Постанова

від 17.09.2024 по справі 444/3048/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №444/3048/23 Головуючий у 1 інстанції:Оприск З. Л.

Провадження №22-ц/811/126/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

Провадження №22-ц/811/124/24

Провадження №22-ц/811/393/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарі: Псярук О.В., Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника позивача ТзОВ «Маніфай» - Романенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області в складі судді Оприска З.Л. від 12 грудня 2023 року та на додаткові рішення Жовківського районного суду Львівської області в складі судді Оприска З.Л. від 10 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на недоторканість ділової репутації, інформацію в частині: «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ " Маніфай " на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок», поширену ОСОБА_1 шляхом розміщення допису в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов`язано ОСОБА_1 припинити поширювати недостовірну інформацію, видалити дописи, від 13 квітня 2023 року про недостовірну інформацію з урахуванням похідних матеріалів - фото та листа-відповіді відповідача в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом публікації в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 допису, в якому повідомити про ухвалене у справі рішення та опублікувати його резолютивну частину.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» моральну шкоду у розмірі 35 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» судовий збір у розмірі 13420 грн 00 коп.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Маніфай" в позовних вимогах до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що під час винесення рішення по справі Жовківський районний суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, суд першої інстанції у своєму рішенні не провів аналіз кожного оспорюваного висловлювання на предмет чи є це висловлювання фактом чи оціночним судженням. Як вбачається з матеріалів справи, з опублікованого відповідачкою посту в мережі Інстаграм позивач оскаржує 4 вирази, а саме: «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ " Маніфай " на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок». Однак, лише один вираз «Моє авторство не опублікували» є фактичним твердженням, яке не потребує спростування, бо воно вірне, а всі інші 3 вирази є оціночними судженнями, оскільки містять лише критику і ставлення авторки (Відповідачки) до плагіату її творів. Вказує, що в судовому рішенні не відображенні всі обставини справи, що вплинуло на висновки по справі, а саме факт плагіату Позивача не знайшов свого відображення в тексті рішення, хоча це є суттєвим для розгляду цієї справи. Так, позивач виклав на сторінках і ТГ-каналах дев`ять разів різні твори відповідачки. Таке поширення творів, є плагіатом в розумінні чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність. Тобто, позивач є порушником і визнав це в судовому засіданні в іншій справі №759/8347/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Маніфай " про захист авторського права. Зазначає, що суд при обрахунку моральної шкоди використовує ЦК УРСР, який втратив чинність, в частині розміру моральної шкоди, який ніяк не обґрунтований. Так, не чинним цивільним кодексом справді було передбачено мінімальну/нижню межу моральної шкоди. Однак, в тексті чинної редакції статті 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, відсутня нижня межа такої шкоди, а тому аргументація суду не ґрунтується ні на законі, ні на фактичних обставинах справи. На сьогодні жоден нормативно-правовий акт не містить методику розрахунку її розміру, оскільки душевні та фізичні страждання носять нематеріальний характер, які неможливо точно оцінити в матеріальному вимірі. Відповідно в матеріалах справи розмір моральної шкоди та підстави її стягнення ні судом, ні позивачем не доведені, а тому рішення і в цій частині підлягає скасуванню. Більше того, моральна шкода, яка завдана юридичній особі, може стосуватись виключно її репутації, яка в позові ніяк не оцінена. Тому заявлені позовні вимоги щодо відшкодування саме підприємству моральної шкоди є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити, а рішення суду винесено з порушеннями фактичних обставин справи та норм ст. 280 ЦК України. Звертає увагу на те, що в судовому рішенні не відображено всі обставини справи, що вплинуло на неправильні висновки по справі. В матеріалах справи відсутні докази про публічне визнання авторства, оскільки таких дій вчинено з боку позивача не було. Всього в матеріалах справи є 2 публікації, які на думку позивача доводять тезу про те, що він визнав авторство контенту, який він сплагіатив, саме за ОСОБА_1 . Отже, суд прийшов до висновку по справі, який не ґрунтується на жодному доказі і доказів визнання авторства сплагіаченого тексту в справі, яка розглядалась в Жовківському районному суді, немає. Також позов поданий від імені юридичної особи, яка може захищати в суді лише свою ділову репутацію, а тому доведеності в справі підлягають наявність чи відсутність фактів, а також оцінка «гудвілу». В рішенні суд не надає жодної оцінки наданим стороною Відповідачки доводам і не витребовує від Позивача документальне підтвердження постановки на облік такого нематеріального активу як «гудвіл», яке і є підтвердження наявності ділової репутації, яку можна оскаржити до суду. Із матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між фактом виходу допису Відповідачки на власній сторінці в мережі «Інстаграм» та зниженням вартісних показників ділової репутації (гудвіл), а доказів того, що поширена інформація вплинула на ділову репутацію позивача або мала інші негативні наслідки, суду не надано, та і сам суд це питання не досліджував. Отже, судом з порушенням приписів і норм чинного законодавства прийнято до розгляду справу і вимоги, які не можуть бути розглянуті в суді в принципі, відсутні докази наявності ділової репутації позивача та її розміру, а також відсутні будь-які докази на підтвердження ділової репутації позивача в матеріалах справи. Крім того, судом обрано такий спосіб захисту, який не відповідає ні припису закону, ні вимогам Конвенції з прав людини, та є цензурою, яка заборонена чинним законодавством.

Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» витрати на правничу допомогу в розмірі 41 700,00 грн.

Вказане додаткове рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Маніфай" у стягненні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 .

