Ухвала

від 26.09.2024 по справі 920/673/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.09.2024м. СумиСправа № 920/673/21Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/673/21 про банкрутство ВАТ Акціонерна компанія Свема,

представники учасників:

кредитора (в режимі відеоконференції) Вовчук Лада;

ФДМ України РВ ФДМ по Полтавській та Сумській областях Мороз Н.В.;

ліквідатор не з`явився;

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Чубур І.Д.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 29.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ВАТ Акціонерна компанія Свема введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорка В.В.

Постановою від 07.02.2023 боржника ВАТ Акціонерна компанія Свема визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В.

03.06.2024 до суду надійшла заява Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника в розмірі 450147,94 грн, з яких: 449112,62 грн виконавчий збір, 1035,32 грн витрати виконавчого провадження.

Ухвалою від 03.07.2024 суд постановив призначити розгляд заяви кредитора Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника у сумі 450147,94 грн в судове засідання на 23.07.2024.

22.07.2024 ліквідатор подав до суду відзив на заяву Шосткинського ВДВС, зазначивши про відмову у визнанні кредиторських вимог до боржника в розмірі 450147,94 грн, з яких: 449112,62 грн виконавчий збір, 1035,32 грн витрати виконавчого провадження, оскільки у заяві Шосткинського ВДВС відсутні докази фактичного стягнення державним виконавцем заборгованості за виконавчими документами на користь стягувачів у межах виконавчого провадження щодо боржника.

07.08.2024 до суду надійшли пояснення Шосткинського ВДВС на відзив ліквідатора, в яких повідомляє, що у межах зведеного виконавчого провадження № 63341905, до складу якого входять 63 виконавчих провадження, відкритих на підставі виконавчих документів про стягнення боргів з ВАТ Акціонерна компанія Свема на користь юридичних осіб, стягнення коштів на користь стягувачів не відбулось.

Ухвалою від 01.08.2024 суд відклав розгляд заяви кредитора Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника у сумі 450147,94 грн в судове засідання на 15.08.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/673/21 не відбулось, про що складено акт суду від 15.08.2024.

Ухвалою від 15.08.2024 розгляд справи призначено на 27.08.2024.

21.08.2024 до суду надійшло клопотання ліквідатора про продовження строку для подання на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до 31.12.2024.

Ухвалою від 26.08.2024 суд призначив розгляд клопотання на 27.08.2024.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судові засідання у справі 920/673/21 не відбулись, про що складено акти суду від 27.08.2024 та 10.09.2024.

10.09.2024 суд ухвалив призначити розгляд справи в засідання на 26.09.2024.

Вказана заява обгрунтована тим, що на виконанні у Шосткинському відділі державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 63341905, відкрите відносно боржника ВАТ «АК «Свема» до складу якого входять шістдесят три виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчих документів про стягнення боргів на користь юридичних осіб.

Загальна сума несплаченої заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 63341905 станом на 29.05.2024 складає 5018012,58 грн, з яких 4567864,64 грн борги на користь стягувачів, 449112,62 грн виконавчий збір на користь держави та 1035,32 грн витрати виконавчого провадження.

Щодо віднесення виконавчого збору до грошового зобов`язання, визначення підстав його виникнення і розміру, як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство, суд зазначає наступне.

Питання стягнення виконавчого збору з боржника за постановою державного виконавця врегульовано статтями 3, 26, 27, 42, 45 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 26, ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника такого збору та одночасно виносить відповідну постанову (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Сплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби, в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов можуть бути вимогою кредитора щодо грошових зобов`язань до боржника.

Частиною першою статті 45 Закону № 1404-VIII, що регламентує розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 ідсотків фактично стягнутої суми, а виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення аліментів - у четверту чергу.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.

Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів:

- державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору;

- виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів);

- якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).

Сума виконавчого збору, що визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню у встановленому законом порядку.

Таким чином набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов`язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10 %, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2023 у справі № 918/56/20 саме лише існування постанови про стягнення виконавчого збору не означає безумовного та гарантованого його стягнення з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже закон зумовлює право органу державної виконавчої служби стягувати розраховану на час відкриття виконавчого провадження суму виконавчого збору пропорційно до стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні, отже за умови повного чи часткового фактичного виконання рішення у зв`язку з примусовим виконанням якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.

Грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (ст. 1 КУзПБ) зі сплати виконавчого збору, обумовлене фактичним стягненням з боржника суми боргу за відповідним виконавчим документом або виконанням (повним/частковим рішення немайнового характеру), в цьому контексті право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму виконавчого збору виникає у розмірі 10 % фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру.

