Рішення

від 27.09.2024 по справі 913/344/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м.ХарківСправа № 913/344/24

Провадження №19/913/344/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Метал-Компані (пр. Яворницького Дмитра, буд. 77, офіс 202, м. Дніпро, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новодружеський механічний завод (вул. Р.Малиновського, буд. 7, кв. 4, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

про стягнення 244 409 грн 58 коп.

Суддя Косенко Т.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Метал-Компані (далі ТОВ АМК) 22.07.2024 через систему Електронний суд звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Новодружеський механічний завод (далі ТОВ НМЗ) про стягнення заборгованості за договором від 15.03.2022 №КБ-3/03-22 у сумі 134 962 грн 00 коп., інфляційних втрат у сумі 72 272 грн 31 коп., 3 % річних у сумі 6 259 грн 91 коп., пені в сумі 17 419 грн 12 коп., штрафу в сумі 13 496 грн 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 15.03.2022 №КБ-3/03-22 щодо часткової оплати поставленої продукції, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані інфляційні втрати, 3% річних, пеня та штраф.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзивом від 13.08.2024, який поданий останнім через систему «Електронний суд» та зареєстрований відділом документального забезпечення роботи суду 14.08.2024, підтверджує укладення між сторонами договору від 15.03.2022 №КБ-3/03-22, поставку відповідачу металопродукції на загальну суму 3 517 523 грн 78 коп. та його оплату на суму 3 382 561 грн 41 коп.

Разом з тим, вказав, що відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Зазначив про наявність форс-мажорних обставин та послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Також, відповідач вказав, що основними контрагентами продукції, яка виготовляється відповідачем є вугільно-добувні підприємства, які з здебільшого перебувають на території де наразі активувались бойові дії, а підприємства (покупці) вимушені зупиняти видобуток заради безпеки своїх співробітників, в свою чергу відповідачем недоотримано від покупців оплату за поставлений товар. Тому обставини, щодо виникнення заборгованості відповідача перед позивачем не залежали від відповідача на пряму.

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 19.08.2024, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач не надає жодних доказів або пояснень того, які саме форс-мажорні обставини стали причиною невиконання відповідачем договору №КБ-3/03-22 від 15.03.2022, не звертався до позивача з інформацією про настання для нього форс-мажорних обставин в розрізі неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором. Порушення процедури повідомлення боржником кредитора за договором, позбавляє особу всіх законодавчих привілеїв форс-мажору.

Позивач вказує, що ст.218 ГКУ покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Посилання відповідача, що основні контрагенти перебувають на території, де активувались бойові дії, не є підставою для неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

20.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від 19.08.2024 з рахунками на оплату поставленого за договором металопрокату, номера та дати яких зазначені у видаткових накладних, доданих до позовної заяви.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ Альфа-Метал-Компані (далі - постачальник, позивач) та ТОВ Новодружеський механічний завод (далі - покупець, відповідач) було укладено договір №КБ-3/03- 22 від 15.03.2022 року (далідоговір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується поставляти i передавати у власність покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

Партією продукції є продукція, що поставляється за однією специфікацією або однією видатковою накладною. У вартість продукції включені послуги по навантаженню продукції на відкритий транспортний засіб, вартість пакування і тари, якщо інше не обумовлено в специфікаціях або додаткових угодах до договору (п.п.1.2, 1.3 договору).

Згідно п.2.5 договору датою поставки продукції є дата видаткової накладної постачальника.

Згідно з п.3.1 договору загальна сума договору складає загальну вартість поставленої продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях та/або видаткових накладних, які були підписані постачальником та покупцем.

Оплата продукції та наданих за договором послуг (у випадку їх надання) здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, специфікації, у рахунку-фактурі чи інших додатках до договору на умовах 100% передплати, якщо інше не зазначено в специфікації. (п.3.2 договору).

Відповідно п.3.3 договору строк оплати рахунку зазначено у рахунку, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Датою платежу вважається, дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо покупець порушив строки оплати продукції, постачальник має право відмовитися від поставки або запропонувати покупцю поставити цю продукцію на інших умовах.

Згідно з п.3.7 договору продукція, асортимент і ціна якої узгоджені сторонами цього договору в усному порядку, отримана покупцем відповідно до накладної, не потребує, обов`язкового оформлення Специфікацією, та підлягає обов`язковій оплаті її вартості.

Згідно п.5.2 договору за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Відповідно до п.5.3 договору за будь-яке порушення договору, що триває більше ніж 15 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії продукції, що була поставлена в період існування порушення договору.

У разі прострочення оплати продукції більше ніж на 10 календарних днів, постачальник має право суми отриманих оплат зараховувати в якості погашення заборгованості покупця, яка утворилася за попередніми поставками, а також в рахунок санкцій, передбачених п.п.5.2, 5.3 договору незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу, у тому числі за зобов`язаннями, що виникли за іншими договорами, укладеними між сторонами договору (п.5.5 договору).

Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором (п.5.6 договору).

Договір набуває чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань. Якщо за 1 місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомила іншу про свій намір припинити дію договору, він автоматично продовжується на наступний рік (п.п.8.1, 8.2 договору).

На виконання вказаних умов договору від 15.03.2022 №КБ-3/03- 22 позивач поставив відповідачу металопродукції на загальну суму 3 517 523 грн 78 коп.

Відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 3 382 561 грн 41 коп., заборгованість становить 134 962 грн 37 коп.

Як зазначає позивач, ним до відповідача направлялась претензія від 21.05.2024 № 05 на суму 134 962 грн 37 коп., відповідь на яку відповідачем не надана.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується видатковими накладними від 05.01.2023 №401 на суму 228 284 грн 98 коп.; від 13.01.2023 №5101 на суму 78 528 грн 79 коп.; від 03.02.2023 №2302 на суму 290 289 грн 97 коп., від 12.04.2023 №6204 на суму 409 126 грн 00 коп.; від 11.05.2023 №7905 на суму 286 879 грн 08 коп.; від 07.06.2023 №4406 на суму 431 377 грн 46 коп.; від 27.07.2023 №19507 на суму 130 819 грн 72 коп.; від 01.08.2023 №608 на суму 192 264 грн 89 коп.; від 22.08.2023 №18508 на суму 186 282 грн 00 коп.; від 22.08.2023 №18608 на суму 138 630 грн 71 коп.; від 22.08.2023 на суму 1 038 грн 72 коп. №20108; від 22.09.2023 на суму 126 559 грн 99 коп. №21309; від 29.09.2023 на суму 405 657 грн 54 коп. №26909; від 18.10.2023 №20910 на суму 161 983 грн 91 коп.; від 01.11.2023 №3711 на суму 367 978 грн 46 коп.; від 16.11.2023 №10011 на суму 81 821 грн 56 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Також поставка відповідачеві товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень, а підпис скріплений печаткою ТОВ Новодружеський механічний завод (а.с.9-21).

Відповідно п.3.3. договору строк оплати рахунку зазначено у рахунку, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Датою платежу вважається, дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо покупець порушив строки оплати продукції, постачальник має право відмовитися від поставки або запропонувати покупцю поставити цю продукцію на інших умовах.

Позивачем складені рахунки на оплату товару, а саме: від 16.08.2023 №3285 на суму 138 630 грн 71 коп., від 21.09.2023 №3838 на суму 126 559 грн 99 коп., від 21.09.2023 №3849 на суму 935 619 грн 91 коп., від 18.08.2023 №3337 на суму 1 038 грн 72 коп., від 19.07.2023 №2849 на суму 323 084 грн 61 коп., від 16.08.2023 №3296 на суму 186 282 грн 00 коп., від 13.11.2023 №4623 на суму 81 821 грн 56 коп., від 09.05.2023 №1678 на суму 286 879 грн 08 коп., від 06.04.2023 №1197 на суму 409 126 грн 00 коп., від 11.01.2023 №63 на суму 78 528 грн 79 коп., від 05.06.2023 №2117 на суму 431 377 грн 46 коп., від 31.01.2023 №270 на суму 290 289 грн 97 коп., від 03.01.2023 №3 на суму 228 284 грн 98 коп.

У зазначених рахунках є посилання на договір КБ-3/03-22 від 15.03.2022 та зазначено, що рахунки дійсні до оплати протягом одного дня.

Позивач на виконання своїх договірних зобов`язань здійснив оплату товару на суму 3 382 561 грн 41 коп., що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями (а.с.25-73).

Сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків про що складено акт, згідно якого станом на 25.06.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 134 962 грн 37 коп. та який скріплений кваліфікованими електронними підписами та печатками сторін.