Зазначає, що справа є малозначною, а тому не становить ні суспільного інтересу, ні не має значну суму вимог. Ціна позову у цій справі складає 35 000 грн., в той час, як заявлений розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката становить 42 700 грн, тобто 122% від ціни позову, що, враховуючи незначну складність справи, не відповідає принципу співмірності та критерію розумності, а тому мало би бути враховано судом під час розподілу судових витрат між сторонами. Сума витрат не просто неспівмірна, а перебільшена і суд зобов`язаний був її зменшити. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, в позові немає розрахунку по тих витратах які вже понесли, або які планує сторона понести. Вміщені розцінки адвокатського об`єднання не є тотожним поняттям, до вказівки суми витрат та як така сума обраховувалась щодо гонорару адвоката. Суд же при винесенні свого додаткового рішення по справі не звернув увагу на ці заперечення і не досліджував їх. До матеріалів справи не додано жодного документу, який би свідчив про оплату гонорару, а не послуг по договору. Окрім того, в доданих документах немає документів, які би свідчили про сплату гонорару адвокату (ст. 137 ЦПК України), а не оплату правової (не правничої) допомоги чи юридичних послуг, як це зазначено в поданих документах. Про те, що це не була оплата гонорару свідчать, також, рахунки, які вказані як рахунки для оплати, які є підприємницькими, а не так званими «адвокатськими».

Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представниці відповідачки ОСОБА_2 про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - в повному обсязі.

Вказане додаткове рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу. В рішенні судом зазначено, що судом не встановлено зловживання позивачем його процесуальними правами. Предметом спору у цій справі є спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем. Обставини щодо неправильних дій позивача у цій справі судом не досліджувалися та не були встановлені у цій справі. Однак це твердження не відповідає об`єктивній дійсності. Позивач собі дозволив викласти на сторінках і ТГ-каналах дев`ять разів різні твори відповідачки. Так, в матеріалах справи наявні документи про те, що позивач собі дозволив порушити авторське право Відповідачки і використати на сторінках і ТГ-каналах дев`ять разів різні твори відповідачки. Таке поширення творів, є плагіатом в розумінні чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність. Тобто, позивач є порушником і визнав це в судовому засіданні в іншій справі №759/8347/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" про захист авторського права. Зазначенні рішення були долучені до матеріалів справи в суді, а отже додаткове рішення по справі не відповідає наявним в справі матеріалам і має бути скасоване.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представлено не було, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що її інтереси в судовому засіданні захищала представниця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідачки на підтримання апеляційних скарг, представниці позивача - в заперечення скарг, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення (на відповідь на відзив) представниці відповідачки, апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, додаткових пояснень представниці відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення та часткового задоволення відповідно з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 23, 94, 201, 1167 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст. ст. 23, 81, 82, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, п.п. 6, 15, 18, 19, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 року № 01-8/184, п. 6 роз`яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.1996 року № 02-5/95 та задовольняючи позов, виходив з того, що з копії звіту № 84/2023-ЗВ від 19.04.2023 року та додатків до нього вбачається, що на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_8 висвітлюється допис ОСОБА_1 , опублікований ІНФОРМАЦІЯ_3 на інстаграм-сторінці із назвою lena.syniuk, наступного змісту:

«Псевдобухгалтера на ринку бухгалтерії

02.04 отримала смс, що моє відео перезаписали. З`ясувалося, вкрали 3 моїх відео і розмістили на 4-х площадках: Телеграм, Інста, ФБ, ТТ. 2 відео розміщені на початку лютого. Тобто 1,5 місяця користувались моєю інтелектуальною власністю і не бачили жодних проблем. Після мого обурення, мене дуже швидко заблокували.

Адвокатка ІНФОРМАЦІЯ_7 (дякую!) підготувала Заяву:

1. видалити мої матеріали

2. опублікувати інформацію про МОЄ авторство

3. виплатити компенсацію 30 тис. грн. Платити не мені, а ВОЛОНТЕРУ для ЗСУ.

У відповідь на заяву отримала: "це не ми, то все поганий маркетолог, а ми білі і пухнасті" (ніт) (оригінал у сторі).

По вимогах:

1. матеріали видалили

2. моє авторство не опублікували. ОСОБА_4 "допустилася помилки при публікації схожого відео, автором яких була наша колега" не рахується. Яка я вам колега? Тьху. У відео є автор - ОСОБА_5 . Відео були скопійовані. Є таблиця порівняння текстів.

3. виплатити компенсацію на ЗСУ відмовляються, бо не бачать якої шкоди вони завдали мені, вкравши (тричі) мою інтелектуальну власність і користуючись нею 1,5 місяця. От вам і рівень цих спеціалістів. Нічим не кращі за наших східних сусідів.

Прекрасне:

"просить ОСОБА_1 тримати себе в рамках етичної професійної поведінки та припинити порушення права на повагу до честі, гідності та ділової репутації Компанії вживаючи ненормативну лексику по відношенню до Компанії, її працівників та підрядників в соціальних мережах Авторки. "

ОСОБА_6 , блокувати і зачищати коментарі - це етично? А вимагати покарання за крадіжку - це вже перебір?

Крадіжки публічні, моя відповідь також публічна:

Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "МАНІФАЙ" на чолі з ОСОБА_3 -псевдобухгалтера, плагіатори та злодії. Не мають права займати місце на ринку бухгалтерії. Ці особи не мають крихти власної експертності, тільки паразитують на праці інших. Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок.

Ще доступніше:

Шановні п*здосі, ви можете прикриватись маркетологами скільки влізе. Або виплачуєте мою законну компенсацію на користь ЗСУ. Або йдемо у суд.

