Рішення

від 27.09.2024 по справі 580/7239/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року справа № 580/7239/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» до ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ про визнання протиправними і скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

23.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТАЙРС» (18007, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.127/11; код ЄДРПОУ 39790780) (далі позивач) до ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, буд.1; код ЄДРПОУ 43971343) (далі відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення від 10.05.2024 про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100257/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001605;

визнання протиправним і скасування рішення від 21.06.2024 про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100323/3 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001645.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що відповідач у спірних рішеннях не вказав, які саме документи не подав позивач, в чому полягає неповнота відомостей про митну вартість, які розбіжності в числових значеннях ним виявлені. Тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 29 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі.

13.08.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що не допустив порушень вимог закону та прийняв спірні рішення з огляду на обґрунтованість сумнівів у подачі декларантом повних відомостей про митну вартість товарів. Під час розгляду документів, поданих з митними деклараціями, встановив: згідно з наданими декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.05.2024 №СФ-0000010 відсутні витрати на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом, розмір транспортних витрат не пропорційно розподілений відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 744 км, а вартість 48800 грн, що становить 65,59 грн/км, відстань по території України 61 км, а вартість 21200 грн, що становить 347,54 грн/км), рахунок від 07.05.2024 №СФ-0000010 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу, та суттєвим заниженням складових митної вартості, відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічної угоди від 21.10.2020 № 21102020001 визначено, що проформа-інвойс складається продавцем на підставі замовлення покупця із зазначенням кількості та параметрів шин. Проте такий документ декларантом не наданий митному органу, що є порушенням вимог угоди. На вимогу митного органу декларант надав прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/100323/3 (МД № 24 UA 209230042869иб від 13.05.2024), попереднє рішення від 14.05.2024 № UA 209000/2024/100262/2 скасовано на підставі листа Держмитслужби від 17.06.2024 № 15/15-02-02/13/3249. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: МД №24 UA 209230042026 U2 від 09.05.2024 - МД № UA209230/2024/000855 від 03.01.2024, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,10 USD/кг, та МД №24UA209230042869U6 від 13.05.2024 - МД №UA 403030/2024/002963 від 11.03.2024, в якій митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини для вантажних автомобілів розміром 9.00R20-16) становить 162,84 дол. США за шт. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішеннями становить: №UA209000/2024/100257/2 від 10.05.2024 - 203328,66 грн, №UA 209000/2024/100323/3 від 21.06.2024 - 136971,00 грн. Документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 19.06.2020 у справі №1.380.2019.002044, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15.

Ухвалою від 15 серпня 2024 року суд відмовив повністю у задоволенні клопотання від 13.08.2024 №38761/24 відповідача про розгляд адміністративної справи у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача. Обґрунтовуючи зазначив, що ні з пояснень відповідача у відзиві, ні із поданих ним документів до відзиву не вбачається, які саме документи (із обов`язкового переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МКУ ) не надав позивач до декларації та в чому саме полягає обґрунтований сумнів митного органу у правильності визначення митної вартості товару декларантом, які конкретні документи, що мають бути надані декларантом, дають можливість митному органу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Відповідне рішення відповідача про корегування митної вартості вказаного аналогічного товару №UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000012 від 03.01.2024 були визнані протиправними та скасовані відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року у справі № 580/1897/24, яке набрало законної сили. Вказане свідчить про те, що наведена митним органом митна декларація UA 209230/2024/000855 від 03.01.2024 (застосована як джерело 1) та її відомості щодо визначеної митної вартості не можуть використовуватися при коригуванні, оскільки правильність визначення та корегування такої митної вартості було спростовано відповідно до вказаного вище судового рішення.Посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з відомостями ЄДРПОУ позивач зареєстрований як юридична особа. Основний вид діяльності - « 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів».

Відповідно до контракту № 21102020001 від 21.10.2020 та комерційного інвойсу №24CFUKR-LB002 від 03.02.2024 позивач придбав у компанії TIRELIK CO, LTD (КНР) шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів:

розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 340 шт., вартістю 37400,00 доларів США;

розміром 12 00R20-20 TTF HO 616 ONYX - 219 шт., вартістю 31755,00 доларів США;

Всього, загальною вартістю 69155,00 доларів США.

Умова поставки товару за даним інвойсом згідно з міжнародними правилами комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 9 000,00 доларів США (два контейнери по 4500,00 доларів США за кожний) та вартість страхування 100,00 доларів США (два контейнери по 50,00 доларів США за кожний). Всього на загальну вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна ) - 78255,00 доларів США.

09.05.2024 позивач з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів подав відповідачу в електронному вигляді митну декларацію №24UA209230042026U2 (далі МД 1) на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 10 шт., розміром 12.00R20-20 TTF HO 616 ONYX -219 шт., які перевозилися в окремому контейнері ( далі - Товар 1), в якій вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 37405,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1545937,14 грн ( п.45 МД). До неї позивач надав копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (ІНВОЙС) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 07.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0007/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію №14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-00000010 від 07.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020р; - договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення ДГ-0000009 від 11.03.2022, заявку № 1 від 03.05.2024, заявку № 1 від 03.05.2024, лист про оплату №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію 1 від 03.02.2024.

13.05.2024 позивач подав в електронному вигляді митну декларацію №24UA209230042869U6 (далі МД 2) на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 330 шт., які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 40850,56 доларів. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1721681,67 грн ( п.45 МД 2). До неї позивач надав відповідачу копії документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 09.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0008/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг 09/05/01 від 09.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020, договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення 031122 від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024, заявку № 3 від 03.05.2024, лист до оплати №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію №1 від 03.02.2024.

За результатами перевірки відповідач направив позивачу повідомлення №10460 від 09.05.2024, №10479 від 13.05.2024 із вимогою про надання додаткових документів ( ч. 3 ст. 53 МК України), в яких зазначив про необхідність надання документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних повідомлень позивач по кожній МД подав додатково відповідачу такі документи: прайс-лист від 01.01.2024 року, копію митної декларації країни відправлення 435020240000011024 від 03.02.2024.

За наслідками розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення.

Рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100257/2 від 10.05.2024 відмовлено у митному оформленні Товару 1 за МД 1 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2024/001605 від 10.05.2024. Обґрунтовуючи зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах. Тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б ( ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ ( ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 за МД 1 слугувала митна декларація МД UA209230/2024/000855 від 03.01.2024, в якій митна вартість такого товару зі схожими характеристиками становить 3,1 дол. США за кг.

Карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2024/001605 від 10.05.2024 відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави неможливості завершення митного оформленняя у зв`язку з невірно заповненими графами: 12. 45, 43, 44, 46, 47 в МД відповідно до вказаного вище рішення про коригування митної вартості: порушено умови декларування, передбачені п.п.1, 8 ст., 257, ст.55 Митного кодексу України, ПКМУ від 21.05.12 №450.

Рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100323/3 від 21.06.2024 відмовлено у митному оформленні товару 2 за МД 2 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA 209230/2024/001645 від 14.05.2024. Обґрунтовуючи зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, а також встановлені розбіжності у поданих документах. Тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п.2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б ( ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ ( ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 2 за МД 2 слугувала митна декларація МД UA 403030/2024/002963 від 11.03.2024, в якій вартість такого товару зі схожими характеристиками становить 162,84 дол. США за шт.

Карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001645 від 14.05.2024 відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави неможливості завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами: 12. 45, 43, 44, 46, 47 в МД відповідно до вказаного вище рішення про коригування митної вартості (порушено умови декларування, передбачені п.п.1, 8 ст., 257, ст.55 Митного кодексу України, ПКМУ від 21.05.12 №450).

Не погоджуючись зі вказаними вище рішеннями відповідача позивач звернувся позовною заявою в суд.

Оцінюючи спірні правовідносини суд врахував вимогу ст.19 Конституції України, відповідно до якої орган державної влади, його службова або посадова особа зобов`язана діяти в межах, спосіб та порядку, що визначені законом.

Частиною 8 ст.264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок).

Орган доходів і зборів згідно з ч.9 ст.264 МК України не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч.10 вказаної статті МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Відповідно до ч.11 ст.264 МК України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Якщо вони, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У ч.3 ст.54 МК України вказано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Порядок коригування митної вартості товарів визначений у ст.55 МК України.