Відповідач підтвердив у наданому відзиві поставку позивачем продукції на суму 3 517 523 грн 78 коп., часткову оплату товару на суму 3 382 561 грн 41 коп. та наявну заборгованість у сумі 134 962 грн 37 коп., доказів відсутності заборгованості суду не подав.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 134 962 грн 37 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.01.2023 по 17.07.2024 у сумі 6 259 грн 91 коп. та інфляційних втрат за період з січня 2023 по червень 2024 у сумі 72 272 грн 31 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з 14.01.2023 по 17.07.2024 у сумі 6 259 грн 91 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 14.01.2023 по 17.07.2024 у сумі 6 259 грн 91 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня в сумі 17 419 грн 12 коп. за період з 14.01.2023 по 17.07.2024 та штраф в сумі 13 496 грн 24 коп.

Судом враховано, що факт невиконання з боку відповідача договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунків встановлений та не підлягає доказуванню.

У відповідності до ч.1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч.1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.5.2 договору за порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Відповідно до п.5.3 договору за будь-яке порушення договору, що триває більше ніж 15 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії продукції, що була поставлена в період існування порушення договору.

Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором (п.5.6 договору).

Отже, у п.5.6 договору сторони погодили умови щодо збільшення періоду нарахування пені, що відповідає практиці Верховного Суду.

Суд враховує, що з огляду на визначений умовами договору порядок розрахунків позивачем правильно по кожній накладній окремо визначено початок періоду нарахування пені.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення штрафу та пені.

При цьому, суд врахував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі №917/194/18).

У зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 17 419 грн 12 коп., за період з 14.01.2023 по 17.07.2024 та штраф в сумі 13 496 грн 24 коп. підлягають задоволенню.

Відносно доводів відповідача, що невиконання зобов`язань за договором є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), що основні контрагенти перебувають на території, де активувались бойові дії і наявні підстави для звільнення від відповідальності, а також посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд зазначає наступне.

Так, відповідач послався, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічні положення передбачені ст.218 ГК України.

Згідно п.6.3 договору сторона, що посилається на дію обставин не переробної сили, зобов`язана протягом 10 днів проінформувати іншу сторону про настання таких обставин у письмовій формі. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є Сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою. Якщо сторона не направить або несвоєчасно направить необхідне повідомлення, вона втрачає право посилатися на обставини не переробної сили як на підстави для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за договором від 15.03.2022 №КБ-3/03-22, який укладений між сторонами у справі, як і не надано доказів повідомлення позивача про їх настання, з огляду на що вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислової палати України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхиляються.

Посилання відповідача, що основні контрагенти перебувають на території, де відбуваються бойові дії та вимушені зупиняти видобуток заради безпеки своїх співробітників, в свою чергу відповідачем недоотримано від покупців оплату за поставлений товар, не є підставою для неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором та не підтверджено доказами.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем за заявленими вимогами було сплачено судовий збір у сумі 3 666 грн 15 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2024 №1025.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд зауважує, що в даному випадку позивач звернувся з позовом до суду через систему "Електронний суд", тобто в електронній формі, а тому підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже в даному випадку підлягав сплаті судовий збір у сумі 2 932 грн 92 коп. Переплата складає 733 грн 23 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, з огляду на сплату позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у сумі 733 грн 23 коп. може бути повернутий платнику за його клопотанням.

Судовий збір у розмірі 2 932 грн 92 коп. покладається на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Метал-Компані до Товариства з обмеженою відповідальністю Новодружеський механічний завод, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новодружеський механічний завод (вул. Р.Малиновського, буд. 7, кв. 4, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 40497911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Метал-Компані (пр. Яворницького Дмитра, буд. 77, офіс 202, м.Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 34202711) борг у сумі 134 962 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 72 272 грн 31 коп., 3 % річних у сумі 6 259 грн 91 коп., пеню в сумі 17 419 грн 12 коп., штраф у сумі 13 496 грн 24 коп., судовий збір у сумі 2 932 грн 92 коп, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Метал-Компані (пр. Яворницького Дмитра, буд. 77, офіс 202, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 34202711).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Новодружеський механічний завод (вул. Р.Малиновського, буд. 7, кв. 4, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 40497911).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.2024.

Суддя Тетяна КОСЕНКО