Рішення

від 24.09.2024 по справі 921/443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/443/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЙРОНТРЕЙД, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГОБУД", м.Тернопіль

про стягнення 264 706,45грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЙРОНТРЕЙД, м.Київ звернулося 09.07.2024 (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №0209913555623) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГОБУД", м.Тернопіль, про стягнення 179 724,22грн боргу, 6226,83грн інфляційних нарахувань, 4873,62грн - 3 % річних, 48 474,40грн пені та 25407,38грн курсової різниці у зв`язку з неналежним виконанням умов договору №3010/23 від 30.10.2023.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався і в судові засідання жодного разу не з`явився; заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у встановлений строк, не заявив.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з призначенням судового засідання на 13.08.2024, яке відкладалося на 24.09.2024, зважаючи на неявку сторін.

В порядку, визначеному ст.42 Господарського процесуального кодексу України, відповідача повідомлено про його обов`язок, встановлений ч.6 ст.6 ГПК України, зареєструвати електронний кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС (ухвали від 17.07.2024 та 13.08.2024).

Ухвалою від 05 серпня 2024 року судом, на підставі ч.2, 4 ст.174 ГПК України, повернуто без розгляду заяву без номера від 05.08.2024 (вх.№6188) Товариства з обмеженою відповідальністю АЙРОНТРЕЙД про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На підставі ухвали суду від 07 серпня 2024 року забезпечено участь адвоката позивача в судовому засіданні 13.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з поданої заяви без номера від 06.08.2024 (вх.№6244, 6245).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Водночас, 24.09.2024 після закінчення судового засідання, до суду надійшла заява без номера від 24.09.2024 (вх.№7387 о 12:15год.), у якій позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі, а також повідомив про подання остаточного розрахунку суми судових витрат, які товариство понесло у зв`язку з розглядом цієї справи, протягом п`яти днів після ухвалення сум рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про причини неявки суду не повідомив.

Рекомендовані поштові відправлення з повідомленням про вручення з позначкою "судова повістка", якими направлялися ухвали суду відповідачу на адресу його зареєстрованого місцезнаходження (пр.Злуки, будинок 25, квартира 185, м.Тернопіль) відділенням поштового зв`язку повернуті не врученими адресату із зазначенням причини "адресат відсутній за вказаною адресою" (довідки форми №20 від 26.07.2024, від 20.08.2024 долучено до справи).

Згідно з ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин, відповідач, відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, вважається повідомленим про розгляд справи. Це узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 27 лютого 2020 року, у справі №814/1469/17 (провадження №К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З урахуванням наведеного, суд констатує про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї господарської справи.

Оскільки неявка учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, відповідно до норм ст.202 ГПК України, не є перешкодою для розгляду справи, тому судом розглянуто спір у даному судовому засіданні.

З огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙРОНТРЕЙД» як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРГОБУД» укладено договір №3010/23, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 договору, відвантаження товару та його оплата здійснюється за узгодженими сторонами у Специфікаціях цінами (з урахуванням ПДВ) на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

Пунктом 3.1 договору визначено, що Покупець здійснює оплату товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі 100% передоплати. Детальний порядок оплати зазначається у Специфікаціях до договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2010. Пунктом поставки товару за договором є склад Покупця; передбачено, що разом з поставкою товару Продавець передає Покупцю всі необхідні документи, що супроводжують товар (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) (пункт 4.3 договору).

Продавець зобов`язаний оформляти та реєструвати податкові накладні на кожну партію товару згідно з вимогами податкового законодавства (пункт 4.4 договору).

У пункті 4.8 визначено, що прийняття товару та перевірка його кількості і зовнішньої якості здійснюється в момент поставки товару.

При прийманні-передачі товару уповноважений представник Покупця перевіряє кількість поставленого товару відповідно до товарно-супровідних документів, що підтверджується підписом на товарних накладних (пункт 4.9 договору). Приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки одночасно із розвантаженням товару (пункт 4.10 договору).

Згідно з пунктом 4.11 договору, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку прострочення платежів Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (пункт 9.2 договору).

30.10.2023 сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, згідно з якою Продавець зобов`язався протягом 3-4 тижнів з моменту отримання передоплати поставити на склад Покупця у м.Нововолинськ Володимирівського району Волинської області 277,95м2 Модульної полікарбонатної системи з комплектуючими, загальною вартістю 960 078,22 грн (з ПДВ) (п.1, 2, 3 Специфікації).

У пункті 4 Специфікації №1 від 30.10.2023 сторонами погоджено, що попередня оплата у розмірі 70% загальної суми договору, яка складає 672 054,75 грн, перераховується Покупцем протягом 2-х банківських днів з моменту підписання Специфікації.

