Рішення

від 26.09.2024 по справі 916/2548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2548/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/2548/24 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: державного підприємства Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ /ЄДРПОУ 01125206, адреса 68355, адреса Одеська обл., Кілійський р., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Данубіус /ЄДРПОУ 32290649, адреса 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Захаріаді Олександра, 68/

про стягнення заборгованості у розмірі 324 376,95 грн

ВСТАНОВИВ:

07.06.2024 державне підприємство Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2607/24/ до товариства з обмеженою відповідальністю Данубіус про стягнення суми у розмірі 324 376,95 грн, з яких:

- 189 346,55 грн основна заборгованість;

- 27 449,34 грн штрафні санкції 3 % річних;

- 107 581,06 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором стандартного бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525-526, 549, 598, 759, 601, 602, 611, 625, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 193, 203, 230, 231 ГК України, ст. 212 КТМ України.

Ухвалою суду від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2548/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/2548/24 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, до електронного кабінету.

Так, згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 12.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 12.06.2024 о 18:50 год.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2548/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суддя Петренко Н.Д. перебувала у щорічній відпустці з 01.07.2024 по 30.08.2024 включно на підставі наказу Голови Господарського суду Одеської області № 82-в від 10.06.2024 року та на лікарняному по 24.09.2024 року.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 01.11.2007 між ДП Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ /судновласник/ та ТОВ Данубіус /фрахтувальник/ укладено договір стандартного бербоут-чартеру № 28 Д, за умовами якого судновласник передав плав кран СПК-3/16 в оренду, а фрахтувальних прийняв його, про що підписано акт приймання-передачі від 01.11.2007.

Згідно п.п. а) п. 10 ч. ІІ договору Фрахтувальники сплачують Судовласнику оренду судна на умовах люмпсум за календарний місяць, як зазначено у боксі 21, починаючи з дати та часу здачі судна Фрахтувальникам та сплачують погоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину місяця. Оплата оренди продовжується до дати та часу, коли судно повертається Фрахтувальниками його Власникам.

У боксі 21 ч. І договору зазначено, що валюта та спосіб оплати оренди здійснюється відповідно до Додатку №1.

Відповідно п.п. а) п. 10 ч. ІІ договору Фрахтувальники зобов?язані зі спливом строку дії чартеру повернути судно у безпечному незамерзаючому порту або місці, як за значено в боксі 16 (Порт Усть-Дунайськ).

Пунктом 2 Додатку № 1 від 01.11.2007 за згодою сторін встановлена фрахтоваставка у розмірі 663,37грн. на добу, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.3 Додатку № 1 від 01.11.2007 оплата фрахту здійснюється на протязі всього строку дії договору щомісячно не пізніше 10 числа, наступного за завершеним, на підставі виставленого рахунку на вказаний Судновласником номер рахунку в гривнях, з нарахуванням встановленого індексу інфляції. У випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за цим Договором Фрахтувальник несе відповідальність в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до п.3 Додатку №l від 01.11.2007 до договору, у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором Фрахтувальник несе відповідальність у порядку встановленому діючим законодавством України. Сума простроченої орендної плати виплачується із нарахуванням інфляції та 3% річних. За несвоєчасне здійснення розрахунків за цим договором Фрахтувальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки до дня повного погашення боргу. При затримці розрахунку строком більше ніж 30 днів Фрахтувальник також сплачує Судовласнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.

Під час дії договору між сторонами були укладені додаткові угоди згідно Додатку №1/31Д від 16.05.2012, Додатку № 2 від 01.11.2013, Додатку № 3 від 20.02.2014, Додатку №4 від 02.11.2018 та Додатку № 5 від 04.01.2019. Так, згідно Додатку № 5 від 04.01.2019 строк дії договору за погодженням сторін було продовжено до 04.01.2024.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки та акти виконаних робіт на виконання договору бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007, а саме:

-рахунок № 2/40 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 88 757,42 грн; акт виконаних робіт № 2/40 на суму 88 757,42 грн;

-рахунок № 2/46 від 30.06.2019 за червень 2019 на суму 85 464,73 грн; акт виконаних робіт № 2/46 на суму 85 464,73 грн;

-рахунок № 2/53 від 31.07.2019 за липень 2019 на суму 87 783,54 грн; акт виконаних робіт № 2/53 на суму 87 783,54 грн.

