Рішення

від 27.09.2024 по справі 300/3351/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. справа № 300/3351/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 70 924,21 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі по тексту також позивач, ІФ ОВФСЗОІ, ІФ ФСЗІ, Відділення Фонду, Фонд) звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" (надалі по тексту також відповідач, товариство, ТОВ "Управляюча компанія "Оселя", Управляюча компанія, Оселя) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 100 868,43 гривень.

Підставою звернення із вказаним позовом є несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 70 624,42 гривень за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятої особами з інвалідністю, а також нарахованої пені у розмірі 317,79 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ (надалі по тексту також Закон №875-ХІІ), не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році 1 особи з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, розрахованої із розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника в сумі 70624,42 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу за період часу з 16.04.2024 по 24.04.2024 нарахована пеня в розмірі 317,79 гривень.

Таким чином утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 70 942,21 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, Відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 06.05.2024 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.10).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" надійшов відзив від 17.05.2024 на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 17.05.2024 за вх.№15350/24 (а.с.15-95). Товариство не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, необґрунтованість та вважає їх такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.

Покликаючись на положення Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005 (надалі по тексту також Інструкція №286), відповідач вказує на те, що до облікової кількості штатних працівників не включаються такі категорії працівників як - прийняті на роботу за сумісництвом. Товариство у 2023 році дотрималось нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум отриманого з них податку. Як слідує із вказаної податкової інформації середньооблікова кількість штатних працівників в період з 01.01.2023 по 30.09.2023 становила 7 працівників, директор товариства ОСОБА_1 не включається до облікової кількості штатних працівників, оскільки відповідно до наказу про прийняття на роботу №21 від 28.11.2019 останній прийнятий на посаду за сумісництвом. З 02.10.2023 середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві збільшилась до 10 осіб та відповідачем працевлаштована особа з інвалідністю.

Управляюча компанія зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції, на переконання ТОВ "Управляюча компанія "Оселя", не можуть застосовуватись у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо суб`єкт господарювання вжив усіх заходів передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у діях товариства відсутній склад правопорушення. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд ухвалою від 08.07.2024 витребував в Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" належним чином засвідчені і оформлені копії трудової книжки ОСОБА_1 (всіх сторінок), трудових договорів, розпоряджень, рішень, наказів тощо про прийняття на роботу та/або переміщення по службі за основним місцем його роботи в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (а.с.97).

На виконання вимог ухвали суду від 08.07.2024, товариство направило до суду клопотання до якого долучило витребувані судом документи, зокрема копію трудової книжки ОСОБА_1 та копії наказів про прийняття на роботу та переміщення по службі за основним місцем роботи, реєстрацію коментованого клопотання із відповідними доказами проведено судом 09.07.2024 за вх.№20599/24 (а.с.100-104).

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю скерувало до суду відповідь від 10.07.2024 за №05.1-400/815 на відзив, реєстрацію якої із долученими до відповіді документами здійснено судом 12.07.2024 за вх.№21071/24 (а.с.105-112). У відповіді на відзив ІФ ФСЗІ заперечило доводи та аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.

Із інформації, яка надана Пенсійним фондом України до ІФ ФСЗІ слідує, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача впродовж звітного 2023 року становила 8 осіб, при цьому ОСОБА_1 , який працював у товаристві за сумісництвом у цей розрахунок не включений. Фонд здійснює автоматизований розрахунок на підставі даних Державного реєстру один раз на рік, без втручання до отриманих показників, і тому, отримані розрахунки адміністративно-господарських санкцій це наслідок показників, зазначених роботодавцем у звітності. У разі незгоди роботодавця із нарахованими сумами адміністративно-господарських санкцій, які містяться у розрахунках, такий роботодавець в порядку досудового врегулювання спору має право надати до відповідного територіального відділення ФСЗІ власний розрахунок адміністративно-господарських санкцій з підтверджуючими документами, в тому числі подання уточненої звітності до контролюючих органів за основним місцем обліку. Відповідачем не подано до ІФ ФСЗІ власного розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у товаристві складає 0 осіб. Так згідно довідки МСЕК та наказу про прийняття на роботу, ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю у звітному 2023 році перебував у трудових відносинах з ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" 90 днів, з 02.10.2023 по 31.12.2023. Кількість днів у 2023 році становила 365 днів, а отже середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність є 0 осіб, виходячи з розрахунку 90:365 = 0,24. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого, якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9, то в бік збільшення. Оскільки у вказаному випадку після коми є число 2, а перед комою 0, то заокруглення робиться до числа 0. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" є юридичною особою із присвоєним кодом юридичної особи 41172326, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 8 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 141 248,85 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 1 129 990,78 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 07.03.2024 (а.с.4).

За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено впродовж 2023 року працевлаштування 1 особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями.

Із урахуванням встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб), позивач при наявності 8 працівників (середньооблікової чисельності) у 2023 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 1 особа з інвалідністю.

На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи обставину не забезпечення працевлаштування відповідачем 1 (однієї) особи з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 70 942,21 гривень, - у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (1 129 990,78 гривень : 8) х 1 - 0 = 141 248,85 гривень : 2 = 70 624,42 гривень, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 317,79 гривень та склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, вказане також підтверджується розрахунком позову (а.с.4,6).

