Постанова

від 16.09.2024 по справі 756/13442/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11530/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/13442/23

16 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Донченко Катерини Юріївни на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Луценка О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - тітка позивача. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 2/3 частокдомоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: квартири №3 та №4 в житловому будинку під літерою «Б», будин ку «Г», сара ю «И», вуличн ої вбиральн і «Ч» відповідно до технічного паспорту від 05 травня 2023 року. Друга частина домоволодіння, а саме: квартири № 5 та № 6 в будинку позначено му під літерою «Б», баня «Т» , навіс «Ц», літня кухня «Ф», вбиральня «У» належать ОСОБА_3 .

Позивач є єдиним спадкоємцем своєї тітки, ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.

ОСОБА_2 за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті її батька - ОСОБА_4 , з яким вона проживала разом по АДРЕСА_1 з дня свого народження до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкову справу №304/2007 після смерті ОСОБА_4 було заведено Першою київською державною нотаріальною конторою 02.04.2007 року на підставі заяви його доньки - ОСОБА_5 .

Листом Першої київської державної нотаріальної контори №2720/2-15 від 2007 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про прав власності на спадкове майно через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на вказане майно.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. від 14червня 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на майно та визначає його склад.

Зазначав, що із оформленням спадкових прав на спадкове майно виникли проблеми, оскільки житловий будинок на праві власності не зареєстрований, тому позивач змушений звернутися до суду.

Щодо домоволодіння АДРЕСА_1 позивач вказував, що домоволодіння АДРЕСА_6 квадратних сажнів, що еквівалентно 2731 кв. м. на праві власності з усіма будівлями належало громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у зв`язку з фактичним володінням, на підставі «Укрепительного акта», виданого « Киевским Губернским судом 03.09.1923 года» (російська мова), тобто, кожному по 1/3 частині домоволодіння.

Відповідно до технічного паспорту будинки «А», «Б» та «В» були побудовані на садибній ділянці родини ОСОБА_11 до 03.09.1923 року і, відповідно, належали родині ОСОБА_11 .

Приблизно в період з 1923 по 1949 роки органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_4 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_7 , а саме: будинки «А» та «В», про що свідчить «Генеральний план усадебного участка №557» (російська мова) від 20.07.1949 року.

Таким чином, після вилучення 1/2 частини домоволодіння у власності родини ОСОБА_4 залишилась 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_7 , що після перерахування становить по 1/6 частині у кожного співвласника.

ОСОБА_8 спочатку в 1948 році від своєї 1/6 частки домоволодіння, продала 7/60 ОСОБА_12 , після чого в неї залишилась 1/20 частина домоволодіння. Згодом в 1964 році вона також продала і свою 1/20 частку домоволодіння ОСОБА_13 , після чого в ОСОБА_8 не залишилось часток в домоволодінні АДРЕСА_1 , а останнім набувачем (власником) 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_8 , є ОСОБА_3 .

Щодо частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_7 , та була прийнята у спадщину ОСОБА_4 після її смерті позивач зазначав, що у період Другої світової війни під час окупації Німеччиною міста Києва, ОСОБА_7 померла. Документи, що можуть підтвердити факт її смерті до теперішнього часу не збереглись. Чоловіка та дітей у ОСОБА_7 не було. За життя вона заповіту не залишила. Спадкова справа після її смерті заведена не була. Спадщина, що залишалась після смерті ОСОБА_7 складалась з 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку прийняв її брат ОСОБА_4 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном. Інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_7 ,, крім ОСОБА_4 , не було.

Таким чином, частка ОСОБА_4 у домоволодінні АДРЕСА_1 становить 1/3 частини та складається з: 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_4 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року; 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_7 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року, яку прийняв ОСОБА_4 фактичним вступом в управління спадковим майном.