І я точно піду».

Також аналогічний допис 13 квітня 2023 року розміщений на Телеграм-каналі із назвою «Бухгалтерія ФОП з ОСОБА_7 [реклами нема зовсім і ніяк]» ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії листа-повідомлення ОСОБА_8 до позивача від 24.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_8 повідомив позивача про те, що він співпрацює з позивачем з січня 2022 року. 24 червня 2023 року при пошуку сайту вашої компанії ним було виявлено інформацію опубліковану на сторінці інстаграм ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_9/) щодо недостатньої кваліфікації та експертності спеціалістів позивача, порушення ними законодавства. Враховуючи, що він віддає перевагу працювати з підприємствами, які мають позитивну ділову репутацію, ним було прийняте рішення розірвати Договір 11/01/2022 про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності з компанією Маніфай від 1 серпня 2023 року. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 16.08.2023 року вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Маніфай» є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування. З копії договору №17/26-06-23 про надання правової допомоги від 26.06.2023 року та додатку до нього вбачається, що ТОВ «Маніфай» отримало послуги з правової допомоги при розгляді даної справи. З копії постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року по справі №759/8347/23 вбачається, що судом вирішено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації у вигляді разової виплати у розмірі 116 505 грн 00 к. - скасувати. Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації у вигляді разової виплати - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на користь ОСОБА_1 20 712 грн 00 к. компенсації за порушення авторських прав. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову і апеляційної скарги у розмірі 524 грн 27 к. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 26 720 грн 00 к. У судовому засіданні було досліджено також штатний розпис ТОВ «Маніфай» від 01.06.2023 року, копію диплома магістра ОСОБА_10 , копію диплома бакалавра ОСОБА_11 , копію диплома магістра ОСОБА_11 , копію диплома магістра ОСОБА_12 , копію сертифікату підвищення кваліфікації ОСОБА_12 , протокол огляду веб-сторінки від 20.07.2023 року, протокол огляду форуму від 20.07.2023 року, протокол огляду допису та коментарів від 20.07.2023 року, протокол огляду посилання в інстаграм від 20.07.2023 року, протокол огляду телеграм-каналу від 10.08.2023 року, відповідь на заяву про припинення порушення авторського права, протокол огляду коментарів у телеграм-каналі від 10.08.2023 року, копію Договору 11/01/2022 від 13.01.2022 року про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності, копію Агентського договору №31\03\2023 від 31.03.2023 року, копію протоколу огляду телеграм-каналу від 18.07.2023 року, диск з записами огляду інстаграм-сторінок та телеграм-каналу. Також встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Маніфай» є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 16.08.2023 року. Відповідно до копії постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року по справі №759/8347/23 ОСОБА_1 було виявлено порушення її прав як автора, що полягало у використанні ТОВ "МАНІФАЙ" у своїх відео тексту з відео ОСОБА_1 , який було частково видозмінено. Такі порушення було зафіксовано ОСОБА_1 в соціальних мережах відповідача «Instagram», «Tik-Tok», «Facebook», а також у Telegram-каналах. ОСОБА_1 з метою захисту свого порушеного права в позасудовому порядку звернулась до ТОВ "Маніфай" із заявою від 10.04.2023 року про припинення порушення авторського права. 12 квітня 2023 року у Telegram-канал із назвою «monefy.ua» та «Instagram» було викладено допис із описом ситуації, що склалася. А також, протягом 48 годин видалено всі розміщені відео, про які зазначено у позовній заяві зі всіх веб-сторінок. Таким чином, ТОВ "Маніфай" було вчинено дії для усунення порушення та протягом 48 годин видалено зі своїх веб-сторінок відео. В подальшому відповідачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено описаний вище допис щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай», який містив вислови «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок». Вказані дописи було переглянуто значним колом осіб, якими залишено коментарі до цих дописів, що підтверджується скрін-шотами відповідних веб-сторінок. 24 червня 2023 року ОСОБА_8 повідомив позивача про те, що він співпрацює з позивачем з січня 2022 року, 24 червня 2023 року при пошуку сайту вашої компанії ним було виявлено інформацію опубліковану на сторінці інстаграм ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_9/) щодо недостатньої кваліфікації та експертності спеціалістів позивача, порушення ними законодавства. Враховуючи, що він віддає перевагу працювати з підприємствами, які мають позитивну ділову репутацію, ним було прийняте рішення розірвати Договір 11/01/2022 про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності з компанією Маніфай від 1 серпня 2023 року, що підтверджується копією даного листа-повідомлення. Тому, суд прийшов до висновку, що поширена відповідачем інформація щодо позивача є негативною, в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, принципів моралі, неетичної поведінки позивача. Вирішуючи питання про визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною, судом визначено характер такої інформації та з`ясовано, що вислови, про спростування яких просить позивач, є фактичними твердженнями, оскільки такі можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати. Позивачем в даній справі достатніми належними та допустимими доказами доведено факт поширення негативної інформації відповідачем щодо позивача, однак відповідачем не доведено достатніми належними та допустимими доказами тієї обставини, що вказана інформація є достовірною. Натомість, недостовірність інформації в частині: «моє авторство не опублікували», поширеної ОСОБА_1 шляхом розміщення допису в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2, доводиться відеооглядом форуму ІНФОРМАЦІЯ_6 , на якому зафіксовано факт публічного визнання авторства відповідача. Щодо інформації в частині: «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок», суд бере до уваги те, що згідно з чинним законодавством дії особи можуть бути кваліфіковані як крадіжка лише в рамках кримінального процесу, доказів щодо наявності якого суду не надано, відтак дана інформація щодо позивача не може бути визнаною судом такою, що відповідає дійсності. Окрім цього, судом встановлено, що поширена відповідачем інформація порушила особисте немайнове право позивача, а саме завдала шкоди його діловій репутації, що підтверджується копією листа-повідомлення ОСОБА_8 від 24 червня 2023 року про розірвання договору про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності з компанією Маніфай. Таким чином відповідачем поширено інформацію щодо позивача, тобто доведено її до відома хоча б одній особі; поширена інформація стосується ТОВ "Маніфай"; поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, відповідачем достатніми належними та допустимими доказами не доведено зворотного (презумпція добропорядності); поширення відповідачем недостовірної інформації порушило особисте немайнове право позивача, а саме завдало шкоди його діловій репутації; обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд вважав, що позовні вимоги: визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на недоторканість ділової репутації, інформацію в частині: «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок», поширену ОСОБА_1 шляхом розміщення допису в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов`язати ОСОБА_1 припинити поширювати недостовірну інформацію, видалити дописи від 13 квітня 2023 року про недостовірну інформацію з урахуванням похідних матеріалів - фото та листа-відповіді відповідача в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом публікації в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 допису, в якому повідомити про ухвалене у справі рішення та опублікувати його резолютивну частину, - потрібно задовольнити. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. судом встановлено наступне. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., виходячи з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що принизили його ділову репутацію, було порушено право юридичної особи на повагу до ділової репутації, поширена інформація, зокрема, формує у клієнтів негативну оцінку про господарську діяльність позивача, як наслідок відмову постійних клієнтів від співпраці та зменшення потоку нових клієнтів. Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу, який зазнав приниження ділової репутації юридичної особи, протиправними діями відповідача щодо поширення недостовірної інформації, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями відповідача. Факт заподіяння позивачеві моральної шкоди підтверджується скрін-шотами веб-сторінок з розміщеними на них описаними вище дописами відповідача та коментарями до таких, а також копією листа-повідомлення ОСОБА_8 від 24 червня 2023 року. Станом на день публікації дописів відповідачем мінімальний розмір заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 6700,00 грн. Відтак, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку не може бути меншим 33500,00 гривень (з розрахунку 6700,00 грн х 5). Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг втрат, понесених позивачем у зв`язку із поширенням відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. Такий розмір грошового відшкодування є співмірним із заподіяною шкодою. Відтак, суд прийшов до висновку, що за таких обставин позов потрібно задовольнити повністю.

Із змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України та задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат, виходив з того, щоз копії договору №17/26-06-23 про надання правової допомоги від 26.06.2023 року та додатку до нього, копій платіжних інструкцій №871 від 13.10.2023 року, № 721 від 28.06.2023 року, № 969 від 13.12.2023 року, №970 від 14.12.2023 року, акту №104/23 прийому-передачі послуг від 13.12.2023 року, рахунку-фактури №104/23 від 13.12.2023 року, рахунку-фактури №103/23 від 13.12.2023 року, рахунку-фактури №72/23 від 10.10.2023 року, акту №72/23 прийому-передачі послуг від 10.10.2023 року, акту №103/23 прийому-передачі послуг від 12.12.2023 року, вбачається, що позивач та адвокат Романенко О.Д. уклали договір про надання позивачу правової допомоги, позивач отримав послуги з правової допомоги по даній справі на суму 42700,00 грн. Судом встановлено, що відповідно до акту №72/23 прийому-передачі послуг від 10.10.2023 року послуга адвоката позивача «представництво в Жовківському районному суді Львівської області в режимі відеоконференції» становила 3500,00 грн. Однак відповідно до акту №103/23 прийому-передачі послуг від 12.12.2023 року така ж послуга (зазначена в даному акті двічі) вже становила 4000,00 грн. Судом встановлено, що розмір витрат на послугу з правової допомоги, що двічі зазначена в акті №103/23 прийому-передачі послуг від 12.12.2023 року під назвою «представництво в Жовківському районному суді Львівської області в режимі відеоконференції», не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, та відрізняється від розміру витрат на аналогічну послугу адвоката, зазначеному в інших актах. Таким чином судом встановлено недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України. За таких обставин розмір витрат на правничу допомогу потрібно зменшити на суму 1000,00 грн., відтак стягненню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 41700,00 грн. Такий розмір витрат позивача в даній справі на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Суд прийшов до висновку, що за таких обставин, заяву про стягнення судових витрат потрібно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 41700,00 грн.

Із змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, виходив з того, щоз копії договору № 50/ПД про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 року, копій платіжних інструкцій №2PL461118 від 18.12.2023 року, №2PL461840 від 18.12.2023 року, №2PL466128 від 18.12.2023 року, №2PL464973 від 18.12.2023 року, акту надання правничої допомоги №4 від 18.12.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 року №50/ПД, акту надання правничої допомоги №3 від 30.11.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 року №50/ПД, акту надання правничої допомоги № 1 від 30.09.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 року №50/ПД, рахунку № 1 від 30.09.2023 року, рахунку №2 від 31.10.2023 року, рахунку №3 від 30.11.2023 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та адвокат Михаленко Л.С. уклали договір про надання відповідачу правової допомоги, відповідач отримав послуги з правової допомоги по даній справі на суму 28600,00 грн. Судом не встановлено зловживання позивачем його процесуальними правами. Предметом спору у цій справі є спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем. Обставини щодо неправильних дій позивача у цій справі судом не досліджувалися та не були встановлені у цій справі. Суд прийшов до висновку, що за таких обставин в задоволенні заяви представника відповідача про стягнення судових витрат потрібно відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення та додаткові рішення суду підлягають скасуванню.