13.02.2024 позивач направив відповідачу вимогу вих. № 47/01/01-24 про сплату заборгованості, в тому числі, за договором № 28 Д від 01.11.2007 на суму 720 559,09 грн.

Позивач вказує, що по рахунку № 2/40 від 31.05.2019 за травень 2019 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 16 098,28 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що розглядаючи справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених вимог, суд приймає доводи позивача, що за рахунком № 2/40 від 31.05.2019 за травень 2019 у відповідача наявна заборгованість саме у розмірі 16 098,28 грн.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором стандартного бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007 у розмірі 324 376,95 грн, з яких: 189 346,55 грн основна заборгованість; 27 449,34 грн штрафні санкції 3 % річних; 107 581,06 грн інфляційні втрати.

Аналізуючи причину виникнення спірних правовідносин, виходячи з обставин справи та вищенаведених договірних умов, суд вважає першочерговим з`ясування юридичної природи укладеного між позивачем та відповідачем договору чартеру.

Укладаючи Договір стандартного бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007 сторони використали таку типову платформу чартеру - як стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: Беркон-89.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України "перевезення", визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).

Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).

За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п. 1 цієї статті; 3) інші письмові докази (ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України).

За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно з ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Відповідно до ст. 206 Кодексу торговельного мореплавства України, яка має назву "суборенда" фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.

У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).

За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарський суд дійшов висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

Вказана позиція викладена у постанові КГС ВС від 19.03.2024 у справі № 915/458/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вказаного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування заборгованості за договором стандартного бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007 у розмірі 189 346,55 грн за період травень липень 2019 року, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимог позивача про стягнення 27 449,34 грн штрафні санкції 3 % річних та 107 581,06 грн інфляційні втрати, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.3 Додатку № 1 від 01.11.2007 оплата фрахту здійснюється на протязі всього строку дії договору щомісячно не пізніше 10 числа, наступного за завершеним, на підставі виставленого рахунку на вказаний Судновласником номер рахунку в гривнях, з нарахуванням встановленого індексу інфляції. У випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за цим Договором Фрахтувальник несе відповідальність в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до п.3 Додатку №l від 01.11.2007 до договору, у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором Фрахтувальник несе відповідальність у порядку встановленому діючим законодавством України. Сума простроченої орендної плати виплачується із нарахуванням інфляції та 3% річних. За несвоєчасне здійснення розрахунків за цим договором Фрахтувальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки до дня повного погашення боргу. При затримці розрахунку строком більше ніж 30 днів Фрахтувальник також сплачує Судовласнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат на суми простроченої оплати за період з травня 2019 року по липень 2019 року, господарський суд зазначає про правильність вказаного розрахунку. Так, за вказаний період 3 % річних становлять 27 449,34 грн, інфляційні втрати 107 581,06 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства Адміністрація річкових портів підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 4 865,65 грн, що вбачається із платіжного інструкції від 28.05.2024.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог державного підприємства Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ у повному обсязі, судовий збір у розмірі 4 865,65 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги державного підприємства Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Данубіус /ЄДРПОУ 32290649, адреса 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Захаріаді Олександра, 68/ на користь державного підприємства Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ /ЄДРПОУ 01125206, адреса 68355, адреса Одеська обл., Кілійський р., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2/ заборгованість за договором стандартного бербоут-чартеру № 28 Д від 01.11.2007 у розмірі 324 376,95 грн /триста двадцять чотири тисячі триста сімдесят шість гривень 95 копійок/, з яких: 189 346,55 грн основна заборгованість; 27 449,34 грн штрафні санкції 3 % річних; 107 581,06 грн інфляційні втрати; та судовий збір у розмірі 4 865,65 грн /чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень 65 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 26 вересня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко