Постанова

від 06.11.2007 по справі б-7/13-14/224

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 06 листопада 2007 р.                                                                                   

№ Б-7/13-14/224 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.-головуючого

Заріцької А.О.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

арбітражного керуючого

-розпорядника майна ВАТ "Калуський завод комунального устаткування"

на постанову

Львівського апеляційного

господарського суду  від 14.02.2007

у справі

господарського суду

№ Б-7/13-14/224

Івано-Франківської області

за заявою

Управління Пенсійного фонду

України в  м. Калуші

до

ВАТ "Калуський завод

комунального устаткування"

про

визнання банкрутом,

арбітражний керуючий

ОСОБА_1,

за

участю представників сторін:

арбітражний керуючий ОСОБА_1

від ВАТ " Калуський завод

комунального устаткування" -Лагодюк В.М.

від Калуської ОДПІ  - Мельник Р.Я.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду  Івано-Франківської області від 11 грудня 2006

у справі № Б-7/13-14/224 ( суддя Булка В.І.) на підставі ст. 3-1 Закону України

" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"   затверджено розпоряднику майна ОСОБА_1

додаткову винагороду в розмірі  9 (

дев'ять) відсотків від загальної суми реалізованих  майнових активів боржника та поверненої

дебіторської заборгованості боржника ВАТ " Калуський завод комунального

устаткування".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 лютого

2007 року  у справі № Б-7/13-14/224 (

Колегія суддів: Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну  скаргу задоволено частково, ухвалу господарського

суду Івано-Франківської області від 11.12.2006 у справі № Б-7/13-14/224

скасовано.

      Не погоджуючись з постановою суду

апеляційної інстанції , арбітражний керуючий розпорядник майна ВАТ "

Калуський завод  комунального

устаткування" ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою , згідно якої просив постанову Львівського апеляційного

господарського суду скасувати, ухвалу господарського суду Івано-Франківської

області від 11.12.2006 залишити без змін,посилаючись на  те, що 

судом апеляційної інстанції 

порушені  норми ст. 3-1 Закону

України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" не прийнято до уваги той факт, що  в даному випадку, комітетом кредиторів не

порушено норму Закону щодо створення спеціального фонду, оскільки Закон не

встановлює обов'язок, а надає право на його створення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в

касаційному порядку ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної

інстанції,  на підставі встановлених

фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що  касаційна скарга задоволенню не підлягає,

виходячи з такого:

      Постановою Вищого господарського суду

України від 03.10.2006 у справі № Б-7/13 

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 у

справі № Б-7/13 скасовано, ухвалу господарського суду Івано-Франківської

області від 08.02.2006 та від 05.12.2005 у справі № Б-7/13 скасовано. Справу в

частині затвердження розміру додаткової винагороди арбітражному керуючому

ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської

області.

Постанова Вищого господарського суду від 03.10.2006 мотивована  тим, що виходячи зі змісту ст. 3-1 Закону

України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом", додаткову  винагороду

арбітражному керуючому  за результатами

його діяльності, розмір, якої затверджується господарським судом , виплачують

останньому кредитори, правові підстави для стягнення з рахунку боржника

додаткової винагороди  арбітражному

керуючому, виходячи з вимог Закону відсутні.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2006

встановлено, що згідно протоколу № 5 засідання комітету кредиторів від

05.09.2005 було встановлено додаткову винагороду арбітражному керуючому в  розмірі 9( дев'ять) відсотків від загальної

суми реалізованих майнових активів боржника та поверненої дебіторської

заборгованості. Керівник боржника приймав участь в цьому засіданні комітету кредиторів,

заперечень до визначеного комітетом кредиторів порядку формування фонду по

виплаті арбітражному керуючому винагороди 

та її розміру не мав, дане рішення прийнято у відповідності до вимог ст.

3-1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом". В ході 

проведення процедури розпорядження майном було реалізовано нерухоме

майно, яке належить боржнику  на суму

630000 грн. ,отримані кошти направлені на погашення  кредиторської заборгованості згідно реєстру

вимог кредиторів та витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство,

в результаті чого боржник звільнився від боргових зобов'язань та відновив свою

платоспроможність, непогашеною залишилась тільки заборгованість по виплаті

додаткової винагороди арбітражному керуючому,з огляду на викладене,

господарський суд дійшов висновку про необхідність затвердження розпоряднику

майна ОСОБА_1 додаткової винагороди,згідно протоколу № 5 Засідання комітету

кредиторів від 05.09.2005.

Як вбачається з тексту резолютивної частини ухвали господарського суду

від  11 грудня 2006 р , остання,в

порушення вимог  п. 13 ст. 3-1 Закону

України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" не містить посилань, в якому 

порядку та за чий саме  рахунок

здійснюється виплата додаткової винагороди арбітражному керуючому у справі про

банкрутство.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 лютого

2007  встановлено, що відповідно до вимог

п.11 ст.3-1 Закону фонд для виплати додаткової винагороди арбітражному

керуючому  у справі про банкрутство ВАТ

" Калуський завод комунального устаткування" не формувався. 

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з п.13

ст. 3-1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом"кредитори мають право встановлювати і виплачувати

арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду,

розмір якої затверджується господарським судом. Виходячи зі змісту п.п.11,13

ст.3-1 Закону додаткову винагороду арбітражному керуючому за результатами його

діяльності, розмір якої затверджується господарським судом,виплачують

останньому кредитори.

Крім того, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що  суд апеляційної інстанції правомірно

встановив, що згідно з вимогами  п. 10

ст. 3-1  Закону, за рахунок коштів,

одержаних від продажу майна боржника, здійснюється оплата послуг та

відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх

обов'язків, вказана  норма не  передбачає можливості оплати додаткової

винагороди за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника. Правові

підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду

від 14.02.2007 відсутні. 

Керуючись статтями 1117,

1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

     Касаційну скаргу арбітражного керуючого

-розпорядника майна ВАТ "Калуський завод комунального устаткування"

залишити без задоволення.

     Постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 14.02.2007 у справі № Б-7/13-14/224 залишити без змін.

Головуючий                                                                          

І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

          Л.В. Продаєвич