що складено:

- видаткова накладна №1 від 09.01.2023 на суму 35 818 258,56 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №5, де у графі "надходження" зазначена дата - 27.12.2022,

- видаткова накладна №2 від 11.01.2023 на суму 10 350 780,00 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №16 підписаний 13.01.2023, де у графі "надходження" зазначена дата - 11.01.2023,

- видаткова накладна №6 від 18.01.2023 на суму 70 667 107,39 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №27 підписаний 18.01.2023, де у графі "надходження" зазначена дата - 11.01.2023,

- видаткова накладна №3 від 17.01.2023 на суму 37 273 595,52 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №6, де у графі "надходження" зазначена дата - 17.01.2023,

- видаткова накладна №4 від 18.01.2023 на суму 3 599 514,24 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №18 підписаний 19.01.2023, де у графі "надходження" зазначена дата - 17.01.2023,

- видаткова накладна №5 від 18.01.2023 на суму 57 427 351,97 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №17 підписаний 19.01.2023, де у графі "надходження" зазначена дата - 18.01.2023,

- видаткова накладна №7 від 19.01.2023 на суму 418 481,28 грн з ПДВ, акт приймання - передачі №19 підписаний 23.01.2023, де у графі "надходження" зазначена дата - 19.01.2023.

Отже з урахуванням п. 7.3.2. Договору датами постачання товару є дати що зазначені у актах приймання-передачі у графах "надходження".

Суд встановив, що за умовами Договору строк постачання товару - 20.12.2022.

Відтак відповідач прострочив строк постачання товару.

Разом з тим перевіривши розрахунок позивача (а.с. 17) щодо нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за прострочення відповідачем погашення попередньої оплати, нарахованих в порядку абз. 2 п. 7.3.2. Договору, та поставки товару, нарахованих в порядку абз. 1 п. 7.3.2. Договору, суд встановив невірність таких нарахувань.

Так, Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 19.12.2023 у справі №912/1613/23 визнав недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/93, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редсет", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на користь Міністерства оборони України безпідставно сплачені кошти в сумі 14 112 000 грн, інфляційні втрати в сумі 749 696,86 грн та 3 % річних в сумі 270 254,47 грн, а також на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір в сумі 229 657,70 грн.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.04.2024 залишив рішення від 19.12.2023 у справі №912/1613/23 без змін.

04.06.2024 на виконання рішення суду від 19.12.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.24 у справі видано накази.

Відтак суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення нарахування підлягають розрахунку з ціни договору без урахування розміру 7% ПДВ.

Тому пеня, яка заявлена позивачем в розмірі 4 646 260,97 грн, згідно абз. 1 п. 7.3.2. Договору за розрахунком суду за порушення строків постачання товару з суми поставки 201 733 728,00 грн без ПДВ (215855088,96 грн з ПДВ) за ставкою 0,1% в межах заявлених позивачем періодів становить 4 342 300,02 грн, а саме:

за період з 21.12.2022 до 10.01.2023 з суми 75 998 025,60 грн - 1 595 958,54 грн,

за період з 21.12.2022 до 17.01.2023 з суми 53 670 422,40 грн - 1 502 771,83 грн,

за період з 21.12.2022 до 16.01.2023 з суми 38 199 168,00 грн - 1 031 377,53 грн,

за період з 21.12.2022 до 18.01.2023 з суми 391 104,00 грн - 11 342,07 грн,

за період з 21.12.2022 до 26.12.2022 з суми 33 475 008,00 грн - 200 850,05 грн.

Також пеня, яка заявлена позивачем в розмірі 5 535 034,02 грн, за розрахунком суду за не поставку товару на суму 467 961 967,27 грн без ПДВ (503184911,04 з ПДВ) в межах заявленого позивачем періоду з 21.12.2022 до 31.12.2022 становить 5 147 581,64 грн.

З умов Договору, а саме абз. 2 п. 7.3.2. та п. 4.4., суд дійшов висновку, що пеня з урахуванням індексу інфляції підлягає нарахуванню на суму неповернутих відповідачем коштів попередньої оплати без ПДВ - 201 598 738,86 грн починаючи з 31.12.2023, тобто з урахуванням дати виконання зобов`язання з поставки товару - 20.12.2022 та строку погодженого сторонами на повернення таких коштів - "до 10 календарних днів".