Зважаючи на те, що відбулось знесення двох житлових будівель у домоволодінні АДРЕСА_1 позначених на плані під літерами «А» та «В», що складали 1/2 частину цього домоволодіння, є підстави вважати, що фактичними співвласниками даного домоволодіння залишились ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим виникла потреба у перерахунку часток співвласників домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Так, частка ОСОБА_4 після перерахунку становить 2/3 із розрахунку (1/3) / (1 - 1/2) = (1/3) / (1/2) = 1/3 * 2/1). Частка ОСОБА_3 після перерахунку становить 1/3 ((1/6) / (1 - 1/2) = (1/6) / (1/2) = 1/6 * 2/1.

На теперішній час домоволодіння АДРЕСА_1 складається з двох житлових будинків позначених на плані під літерами «Б» та «Г», сараю під літерою «И», бані під літерою «Т», вбиралень під літерами «Ч» та «У», літньої кухні під літерою «Ф», навісу під літерою «X», навісу під літерою «Ц», хвірток під номерами «1», «3», «4», «5» та огорожі під номерами «2» та «6».

До житлового будинку під літерою «Б» відносяться чотири квартири позначені на плані під №3, №4, №5, №6.

У власності ОСОБА_3 знаходяться квартири №5 та №6 в будинку під літерою «Б», баня під літерою «Т» , вбиральня під літерою «У», літня кухня під літерою «Ф», навіс під літерою «X», навіс під літерою «Ц», що після перерахунку становить 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно, позивач ОСОБА_1 має право на визнання за ним права власності в порядку спадкування на квартири №3 та №4 в житловому будинку під літерою «Б», будинку під літерою «Г», сараю «И», вбиральні «Ч» , що після перерахунку становить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначав, що з метою підтвердження факту смерті ОСОБА_7 позивач звертався із запитом до Міністерства юситиції України, який останнім передано за належністю. 07 вересня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві надана відповідь про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян інфорації щодо актового запису про смерть ОСОБА_7 не виявлено, у зв?язку з чим виникла необхідність заявити вимогу про встановлення факту смерті ОСОБА_7 в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною, яка відбувалась з 1941 року по 1943 рік.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив суд:

встановити факт смерті ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною;

встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини, яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 його тітки ОСОБА_2 , яка після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_4 , на підставі заяви про прийняття спадщини №675 від 02.04.2007 прийняла спадщину, але не встигла оформити свої спадкові права належним чином на майно в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме: квартиру №3 в житловому будинку «Б» (загальна площа 50,4 кв.м., житлова 33 кв.м.); квартир у №4 в житловому будинку «Б» (загальна площа 27,2 кв.м., житлова 16,2 кв.м.); житловий будинок «Г» (загальна площа 34,1 кв.м., житлова 25,6 кв.м.); сарай «И» (площа основи 19,7 кв.м.); вбиральню «Ч» (площа основи 2,1 кв.м.);

визначити частку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2/3.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна, про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, відмовлено.

Не погоджуючись з такм рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Донченко КатеринаЮріївнаподала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Також сторона позивача просила суд апеляційної інстанції визнати поважною причину неподання копій страхового свідоцтва по обов`язковому окладному страхуванню майна, виписаному на ім`я ОСОБА_4 у 1975 році; копій платіжних повідомлень, виписаних на ім`я ОСОБА_4 про оплату податку з будівель та земельної ренти за 1977, 1979 роки; копій платіжних повідомлень, виписаних на ім`я ОСОБА_2 про оплату податку з будівель та земельної ренти за період з 1981 по 1993 роки; копій страхових свідоцтв про страхування будівель, що належать громадянам, виписаних на ім`я ОСОБА_2 за період з 1997 по 2011 роки разом із позовною заявою, долучити до матеріалів справи вказані вище документи та врахувати їх під час прийняття постанови по справі.

Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни матеріали спадкової справи № 69954301, номер у нотаріуса 66/2022.

Повторно викликати свідків для надання показань: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_9 . тел. НОМЕР_2 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_10 . тел. НОМЕР_3 .

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що стороною позивача надано максимальну кількість документів, якими підтверджується як склад домоволодіння, так і розподіл часток у ньому, у тому числі, докази яким підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 залишилося саме 2/3 частини домоволодіння. Проте, дані обставини судом першої інстанції враховані не були.

