Ухвала

від 09.09.2024 по справі 760/16859/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16859/24 1-кс/760/7335/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 72023110300000018 від 13 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною третьою статті 204 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлений та вилучений 19 липня 2024 року за результатом обшуку транспортний засіб Hundai I30, номерний знак НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ), ключ живлення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу до нього, власником та користувачем якого є ОСОБА_6 , яка є співвиконавцем незаконної діяльності.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72023110300000018 від 13 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною третьою статті 204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території м. Києва та Київської області здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

До зазначеної незаконної діяльності причетна, зокрема, ОСОБА_6 , що підтверджується протоколами допитів свідків, протоколами огляду місцевості, речей та документів, протоколами НСРД та іншими матеріалам кримінального провадження.

Крім того, встановлено, що незаконне виробництво підакцизних товарів, вищевказані особи здійснюють без отримання ліцензії на право виготовлення підакцизних товарів, використовуючи реєстраційні документи ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (ЄДРПОУ 44182550), за яким зареєстрована торгова марка « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

19 липня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва було проведено обшук в транспортному засобі, що використовується у злочинній діяльності, а саме - автомобілі Hundai I30, номерний знак НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ), що на праві власності належить ОСОБА_6 , в ході якого було вилучено сам транспортний засіб, ключ живлення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу до нього.

Вказаний транспортний засіб використовується ОСОБА_6 у незаконній діяльності як знаряддя кримінального правопорушення для транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Виявлене та вилучене майно буде підтверджувати факт незаконного придбання, транспортування, зберігання та збуту незаконно виготовленої підакцизної продукції кінцевому споживачу.

Вилучені речі, на виконання вимог статті 91 КПК України, будуть сприяти встановленню обставин (способу) здійснення незаконної діяльності винних осіб, коло яких встановлюється.

20 липня 2024 року, враховуючи положення статті 98 КПК України, виявлені та вилучені речі зазначені вище, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

З метою збереження вилучених речей та документів, які визнані речовим доказом по кримінальному провадженню, запобіганню можливості їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуження, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні на них арешту, тому прокурор звернувся до суду з цим клопотанням.

01 серпня 2024 року представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано до суду заперечення проти клопотання, в яких зазначила, що у вилученому транспортному засобі не було віднайдено речей зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, в тому числі, речей, які були б віднесені до незаконно виготовлених підакцизних товарів - тютюнових виробів, тютюнових сумішей та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, підакцизних марок. Крім того, матеріали клопотання не містять жодного доказу, що вилучений транспортний засіб використовувався для транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів чи інших товарів, речовин, що містяться в ухвалі.

Таким чином, ОСОБА_6 була безпідставно позбавлена права володіти та розпоряджатися своїм майном, вона не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні та викликана на допит до детектива в якості свідка.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про арешт майна не містить належного обґрунтування щодо наявності законних підстав для накладення арешту, тому просила відмовити в задоволенні клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в ухвалі про надання дозволу на обшук не було надано дозвіл на вилучення транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, матеріали клопотання не містять доказів того, що ОСОБА_6 використовує транспортний засіб для незаконної діяльності, тим більше як знаряддя злочину, а також що автомобіль придбаний за грошові кошти від незаконної діяльності. Під час проведення обшуку у цьому транспортному засобі не виявлено незаконно виготовлених підакцизних товарів, або будь-яких інших речових доказів, які б були пов`язані обставинами, що досліджуються у цьому кримінальному провадженні.

Окрім того, матеріалами клопотання не підтверджено можливість використання транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу як доказів у кримінальному провадженні, а також причетність ОСОБА_6 до кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, вилучення та утримання вищевказаних речей, вилучених в ході обшуку є надмірним втручанням в право власності ОСОБА_6 , тому просила відмовити в задоволенні клопотання.

Вислухавши прокурора, представника власника майна, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72023110300000018 від 13 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною третьою статті 204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території м. Києва та Київської області здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

До зазначеної незаконної діяльності причетна, зокрема, ОСОБА_6 .

Так, 19 липня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року було проведено обшук в транспортному засобі Hundai I30, номерний знак НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ), що на праві власності належить ОСОБА_6 , в ході якого було вилучено сам транспортний засіб, ключ живлення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу до нього.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль Hundai I30, номерний знак НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ) на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У клопотанні прокурора зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки зазначені вище транспортний засіб, ключ живлення та свідоцтво про реєстрацію транспортно засобу є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, так як використовується для транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у статті 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Разом з тим, у клопотанні про арешт майна взагалі не обґрунтовано, яким чином прокурор дійшов висновку, що транспортний засіб, ключ живлення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною третьою статті 204 КК України, та можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази того, що під час обшуку автомобіля в ньому були виявлені незаконного виготовлені підакцизні товари, а також, що вказаний автомобіль використовувався його власником для здійснення незаконної діяльності, тобто не обгрунтовано яким чином указані речі мають відношення до розслідуваного кримінального провадження

Таким чином, прокурорам не надано слідчому судді будь-яких доказів на спростування викладених вище обставин та доводів представників власника майна, не долучено до клопотання належних та допустимих доказів щодо відповідності вилученого майна критеріям речових доказів, тому клопотання про арешт вищевказаного майна не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, накладення арешту на вказане майно, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання та відмову в його задоволенні.

З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 72023110300000018 від 13 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною третьою статті 204 КК України, відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 169 КПК України прокурор повинен негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: ОСОБА_1