У вересні 2023 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю "Маніфай" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просило:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ «МАНІФАЙ» на недоторканість ділової репутації, інформацію в частині: «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "МАНІФАЙ" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок», поширену ОСОБА_1 шляхом розміщення допису в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_4

- зобов`язати ОСОБА_1 припинити поширювати недостовірну інформацію, видалити дописи, від 13 квітня 2023 року про недостовірну інформацію з урахуванням похідних матеріалів - фото та листа-відповіді відповідача в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом публікації в мережі Instagram на сторінці lena.syniuk та телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 допису, в якому повідомити про ухвалене у справі рішення та опублікувати його резолютивну частину;

- стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації якої по АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «МАНІФАЙ» (ідентифікаційний код 43688629, місцезнаходження: Україна, 03194, місто Київ, б. Кольцова, будинок 14 Д, офіс 610) моральну шкоду у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 20 червня 2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Маніфай» стало відомо, що в Google при введенні пошукового запиту слова «Маніфай», на першій сторінці з результатами зазначається поширена ОСОБА_1 інформація наступного змісту: « ОСОБА_5 - БУХГАЛТЕР для ФОП Україна on Instagram ... Крадіжки публічні, моя відповідь також публічна: Компанія «БІП» у вигляді ТОВ «Маніфай» на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії». При переході за цим посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 висвітлюється допис відповідача, опублікований ІНФОРМАЦІЯ_3 на її інстаграм-сторінці із назвою - lena.syniuk. «Публічна відповідь» також відображена у позові ОСОБА_1 до ТОВ «Маніфай» про захист авторського права, справа №759/8347/23, яка перебуває на розгляді у Святошинському районному суді міста Києва. Суть спору полягає в тому, що ТОВ «Маніфай», на думку ОСОБА_1 , порушило її авторське право шляхом публікації відео та дописів у соціальних мережах, таких як Інстаграм, Фейсбук та телеграм-каналах, подібних тим, які у своїх соціальних мережах раніше публікувала ОСОБА_1 . Позиція позивача у згаданій справі полягає в тому, що у межах строку, встановленого законодавством, ТОВ «Маніфай» видалило всі розміщені відео, про які зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 зі всіх веб-сторінок, а тому Товариство звільняється від відповідальності. Відповідач у своїх соціальних мережах публічно поширює та демонструє хід справи з метою отримання значної уваги зі сторони підписників, розкручування та піару своїх сторінок, а також займає активну позицію щодо висміювання ТОВ «Маніфай». Окрім розміщення вищезазначених наклепів на сторінці Інстаграм відповідачка також має Телеграм-канал із назвою «Бухгалтерія ФОП з ОСОБА_7 [реклами нема зовсім і ніяк]» ІНФОРМАЦІЯ_2 , де також 13 квітня 2023 року розмістила аналогічний вище допис. Позивач вважає, що опублікована інформація в частинах «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок» - є недостовірною та такою, що порушує право на недоторканність ділової репутації ТОВ «Маніфай», не відповідає дійсності та підлягає спростуванню у спосіб, в який вона була розміщена. Задля збереження своєї репутації і недопущення поширення негативної думки про ТОВ «Маніфай» останнім вживалися заходи, щодо публічного визнання авторства ОСОБА_13 . Так, на публічному форумі програмістів із назвою DOU, ОСОБА_14 , директор позивача, визнала авторство відповідача та принесла публічні вибачення останній. Таким чином, опублікований вислів «моє авторство не опублікували» є нічим іншим, як ствердженням факту зі сторони відповідача, який не відповідає дійсності. Фактичне твердження відповідача про крадіжки зі сторони позивача є таким, що порочить ділову репутацію ТОВ «Маніфай», впливає на свідомість наявних і потенційних клієнті, адже вислів «крадіжка» пов`язують із кримінальним діянням. ТОВ «Маніфай» працевлаштовує працівників лише з відповідною освітою і відмінними знаннями, а тому фактичне твердження «псевдобухгалтера», яке вказує на те, що позивач лише видає себе за підприємство, що надає бухгалтерські послуги - не відповідає дійсності. Позивач не порушує законодавства, а тому не відповідає зазначеним твердженням. Натомість вказані вислови активно підхоплюють аудиторія, клієнти, публіка, читачі і розуміють ТОВ «Маніфай» як підприємство, якому не слід довіряти свій бізнес через можливі «крадіжки». Твердження відповідача є такими, що несуть фактичний характер, оскільки існування таких можна довести (до прикладу, вирок суду у справі про крадіжку), не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію ТОВ «Маніфай», водночас не є такими, які підпадають під власні думки відповідача, критичні висловлювання, ідеї, оціночні судження. 13 квітня 2023 року на особистій сторінці відповідача у соціальній мережі Інстаграм та Телеграм-каналі відповідача шляхом публікації допису під назвою «Псевдобухгалтера на ринку бухгалтерії», відповідач розповсюдила інформацію щодо ТОВ «Маніфай», яка має негативний характер. Зазначена інформація була розміщена у соціальній мережі «Instagram» та Телеграм-каналі відповідача, тобто була поширена в мережі Інтернет, а отже доведена до невизначеного кола осіб. Дії відповідача призвели до завдання шкоди діловій репутації позивача, що полягає у відмові постійних клієнтів від співпраці з ТОВ «Маніфай», втраті потенційних клієнтів. Поширення цієї недостовірної інформації порушує особисті немайнові права позивача, а саме порушує право юридичної особи на повагу до ділової репутації, поширена інформація, зокрема, формує у клієнтів негативну оцінку про господарську діяльність позивача, як наслідок, відмову постійних клієнтів від співпраці та зменшення потоку нових клієнтів. Вважає, що йому заподіяно моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у мінімально рекомендованому розмірі - 35 000,00 грн.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Також, суд вважає, що у даному випадку слід застосувати підхід, який мав місце у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України (заява №61561/08) від 2.06.2016 року, тобто аналіз спірних дописів до певної міри схожий і з практикою аналізу статей журналістів у такій категорії справ.