Щодо незаконності відмови у позовній вимозі про встановлення факту смерті ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною у 1941-1943 роках, сторона позивача зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_7 не відповідають матеріалам справи. Так, з метою підтвердження факту смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_1 позивач звертався до Міністерства юстиції України з запитом від 04.09.2023 року, в якому просив надати інформацію щодо дати смерті його родички - двоюрідної бабусі ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва у 1941-1943 роках.

07.09.2023 року Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві надав відповідь на запит ОСОБА_1 , в якому зазначено, що за даними Держаного реєстру актів цивільного стану громадян інформації щодо актового запису про смерть ОСОБА_7 не виявлено.

Отже, позивач позбавлений можливості здійснити реєстрацію смерті його двоюрідної бабусі ОСОБА_7 , оскільки відсутні будь-які документи, що підтверджують цей факт.

Позивач вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, згідно яких відбувалось фактичне прийняття спадщини від двоюрідної бабусі позивача ОСОБА_7 та дідуся позивача ОСОБА_4 до позивача ОСОБА_1 за період з моменту смерті ОСОБА_7 , яка померла приблизно у 1941-1943 до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом. В даний період діяло три Цивільні кодекси: Цивільний кодекс УРСР від 16.12.1922 року, Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року та Цивільний кодекс України 2004 року.

Не враховано судом першої інстанції, що згідно з інформацією з будинкової книги домоволодіння АДРЕСА_1 , яка велася з 1944 року, ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за даною адресою з 14.07.1944 року. Факт реєстрації та проживання ОСОБА_4 у домоволодінні АДРЕСА_1 також підтверджується довідкою №164 від 12.11.2006 року, в якій зазначено, що вій був зареєстрований та проживав за даною адресою з 14.07.1944 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положені, ст. 526 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року, введений в дію 01 січня 1964 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_4 ,, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме. - місцезнаходження майна або його основної частини.

В свою чергу, ОСОБА_2 прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті її батька - ОСОБА_4 (дідуся позивача), з яким вона проживала разом по АДРЕСА_1 з дня свого народження до дня смерті свого батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкову справу №304/2007 після смерті ОСОБА_4 було заведено Першою київською державною нотаріальною конторою 02.04.2007 року на підставі заяви його доньки - ОСОБА_2 .

Крім того, як встановлено ст.ст. 1217, 1220 Цивільного кодексу У країни від 16.01.2003 року, який діє з 01.01.2004 року та по теперішній час. на момент смерті ОСОБА_2 , спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Вимоги ст.1218 ЦК України 2003 року передбачають, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із наданих позивачем документів на підтвердження факту родинних зв`язків між ним та його тіткою - ОСОБА_2 та дідусем - ОСОБА_4 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 .

Таким чином, в даному випадку, з урахуванням вищевказаних вимог чинного на момент виникнення спадкових правовідносин положень законодавства, позивач спадкує вказані 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 за своєю тіткою - ОСОБА_2 , яка фактично успадкувала майно після свого батька - ОСОБА_4 , а він відповідно успадкував 1/3 частку домоволодіння після своєї сестри і двоюрідної бабусі позивача - ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 не оформила права власності на вказану частку домоволодіння, однак, вона фактично спадщину прийняла, тому і у позивача виникло право на оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

Вказує, що позивачем були вчинені всі встановлені законом дії для позасудового (нотаріального) порядку оформлення свого права на спадщину, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому нотаріусом було відмовлено. У позивача відсутня можливість оформити своє право власності на частку домоволодіння в інший спосіб, ніж у судовому порядку.

Додатково сторона позивача звертає увагу суду на те, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 після ОСОБА_4 стала відсутність правовстановлюючих документів. В листі Державного архіву м. Києва, наданому у відповідь на запит Першої Київської державної нотаріальної контори № 1792/2-15 від 02.04.2007року повідомлено, що за даними каталогу Державного архіву м. Києва в картотеці нотаріальних справ м. Києва за період 1922-1939 роківвідомостей про будинок АДРЕСА_11 (Пуща-Водиця), який належав громадянам Жуковим, не виявлено, у зв`язку з чим надати архівну копію установчого акту на житловий будинок немає можливості. Однак, Київське міське бюро технічної інвентаризації повідомило, що станом на 10.05.2007 року по даним реєстрації бюро 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі Укреплювального акту, виданого Київським губернським судом 03.09.1923 року.

В свою чергу, після відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О.А. КП КМР «КМ БТІ» надано копію правовстановлюючого документу - Укрепительного акта, виданого Киевским губернским судом 03.09.1923 (російська мова), на підставі якого була проведена реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_12 .

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом ним була надана копія первісного правовстановлюючого документа на домоволодіння, детально описано перерозподіл часток у домоволодінні, проаналізовані та підтверджені родинні зв`язки. Однак, суд першої інстанції вказані доводи та докази не врахував.

В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права сторона позивача зазначає,що судом першої інстанції порушено норми ст. 76, 90 Цивільного процесуального кодексу, оскільки не були в повній мірі досліджені та враховані під час прийняття рішення показання свідків, яким суд першої інстанції не ставив питання щодо підтвердження факту смерті ОСОБА_7 , обмежився питаннями про те, чи знають вони позивача та про домоволодіння, на яке претендує позивач в порядку спадкування.

Враховуючи викладене, позивач вважає за необхідне повторно викликати свідків для надання ними показань.

Крім того, сторона позивача звертається до суду апеляційної інстанції із клопотанням про долучення до матеріалів справи: копій страхового свідоцтва по обов`язковому окладному страхуванню майна, виписаному на ім`я ОСОБА_4 у 1975 році;копій платіжних повідомлень, виписаних на ім`я ОСОБА_4 про оплату податку з будівель та земельної ренти за 1977, 1979 роки; копій платіжних повідомлень, виписаних на ім`я ОСОБА_2 про оплату податку з будівель та земельної ренти за період з 1981 по 1993 роки; копій страхових свідоцтв про страхування будівель, що належать громадянам, виписаних на ім`я ОСОБА_2 за період з 1997 по 2011 роки.

За доводами сторони позивача вказані вище документи можуть додатково підтвердити факт прийняття спадщини та здійснення управління майном як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 , проте, вказані докази сторона позивача не мала можливості подати разом із позовною заявою, оскільки вони випадково знайдені позивачем вже після винесення рішення у справі, а тому сторона позивача просить визнати поважною причину неподання їх разом із позовною заявою, долучити до матеріалів справи та врахувати їх під час прийняття постанови у справі.

Також, з метою повного та всебічного розгляду справи, уникнення неповноти дослідження доказів, позивач вважає за необхідне просити суд апеляційної інстанції витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни матеріали спадкової справи № 69954301, номер у нотаріуса 66/2022. Позивач не має можливості самостійно отримати даний доказ, оскільки матеріали спадкової справи є нотаріальною таємницею.

В апеляційній скарзі позивачем неведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрати, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Повідомив суд, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду у строки, визначені Цивільним процесуальним кодексом України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_16 та його представник ОСОБА_17 апідтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Відповідач Київська міська рада та третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївнаучасть своїх представників в судовому засідання не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача Київської міської радита третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Ольги Анатоліївни.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - тітка позивача, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті( а.с.61-62).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно - 1/6 частка домоволодіння АДРЕСА_1 .

За заявою племінника ОСОБА_1 (позивача у справі) приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Петренко О.А. 22 листопада 2022 року відкрито спадкову справу № 67/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Петренко О.А. 14 червня 2023 року відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок/частку будинку АДРЕСА_1 , який/яка належав/належала померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_18 не подано належним чином оформлений документів, що підтверджує право власності та визначає його склад за ОСОБА_4 на вищевказане нерухоме майно, спадкоємицею якого була його дочка ОСОБА_2 а, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 64-65).

