Рішення

від 27.09.2024 по справі 320/13361/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року № 320/13361/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" до Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.11.2022 №7706110/36159142;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м.Києві врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість, прийняту 16.11.2022 №9244588956 днем прийняття рішення №7673206/36159142 від 21.11.2022 про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість ГУ ДПС України у м.Києві, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" та вважати її зареєстрованою в день подання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приймаючи рішення про неврахування таблиці даних платника ПДВ податковий орган не зазначив чітких підстав прийняття цього рішення, внаслідок чого оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню через невідповідність критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, що породжує його неоднозначне трактування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що прийняття Державною податковою службою України спірного рішення зумовлено наявністю у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення позивачем ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" (ідентифікаційний код 36159142, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.12-Б, 1-й поверх) зареєстровано 15.09.2008 в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД 2010: 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що 16.11.2022 позивачем було сформовано в електронній формі та направлено засобами електронного зв`язку до Головного управління у м.Києві Таблицю даних платника податку на додану вартість за встановленою формою, згідно з додатком №5 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До вказаної таблиці позивачем додані пояснення, в яких позивач зазначив, що ТОВ "Бомакс Плюс" купує товар у Компанії "Louropel" (з якою укладено контракт №1/10 від 01.10.2008) та реалізовує його ПАТ "Астра Люкс", ТОВ "МІК", ТОВ "Олтекс", ТОВ "Виробнича організація "Харків та ін.

До вказаних пояснень позивач долучив: заяви представника Компанії "Louropel"; договір оренди нерухомого майна №02/21А від 10.02.2021 та додаткову угоду від 31.12.2021, до договору оренди нерухомого майна №02/21А від 10.02.2021, укладені з ТОВ "Техцентр ТВ"; договір поставки товару №5/2017 від 01.03.2017, укладений з ТОВ "Олтекс"; договір поставки товару №6/2017 від 22.06.2017, укладений з ТОВ "Астра Люкс"; договір поставки товару №1/1/2021 від 01.07.2021, укладений з ТОВ "Екстрім-текс"; договір поставки №2/20 від 18.12.2020, укладений з ТОВ "МІК".

21.11.2022 комісією Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №7673206/36159142, яким враховано відповідну таблицю Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс".

24.11.2022 комісією Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №7706110/36159142, відповідно до якого: Комісією Державної податкової служби України прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 16.11.2022 за №9244588956 врахованої згідно з рішенням комісії від 21.11.2022 №7673206/36159142. Підстави: наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників".

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, адвокат Глушко Марта Сергіївна, звернулась до Державної податкової служби України із адвокатським запитом від 15.12.2022, у якому просила надати податкову інформацію щодо ТОВ "Бомакс Плюс", яка стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої в контролюючому органі 16.11.2022 №9244588956 та врахованої згідно з рішенням комісії від 21.11.2022 №7673206/36159142.

Державна податкова служба України листом від 19.12.2022 №16974/6/99-00-018-02-02-06 повідомила позивачу, що Комісією 24.11.2022 проведено ґрунтовний аналіз діяльності платника, поданої ним податкової та іншої звітності, наданого пояснення, даних Реєстру та встановлено, що ТОВ "Бомакс Плюс" реалізувало в квітні-грудні 2021 року та січні 2022 року гудзики за кодом УКТЗЕД 9606220000 в кількості 150,095 тис. шт., хольнітен з кріпленням за кодами УКТЗЕД 9606100000, 7117190090 в кількості 26,92 тис. шт. на суму ПДВ 379,3 тис. грн. для платника, який за рішенням комісії регіонального рівні відповідав критеріям ризиковості платника податку (на дату винесення рішення про неврахування та таблиці даних платника податку).

Зважаючи на викладене, Комісією центрального рівні колегіально з урахуванням вимог діючого законодавства прийнято рішення від 24.11.2022 №7706110/36159142 щодо неврахування таблиці даних платника податку.

Вважаючи рішення контролюючого органу про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пунктом 12 Порядку №1165 визначено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1165 у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

У відповідності до пунктів 14-16 Порядку №1165 таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу

Як передбачено у пункті 17 Порядку №1165, у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Згідно з пунктом 18 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P

Пунктом 19 Порядку №1165 встановлено, що комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо:

стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1;

до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що позивач, у відповідності до пунктів 12, 14 Порядку №1165, скористався своїм правом та подав контролюючому органу таблицю даних платника податку на додану вартість разом із відповідними письмовими поясненнями до неї.