Як вбачається з матеріалів справи, з копії звіту №84/2023-ЗВ від 19.04.2023 року та додатків до нього вбачається, що на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_8 висвітлюється допис ОСОБА_1 , опублікований ІНФОРМАЦІЯ_3 на інстаграм-сторінці із назвою lena.syniuk, наступного змісту:

«Псевдобухгалтера на ринку бухгалтерії

02.04 отримала смс, що моє відео перезаписали. З`ясувалося, вкрали 3 моїх відео і розмістили на 4-х площадках: Телеграм, Інста, ФБ, ТТ. 2 відео розміщені на початку лютого. Тобто 1,5 місяця користувались моєю інтелектуальною власністю і не бачили жодних проблем. Після мого обурення, мене дуже швидко заблокували.

Адвокатка ІНФОРМАЦІЯ_7 (дякую!) підготувала Заяву:

1. видалити мої матеріали

2. опублікувати інформацію про МОЄ авторство

3. виплатити компенсацію 30 тис. грн. Платити не мені, а ВОЛОНТЕРУ для ЗСУ.

У відповідь на заяву отримала: "це не ми, то все поганий маркетолог, а ми білі і пухнасті" (ніт) (оригінал у сторі).

По вимогах:

1. матеріали видалили

2. моє авторство не опублікували. ОСОБА_4 "допустилася помилки при публікації схожого відео, автором яких була наша колега" не рахується. Яка я вам колега? Тьху. У відео є автор - ОСОБА_5 . Відео були скопійовані. Є таблиця порівняння текстів.

3. виплатити компенсацію на ЗСУ відмовляються, бо не бачать якої шкоди вони завдали мені, вкравши (тричі) мою інтелектуальну власність і користуючись нею 1,5 місяця. От вам і рівень цих спеціалістів. Нічим не кращі за наших східних сусідів.

Прекрасне:

"просить ОСОБА_1 тримати себе в рамках етичної професійної поведінки та припинити порушення права на повагу до честі, гідності та ділової репутації Компанії вживаючи ненормативну лексику по відношенню до Компанії, її працівників та підрядників в соціальних мережах Авторки. "

ОСОБА_6 , блокувати і зачищати коментарі - це етично? А вимагати покарання за крадіжку - це вже перебір?

Крадіжки публічні, моя відповідь також публічна:

Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "МАНІФАЙ" на чолі з ОСОБА_3 -псевдобухгалтера, плагіатори та злодії. Не мають права займати місце на ринку бухгалтерії. Ці особи не мають крихти власної експертності, тільки паразитують на праці інших. Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок.

Ще доступніше:

Шановні п*здосі, ви можете прикриватись маркетологами скільки влізе. Або виплачуєте мою законну компенсацію на користь ЗСУ. Або йдемо у суд.

І я точно піду».

Також аналогічний допис 13 квітня 2023 року розміщений на Телеграм-каналі із назвою «Бухгалтерія ФОП з ОСОБА_7 [реклами нема зовсім і ніяк]» ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії листа-повідомлення ОСОБА_8 до позивача від 24.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_8 повідомив позивача про те, що він співпрацює з позивачем з січня 2022 року. 24 червня 2023 року при пошуку сайту вашої компанії ним було виявлено інформацію опубліковану на сторінці інстаграм ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_9/) щодо недостатньої кваліфікації та експертності спеціалістів позивача, порушення ними законодавства. Враховуючи, що він віддає перевагу працювати з підприємствами, які мають позитивну ділову репутацію, ним було прийняте рішення розірвати Договір 11/01/2022 про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності з компанією Маніфай від 1 серпня 2023 року.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 16.08.2023 року вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Маніфай» є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

З копії постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року по справі №759/8347/23 вбачається, що судом вирішено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації у вигляді разової виплати у розмірі 116 505 грн 00 к. - скасувати. Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації у вигляді разової виплати - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на користь ОСОБА_1 20 712 грн 00 к. компенсації за порушення авторських прав. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову і апеляційної скарги у розмірі 524 грн 27 к. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 26 720 грн 00 коп.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року по справі №759/8347/23 ОСОБА_1 було встановлено порушення її прав як автора, що полягало у використанні ТОВ "Маніфай" у своїх відео тексту з відео ОСОБА_1 , який було частково видозмінено. Такі порушення було зафіксовано ОСОБА_1 в соціальних мережах ТОВ "Маніфай" «Instagram», «Tik-Tok», «Facebook», а також у Telegram-каналах. ОСОБА_1 з метою захисту свого порушеного права в позасудовому порядку звернулась до ТОВ "Маніфай" із заявою від 10.04.2023 року про припинення порушення авторського права. 12 квітня 2023 року у Telegram-канал із назвою «monefy.ua» та «Instagram» було викладено допис із описом ситуації, що склалася. А також, протягом 48 годин видалено всі розміщені відео, про які зазначено у позовній заяві зі всіх веб-сторінок. Таким чином, ТОВ "МАНІФАЙ" було вчинено дії для усунення порушення та протягом 48 годин видалено зі своїх веб-сторінок відео.