За приписами ч.1 ст. 45 Закону № 1404-VIII відрахування виконавчого збору здійснюється за умови фактичного стягнення боргів у виконавчому провадженні та у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, відтак сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору не є достатнім підтвердженням грошового зобов`язання боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.

Звертаючись із заявою з кредиторськими вимогами до боржника Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначило, що в провадженні цього відділу перебуває зведене виконавче провадження, у межах якого загальна сума несплаченої заборгованості станом на 29.05.2024 складає 5018012,58 грн, з яких: 4567864,64 грн борги на користь стягувачів, 449112,62 грн виконавчий збір та 1035,32 грн витрати виконавчого провадження.

Належних і допустимих доказів фактичного стягнення боргів за виконавчими документами, у розмірі 10 відсотків від яких було розраховано виконавчий збір, заявлений як кредиторські вимоги до боржника, заявником не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність виникнення у боржника грошових зобов`язань перед органом державної виконавчої служби у заявленій сумі виконавчого збору в розумінні ст. 1 КУзПБ, адже заявник не підтвердив стягнення суми боргу за виконавчими документами у виконавчому провадженні, у 10 відсотках від якої було нараховано виконавчий збір у розмірі заявлених кредиторських вимог до боржника.

Отже, у розумінні статей 27, 45 Закону України Про виконавче провадження заявник не набув права на стягнення судового збору з боржника на заявлену суму, з огляду на що суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на суму 449112,62 грн.

Щодо грошових вимог до боржника в частині витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у п. 2 і 3 ч.1 цієї статті. (ч. 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

Види та розміри витрат виконавчого провадження, алгоритм їх визначення встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 (зі змінами), відповідно до якого до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Таким чином, сплата витрат виконавчого провадження є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача. До третьої і четвертої черги розподілу віднесені інші грошові суми, що підлягають стягненню з боржника, у тому числі на користь стягувачів у виконавчих провадженнях.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону № 1404-VIII).

В силу особливостей розрахунку витрат виконавчого провадження, визначених Законом № 1404-VIII Інструкцією № 512/5 та наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, мінімальні витрати виконавчого провадження слід вважати понесеними органом виконавчої служби на підставі винесеної державним виконавцем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, адже ці витрати є обов`язковими в силу спеціальних законодавчих приписів щодо відкриття виконавчого провадження, порядку вчинення і оформлення виконавчих дій, вимог до користування автоматизованою системою виконавчого провадження тощо.

Верховний Суд наголосив на тому, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 750/4352/17, від 19.06.2019 у справі № 750/7053/17, від 08.08.2019 у справі № 751/4365/17, від 01.10.2020 у справі № 703/1111/17.

Крім того, у постанові від 19.01.2023 у справі № 918/56/20 Верховний Суд дійшов узагальнюючого висновку про те, що грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв`язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.

Щодо грошових вимог до боржника в частині витрат виконавчого провадження в розмірі 1035,32 грн суд зауважує на тому, що, на відміну від виконавчого збору, компенсація витрат виконавчого провадження (не покритих авансовим внеском стягувача) здійснюється у другу чергу, після повернення авансового внеску стягувача на організацію і проведення виконавчих дій, та не ставиться в залежність від самого факту задоволення чи розміру фактично задоволеної вимоги стягувача або суми стягнутої у виконавчому провадженні у зв`язку з виконанням якого понесені такі витрати.

Як зазначено вище, орган державної виконавчої служби заявляє витрати виконавчого провадження на суму 1035,32 грн, що виникла на підставі п`яти постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.11.2021, 11.11.2021, 06.01.2022, 11.01.2022 та 17.02.2022, тобто після відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, ураховуючи, що грошові вимоги в частині витрат виконавчого провадження документально підтверджені кредитором, суд дійшов висновку, що поточні вимоги Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розмірі 1035,32 грн підлягають визнанню.

Відтак, враховуючи вище викладене та положення закону, заява Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника підлягає частковому задоволенню в розмірі 1035,32 грн.

Також визнанню підлягають вимоги в розмірі 6056 грн судового збору за подання заяви про грошові вимоги.

Керуючись статтями 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника задовольнити частково.

2. Визнати вимоги поточного кредитора Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ВАТ «АК «Свема» в розмірі 1035 грн 32 коп. витрат виконавчого провадження, 6056,00 грн судового збору.

3. В іншій частині відмовити.

4. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строк, що встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена та підписана 27.09.2024.

СуддяВ.В. Яковенко