У спірному рішенні комісія ДПС України в якості підстави неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість зазначила про наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників.

При цьому, відповідач у спірному рішенні зазначив загальну причину встановлення невідповідності кількості придбаних та реалізованих товарів. Більш детального обґрунтування такої невідповідності оскаржуване рішення не містить.

Так, лише у листі від 19.12.2022 №16974/6/99-00-018-02-02-06 відповідач повідомив, що Комісією встановлено, що ТОВ "Бомакс Плюс" було реалізовано в квітні-грудні 2021 року та січні 2022 року ґудзики за кодом УКТЗЕД 9606220000 в кількості 150,095 тис. шт., хольнітен з кріпленням за кодами УКТЗЕД 9606100000, 7117190090 в кількості 26,92 тис. шт. на суму ПДВ 379,3 тис. грн. для платника, який за рішенням комісії регіонального рівні відповідав критеріям ризиковості платника податку (на дату винесення рішення про неврахування та таблиці даних платника податку).

При цьому, відповідач не зазначив конкретне найменування контрагента позивача, який відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Суд, з урахуванням пункту 17 Порядку №1165, звертає увагу, що законодавець у даному випадку встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідне рішення не може вважатися належним чином оформленим. Податковий орган у згаданому рішенні повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої ним не було враховано подану таблицю даних платника податку.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22.

У письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що ТОВ "Бомакс Плюс" є, зокрема, оптовим постачальником швейної фурнітури (ґудзики, кнопки для одягу, хольнітени).

Позивач зазначив, що товариство за період з 01.04.2021 по 31.01.2022 мало господарські відносини з такими контрагентами як ТОВ "Тусмо", ТОВ "Олтекс", ПАТ "Астра люкс", ТОВ "Виробнича організація "Харків", ТОВ "Екстрім-текс", ТОВ "Макс Трейд", ТОВ "Модний дім "Воронін", ТОВ "МІК", Військова частина НОМЕР_1 , Національний університет оборони України ім.Івана Черняховського, та ТОВ Преміум Спірітс Брендс".

На підтвердження наданих пояснень позивач долучив до матеріалів справи такі документи:

- контракт №1/10 від 01.10.2008 з додатковими угодами, укладені з компанією "Louropel", за яким позивачем було придбано ґудзики та пряжки;

- договір поставки товару №1/2019 від 01.03.2019, укладений з ТОВ "Тусмо"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків;

- договір поставки товару №5/2017 від 01.03.2017, укладений з ТОВ "Олтекс"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків;

- договір поставки товару №6/2017 від 22.06.2017, укладений з ТОВ "Астра Люкс"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір поставки товару №7/2017 від 21.07.2017, укладений з ТОВ "Виробнича організація "Харків"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір поставки товару №1/1/2021 від 01.07.2021, укладений з ТОВ "Екстрім-текс"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір поставки товару №3/2021 від 01.10.2021, укладений з ТОВ "Макс Трейд"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у вересні-жовтні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір поставки товару №2/2018 від 01.01.2018, Додаткова угода №3 від 01.01.2021, укладені з ТОВ "Модний дім "Воронін"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні - листопаді 2021 року здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір поставки №2/20 від 18.12.2020, укладений з ТОВ "МІК"; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у травні-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;

- договір про закупівлю речового майна за державні кошти №233Д від 26.11.2021, укладений з Військовою частиною НОМЕР_1 ; акт прийому-передачі від 18.12.2021, видаткові накладні, на підставі яких позивачем у листопаді-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту фурнітура для оздоблення форменого одягу;

- договори про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України" №121/1/21 від 09.07.2021 та №266/1/21 від 22.11.2021, укладені з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у липні - листопаді 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту фурнітура для оздоблення форменого одягу;

- договір поставки товару №1/2021 від 17.09.2021, укладений з ТОВ "Преміум Спірітс Брендс"; видаткова накладна, на підставі якої позивачем у січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту металевих аплікацій.