У судовому засіданні суду першої інстанції, також, досліджувалися штатний розпис ТОВ «Маніфай» від 01.06.2023 року, копія диплома магістра ОСОБА_10 , копія диплома бакалавра ОСОБА_11 , копія диплома магістра ОСОБА_11 , копія диплома магістра ОСОБА_12 , копія сертифікату підвищення кваліфікації ОСОБА_12 , протокол огляду веб-сторінки від 20.07.2023 року, протокол огляду форуму від 20.07.2023 року, протокол огляду допису та коментарів від 20.07.2023 року, протокол огляду посилання в інстаграм від 20.07.2023 року, протокол огляду телеграм-каналу від 10.08.2023 року, відповідь на заяву про припинення порушення авторського права, протокол огляду коментарів у телеграм-каналі від 10.08.2023 року, копію Договору 11/01/2022 від 13.01.2022 року про надання послуг із комплексного обслуговування підприємницької діяльності, копію Агентського договору №31\03\2023 від 31.03.2023 року, копію протоколу огляду телеграм-каналу від 18.07.2023 року, диск з записами огляду інстаграм-сторінок та телеграм-каналу.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено описаний вище допис щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай», який містив вислови «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок». Вказані дописи було переглянуто значним колом осіб, якими залишено коментарі до цих дописів, що підтверджується скрін-шотами відповідних веб-сторінок та сторонами не оспорювалося.

Задовольняючи позов ТОВ «Маніфай» про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановивши негативність висловлювань у спірних дописах та недостовірність, на його думку, ряду висловлювань (чотирьох), про які йдеться в позовних вимогах, не врахував те, що позивачем не наведено належних аргументів у чому саме полягає недостовірність інформації, розповсюдженої ОСОБА_1 у мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 та телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_2.

Так, з опублікованого відповідачкою посту, позивач оскаржує 4 конкретні вирази, а саме: «моє авторство не опублікували», «крадіжки публічні», «Компанія "БІП" у вигляді ТОВ "Маніфай" на чолі з ОСОБА_3 - псевдобухгалтера, плагіатори та злодії», «Не можуть надавати послуги щодо дотримання законодавства, якщо самі здійснюють його порушення у вигляді крадіжок» та вважає, що внаслідок цих чотирьох висловлювань увесь допис є негативним.

На думку, колегії суддів, суд першої інстанції, помилково, як і національні суди в справі ЄСПЛ «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» (Заява № 61561/08), аналізував окремі чотири фрази допису на предмет їх відповідності фактам та ревізував доводи щодо оціночності цих окремих суджень.

Однак, суд не врахував, що дописи відповідачки де містилися такі окремі висловлювання є цілісним повідомленням; яке розповсюджується на невизначене коло осіб; має певну тему; таке не є переліком окремих суджень (частину із яких аналізував суд); має певну мету та ні позивач, ані суд не взмозі оцінювати певні, виокремлені із контексту фрази на предмет їх достовірності, відповідності фактам, тощо. Натомість суду слід було б вцілому оцінити спірні дописи (повідомлення в соціальних мережах) на предмет порушення такими прав, свобод чи законних інтересів позивача та вказати яких саме.

Колегія суддів вважає, що ТзОВ "Маніфай" не доведеноналежними та допустимими доказами факт поширення недостовірної, такої до порушує право на повагу до ділової репутації, негативної інформації ОСОБА_1 .

Натомість аналізуючи дописи відповідачки як цілісні публічні повідомлення, колегія суддів вважає, що такі є виключно оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Такими, що мали за ціль привернути увагу інших осіб на несправедливу, на думку відповідачки, поведінку позивача та пов`язаних із ним осіб та певні негативні щодо позивача вислови в даних повідомленнях дійсно мали місце. Проте ці вислови, які позивач виокремив у позовній заяві, на думку колегії суддів, покликані були у повідомленнях привернути додаткову увагу, загострити увагу читачів до несправедливої поведінки, на думку відповідачки, однак такі не виходять за межі допустимої критики та не є настільки негативними, що навіть при оціночності суджень можуть порушити права позивача, як наприклад у рішення ЄСЛП «Сіреджук проти України» Заява №16901/03 від 21.01.2016 року.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що вислови опубліковані ОСОБА_1 , про спростування яких просить позивач, є фактичними твердженнями та поширена відповідачем інформація порушила особисте немайнове право позивача.

Знову ж, по своїй суті висловлювання у соціальній мережі, що є предметом у даній справі є критичними висловлюваннями відповідачки стосовно позивача; частково виразом свого ставлення до плагіату її творів, що були предметом розгляду у справі №759/8347/23; спрямовані на захист її прав у спосіб поширення у публічному просторі, тощо. Відповідно такі критичні висловлювання базуються на певних фактах, а саме стосуються судової суперечки між позивачем та відповідачем, однак є оцінкою самої відповідачки певних фактів, її оцінкою таких, оцінкою у конкретній ситуації із накладенням власних бачень такої ситуації, а не констатацією таких фактів.

Вказаний допис не є дослідженням спеціаліста, експерта певної галузі; такий допис не базується на конкретних фактах, на які відсутні конкретні посилання; у такому не аналізуються певні конкретні факти, які знаходяться в певному джерелі, джерелах; немає аналітичних висновків, тощо.

