Рішення

від 20.09.2024 по справі 477/491/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/491/24

Провадження №2/477/722/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

09 вересня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої у справі судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Сеніній В.О.,

за участю:

представника позивача - адвоката Валешинського М.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

у судовомузасіданні уцивільній справіза позовом Приватного підприємства «Техно» до ОСОБА_1 про встановлення постійного оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Приватне підприємство «Техно» звернулося до суду із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 з вимогою встановлення оплатного земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, площею 0,335 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , на право проходу та проїзду до приміщення виробничої будівлі Майстерні загального призначення з прибудовами, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , та належить позивачу ПП «Техно» на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником майстерні загального призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2005 року.

За рішенням Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 27.12.2022 року №12, ПП «Техно» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування виробничих нежитлових об`єктів із земель комунальної власності, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначеній земельній ділянці присвоєно державний кадастровий номер 48233553000:03:000:0441.

У позивача виникла необхідність проїзду та проходу по земельній ділянці з кадастровим 4823355000:02:000:0037, площею 0,335 га, яка належить відповідачу, та є суміжною з приміщенням майстерні, яка належить позивачу. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач послався на висновок експерта №125-083 від 30.10.2023 року, який виготовлено на замовлення ПП «Техно» по земельній ділянці 0,335 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить відповідачу.

Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 з письмовою пропозицією про необхідність укладення договору оплатного, безстрокового земельного сервітуту на його території, однак, будь якої відповіді не отримав, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду за його встановленням.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, у якому заначив, що заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними, так як є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, загальною площею 0,335 га, яку він придбав за договором купівлі-продажу від 29.09.2023 року для власного використання та ведення господарської діяльності. Зазначена земельна ділянка, належна відповідачу ОСОБА_1 , межує із будівлею майстерні, яка належить ПП «Техно», по задній торцевій стіні майстерні. Позивач не позбавлений можливості користування приміщеннями майстерні, так як має можливість під`їзду до приміщення з декількох сторін. Представник позивача адвокат Валешинський М.І. в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги та пояснив, що у власності ПП «Техно» перебуває приміщення виробничої майстерні, яке відповідно до договорів оренди здається в аренду іншим підприємствам для виробничої діяльності. Після набуття права власності відповідачем на земельну ділянку, він почав чинити перешкоди у використанні приміщення шляхом заборони проїзду по своїй території до приміщення майстерні та неможливості його використання. На пропозицію добровільного надання сервітуту, відповідач не реагує. Просив про задоволення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, а також пояснив, що ним придбано земельну ділянку площею 0,335 га для власного використання, так як на вказаній території також розташовані приміщення, які він використовує у своїй діяльності. Позивач претендує на виділення йому у користування майже половини вказаної ділянки, яка є його власністю та використовується ним за призначенням. У позовній заяві та у судовому засіданні позивач повідомив суду неправдиві відомості, так як приміщення, яким він володіє, а саме виробнича майстерня поділена з середини на велику кількість приміщень, які окремо здаються у оренду. До тієї частини приміщення майстерні, яка межує з його земельною ділянкою, дійсно зручніше мати заїзд з належної йому земельної ділянки. Однак, це створює незручності йому як власнику у використанні вказаної земельної ділянки за призначенням та конфліктні ситуації з орендарями, які загороджують йому заїзд, та не вживають заходів до прибирання сміття, яке залишають за собою. На пропозицію про укладення короткострокового договору оренди або іншого оплатного використання вказаної частини земельної ділянки позивач відмовляється, так як вважає, що має право на земельний сервітут з оплатою земельного податку. Посилання позивача на неможливість використовувати виробничу майстерню, яка належить ПП «Техно», за призначенням, оскільки відсутні під`їзди до неї, не відповідає дійсності. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зміст письмових доказів, наданих сторонами, судом встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 3 лютого 2005 року позивач ПП «Техно» є власником майстерні загального призначення, яка розташована у АДРЕСА_2 . Зазначене право зареєстровано за власником 24.04.2005 року, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію права власності Номер запису 184 в книзі 2, як приватна власність ( а.с.38-41).

Як вбачається зі змісту копії рішення Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 27.12.2022 року №12, ПП «Техно» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для обслуговування майстерні загального призначення по АДРЕСА_3 ( а.с.42).

Відповідно до змісту копії витягу з ДЗК, земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_2 , присвоєно кадастровий номер 482355300:03:000:0441. Вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення та призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Розмір та площа земельної ділянки не зазначені. Відповідно до кадастрового плану визначені межі та координати поворотних точок, з яких вбачається, що вказана земельна ділянка з північної сторони від А до Б межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 ( а.с.48). На день розгляду справи зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні у позивача за пролонгованим договором оренди, строк дії якого завершується у жовтні 2024 року.

Як вбачається зі змісту звернення ПП «Техно» до Воскресенської селищної ради від 16.10.2023 року, позивач звернувся із вимогою про необхідність проїзду та проходу по суміжній земельній ділянці з кадастровим 4823355000:02:000:0037 та встановлення сервітуту, так як іншої можливості користуватися частиною нерухомого майна, яке належить приватному підприємству немає, та, посилаючись на висновок експерта, який було виконано на замовлення ПП «Техно» про порядок користування спірною земельною ділянкою, просить підписати договір про встановлення сервітуту та узгодити вказане з орендарем спірної земельної ділянки. На зазначений запит селищна рада повідомила, що спірна земельна ділянка має власника за договором купівлі- продажу до якого підприємство може звернутися з зазначених у звернені питань ( а.с.50-54).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру, ПП «Техно» зареєстроване 20.11.2002 року та взято на облік. Основними видами діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна ( а.с.56).