Зокрема, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Норми підп.2.2 розділу ІІ Порядку приписують, що після прийняття МД для митного оформлення у разі подання МД на паперовому носії необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, визначається посадовою особою ПМО під час виконання митних формальностей, встановлених підпунктами 4.5.5 - 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV цього Порядку.

Інформація про необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, вноситься посадовою особою, що здійснює відповідну митну формальність, до розділу IV інформаційного аркуша, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку (далі - Інформаційний аркуш), із зазначенням коду документа, посади, прізвища, ініціалів, дати та часу встановлення вимоги, та засвідчується особистим підписом посадової особи.

Інформація про ознайомлення з вимогою надання документів вноситься Декларантом до розділу IV Інформаційного аркуша.

Декларант після отримання повідомлення про вимогу надання оригіналів документів або засвідчених в установленому порядку їх копій надає документи безпосередньо до підрозділу митних компетенцій іншої митниці або до митного органу, якому подано МД та пред`явлено товари, транспортні засоби комерційного призначення.

Зазначеного обов`язку позивач дотримався.

Відповідно до п.8.1 розділу VIІI Порядку у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У ній згідно з п.8.2 Порядку зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Для оцінки доводів сторін щодо визначеної митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд урахував, що методи її визначення вказані у ст.57 МК України:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У спірних обставинах позивач застосував основний метод. Відповідач не погодився, вважаючи, що мав бути застосований другорядний.

Згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.57 МК України У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно зі ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.54 МК України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності в спірних правовідносинах у відповідача підстав вважати, що декларант подав неповні відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно зі вказаними вище МД 1 та МД 2, суд врахував таке.

Спірні обставини стосуються товару, придбаного позивачем згідно з контрактом №21102020001 від 21.10.2020 та комерційним інвойсом №24CFUKR-LB002 від 03.02.2024 у компанії TIRELIK CO, LTD (КНР), а саме шин пневматичних гумових для вантажних автомобілів: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 340 шт., вартістю 37400,00 доларів США, розміром 12 00R20-20 TTF HO 616 ONYX - 219 шт., вартістю 31755,00 доларів США. Всього загальною вартістю 69155,00 доларів США. Умова поставки товару за даним інвойсом згідно з міжнародними правилами комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 9000,00 доларів США (два контейнери 4500,00 доларів США за кожний) та вартість страхування 100,00 доларів США (два контейнери 50,00 доларів США за кожний). Всього на загальну вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна ) - 78255,00 доларів США.

Для здійснення митного оформлення вказаного вище товару позивач склав та подав відповідачу в електронному вигляді митні декларації:

09.05.2024 - МД 1 на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 10 шт., розміром 12.00R20-20 TTF HO 616 ONYX -219 шт., які перевозилися в окремому контейнері ( далі - Товар 1), в якій вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 37405,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1545937,14 грн ( п.45 МД). До неї позивач надав копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (ІНВОЙС) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, Автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 07.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0007/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-00000010 від 07.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020р; договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення ДГ-0000009 від 11.03.2022, заявку № 1 від 03.05.2024, заявку № 1 від 03.05.2024, лист про оплату №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію 1 від 03.02.2024;

13.05.2024 - МД 2 на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 330 шт., які перевезені в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 40850,56 доларів. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1721681,67 грн ( п.45 МД 2). До неї позивач надав відповідачу копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 09.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0008/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію №49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг 09/05/01 від 09.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020, договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення 031122 від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024, заявку № 3 від 03.05.2024, лист до оплати №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію №1 від 03.02.2024.

Щодо підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд урахував.

Замовлення покупця, на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічної угоди), а також сертифікат походження товару не документами, що підтверджують числові показники митної вартості товару та не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов`язковим відповідно до положень ч. 2 статті 53 МК України або додатковим (ч. 3 статті 53 МК України).

Митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 статті 53 МК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Водночас митним органом в оспорюваних рішеннях не деталізовано обґрунтувань, які саме невідповідності, розбіжності або суперечності у поданих позивачем документах із обов`язкового переліку ( ч. 2 ст. 53 МК України) мають підтвердити замовлення, на підставі якого складено проформу-інвойс, а також сертифікат походження товару в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості, та які нормативно-правові підстави витребування таких документів. Тому його доводи про ненадання позивачем до митного оформлення замовлення, на підставі якого складено проформу-інвойс, а також сертифікату походження товару не обґрунтовані.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач зазначив, що у наданих позивачем рахунках від 07.05.2024 № СФ-0000010 та від 09.05.2024 № 09/05/01 на перевезення товару автомобільним транспортом до митного кордону України відсутні витрати на страхування під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом. Щодо вказаних обставин суд урахував, що позивач при декларуванні товару надав відповідачу документи, які підтверджували перевезення товару за комерційним інвойсом №24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 автомобільним транспортом з м.Гданськ (Польща) до митного кордону України та м. Львів (Україна): договори перевезення, укладені із перевізниками ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ» та ФОП « ОСОБА_1 », заявки на перевезення товару, рахунки на оплату робіт від вказаних перевізників. Положення вказаних документів не передбачали умови щодо страхування товару під час здійснення перевезення автомобільним транспортом. Не передбачено обов`язкове страхування товару під час його вантажного перевезення автомобільним транспортом до митної території України також і положеннями чинного законодавства. Отже, витрати на страхування під час перевезення автомобільним транспортом не включені до митної вартості товару у зв`язку з їх фактичною відсутністю. Водночас відповідач не обґрунтував, якими нормами законодавства передбачено обов`язкове страхування товару під час його перевезення автомобільним транспортом до митної території України.

Тому доводи відповідача щодо відсутності у поданих документах витрат на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом не обґрунтовані та не враховані судом.

Обґрунтовуючи рішення № UA209000/2024/100323/3 від 21.06.2024 за МД 2 відповідач зазначив, що у проформі № 24CFUKR-LB002 від 24.01.2024 загальна вартість товару становить 69155,00 дол. США, умови оплати вказано 100% передоплата, а позивач надав платіжне доручення №16, що стосується оплати вказаної проформи на суму 20000дол. США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано. У проформі 24CFUKR-LB003 від 30.01.2024 загальна вартість товару становить 211735,00 дол. США, умови оплати вказано 100% передоплата, а позивач надав платіжне доручення № 49, що стосується оплати вказаної проформи на суму 20500 дол.США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано. Платіжне доручення №51 стосується оплати проформи від 01.05.2024 на суму 37755,00дол. США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано.

Щодо вказаних обставин суд урахував.

Вказана міжнародна поставка товару здійснена відповідно до міжнародного контракту № 211020200001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024. Положеннями п. 2.1. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до нього) визначено, що попередня ціна, кількість та сума зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна вартість товару покупцю, вказується в Комерційному інвойсі на кожну партію товару. Також, положеннями п. 2.4. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 року до нього) сторонами було унормовано, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі, після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки товару покупцю та страхування його вартості.

Отже, основним та визначальним товаро-супровідним документом, який підтверджує поставку конкретної партії товару, є комерційний інвойс. Комерційний інвойс № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США передбачав поставку частини (певного траншу) від усього запланованого обсягу товару, визначеного за попередніми проформами-інвойсами № 24CFUKR-LB003 та № 24CFUKR-LB002. Тому оплаті за даною поставкою підлягала лише та частина товару, яка була фактично відвантажена покупцю згідно зі вказаним комерційним інвойсом на вказану вище суму, а не вся вартість та асортимент товару, що зазначені в попередніх проформах-інвойсах.

Тому доводи відповідача щодо необхідності надання доказів повної оплати вартості проформ- інвойсів є помилковими та безпідставними.

Водночас при декларуванні товару позивач надав відповідачу документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару, за комерційним інвойсом № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США, що підтверджується платіжними інструкціями №14 від 26.01.2024 на суму 20000 дол. США, № 49 від 12.04.2024 на суму 20500 дол. США, №51 від 01.05.2024 на суму 37755,00 дол. США, а всього на загальну суму 92546,48 доларів США, а також лист № 1 від 07.05.2024, в якому позивач повідомив, що наявну переплату за вказаними платіжними інструкціями в розмірі 14291,48 доларів США буде зараховано в рахунок майбутніх платежів.

Також на підтвердження проведення повної оплати товару позивач надав відповідачу лист від постачальника товару компанії TIRELINC CO LTD, в якому останній підтверджує проведення позивачем повної оплати товару згідно з комерційним інвойсом № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США (Контракт № 21102020001 від 21.10.2020).

