Рішення

від 24.09.2024 по справі 334/6201/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 24.09.2024

Справа № 334/6201/24

Провадження № 2/334/2622/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., секретаря Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка Антона Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка А.В. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №20309 від 28.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> заборгованість за кредитним договором №109688683 від 14.10.2013 у розмірі 12650,47 грн., та який знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням діючого законодавства, оскільки під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості, і вчинив напис на договорі, який нотаріально не посвідчений, чим порушив норми законодавства, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки на час вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані усі передбачені законом документи (оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень), якими підтверджувалась безспірність заборгованості. Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що зазначені витрати є неспівмірними зі складністю справи і вимоги про їх стягнення не підлягають задоволенню.

Представник позивачки у судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не подав.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, заяв чи клопотань не подали.

На підставі частини другоїст. 247ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 і ПАТ «Банк Русский Стандарт» 14.10.2013 було укладено кредитний договір №109688683. Правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандарт» є АТ «Форвард Банк», який здійснив відступлення права грошової вимоги боргового зобов`язання ТОВ «Смартфінанс» згідно з договором відступлення прав вимоги боргових зобов`язань №25/02/20 від 25.02.2020.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 28.07.2021 було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 20309, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> заборгованість за кредитним договором №109688683 від 14.10.2013 у розмірі 12650,47 грн.

01.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису. Вказаний виконавчий напис на теперішній час знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., виконавче провадження №66664180.

Оцінюючи правомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей15,16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини першоїстатті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 Цивільного кодексу України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, доки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно достатті 124 Конституції України,статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом 28.07.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

При цьому, кредитний договір не є нотаріально посвідченим, а тому не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. при вчиненні виконавчого напису після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 не було дотримано умов, за яких виконавчий напис мав би бути вчинений.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. було вчинено з порушенням вимогстатті 88 Закону України «Про нотаріат»та Глави 16 розділу ІІ Порядку, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Частиною першоюстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно достатті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц та від 02 березня 2020 року у справі № 370/27/16-ц.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024, акт здачі-прийняття наданих послуг від 18.07.2024, згідно з яким розмір винагороди адвоката становить 6500,00 грн., а саме за: ознайомлення з документами та матеріалами, необхідними для надання правової допомоги та надання консультації щодо способу захисту порушених прав клієнта 500,00 грн., складання позовної заяви (в години роботи входить в тому числі робота помічника адвоката, яка пов`язана з формуванням пакету документів, а саме позову та додатків та подальша відправка документів поштою до суду) 4000,00 грн., складання заяви про забезпечення доказів 2000,00 грн.

Беручи до уваги зміст цих документів, доводи представника відповідача у справі щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру вказаних витрат на підготовку позовної заяви для подачі до суду, оскільки відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності, розумності, і є неспівмірною з ціною позову, із складністю цієї справи, яка є справою незначної складності, не потребує необхідності вивчення додаткових джерел права, законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тривалої підготовки щодо обрання способу захисту права, визначення кола учасників справи, визначення підсудності, розрахунку судового збору, підготовки та оформлення додатків для суду, подання позовної заяви до суду (через систему «Електронний суд»).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що заява про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню, заявлені позивачкою вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають зменшенню і стягненню у розмірі 3000,00 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка Антона Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 20309, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> заборгованість за кредитним договором у розмірі 12650,47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> (місце знаходження: вул. Польова, 24-Д, м. Київ, ЄДРПОУ - 39395137) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1816,80 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, ЄДРПОУ 39395137, адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: 02068, м. Київ, пр-т Григоренка,15, прим.3.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, адреса: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська,55, офіс 61, 62.

Суддя: Турбіна Т. Ф.