Тому пеня за розрахунком суду з урахуванням індексу інфляції за прострочення повернення суми попередньої оплати за ставкою 0,1% становить 2 456 297,92 грн пені та 737 005,64 грн інфляційних втрат, а саме:

за період з 31.12.2022 до 10.01.2023 з суми неповернутої попередньої оплати 168 123 730,86 грн (201 598 738,86 - 33 475 008,00, де 201 598 738,86 - вартість непоставленого товару, 33 475 008,00 - вартість поставленого 27.12.2022 товару) - 1 849 361,04 грн пені,

за період з 11.01.2023 до 16.01.2023 з суми неповернутої попередньої оплати 92 125 705,26 грн (168 123 730,86 - 75 998 025,60, де 75 998 025,60 - вартість поставленого 11.01.2023 товару) - 552 754,23 грн пені та 737 005,64 грн інфляційних втрат,

за 17.01.2023 з суми неповернутої попередньої оплати 53 926 537,26 грн (92 125 705,26 - 38 199 168,00, де 38 199 168,00 вартість поставленого 17.01.2023 товару) - 53 926,54 грн пені,

за 18.01.2023 з суми неповернутої попередньої оплати 256 114,86 грн (53 926 537,26 - 53 670 422,40, де 53 670 422,40 вартість поставленого 18.01.2023 товару) - 256,11 грн пені.

Також суд зазначає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення 381 543,40 грн 3% річних нарахованих за прострочення повернення попередньої оплати, оскільки сторони абз. 2 п. 7.3.2. Договору не погодили відповідні нарахування.

Таких підстав для нарахування зазначених коштів як норми ст. 625 ЦК України позивач у позові не навів, а в розрахунку посилається лише на положення абз. 2 п. 7.3.2. Договору.

З огляду на викладене позивач правомірно заявив та такі вимоги підлягають задоволенню про стягнення з відповідача 12 683 185,22 грн, що складаються з таких сум:

4 342 300,02 грн пені за недотримання строку поставки товару на суму 201 733 728,00 грн без ПДВ,

5 147 581,64 грн пені за не поставку товару на суму 467 961 967,27 грн без ПДВ,

2 456 297,92 грн пені та 737 005,64 грн інфляційних втрат за прострочення повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим згідно з нормами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення як штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій у даній справі.

Суд бере до уваги таке:

- відповідач, хоч і з пропуском строку, але виконав зобов`язання на суму попередньої оплати,

- ТОВ "Редсет" зверталось до позивача з листом №05/01-1 від 05.01.2023, де виклало обставини, що впливають на виконання Договору та просило про зменшення об`єму поставки дизельного палива в специфікації Договору та визначення обсягу поставки в загальній кількості 3000 тонн замість 10000 тонн, відповідно розгляд можливості укладення додаткової угоди.

Також суд враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача.

Суд звертає увагу, що позивач отримує компенсацію шляхом нарахувань пені за несвоєчасну поставку товару на суму попередньої оплати, що певною мірою зменшує негативні наслідки через невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України закріплює рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, наведені сторонами доводи та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, суд вважає наявними підстави для зменшення на 50% пені за не поставку товару на суму 467 961 967,27 грн без ПДВ - 5 147 581,64 грн та пені за прострочення повернення суми попередньої оплати - 2 456 297,92 грн.

За викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 8 881 245,44 грн, з яких:

4 342 300,02 грн пені за недотримання строку поставки товару на суму 201 733 728,00 грн без ПДВ,

2 573 790,82 грн пені за не поставку товару на суму 467 961 967,27 грн без ПДВ,

1 228 148,96 грн пені та 737 005,64 грн інфляційних втрат за прострочення повернення суми попередньої оплати.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшеного розміру таких вимог, тобто в сумі 152 198,22 грн (12683185,22х1,5%х0,8).

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" (вул. Преображенська, буд. 4, офіс 61, м. Кропивницький, 25004, і.к. 44137890) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, і.к. 00034022) 8 881 245,44 грн штрафних санкцій, а також 152 198,22 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в іншій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету, відповідачу (вул. Преображенська, буд. 4, офіс 61, м. Кропивницький, 25004; redsetoil@ukr.net).

Повне рішення складено 27.09.2024.

Суддя В.Г. Кабакова