Вказані обставини свідчать про проведення повного фактичного розрахунку за фактично поставлений товар та виконання позивачем умов контракту. Тому в цій частині доводи відповідача також необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача про непропорційність формування транспортних витрат у рахунках про надані послуги із перевезення вантажу автомобільним транспортом щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину відносно всього кілометражу транспортування товару суд урахував.

Відповідно до ст. 5 Господарського Кодексу України (далі ГУ України) правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.

Згідно зі ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Також відповідно до положень ст. 11 Закону України від 21 червня 2012 року

№ 5007-VI «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання.

При цьому, посилання відповідача на необхідність застосування виконавцями послуг із перевезення при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є не обґрунтованими, оскільки вказаний наказ має рекомендаційний, а не обов`язковий характер та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку. При цьому собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Посилання митного органу на положення п.49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення (в розумінні бухгалтерського обліку), а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо). Тому вказані обставини ніяким чином не підтверджують невірність формування надавачами таких послуг вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Водночас, положеннями ч. 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, при декларуванні товару позивач надав відповідачу документи, які підтверджували перевезення товару автомобільним транспортом: договір із перевізником ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ» № 0311-22 від 03.11.2022, заявку № 1 від 03.05.2024 на перевезення, рахунок на оплату № СФ-0000010 від 07 травня 2024 року, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR на перевезення вантажу за вказаним договором, а також договір із перевізником ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024 із ФОП « ОСОБА_1 » на перевезення товару, рахунок № 19/04/01 від 19 квітня 2024 року від ФОП ОСОБА_1 , накладну CMR на перевезення товару автомобільним транспортом, які в сукупності підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару вантажним автомобільним транспортом, зміст наданих послуг, дійсність договірних відносин зі вказаними перевізниками, що є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару. Тому доводи відповідача в цій частині оскаржуваних рішень є також безпідставними та не обґрунтованими.

Доводи відповідача про ненадання позивачем заявки на перевезення відповідно до п.2.2. Договору № 031122 від 03.11.2022 про надання транспортних послуг здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні не обґрунтовані та не враховані судом, зважаючи на таке.

При декларуванні товару за МД 2 позивач надав відповідачу заявку № 1 від 07.05.2024 до договору № 031122 від 03.11.2022 про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ФОП « ОСОБА_1 . Подання вказаного документу підтверджується, зокрема, МД 2 (графа 44), де вказаний документ входить до переліку документів, що надавалися відповідачу разом з декларацією, а також карткою відмови №UA20923/2024/001645, складеною безпосередньо відповідачем, з якої також вбачається подання вказаного документа (заявка №1 від 07.05.2024) та його розгляд відповідачем в складі інших наданих документів.

Тому доводи відповідача в цій частині рішення також необґрунтовані.

Надана відповідачу міжнародна декларація країни експортера №435020240000011024 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, право перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Належні, достовірні та допустимі докази того, що вказана експортна декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в рішеннях митного органу відсутні.

Тому доводи відповідача про відсутність в експортній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення не враховані судом.

Доводи відповідача про те, що поданий прайс-лист сформований на умoвах вaртості FOB QINGDAO містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції, не враховані судом, зважаючи на таке.

Вказаний вище документ не є документом, який підтверджує митну вартість товару та числове значення заявленої митної вартості згідно з ч. 2 статті 53 МК України.

Прас-лист не є транспортним, товаро-супровідним чи розрахунковим документом та не визначає умови поставки. Натомість підтверджує наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаросупровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, та які були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.

Умовами міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) визначено, що попередня вартість товару, його кількість та асортимент визначається в проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, а остаточна вартість та асортимент товару, який постачається покупцю в тому числі і базис постачання визначається у Комерційному інвойсі. Вказані документи були надані позивачем відповідачу при декларуванні товару та містили відомості про номенклатуру, асортимент, кількість та вартість товару, що постачається, а також умови (базис) поставки (п. 5.1 п. 2.4. контракту). Будь-якими іншими документами базис постави товару не визначався.

Доводи відповідача щодо не підтвердження факту та вартості страхування товару при перевезенні його морським транспортом не обґрунтовані та не враховані судом, зважаючи на таке.

