Рішення

від 26.09.2024 по справі 519/750/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/750/24

2/519/411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

26.09.2024 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права користування житловим приміщенням, укладення договору найму та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що на підставі ордеру №751 серії ЛР від 21.03.1980, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 була надана кв. АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 Звернувшись до Фонду комунального майна Южненської міської ради з заявою про приватизацію зазначеної квартири позивач отримав відмову з причин подання документів не в повному обсязі та необхідності змінити рахунок на власне ім`я, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 06.06.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10.07.2024 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі ордеру №751 серії ЛР від 21.03.1980, виданого Комінтернівським виконавчим комітетом райради народних депутатів, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 була надана кв. АДРЕСА_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с.19-21).

Позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 08.02.1994 по 10.12.2008 (а.с.8, 61).

Також позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 19.01.2009 по 09.09.2009 (а.с.8-9).

Остання відома адреса суду за якою був зареєстрований позивач: АДРЕСА_4 з 20.10.2009 по 23.10.2019 (а.с.9, 58).

Звернувшись до Фонду комунального майна Южненської міської ради з заявою про приватизацію зазначеної квартири позивач отримав відмову з рекомендацією змінити рахунок на власне ім`я (а.с.24-25).

Квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстрована, що підтверджується довідкою з КП «ЮМБТІ» та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного режсмтру заборн відчуження об`єктів нерхуомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.41, 54).

Таким чином, судом встановлено, що предметом спору у цій справі є визнання права користування квартирою, яка неприватизована.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.61 ч.1-2, 64, 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні ч.2 ст.64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом із наймачем.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц.

Аналіз змісту статті 65 ЖК УРСР у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що за особою не може бути визнано право користування житловим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання (право користування) в іншому житловому приміщенні. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 01 вересня 2021 року в справі № 641/7103/19 (провадження № 61-6885св20).

У статті 106 ЖК України передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Водночас, у відповідності до ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, у зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Як роз`яснено у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 (з подальшими змінами) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21) зазначено, що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, яка була підтверджена висновками КЦС ВС у постанові від 17 липня 2019 року під час розгляду справи №523/16575/15-ц, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження».

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 759/9229/19 (провадження № 61-11242св20) зазначено, що належними та допустимими доказами для встановлення факту спільного проживання є, зокрема, докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, інших обставин, які засвідчують реальність спільного проживання.

Позивач у позові зазначає, що він з батьком, мати та братом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , а потім вказує що з 09.10.1980 проживав з батьком по день його смерті за даною адресою.

Але дана обставина суперечить доказам наданим позивачем, а саме згідно копії паспорту позивача та інформації відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Южненської міської ради від 16.07.2024, де вказано, що ОСОБА_1 був зареєстрований за даною адресою з 08.02.1994 по 10.12.2008.

Щодо довідки ОСББ «Хіміків 18» №368 від 15.06.2023, наданої позивачем, то в ній зазначено, що саме батько позивача проживав за даною адресою з 09.10.1980 по день смерті та мав склад сім`ї одну особу сина ОСОБА_6 (а.с.16).

Щодо довідки ОСББ «Хіміків 18» б/н від 08.07.2022, наданої позивачем, то вона не підтверджує факт постійного проживання позивача за вищевказаною адресою за період з 10.12.2008 по теперішній час, так як не має дати з якої фактично проживає позивач у спірній квартирі.

Натомість будь-які належні докази спільного проживання та ведення спільного господарства позивача з батьком також в матеріалах справи відсутні.

Квитанції про сплату житлово-комунальних послуг, які позивач долучив до позову, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх оплата була здійснена позивачем після смерті батька.

Отже, позивачем не доведено факту постійного проживання з колишним наймачем у спірної квартири, а здійснення сплати житлово-комунальних послуг після смерті батька цієї обставини не доводить.

Тому суд дійшов висновку про відсутність будь-яких належних доказів того, що позивач у період з 10.12.2008 по даний час проживає у вказаній квартирі і користується нею.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами того факту, що існують правові підстави для укладення з ним договору найму спірної квартири, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права користування житловим приміщенням, укладення договору найму та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку беспосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач Фонд комунального майна Южненської мської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 22502541, місцезнаходження: Одеська область, м.Южне, просп. Гр.Десанту, 18.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська