Ухвала

від 27.09.2024 по справі 320/43014/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

27 вересня 2024 року місто Київ 320/43014/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Донець В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування дозволу, містобудівних умов та обмежень,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мельник А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом:

визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №8000000000:75:186:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 508 від 05 травня 2021 року;

визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.09.2021, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

У позовній заяві зацікавленими особами визначено: Акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Пролісок", Приватне підприємство "Креатор "Буд".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом:

зупинення дії наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.05.2021 №508, яким затверджені містобудівні умови та обмеження забудови на об`єкт будівництва "Реконструкція готельно-житлового комплексу "Пролісок" в готельно-туристичний комплекс" (реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:7440-6405-6459-4304), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

зупинення дії дозволу на будівництво від 11.09.2021 реєстраційний номер ІУ013210906546 щодо об`єкта: "Реконструкція готельно-житлового комплексу "Пролісок" в готельно-туристичний комплекс (І черга будівництва)", виданого Державною архітектурно- будівельною інспекцією України, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує таке.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України): суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша); забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункти 1, 2 частини другої).

За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Як убачається з заяви про забезпечення позову, представник заявника вважає, що містобудівні умови та обмеження надані Акціонерному товариству "Туристичний комплекс "Пролісок" для проектування об`єкта з реконструкції готельно-житлового комплексу "Пролісок" в готельно-туристичний комплекс за адресою: просп. Берестейський (Перемоги), 139 у місті Києві, які затверджені наказом від 05.05.2021 №508, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:7440-6405-6459-4304, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у травня 2021 року з порушенням вимог законодавства, оскільки функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:186:0001 (07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) територія рекреаційної забудови (згідно Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002 року) та сформульовані таким чином, що дозволив проектувальникам отримати дозвіл на будівництво об`єкту, який суперечить самим містобудівним умовам та обмеженням та законодавству і у випадку реалізації проекту, призведе до суттєвого порушення прав та законних інтересів членів територіальної громади міста Києва, та зокрема позивача.

У заяві зазначено, що відповідачем проігноровано норми ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", зокрема пункт 14.2.5, яким передбачено, що розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається: на землях заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків; пам`яток природи, заповідних зон і зон регульованої рекреації національних природних парків (НПП) і регіональних ландшафтних парків (РЛП), у межах прибережних захисних смуг і визначених зон охоронюваного ландшафту, у межах санітарно-захисних зон. Видача містобудівних умов та обмежень саме на "реконструкцію" об`єкта дала можливість відповідачу ухилитися від виконання свого обов`язку щодо визначення планувальних обмежень та мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується та не вказати дані щодо таких обмежень, в першу чергу щодо максимально допустимої щільності населення. В розділі 2 оскаржуваних містобудівних умов та обмежень не зазначено максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, а лише зазначено, що гранично допустимий відсоток забудови земельної ділянки необхідно розраховувати відповідно до діючих Державних будівельних норм України. Тобто, оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять гранично допустимого відсотку забудови земельної ділянки, що є прямим порушенням пункту 5 частини 5 статті 29 Закону, яка визначає вичерпний перелік вимог до містобудівних умов та обмежень.

За твердженням представника, наведене порушення призвело до свавілля AT "ТК "Пролісок" при проектуванні та дало змогу отримати 11.09.2021 в Державній архітектурно- будівельній інспекції України (правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України) дозвіл на виконання на земельній ділянці рекреаційного призначення будівельних робіт на будівництво Житлового комплексу "Гравіті Парк", Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013210906546. Акціонерне товариство "ТК "Пролісок" вдається до нечесної підприємницької практики та продає під виглядом апартаментів житлову нерухомість.

На думку суду, наведені заявником недоліки щодо не визначення планувальних обмежень та мінімально допустимих відстаней від об`єкта містобудівних умов та обмежень не є достатнім свідченням очевидної їх протиправності. При цьому, як стверджується в заяві, містобудівні умови та обмеження вимагають від забудовника дотримання відповідних норм законодавства.