Такі висловлювання, слід вважати, в завуальованій формі показують публічно позицію відповідачки стосовно порушень її прав та інтересів. Їх не слід вважати недостовірною інформацією, образливими чи такими, що виходять за допустимі межі загальновизнаних норм моралі, а тим більше такими, що порушують немайнові права та законні інтереси позивача.

За таких обставин, з урахуванням вказаних норм права, усталеної практики Європейського суду з прав людини, оспорювана інформація, поширена ОСОБА_1 є допустимою критикою ТОВ «Маніфай» під час вирішення конфліктної, спірної ситуації, висвітленням своєї позиції у такій ситуації, а відтак у суду не було підстав для задоволення позову.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги на основне рішення слід вважати обґрунтованими та таку скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення ж суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в цілому.

Зважаючи на скасування основного рішення, скасуванню підлягають і додаткові рішення від 10 січня 2024 року як додатки, якими вирішено питання стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфай» витрат на правничу допомогу в розмірі 41 700,00 грн.та про відмову у задоволенні заяви представниці відповідачки ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.

Відповідно, оскільки у задоволенні позову відмовлено в цілому, витрати на правову допомогу позивача до задоволення не підлягають та таку заяву відповідача слід залишити без задоволення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 .

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

На підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокаткою Михаленко Л.С. надано такі документи:

1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 №50/ПД укладений між адвокаткою Михаленко Л.С. та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 3.1 Договору: «ціна за одну годину фактично наданої правової допомоги становить 1300 грн. При залучені адвоката до виконання задач у вихідні дні по консультуванню (консультування, підготовка, написання документів у вихідні дні) додатково нараховується 30% до ціни гонорару».

2) Акт надання правничої допомоги №1 від 30.09.2023 № 50/ПД з якого вбачається, що адвокаткою Михаленко Л.С. надано наступні послуги:

-Консультація щодо наявних документів - тривалістю 0,25 год., вартістю - 325 грн.

-Клопотання на ознайомлення - тривалістю 0,5 год., вартістю - 650 грн.

-Клопотання про зміну адреси і направлення позову - тривалістю 0,75 год., вартістю - 975 грн.

Разом - 1,5 год, 1950 грн.

Акт надання правничої допомоги №3 від 30.11.2023 №50/ПД з якого вбачається, що адвокаткою Михаленко Л.С. надано наступні послуги:

-Участь у судовому засідання в режимі ВКЗ - тривалістю 1 год., вартість - 1300 грн.

-Участь у судовому засідання в режимі ВКЗ - тривалістю 1,5 год., вартість - 1950 грн.

Разом - 2,5 год, 3250 грн.

Акт надання правничої допомоги № 4 від 18.12.2023 № 50/ПД з якого вбачається, що адвокаткою Михаленко Л.С. надано наступні послуги:

-Участь у судовому засідання в режимі ВКЗ - тривалістю 0,5 год., вартість - 650 грн.

-Заперечення на стягнення правничої допомоги - тривалістю 2 год., вартість - 2600 грн.

-Заява на стягнення правничої допомоги - тривалістю 1,5 год., вартість - 1950 грн.

Разом - 4 год, 5200 грн.

3) 30.09.2023 адвокаткою Михаленко Л.С. виписано рахунок № НОМЕР_2 на суму 1950 грн, призначення - оплата гонорару по договору № 50/ПД від 03.04.2023, згідно із акту № 1 від 30.09.2023 року.

30.09.2023 адвокаткою Михаленко Л.С. виписано рахунок № НОМЕР_3 на суму 3250 грн, призначення - оплата гонорару по договору № 50/ПД від 03.04.2023, згідно із акту № 3 від 30.11.2023 року.

31.10.2023 адвокаткою Михаленко Л.С. виписано рахунок № НОМЕР_4 на суму 18 200 грн, призначення - оплата гонорару по договору № 50/ПД від 03.04.2023, згідно із актом № 2 від 31.10.2023 року.

4) Згідно платіжних інструкцій від 18.12.2023 на рахунок адвокатки Михаленко Л.С. перераховано суми в розмірі:

- 1950 грн згідно рахунку №1 від 30.09.2023 року;

- 18200 грн згідно рахунку №2 від 31.10.2023 року;

- 3250 грн згідно рахунку №3 від 30.11.2023 року;

- 5200 грн згідно рахунку №4 від 18.12.2023 року.

Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення від 19.12.2023 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила стягнути 28 600 грн правничої допомоги.

Однак, колегія суддів вважає розмір витрат, визначений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у сумі 28 600 грн завищеним, не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та таким, що не підтверджений належними доказами.

Крім того, складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9714/22 від 02 лютого 2024 року.

Відтак, немає підстав для стягнення судових витрат у розмірі 1950 грн за підготовку заяви про стягнення судових витрат.

Зважаючи на обсяг виконаних робіт, здійснених адвокатом, складність справи, колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, вважаючи таку суму достатньою та співмірною складності справи та діям, що вчинені представником сторони при її розгляді.

Враховуючи вказане, апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення слід задовольнити, апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково, визнавши їх доводи обґрунтованими (частково обґрунтованими). Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року та додаткові рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року слід скасувати з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" - Романенко Олесі Дмитрівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" на користь ОСОБА_1 15 тис. грн. витрат на професійну правничу допомогу надану у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року та додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року- задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року - задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області в складі судді Оприска З.Л. від 12 грудня 2023 року та додаткові рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2024 року- скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" на користь ОСОБА_1 15 тис. грн. витрат на професійну правничу допомогу надану у суді першої інстанції.

У задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфай" - Романенко Олесі Дмитрівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра