Ухвала

від 27.09.2024 по справі 748/4155/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/1081/24

Єдиний унікальний № 748/4155/24

У Х В А Л А

27 вересня 2024 рокум. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Костюкова Т.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа: Старобілоуський ліцей Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення грошової компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при незаконному відстороненні працівника від роботи та індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА :

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення грошової компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при незаконному відстороненні працівника від роботи та індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 року справу було передано на розгляд судді Костюковій Т.В.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження по справі судом було встановлено наступне.

Позивач при подачі позовної заяви судовий збір не сплатила. Разом з тим заявила клопотання відстрочити їй сплату судового збору до винесення рішення у справі.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Приписами ст.8 Закону України «Про судовийзбір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

Позивачем документів, які підтверджують його майновий стан не надано, з урахуванням чого суд не має об`єктивної можливості оцінити дохід позивача та з`ясувати наявність підстав для відстрочення судового збору

Відповідно до приписів частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10 роз`яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно з ч. 3 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам, позивачем у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не додано доказів на підтвердження його майнового стану.

У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.

Суд зазначає, що в силу положень п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу щодо стягнення невиплаченої заробітної плати ( середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та вимогу щодо індексації несвоєчасно виплаченої заробітної плати.

Разом з тим, позивач не звільнена від сплати судового збору за вимогу щодо стягнення з відповідача ( Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області) на користь позивача судових витрат понесеним позивачем по справі № 748/2835/21 стягнуті за постановою Чернігівського апеляційного суду від 29.03.2023 року.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» за одну вимогу майнового характеру.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір, розмір якого який складає 1 відсоток ціни позову, але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Таким чином, позивачу необхідно оплатити судовий збір на користь держави за одну вимогу майнового характеру в сумі 1211 рн. 20 коп. та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Акцентую увагу позивача та її представника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року.

Відтак в кожному випадку позивач та її представник, при зверненні до суду із позовом повинні дотримуватися норм процесуального законодавства.

Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу позовної заяви ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення грошової компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при незаконному відстороненні працівника від роботи та індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новобілоуськоїсільської радиЧернігівського районуЧернігівської областіпро стягнення грошовоїкомпенсації середнього заробіткуза час вимушеногопрогулу,при незаконному відстороненні працівникавід роботита індексацію несвоєчасновиплаченої заробітноїплати- залишити без руху.

Встановити позивачу строк у п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Т.В.Костюкова