Зважаючи на зазначені представником заявника доводи, суд констатує про недоведеність тверджень про те, що містобудівні умови та обмеження надають забудовнику можливість здійснювати саме забудову рекреаційної зони. Встановлення такої обставини мого б розглядатись судом як очевидна протиправність відповідних положень містобудівних умов та обмежень як очевидно протиправних.

При цьому суд зауважує, що зловживання забудовником під час здійснення реконструкції шляхом зведення не передбачених планом реконструкції будівель може бути предметом перевірки контролюючим органом, який здійснює відповідний нагляд. Такі заходи можуть здійснюватися за заявою зацікавленої особи, що передбачено статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

На думку суду вимоги зупинити дію містобудівних умов не є співмірним заходом забезпечення позову, оскільки в заяві про забезпечення позову зазначено про протиправність лише окремих частин цих умов.

Також суд вважає, що представником заявника не доведено очевидної протиправності дозволу на виконання будівельних робіт від 11.09.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Згідно з оскаржуваним дозволом ПП "Креатор-буд" надано дозвіл на реконструкцію існуючого комплексу "Пролісок" в готельно-туристичний комплекс, вид будівництва реконструкція.

Відповідно до Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель (стаття 51).

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення (стаття 52).

На думку суду, з урахуванням наведених в заяві про забезпечення позову доводів, надання дозволу на реконструкцію готельно-житлового комплексу, який знаходиться на землях рекреаційного призначення не є підставою вважати такий дозвіл очевидно протиправним.

Крім того, суд також вважає, що зупинення дії оскаржуваного дозволу на реконструкцію, з урахуванням наведених представником заявника підстав, є неспівмірним заходом забезпечення позову, оскільки внаслідок такого застосування заходу зупинці підлягатимуть усі роботи, а не лише ті, які заявник вважає, що здійснюються забудовником в порушення чинних будівельних норм та без достатніх правових підстав.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 :75:186:0001 (функціональне призначення 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) не може бути використана під забудову величезним житловим комплексом розміром у 13-ть 9-ти-поверхових (станом на даний момент) фактично житлових будинків, оскільки призведе до незворотніх наслідків для екології міста. За твердженням представника заявника, заплановане будівництво здійснюється впритул до 119 ділянки Національного природного парку "Голосіївський", що порушує норми екологічного законодавства, оскільки відповідно до положення "Про охоронні зони національного природного парку "Голосіївський", навколо НПП "Голосіївський" встановлюються охоронні межі, які не можуть бути менше ніж 250 метрів для капітального будівництва об`єктів житлового та громадського призначення. Також зазначено, що виникають питання і до законності видачі дозволу на виконання на земельній ділянці рекреаційного призначення будівельних робіт, адже у відповідності до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" мала бути здійснена оцінка впливу на довкілля, проведення якої є обов`язковою, якщо планується будівництво (облаштування): автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць; готельних комплексів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; постійних місць для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах.

Як уже вказував суд, представником заявника не доведено очевидної протиправності оскаржуваних актів щодо дозволу на реконструкцію з дотримання відповідних вимог. Водночас заслуговують на увагу доводи представника заявника щодо можливого завдання шкоди довкіллю, який буде незворотним, через недотримання забудовником наведених вимог положення "Про охоронні зони національного природного парку "Голосіївський", здійснення оцінки впливу на довкілля, зведення житлових будівель на земельній ділянці, функціональне призначення якої для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Однак для розгляду питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суду необхідно встановити, що забудовник порушує відповідні будівельні норми чи інші правові акти щодо дотримання охоронних меж, які не можуть бути менше ніж 250 метрів для капітального будівництва об`єктів житлового та громадського призначення або наявні переконливі докази про намір здійснити таку забудову. Також суду необхідно встановити, що забудова підпадає під дію Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" в частині обов`язку здійснення оцінка впливу на довкілля. При цьому заявлені заходи забезпечення позову мають бути співмірними з відповідними порушеннями та не повинні перешкоджати законній діяльності забудовника, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні або здійснення будівництва з порушенням містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.