Решта плати за товар в розмірі 30% від його загальної вартості, що складає 288 023 грн 47 коп. (з ПДВ), підлягає перерахуванню Покупцем не пізніше двох календарних днів з дати фактичного отримання товару (п.4 Специфікації).

Пунктом п`ять Специфікації передбачено, що вартість товару вказана з урахуванням курсу продажу валюти на міжбанку 1 EUR = 38 грн 6316 коп. згідно ресурсу https://minfin.com.ua/currency/mb/. При зміні курсу на +3% вартість товару на остаточну суму у розмірі 30% загальної суми договору, яка складає 288 023 грн 47 коп. з ПДВ, сторонами узгоджено, що така буде перерахована за актуальним курсом на день оплати.

У пункті 7 Специфікації сторонами обумовлено комплектність товару та матеріалів.

Згідно з пунктом 8 Специфікації товар, зазначений у ній, а саме "Панель полікарбонатна WALL 500/20, прозора 500х1635мм" не є складською пропозицією та виготовляється на замовлення за попередньо узгодженими між обома сторонами розмірами, зазначеними в даній Специфікації. Після виготовлення цього товару та підписання договору, здійснення передоплати цей товар, він обміну та поверненню для коригування розмірів не підлягає.

Специфікація є невід`ємною частиною договору поставки та набуває чинності з дати її підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.10 Специфікації).

Оскільки Специфікація №1 підписана сторонами 30.10.2023, відтак попередня оплата у розмірі 70% від загальної суми договору, яка складає 672 054,75 грн, підлягала сплаті в термін до 01.11.2023 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРГОБУД" на підставі платіжної інструкції №101 перераховано Продавцеві кошти в сумі 300 000,00 грн.

В свою чергу, не отримавши всієї суми передоплати (70% від загальної вартості поставки) Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙРОНТРЕЙД» поставлено відповідачу товар в повному обсязі на загальну суму 960 078,22 грн, що підтверджується видатковою накладною №1502 від 28.12.2023 та товарно-транспортною накладною №АТ000000367 від 28.12.2023, які підписано обома сторонами без зауважень чи інших застережень.

Також, позивачем дану господарську операцію з поставки відображено в податковій звітності шляхом оформлення податкових накладних №93 від 15.11.2023 (на суму 300000грн з ПДВ) та №107 від 28.12.2023 на суму 66078,22грн з ПДВ, котрі зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать квитанції №1 від 27.11.2023 та №1 від 12.01.2024 про прийняття їх органом ДПС України (а.с.77, 78).

ТОВ "ЕРГОБУД" розрахунку за отриманий товар в повній мірі не здійснив частково, сплативши 29.12.2023 грошові кошти в сумі 480354,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №169, внаслідок чого допущено заборгованість в розмірі 179 724,22 грн.

Оскільки борг є не погашеним, тому дані обставини послугували підставою для звернення позивача до суду про їх стягнення, нарахувавши на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних пеню та курсову різницю, які просить стягнути в примусовому порядку.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

За змістом ст.ст.11, 15, 16 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, що порушує право.

Спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами у письмовій формі договору від 30.10.2023 №3010/23, який за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється положеннями ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №3010/23 від 30.10.2023 є чинним, учасниками справи чи третіми особами його недійсність не оспорюється, відтак, договір підлягає виконанню обома сторонами.

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору №3010/23 від 30.10.2023 та Специфікації №1 від 30.10.2023 слідує, що оплата товару, загальною вартістю 960078,22грн повинна бути проведена наступним чином: 70% вартості товару, що становить 672054,75грн протягом 2-х банківських днів від дати укладення Специфікації, тобто до 01.11.2023 включно; 288023,47грн, що становить 30% від загальної вартості товару протягом 2-х календарних днів від дати фактичного отримання товару (з урахуванням умов п.4.11 договору та дати складання та підписання видаткової накладної №1502 - 28.12.2023), тобто до 30.12.2023 включно.

Відтак, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Однак, відповідачем порушено взяті на себе згідно з п.4 Специфікації №1 від 30.10.2023 зобов`язання та сплачено 15.11.2023 кошти лише в сумі 300 000,00грн, проти необхідних 672054,75грн, що становить 70% від вартості партії товару. Після отримання у власність товару 28.12.2023, відповідачем не здійснено остаточного розрахунку, а натомість 29.12.2023 сплачено лише 480 354,00 грн, тому за ним станом на 08.07.2024 рахується заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 179 724,22 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки, вартість переданого товару не оплачена повністю, що є порушенням умов договору (п.п.3.1 договору, п.4 Специфікації №1 від 30.10.2023), ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 50172,08грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 179 724,22 грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 179 724,22 грн боргу.

Також суд вважає правомірними заявлені вимоги в частині стягнення 25407,38грн курсової різниці вартості несплаченого товару. При цьому судом враховується наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України зазначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У пункті 5 Специфікації №1 від 30.10.2023 сторонами договору визначено, що вартість товару вказана при курсі продажу міжбанку 1 EUR = 38,6316грн за даними ресурсу https://minfin.com.ua/currency/mb/. При зміні курсу на понад 3%, вартість товару на остаточну суму у розмірі 30% загальної суми договору, яка складає 288 023,47 грн підлягає перерахуванню за актуальним курсом на день оплати.

Отже, у даному випадку сторонами грошове зобов`язання хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті станом на дату оплати товару.

Відтак, саме вартість товару із сумою курсової різниці (доплати) визначає усю суму грошових коштів, що підлягають сплаті відповідно до договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату оплати товару.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

Виходячи із курсу національної валюти України до Євро, визначеної у Специфікації №1 від 30.10.2023 згідно з інформаційним ресурсом https://minfin.com.ua/currency/mb/ (1 EUR = 38,6316грн), 3% від курсу 38,6316 складає 1,1589 EUR.

Як зазначає позивач, станом на 08.07.2024 (дата написання позовної заяви) курс продажу міжбанку згідно ресурсу https://minfin.com.ua/currency/mb/ складає 1 EUR = 44,0929 грн, тобто є більшим 3% від курсу 1 EUR = 38,6316грн, що дає підстави, відповідно до п.5 Специфікації №1 від 30.10.2023, для перерахування несплаченої частини вартості товару в сумі 179 724,22 грн за курсом 1 EUR = 44,0929грн, що дорівнює 205 131,60 грн (179 724,22/38,6316х44,0929).

Таким чином, курсова різниця вартості несплаченого відповідачем товару становить 25 407,38 грн (205 131,60-179 724,22).

Відтак, вимоги щодо стягнення 25 407,38 грн курсової різниці підлягають до задоволення як такі, що заявлені відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд враховує наступне.

У позовній заяві Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6226,83грн інфляційних нарахувань та 4873,62грн - 3% річних, котрі нараховано за період з 02.11.2023 по 08.07.2024.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено судом, умови договору та Специфікації передбачають можливість зміни ціни договору у випадку зростання курсу EUR (Євро) до гривні та обов`язок відповідача оплатити товар згідно з таким коригуванням.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти по відношенню до курсу Євро на дату оплати, а відтак стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Так, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц.

Тобто, стягнення інфляційних витрат є недопустимим, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, оскільки, як вже зазначалося вище, це призведе до подвійного стягнення.

Звідси, суд доходить висновку, що захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого та неоплаченого товару відповідно до умов договору та пункту 5 Специфікації від 30 жовтня 2023 року, а відтак вимоги про стягнення 6226,83грн інфляційних нарахувань як безпідставні до задоволення не підлягають.

Суд зауважує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних хоча і передбачені однією нормою закону - статтею 625 Цивільного кодексу України, однак такі мають різну правову природу.

Оскільки компенсація (плата) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, не відновлюється еквівалентом іноземної валюти, вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання з 02.11.2023 на суму 672054,75грн, не проведення з 31.12.2023 остаточного розрахунку за товар на суму 179 724,22 грн, перевіривши вказаний у розрахунках позивача розмір простроченого зобов`язання, період нарахування (по 08.07.2024), судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 4873,62грн є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як правомірні.

Щодо вимог про стягнення пені, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Пунктом 6.1 договору від 30.10.2023 визначено, що у випадку прострочення платежів Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивачем на борг в розмірі 672 054,75грн нараховано пеню за період з 02.11.2023 по 14.11.2023, що становить 7653,36грн, на борг в розмірі 372 054,75грн за період з 15.11.2023 по 28.12.2023 нараховано пеню в розмірі 14054грн та на борг в розмірі 179 724,22грн за період з 31.12.2023 по 08.07.2024 пеня склала 26767,04грн. Всього за вказаний період на існуючу заборгованість нараховано 48 474,40грн пені.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що такий розрахунок є вірним, а заявлені вимоги щодо пені є правомірними (розрахунок пені міститься в матеріалах справи), тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши подані позивачем докази суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв`язаними у сукупності доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

Доказів погашення заборгованості за отриманий у власність товар матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача 179 724,22грн боргу, 4873,62грн - 3 % річних, 48 474,40грн пені та 25407,38грн курсової різниці.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 6226.83грн., то у їх задоволенні суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГОБУД" (пр.Злуки, будинок 25, квартира 185, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 30569736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙРОНТРЕЙД (вулиця Бориспільська, будинок 7, місто Київ, ідентифікаційний код 38348243) 179 724 (сто сімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири)грн 22коп. боргу, 25 407 (двадцять п`ять тисяч чотириста сім)грн 38коп. курсової різниці, 4 873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три)грн 62коп. - 3% річних, 48 474 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят чотири)грн 40коп. пені, та 3877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім)грн 19коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 27.09.2024.

Суддя Н.О. Андрусик