Ухвала

від 26.09.2024 по справі 380/10236/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

26 вересня 2024 рокусправа № 380/10236/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДРАЦС, відповідач) такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати відповідь (лист) Відділу ДРАЦС №22.28-108 від 02.05.2024 р., яким відмовлено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №4 від 01.02.1960 р., котрий складений Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, а саме - у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк»;

- зобов`язати Відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №4 від 01.02.1960 р., складений Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, а саме у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043716131 від 22.02.2024 р. згідно актового запису 4 від 01.02.1960 р. у графі «відомості про батька» зазначено « ОСОБА_2 » національність «українець». Однак батько позивача за національністю є етнічним поляком, тому відомості щодо національності батька в свідоцтві про народження та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян є неправильними. ОСОБА_2 , батько позивача, народився у на території Польщі у селі Завади, гміни Ярчув 30.07.1930 року. Він був хрещений у Римо-католицькому костелі, що підтверджується випискою з польського органу РАЦС (на базі РКЦ метричних книг). Батькову сім`ю у 1945 році через сталінські репресії примусово було переселено з місця проживання в с. Завади Томашівського повіту Люблінського воєводства у зв`язку з Угодою від 09.09.1944 р. між УРСР та Польським комітетом національного визволення в Одеську область. Батько завжди був парафіянином костелів Римо-католицької конфесії та ідентифікував себе поляком, відзначав з родиною польські релігійні свята. Зважаючи на те, що батько позивача ОСОБА_2 ідентифікував себе поляком, позивач в інший спосіб не може довести, що він за національністю поляк, відповідно у реєстрі актів цивільного відомості неправильно вказано про національність його батька, а також взагалі не вказано відомості про національність батьків у його свідоцтві про народження; ці обставини перешкоджають встановленню правильності запису про національність батька у юридичному документі (актовому записі).

З метою досудового врегулювання існуючої помилки (невідповідності у реєстрі актів цивільного стану, свідоцтві про народження позивача) позивач звернувся до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання для внесення відповідних реєстраційних дій у державний реєстр актів цивільного стану із заявою щодо внесення змін у Реєстр актів цивільного в частині зміни національності батька. Листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові № /22.28-108 від 02.05.2024 р. ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач стверджує, що такі дії відповідача порушують право позивача на правильність зазначення відомостей у актовому записі про національність його батька, а неправильне (помилкове) зазначення національності в актовому записі позбавляє його у повній мірі реалізувати свої цивільні права та обов`язки, створює перешкоди у захисті охоронюваних законом інтересів.

Представник позивача також наводить у позовній заяві аргументи на підтвердження того, що ця справа підсудна адміністративному суду.

Відповідач відзиву на позов не надіслав, по суті спору не висловився. Зі змісту адресованого позивачу листа №22.28-108 від 02.05.2024 р. зрозуміло, що актовий запис №4 від 01.02.1960 про народження позивача складено Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області відповідно до вимог чинного законодавства, підставою внесення відомостей про національність батьків дитини були подані для реєстрації документи, актовий запитс підписано заявником - батьком дитини ОСОБА_2 . Також відповідач звертає увагу заявника, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду такі спори не підлягають розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

З огляду на те, що обидві сторони в зібраних у справі заявах звертають увагу на питання юрисдикції цього спору суд повинен пересвідчитися, що має повноваження вирішувати позовні вимоги ОСОБА_1 . Суд проаналізував наведені сторонами судові рішення та на підставі частини пятої статті 242 КАС України враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в постанові від 11.09.2019 по справі № 810/2732/18, оскільки така винесена в адміністративній справі за аналогічних обставин, а саме:

« 10. ОСОБА_1 звернувся до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою, в якій просив внести зміни до: актового запису про народження від 02 жовтня 1972 року № 21, складеного виконавчим комітетом Мельниківської сільської ради Канівського району Черкаської області, зазначивши національність матері із «українка» на «німка» та актового запису про шлюб від 04 січня 1999 року №1, складеного виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Канівського району Черкаської області, зазначивши національність чоловіка «німець» замість «-», за результатами розгляду якої Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено висновок від 09 грудня 2017 року, яким у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на положення статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відповідно до якої встановлення національної належності громадян не є компетенцією органів державної реєстрації актів цивільного стану.

11. Зазначаючи, що його дід був німцем, позивач з метою відновлення своєї дійсної національності, а також для вільного підтвердження культурних та родинних стосунків з родичами в Німеччині звернувся до суду з цим позовом.».

Позиція Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції таких спорів полягає в такому:

« 12. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

14. Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність матері «німка», та актового запису про шлюб, зазначивши національність чоловіка « німець », у задоволенні якої позивачу було відмовлено.

20. Таким чином, позивач, зазначаючи у позові про відмову Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області у внесенні змін до актових записів, не просив визнати неправомірними такі дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності у вже існуючі записи, отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

21. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17.

22. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.

23. Положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

24. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

25. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

26. Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

27. Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

28. Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

29. Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

30. У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

31. Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

32. При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

33. Згідно зі статтею 300 ЦК особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

34. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».

35. Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

36. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

37. Таким чином, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

38. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.».

Підстави позовних вимог ОСОБА_1 зводяться до того, що його батько, з огляду на походження, місце народження та релігійні переконання за національністю був поляком, а не українцем, тому зазначення в актовому записі національності «українець» є помилкою, яку позивач намагався виправити шляхом звернення до відповідача про внесення змін в актовий запис. Водночас відповідач у листі від 02.05.2024 повідомив заявника, що підставою для внесення в актовий запис від 01.02.1960 року відомостей про національність батька були подані для реєстрації документи, і актовий запис з такими відомостями був підписаний батьком позивача ОСОБА_2 . Іншими словами, помилки не було, запис відповідає відомостям наданих документів та скріплений підписом заявника (батька).

Отже, за таких обставин мова йде не про помилку в актовому записі (напр., в поданих на реєстрацію документах було вказано національність батька «поляк», а реєстратор помилково вказав «українець»), а про намагання позивача довести, що насправді його батько, з огляду на наведені в позові аргументи, був поляком, хоча в актових записах значився українцем. Отже, цей спір є аналогічним до того, який аналізував Верховний Суд у цитованій справі №810/2732/18. З огляду на це суд не бачить потреби дублювати наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення та застосування релевантних норм права та повторює лише висновок, який поділяє - у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 238, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною відмови внести зміни до актового запису та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №4 від 01.02.1960 р., складеного Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, а саме у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк».

Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович