Рішення

від 27.09.2024 по справі 120/5316/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2024 р. Справа № 120/5316/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка - 8» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо відхилення та повернення страхувальнику зі статусом «Не прийнято» заяви-розрахунку ОСББ «Подолянка-8» № 35904100-2024-1 від 21.02.2024 року. А тому, з метою зобов`язання відповідача вчинити дії щодо додаткового фінансування допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 в розмірі 14070,42 грн. на підставі вказаної заяви-розрахунку, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

09.05.2024 року представником третьої особи подані пояснення, в яких вона просить задовольнити позовні вимоги повністю.

28.05.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Однак суд звертає увагу, що ухвалою від 29.04.2024 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов та копія ухвали від 29.04.2024 року отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 29.04.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

З урахуванням зазначеного, вказаний відзив не приймається до уваги судом, оскільки поданий з порушенням пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України та поза межами встановленого п`ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 11.06.2019 року працює головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка - 8».

За період з червня 2022 року по травень 2023 року вона отримала заробітну плату за основним місцем роботи в ОСББ «Подолянка-8» у розмірі 145 028,83 грн.

Крім того, з 19.07.2021 до 24.10.2023 ОСОБА_1 працювала за сумісництвом косметиком у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , де за період з червня 2022 року по травень 2023 року отримала заробітну плату в розмірі 40 760,08 грн.

У зв`язку із вагітністю Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1» виписало позивачу електронний лікарняний лист № 8160650-2015388063-1 від 14.06.2023.

На підставі поданих через відповідний інтерфейс в особистому електронному кабінеті ОСББ «Подолянка-8» як страхувальника на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України заяви-розрахунку № 35904100-2023-1 від 26.06.2023, лікарняного листа № 8160650-2015388063-1 від 14.06.2023 та Детального розрахунку нарахувань до нього позивач отримала 50 064,84 грн допомоги по вагітності та пологах.

Однак, здійснюючи виплату вказаної допомоги, відповідачем не було враховано заробітну плату позивача, отриману на роботі за сумісництвом.

За наслідками звернень позивача, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи, і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом (наймом).

21.02.2024 року ОСББ «Подолянка-8» подало через відповідний інтерфейс в особистому електронному кабінеті на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України корегуючу заяву-розрахунок № 35904100-2024-1 з лікарняним листом № 8160650- 2015388063-1 від 14.06.2023 та поясненням вих. № 2 від 21.02.2024. У поясненні зазначено, що корегування по заяві-розрахунку № 35904100-2023-1 від 26.06.2023 проводиться в зв`язку з тим, що при розрахунку середнього заробітку не було враховано заробіток позивача за іншим місцем роботи на умовах зовнішнього сумісництва у роботодавця ФОП ОСОБА_2 . Тому у вказаному поясненні було враховано дохід позивача на роботі за сумісництвом за період з червня 2022 року по травень 2023 року в розмірі 40 760,08 грн, визначено сукупний дохід за вказаний період в розмірі 185 788,91 грн та визначено допомогу по вагітності та пологах розмірі 64 135,26 грн.

На запит позивача від 30.03.2024 ГУ ПФУ у Вінницькій області надало лист від 05.04.2024 № 0200-0313-8/34441, у якому повідомило, що за даними ІКІС ПФУ Підсистема «Електронний реєстр листків непрацездатності», заява-розрахунок ОСББ «Подолянка-8» №35904100-2024-1 від 21.02.2024 направлена до Пенсійного фонду України через вебпортал була опрацьована та у зв`язку з виявленими помилками в розрахунку допомоги по вагітності та пологах повернена страхувальнику зі статусом «Не прийнято» з відповідними рекомендаціями щодо усунення помилки".

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Так, ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлено, що призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, встановлено, що страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, що діяла до 01.01.2023) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2023 набула чинності оновлена редакція Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 якого, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наведеної норми, допомога по вагітності та пологах може бути виплачена лише за одним місцем роботи.

Наведена норма Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування набрала чинності 01.01.2023.

Оскільки позивачка звернулась із заявою на отримання допомоги по вагітності та пологах після 01.01.2023 пенсійний орган був зобов`язаний дотримуватись норм чинних на момент прийняття рішення.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що право на отримання допомоги по вагітності та пологах за листом непрацездатності № 8160650-2015388063-1 від 14.06.2023 було реалізовано позивачкою за основним місцем роботи в ОСББ «Подолянка-8».

Отже на момент розгляду заяви позивача у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачці допомоги по вагітності та пологах за основним місцем роботи за сумісництвом.

Варто зазначити, що в даному випадку не йде мова про порушення принципу незворотності дії закону в часі, оскільки відповідачем застосовано саме норму яка діяла на час прийняття рішення.

А тому, доводи позивачки про те, що до вказаних правовідносин необхідно застосувати положення Закону № 1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2023 з посилання на «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними.

Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача, які виразились у відхиленні та поверненні страхувальнику зі статусом «Не прийнято» заяви-розрахунку ОСББ «Подолянка-8» № 35904100-2024-1 від 21.02.2024 року та зобов`язання відповідача здійснити фінансування спірної допомоги, суд зазначає, що пенсійний орган дійсно має обов`язок забезпечувати фінансування для надання матеріального забезпечення роботодавця, який, у свою чергу, повинен спрямувати отримані кошти на виплату працівнику матеріального забезпечення.

Разом з тим, такі публічно-правові відносини виникають між пенсійним органом та роботодавцем. При цьому, пенсійний орган не має будь яких обов`язків перед працівником щодо надання страхових виплат (матеріального забезпечення).

Такого правового висновку, у подібних спірних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 06.10.2020 у справі № 712/13983/17 та від 17 січня 2024 року у справі № 580/1071/20.

В даному випадку, ОСББ «Подолянка-8» брало участь у розгляді справи як третя особа та не заявляло окремих вимог до відповідача.

А тому, на переконання суду, заявляючи позовні вимоги про протиправність дій відповідача щодо відхилення та повернення страхувальнику заяви-розрахунку ОСББ «Подолянка-8» № 35904100-2024-1 від 21.02.2024 року позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки обов`язковою умовою для визнання дій/бездіяльності протиправними відповідача та як наслідок зобов`язання до їх вчинення, є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачки, чого за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, судом не встановлено.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка - 8» (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Зодчих, 8, код ЄДРПОУ 35904100)

СуддяЧернюк Алла Юріївна