Також позивач долучив до матеріалів справи висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.05.2017 №602-123-20-3/16479 на об`єкт "Ґудзики металеві та застібки".

Суд зазначає, що відповідачі під час розгляду справи не надали доказів на підтвердження того, що вищевказані контрагенти позивача відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність ні за діяльність своїх контрагентів, ні за присвоєння контролюючим органом статусу ризикового платника ПДВ іншим суб`єктам господарювання.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Відтак, презумпції добросовісності платника податків є обов`язком доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22.

При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не конкретизовано, яка саме податкова інформація про здійснення ризикових операцій була отримана контролюючим органом.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодної передбаченої чинним законодавством мотивації підстав та причин неврахування таблиці даних платника податку та не містять доказів наявності податкової інформації, яка свідчила б про надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних або, принаймні, про здійснення платником податків ризикових операцій.

Щодо необхідності зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20.04.2023р. по справі №380/4746/22 від 31.05.2023р. по справі №280/1255/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість №7706110/36159142 від 24.11.2022.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

З наведених нормативно-правових вимог вбачається, що врахування таблиці даних платника податку є законодавчо встановленим обов`язком для контролюючого органу, у разі надходження до нього рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Враховуючи висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення Державної податкової служи України, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати саме Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ "Бомакс Плюс", оскільки саме цей контролюючий орган спірним рішенням порушив права позивача.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства та гарантує, що спір буде вирішений по суті остаточно.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22 та від 31.05.2023 року у справі №280/1255/20.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління….

Однак під час розгляду справи ДПС України, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії Державної податкової служби України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДПС по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Наведене є підставою для задоволення позову саме щодо Державної податкової служби України.

У той же час, суд зазначає, що обставини справи не свідчать про допущення Головним управлінням ДПС у м.Києві якоїсь протиправної діяльності чи прийняття протиправного рішення, оскільки спірні правовідносини виникли саме у зв`язку з прийняттям Державною податковою службою України спірного рішення. Отже, Головне управління ДПС у м.Києві не є тим суб`єктом, який має відповідати за позовом у цій справі.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління ДПС у м.Києві.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Щодо вимог про стягнення правничої допомоги, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст.1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 17.11.2022 між Адвокатським об`єднанням "А-Адвокат" (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" (Клієнт) було укладено договір про надання адвокатським об`єднанням "А-Адвокат" правової допомоги №17-11/22, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надати клієнту правову допомогу, зокрема, по представленню інтересів клієнта в усіх судових установах, в тому числі, але не виключно, в місцевому загальному суді, апеляційному суді, господарському суді, адміністративному суді, в суді касаційної інстанції, у Верховному Суді, Європейському суді з прав людини.

Пунктом 6 договору визначено, що ціна виконання цього доручення визначається сторонами у додаткових угодах.

06.12.2022 між сторонами було підписано Додаток №2 до договору, в якому сторони погодили, що адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу послуги з юридичного супроводу по справі про скасування рішення №7706110/36159142 від 24.11.2022 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість днем прийняття рішення №7673206/36159142 від 21.11.2022 про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість ГУ ДПС України у місті Києві, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс", та вважати її зареєстрованою в день подання.

Пунктом 2 додатку визначено, що вартість робіт складає 15300,00 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи акт виконаних робіт №2 від 13.03.2023 та детальний опис робіт від 13.03.2023, відповідно до яких вартість правової допомоги становить 15300,00 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення від 13.12.2022 №243 на суму 15300,00 грн.

Відповідачі проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не заперечували.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15300,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 10.03.2023 №69.

Так, частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривні.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Таким чином, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, а сума судового збору, яка має були сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 2684,00 грн.

Отже, позивач надмірно сплатив судовий збір за звернення до суду з позовною заявою у розмірі 2684,00 грн., який може бути повернуто за окремо поданою заявою.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань - Державної податкової служби України, оскільки саме спірне рішення вказаного відповідача призвело до виникнення спірних правовідносин.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної податкової служби України, становить 17984,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.11.2022 №7706110/36159142 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс", зареєстровану у контролюючому органі 16.11.2022 за №9244588956, датою її подання, а саме: 16 листопада 2022 року.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомакс Плюс" (ідентифікаційний код 36159142, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.12-Б, 1-й поверх) судових витрат у сумі 17984,00 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.