Як вбачається з копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, яка розташована по АДРЕСА_4 , площею 0,335 га, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №4047 від 29.09.2023 року, який укладено між Воскресенською селищною радою як попереднім власником та ОСОБА_1 без зміни її цільового призначення ( а.с.57-59,189-191).

На доведення своїх вимог позивач ПП «Техно» надав суду копію висновку №125-083 експерта ОСОБА_2 , виконаного на замовлення ПП «Техно» в особі його директора ОСОБА_3 25.10.2023 року, у якому поставлено питання про можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду до виробничих будівель та площадок ПП «Техно» по земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,335 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , для подання до суду. Об`єктом дослідження експерта була зазначена земельна ділянка, яка належить відповідачу.

Відповідно до змісту висновку огляд, заміри та фотофіксація меж землекористування, розташування виробничих будівель проводилися експертом 25.10.2023 року у присутності замовника експертизи. Експертом досліджувалася земельна ділянка з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, її конфігурація є багатокутником, огородженим з усіх боків, та має два окремі в`їзди через металеві ворота. По задній торцевій межі межує з виробничими об`єктами ПП «Техно». Площа земельної ділянки, яка межує з виробничими майстернями ПП «Техно», складає 0,335 га. Експертом у висновку також зазначено наявність в`їзду у виробничу майстерню по АДРЕСА_2 , яка належить ПП «Техно», через металеві ворота з торцевих боків будівлі з боку земельної ділянки по АДРЕСА_4 . За такого, експертом зроблено висновок про можливість улаштування сервітуту на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , та зазначено що даний сервітут є технічно можливим.

За другим питанням експерт встановив розміри можливого земельного сервітуту на земельній ділянці, яка належить відповідачу, загальна площа якого має бути 1077,06 кв.м.

Будь які інші варіанти експертом не досліджувалися.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Такі ж вимоги висуваються до особи, яка просить надати дозвіл на формування земельної ділянки та встановлення сервітуту.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17, від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, від 09.12.2019 у справі №607/20779/14-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі №379/794/16-ц.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Техно» зазначає про протиправність відмови у наданні можливості проїзду по належній відповідачу земельній ділянці та відмови у наданні земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право користування чужим майном передбачено у статтях 401 - 406 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати, власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано в Земельному кодексі України відповідно до статті 100 якого сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

При цьому, у статті 98 ЗК України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, у вигляді права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. При цьому за змістом цієї статті перелік земельних сервітутів, що визначені в ній, не є вичерпним.

З викладеного вбачається, що метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без зазначення строку є задоволення потреб у ефективному використанні свого майна.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

При цьому виходячи із сутності сервітуту обсяг користування чужим майном повинен бути чітко окреслений, оскільки обмеження права власності особи на майно, щодо якого встановлено сервітут, не позбавляє власника продовжувати використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто можливості здійснення правомочностей володіння, користування, розпорядження майном у межах, не обтяжених сервітутом (ч. 3 ст. 98 ЗК України, ч. 5 ст. 403 ЦК України).

Виходячи з поняття сервітут, у випадку встановлення земельного сервітуту, пов`язаного з просторовим використанням чужої земельної ділянки (зокрема при праві проходу, проїзду тощо), суду необхідно з`ясувати, яка саме частина земельної ділянки відповідача підлягає використанню за сервітутом, а яка її частина не обтяжена сервітутом і може використовуватися власником.

Як вбачається із матеріалів справи, площа земельної ділянки, яку у селищній раді орендує позивач за договором оренди, складає 0,8693 га. забудованих земель в межах території Воскресенської селищної ради, на якій розташований будинок мехотряду та майстерня загального призначення. Як вбачається з викопіювання до договору оренди, приміщення майстерні, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, займає більше половини площі орендованої земельної ділянки і є цілісним комплексом під одним дахом та має загальну площу 1730 квадратних метрів (що вбачається зі змісту договорів оренди власником ПП «Техно» та іншими підприємствами), має прилеглі під`їзди до будівлі.

Зазначене також вбачається з фото зображень, які досліджувалися у ході розгляду справи судом та не заперечувалося сторонами.

Крім того, приміщення майстерні, яке належить позивачу, межує з земельною ділянкою номером 4823355000:02:000:0037, яка належить відповідачу тільки з однієї сторони, з якої позивачі потребують встановлення сервітуту.

Технічну документацію на будівлю майстерні позивач суду не надав, однак, враховуючи розмір самої будівлі, зміст договорів оренди, викопіювання до них, пояснення відповідача та позивача, які не заперечували про наявність ще декількох під`їздів до приміщення майстерні зі сторони земельної ділянки, яка перебуває в оренді у підприємства, вбачається, що позивач має можливість користуватися належним йому майном без використання земельної ділянки відповідача.

Висновки експерта, на які посилається позивач як на доказ своїх вимог, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як у зазначеному висновку експерт відповідає на питання про можливість укладення такого сервітуту з користування земельною ділянкою відповідача та його площу, що не може бути доказом єдиного можливого варіанту користування належним позивачу майном.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача щодо встановлення постійного, оплатного земельного сервітуту на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_1 з кадастровим номером 4823355000:02:000:0037, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства«Техно» до ОСОБА_1 провстановлення постійногооплатного земельногосервітуту наземельну ділянку- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Приватне підприємство «Техно» (код ЄДРПОУ 32282837, адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 46, кв.14);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя Л.М.Семенова