Так, згідно з умовами п. 2.4 міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до нього) остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки товару покупцю та страхування його вартості.

При декларуванні позивач надав відповідачу комерційний інвойс №24CFUKR- LB002 03.02.2024, в якому серед іншого зазначено, що страхування (Insurance) товару, який поставляється за цим інвойсом, включається до його вартості, 100 доларів (по 50 доларів за кожний контейнер). Також митному органу позивач надав страховий поліс №20220200001858, яким передбачено страхування товару за комерційним інвойсом №24CFUKR-LB002 03.02.2024 на морське перевезення із порту Quingdao (Китай) до порту Gdansk (Польща), на загальну страхову суму (Total Amount Insured) - 86080,50 доларів США.

Отже, при декларуванні товару позивач на підтвердження митної вартості та відповідно до положень ч. 3 ст. 52 МК України серед інших документів надав також страховий документ (страховий поліс № 20220200001858), а також документ, що містить відомості про вартість страхування (комерційний інвойс № 24CFUKR-LB002 03.02.2024).

Тому доводи відповідача щодо неможливості підтвердження витрат декларанта на страхування вартості вантажу при перевезенні його морським транспортом є безпідставними.

Водночас відповідно до п.1 ч. 5 ст. 52 МК України декларація митної вартості подається у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, митне законодавство передбачає включення до митної вартості товару певних витрат покупця (складові митної вартості), які були сплачені або підлягають сплаті за додаткові послуги, пов`язані із переміщенням товару для імпорту.

Відповідач не надав жодного належного, достовірного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД 1 та МД 2 документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію. Також не вказав і не довів доказами, яку саме складову митної вартості, понесену позивачем, не було ним включено.

Спрацювання системи управління ризиками може лише обґрунтовувати необхідність посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не є безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не є достатньою правовою підставою для висновків державного органу про наявність порушень декларанта, не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такого ж підходу дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Відповідно до ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частинами 5-7 ст.58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Згідно з ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Докази понесення позивачем витрат, які не включені до визначеної ним вартості товарів за першим методом всупереч вказаних вище вимог МК України, суду не надані.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Тобто, умовою обрання вказаного другорядного порядку визначення митної вартості є неможливість обрання за договірною ціною. Відповідно до ч.4 ст.59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Обґрунтованість взяття митним органом митної вартості подібного товару, що постачався іншими суб`єктами господарювання не підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Відповідно до ч.7 ст.59 МК України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Оскільки доводи відповідача про безпідставність обрання декларантом першого методу визначення митної вартості товару не підтверджені сукупністю належних і допустимих доказів, обрання ним іншого методу щодо товарів, митне оформлення яких здійснене за вищою їх ціною та митною вартістю, не є правомірним.

Зважаючи на недоведеність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог митного законодавства у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що не доведене дотримання відповідачем вимог закону щодо послідовності визначення методу визначення митної вартості товарів.

Відмова у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється у вигляді картки відмови, яка створює для позивача правові наслідки щодо неможливості задекларувати товар за вказаною вище митною декларацією. Отже, картка відмови є рішенням митного органу, який має ознаки індивідуального акту, виданого на виконання владних управлінських функцій, який підлягає оскарженню.

Висновки Верховного Суду у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 19.06.2020 у справі №1.380.2019.002044, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15, на які посилався відповідач у відзиві не підлягають врахуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються інших не достатньо подібних правовідносин та обставин справи.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані, а спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на вимоги ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9689,64 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 17.07.2024 №839 підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, буд.1; код ЄДРПОУ 43971343) від 10.05.2024 №UA209000/2024/100257/2 про коригування митної вартості товарів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» (18007, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.127/11; код ЄДРПОУ 39790780) та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001605.

Визнати протиправним і скасувати рішення ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, буд.1; код ЄДРПОУ 43971343) від 21.06.2024 №UA209000/2024/100323/3 про коригування митної вартості товарів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» (18007, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.127/11; код ЄДРПОУ 39790780) та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001645.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, буд.1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» (18007, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.127/11; код ЄДРПОУ 39790780) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 9689,64 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень шістдесят чотири копійки).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення складене та підписане у повному обсязі 27.09.2024.