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" 07.03.2021 о 10:42 год., свідченням чого є відповідний розрахунок і квитанція, які наявні в матеріалах справи (а.с.4, 6).

Зважаючи на зміст виявлених порушень, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося в суд про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.

Оцінюючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, суд зазначає, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", а також Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ.

У досліджуваному випадку окремі положення статті 18 і 19 Закону №875-ХІІ діяли у відповідній редакції з 01.01.2022 по 05.11.2022, так як останні з 06.11.2022 були змінені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 за №2682-IX (надалі по тексту також зміни в редакції Закону №2682-IX).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частина 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

З 06.11.2022 частина 3 статті 19 Закону №875-ХІІ викладена в наступній редакції Закону №2682-IX підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 6 статті 19 Закону №875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно частини 11 статті 19 Закону №875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Частиною 12 статті 19 Закону №875-XII передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Як вказано вище, згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 8 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 141 248,85 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 1 129 990,78 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 07.03.2024.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із середньообліковою чисельністю штатних працівників у 2023 році, оскільки у інформації Пенсійного фонду України вказано число працівників включно із працівниками за сумісництвом.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 за №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (надалі по тексту також Інструкція №286).

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції №286 показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.

Абзацами 1,2 пункту 1.1 Інструкції №286 встановлено, що така містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (надалі по тексту також - підприємства), а також на фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 3.2. Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Приписами пункту 3.2.1. Інструкції №286 затверджено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Пунктом 2.6. Інструкції №286 встановлено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників, серед іншого, такі категорії:

- прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа (абзаци 1, 2 підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції №286).

Отже, відповідно до вимог Інструкції №286 до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються працівники, які прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (зовнішні сумісники).

Відповідач стверджує, що протягом 2023 року у трудових відносинах на умовах сумісництва із ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" перебував 1 працівник ОСОБА_1 , директор товариства, прийнятий за сумісництвом на 0,25 ставки посадового окладу згідно штатного розпису та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно із наданими ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам згідно з Додатком 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) (пункт 1 розділу IV) (надалі по тексту також відомості про нарахування зарплати):

- у січні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.21);

- у лютому 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.23);

- у березні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.25);

- у квітні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.33);

- у травні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.36);

- у червні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.39);

- у липні 2023 року заробітна плата нараховувалась 9 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.47);

- у серпні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.50);

- у вересні 2023 року заробітна плата нараховувалась 8 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.53);

- у жовтні 2023 року заробітна плата нараховувалась 11 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.71);

- у листопаді 2023 року заробітна плата нараховувалась 11 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.73);

- у грудні 2023 року заробітна плата нараховувалась 11 особам, з яких 1 особі ( ОСОБА_1 ) з ознакою неповного робочого часу (сумісник) (а.с.75).

В контексті вирішення спірних правовідносин, слід звернути увагу, що визначальним критерієм обрахування середньооблікової кількості штатних працівників в розрізі застосування Інструкції №286, є категорії "зовнішній сумісник" та "внутрішній сумісник".

Зовнішнє сумісництво полягає в тому, що робота виконується на іншому підприємстві чи в суб`єкта підприємництва (якщо працівник працює на двох (або кількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а друге місцем роботи за сумісництвом). Трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника.

Внутрішнє сумісництво - робота виконується на тому самому підприємстві (працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час). Трудова книжка зберігається на тому самому підприємстві. У разі внутрішнього сумісництва основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.

Основним місцем роботи у 2023 році ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказу про прийняття на роботу від 10.03.2017 за №4, наказу про призначення заступника директора від 30.08.2017 за №9 є Приватне підприємство "Гал-комфорт"(а.с.101-104).

Позивач не заперечив, щодо вказаного та не надав суду доказів зворотнього.

Втім, ІФ ФСЗІ стверджує, що до середньооблікової чисельності штатних працівників товариства у 2023 році не враховувався ОСОБА_1 , як зовнішній суміжник.

Згідно наданої Фондом інформації з Єдиної автоматизованої бази даних в ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" облікова кількість штатних працівників у 2023 році складала: у січні 2023 року 7 осіб, у лютому 2023 року 7 осіб, у березні 2023 року - 7 осіб, у квітні 2023 року 7 осіб, у травні 2023 року 7 осіб, у червні 2023 року 7 осіб, у липні 2023 року 7 осіб, у серпні 2023 року 7 осіб, у вересні 2023 року - 7 осіб, у жовтні 2023 року 10 осіб, у листопаді 2023 року 10 осіб, у грудні 2023 року 10 осіб (а.с.110-112).

Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Так, згідно даних з Єдиної автоматизованої бази даних в ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" середньооблікова кількість штатних працівників у 2023 році склала 8 осіб, виходячи з розрахунку: (7+7+7+7+7+7+7+7+7+10+10+10):12 = 7,75 = 8 осіб.

Державна служба статистики України у листі від 04.07.2014 за №09.3-6/145-14 зазначила, що формі №1-ПВ (квартальна) "Звіт із праці" працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 "Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду". При цьому вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною. Також вони не відображаються у показниках руху кадрів та фонду робочого часу.

У формі № 1-ПВ (місячна) "Звіт із праці" нарахування, здійснені таким працівникам, включаються до рядка 1020 "Фонд оплати праці усіх працівників", без зазначення їхньої кількості у рядку 1040 "Середньооблікова кількість штатних працівників".

Згідно наданих ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" табелів обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2023 року в товаристві працює ОСОБА_3 , який з 01.10.2023 по 31.12.2023 увільнений у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації (а.с.93-95).

Так, у випадку виключення із середньооблікової кількості працівників мобілізованого працівника, то середньооблікова кількість штатних працівників у ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" в 2023 році становила 8 осіб, виходячи з розрахунку: (7+7+7+7+7+7+7+7+7+9+9+9):12 = 7,5 = 8 осіб.

Управлінська компанія наказом від 25.09.2023 за №20к/тр. прийняла ОСОБА_2 на посаду заступника директора з 02.10.2023 за основним місцем роботи, з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.81).

Згідно довідки МСЕК №066898 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, така встановлена довічно (а.с.82-83).

Згідно з пунктом 3.2.5 розділу 3 Інструкції №268, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4 - 12. Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році.

Для виконання нормативу зараховуються особи з інвалідністю, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вони відпрацювали не менше шести місяців у календарному році.

Враховуючи вказане, норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року, з частиною 2 пункту 3.2 Інструкції №286.

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення.

Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяців звітного року, оскільки 6 (місяців) : 12 (місяців) = 0,5 = 1 особа.

Отже, для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю у 2023 році роботодавець зобов`язаний подати звітність форми №3-ПН до центру зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати 1 особу з інвалідністю у 2023 році на період не менше 6 місяців у 2023 році.

Так, ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю у звітному 2023 році перебував у трудових відносинах з ТОВ "Управляюча компанія "Оселя" 90 днів, з 02.10.2023 по 31.12.2023.

Кількість днів у 2023 році становила 365 днів, а отже середньооблікова чисельність штатних працівників в товаристві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність є 0 осіб, виходячи з розрахунку 90:365 = 0,24.

В даній справі слід наголосити на положення частин 1-3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", згідно яких забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття є Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI (надалі по тексту також Закон №5067-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 за №1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та чинним до 07.07.2022, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З 07.07.2022 набрав чинності Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 за №827-22, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку, подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (надалі по тексту також - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (надалі по тексту - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає суду підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та відповідним Порядком; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу Закон №5067-VI не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 03.12.2020 у справі №812/1189/18.

Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

Тож обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом №5067-VI нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідних робочих місць, а доказом інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному відповідним наказом Міністерства.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18, від 24.03.2021 у справі №440/2371/19.

Також варто зазначити, що періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, натомість указано, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, вважається, що він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку роботодавець вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 22.10.2020 у справі №1.380.2019.003187.

Частинами 1-5 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до Закону №875-XII за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом №875-XII, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Статтею 217 Господарського кодексу України (надалі по тексту також - ГК України) передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У постанові від 24.03.2021 у справі №440/2371/19 Верховний Суд зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування відповідної категорії працівників, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості. При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

В ході розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" не надало суду докази на підтвердження обставин:

- виділення та створення робочого місця для працевлаштування іншої однієї особи з інвалідністю, у тому числі спеціальне робоче місце;

- створення на виділеному робочому місці (для відповідної особи з інвалідністю) відповідних умови праці, в тому числі з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;

- подання до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема: з дня виникнення в потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі за період 2023 року.

З викладеного слідує, що за 2023 рік відповідач не забезпечив працевлаштування 1 особи з інвалідністю при нормативі робочих місць для осіб з інвалідністю 1 особу, передбаченого чинним законодавством України.

Зважаючи на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" не довело працевлаштування однієї особи з інвалідністю на підприємстві у 2023 році, а відтак стягненню підлягають адміністративно-господарських санкцій в розмірі 70 624,42 гривень, а також нарахована пеня у розмірі 317,79 гривень.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів сплати спірної санкції в розмірі 70 942,21 гривень.

Положеннями частин 5 і 9 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що створення робочих місць для осіб з інвалідністю супроводжується обов`язком товариства вжити всіх вище перерахованих заходів, які останнім не виконані.

Оскільки відповідач впродовж 2023 року не забезпечив працевлаштування 1 особи із інвалідністю в необхідній кількості робочих місць 1 особа, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" адміністративно-господарських санкцій і пені в загальному розмірі 70 942,21 гривень згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" (ідентифікаційний код юридичної особи 41172326) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300) адміністративно-господарські санкції в розмірі 70624,42 гривень (сімдесят тисяч шістсот двадцять чотири гривні сорок двій копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 317,79 гривень (триста сімнадцять гривень сімдесят дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300), вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007.

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Оселя" (ідентифікаційний код юридичної особи 41172326), вул. Бельведерська, буд. 27, м.Івано-Франківськ, 76010.

Суддя Чуприна О.В.