Із постанови приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Петренко О.А. від 14 червня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що відповідно до поданих ОСОБА_1 документів до складу садкового майна входить будинок/частка будинку АДРЕСА_1 , право власності на який/яку належало ОСОБА_4 , 1900 року народження та який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі- Укрепительного акта, выданого Киевским Губернским судом 03.09.1923 (російська мова за інформацією БТІ) та зареєстрованого в Бюро 16.11.1956 року за реєстровим №12631, відповідно до інформаційної довідки ПБ-2022 №1152, виданої КП КМР «КМ БТІ» 15.12.2022 року, спадкоємицею якого була його дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно були надані такі документи:

копія Інформаційної довідки ПБ-2022 №1152, виданої КП КМР «КМ БТІ» від 15.12.2022 року про підтвердження зареєстрованої 1/3 (одна третя) частки у праві власності за померлим ОСОБА_4 на вищевказане нерухоме майно на підставі Укрепительного акта, выданого Киевским Губернским судом 03.09.1923 (російська мова використана у вказаній інформаційній довідці), зареєстрованої в Бюро 16.11.1956 року за реєстровим №12631;

копія з копії правовстановлювального документу ПБ-2023 №7, виданої КП КМР «КМ БТІ» 01.02.2023 року, а саме Укрепительного акта, выданого Киевским Губернским судом 03.09.1923 (російська мова використана у вказаній Інформаційній довідці), з якої вбачається наявність інших співвласників вищевказаного нерухомого майна без визначення часток у праві власності на нерухоме майно та відсутня можливість вивчити належним чином документ у зв`язку з його пошкодженням.

Також, з наявної в матеріалах копії спадкової справи № 67/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , копії спадкової справи №304/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , наданої Першою київською державною нотаріальною конторою 18.01.2023 року за №280/02-14 щодо майна помрелого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємицею якого була його дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, є відомості про належність 1/6 (однієї шостої) частки у праві власності на вищевказане нерухоме майно померлому ОСОБА_4 . Перша київська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом листом №2720/2-15 від 22.05.2007 року у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та рекомендувала для визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування звернутися до суду.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, позивач в обгрунтування позовних вимог зазначав, що домоволодіння АДРЕСА_6 квадратних сажнів, що еквівалентно 2731 кв. м. на праві власності з усіма будівлями належало громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у зв`язку з фактичним володінням, на підставі «Укрепительного акта», виданого « Киевским Губернским судом 03.09.1923 года» (російська мова), тобто, кожному по 1/3 частині домоволодіння.

Відповідно до технічного паспорту будинки «А», «Б» та «В» були побудовані на садибній ділянці родини ОСОБА_11 до 03.09.1923 року і, відповідно, належали родині ОСОБА_11 .

У період з 1923 по 1949 рік органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_4 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_7 , а саме: будинок «А» та «В», про що свідчить «Генеральний план усадебного участка №557» (російська мова) від 20.07.1949 року.

Після вилучення 1/2 частини домоволодіння, у власності родини ОСОБА_4 залишилась 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_7 , що після перерахування становить по 1/6 частині у кожного співвласника - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 розпорядилась своєю частковою 1/6 у домоволодінні, а останнім набувачем (власником) 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_8 , є ОСОБА_3 .

Позивач зазначав, що у період Другої світової війни під час окупації Німеччиною міста Києва ОСОБА_7 (співвласник 1/6 частини домоволодіння) померла. Документи, що можуть підтвердити факт її смерті до теперішнього часу не збереглись. Чоловіка та дітей у ОСОБА_7 не було. За життя вона заповіту не залишила. Спадкова справа після її смерті заведена не була.

Позивач вважав, що спадщину, що залишалась після смерті ОСОБА_7 - 1/6 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , прийняв її брат ОСОБА_4 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном. Інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_7 , крім ОСОБА_4 не було.

За обчисленнями позивача ОСОБА_1 частка ОСОБА_4 у домоволодінні АДРЕСА_1 становить 1/3 частину та складається з: 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_4 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року, та 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_7 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року, яку прийняв ОСОБА_4 фактичним вступом в управління спадковим майном.

У зв`язку із знесенням двох житлових будівель у домоволодінні АДРЕСА_1 , позначених на плані під літерами «А» та «В», що складали 1/2 частину цього домоволодіння, позивач вважав, що виникла потреба у перерахунку часток фактичних співвласників домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і за проведеним позивачем перерахунком - частка ОСОБА_4 становить 2/3 із розрахунку (1/3) / (1 - 1/2) = (1/3) / (1/2) = 1/3 * 2/1). Частка ОСОБА_3 становить 1/3 ((1/6) / (1 - 1/2) = (1/6) / (1/2) = 1/6 * 2/1.

Після смерті ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_2 (тітка позивача у справі) прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, з яким вона проживала разом по АДРЕСА_1 з дня свого народження до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наведених обставин позивач ОСОБА_1 вважав, що він як єдиний спадкоємець після смерті своєї тітки ОСОБА_2 , має право на визнання за ним права власності в порядку спадкування на квартири АДРЕСА_1 під літерою «Б», будинку під літерою «Г», сараю «И», вбиральні «Ч», що після перерахунку становить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначав, що з метою підтвердження факту смерті ОСОБА_7 , він звертався із запитом до Міністерства юситиції України, який останнім передано за належністю. 07 вересня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві надана відповідь про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного станугромадян інфорації щодо актового запису про смерть ОСОБА_7 не виявлено, у зв?язку з чим просив суд встановити факт смерті ОСОБА_7 в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною, яка відбувалась з 1941 року по 1943 рік; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що з поданих позивачем доказів неможливо встановити, що ОСОБА_2 (спадкодавець) належало саме 2/3 частини домоволодіння.

В частині вимог щодо встановлення факту смерті ОСОБА_7 в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною з 1941 року по 1943 рік, суд першої інстанції виходив із того, що факт смерті особи в певний часвстановлюється у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану. Однак, доказів того, що позивач звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободичи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У справі, яка переглядається, спір стосується спадкових прав позивача, який у порядку спадкування за законом прийняв спадщину, що відкрилась внаслідок смерті його тітки ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Києві, його батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 59).

Батьками ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , були: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_20 , що підтверджується архівною довідкою № 068-068/Ж-774-1550 від 06 жовтня 2022 року, виданою державним архівом м. Києва, актовий запис про народження № 508 від 07 травня 1933 року (а.с. 56).

Відповідно до архівної довідки № 068-068/Ж-774-1573 від 13 жовтня 2022 року, виданою державним архівом м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_10 у ОСОБА_21 а та Жукової Віри Петрівни народилась донька ОСОБА_22 , яка є рідною сестрою ОСОБА_19 - батька позивача у справі (а.с. 55).

По лінії споріднення ОСОБА_4 доводиться дідом позивачу у справі, а ОСОБА_2 -його тіткою.

За життя ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власностіналежало домоволодіння АДРЕСА_7 .

На підставі наданих позивачем та витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів спадкової справи № 67/2022 вбачається, що Укрепительним актом Киевского Губернского суду ( російською мовою) від 03 вересня 1923 року посвідчується, що за громадянами ОСОБА_23 та ОСОБА_24 згідно посвідчення Комхоза від 30 грудня 1922 року за № 4772 визнано і укріплено право власності на будівлі у АДРЕСА_11 , що перебувають на садибі мірою 600 квадратних сажнів, дісталися Жуковим на підставі фактичного володіння (а.с. 18, 224-225).

Згідно з даними реєстрових книг Бюро, 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі Укрепительного акта, виданого Киевским Губернским судом (російською мовою) 03 вересня 1923 року та зерєстровано в Бюро 16 листопада 1956 року за реєстровим № 12631, що підтверджується інформаційною довідкою «Київського міського бюро тенхнічної інфентаризації» Комунального підприємства Київської міської ради № ПБ-2022 №1152 від 15 грудня 2022 року (а.с.37, 209).

Позивачем не заперечується, що в період з 1923 по 1949 рік органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_4 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_7 , а саме: будинки «А» та «В», про що свідчить «Генеральний план усадебного участка №557» (російська мова) від 20 липня 1949 року (а.с. 19).

Із відповідей райжилуправління № 057175 від 23 серпня 1957 року та прокурора Подільського району міста Києва № 24ж від 17 січня 1958 року вбачається, що рішенням нарсуду 6-ї дільниці Поділського району від 10 серпня 1957 року відмовлено в позові ОСОБА_4 до Райжилуправління про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_11 (а.с. 36).

Таким чином, після вилучення у родини ОСОБА_4 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_7 у їх власності залишилась 1/2 частина домоволодіння, з якої кожному із співвласників будинку: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 належало по 1/6 частини жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_11 (1/2 : 3).

Про те, що частки співвласників жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_14 частині жилого будинку (домоволодіння) свідчить довідка-характеристика № 623 від 15 квітня 1987 року, видана Київським міським бюро технічної інвентаризації виконкому Київської міської ради народних депутатів для оформлення спадщини.

Також у цій довідці № 623 від 15 квітня 1987 року зазначено, що 1/2 частину вказаного жилого будинку, що раніше належала ЖЕКу, на теперішній час знесено 2 будинка, частки не перераховані (а.с. 229).

Матеріалами справи підтверджується, що співвласник жилого будинку ОСОБА_8 розпорядилась своєю часткою 1/6 у домоволодінні № 25 ( АДРЕСА_11 . Останнім набувачем (власником) 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_8 , є ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Подільського районного народного суду м. Києва від 21 квітня 1987 року, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/60 частин будинку по АДРЕСА_1 , а також договором дарування 1/20 частини домоволодіння від 02 грудня 1999 року (а.с. 41- 43, 45-46).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим повторно 01 червня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центральнього міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 5977 (а.с. 60).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на нерухоме - на 1/6 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР (чинного на час спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 526 ЦК Української РСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Із довідки КП «Оболоньжитлоексплуатація» Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації № 164 від 22 листопада 2006 року, № 174 від 13 грудня 2006 року, відмітці у будинковій книзі про прописку вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 1944 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 38-39, 40, 54).

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР ЦК Української РСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Матеріалами справи підтверджується, що заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, що відкрилась внаслідок смерті, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 спадкоємці не подавали.

Проте, дочка спадкодавця ОСОБА_2 прийняла спадщину, що відкрилась внаслідок смерті батька ОСОБА_4 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки безспосередньо перед смертю спадкодавця мешкала разом з ним, після смерті батька продовжувала проживати та бути зареєстрованою у будинку АДРЕСА_1 , де мешкав та був зареєстрований її батько.

Цей факт перевірено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори по відмітці в паспорті ОСОБА_2 про реєстрацію Оболонським РУ ГУ МВС України в місті Києві з 29 вересня 1954 року по день подання ОСОБА_2 заяви до Першої Київської державної нотаріальної контори від 02 квітня 2007 року про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з 1/6 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 213-214).

Отже, ОСОБА_2 , вчинивши дії щодо прийняття та володіння відповідним нерухомим майном після смерті свого батькаОСОБА_4 , вважається такою, що фактично прийняла спадщину, до складу якої входить 1/6 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

22 травня 2007 року Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_2 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 неможливо, так як відсутні правовстановлюючі документи на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Для визнання права власності на частину житлового будинку рекомендовано спадкоємцю ОСОБА_2 звернутися до суду (а.с. 220 зворот).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України(в редакції закону, чинного на час спірних правовідносин) спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини- частина5 статті 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - тітка позивача, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті(а.с.61-62).

За заявою племінника ОСОБА_1 (позивач у справі) приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Петренко О.А. 22 листопада 2022 року відкрито спадкову справу № 67/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Петренко О.А. 14 червня 2023 року відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок/частку будинку АДРЕСА_1 , який/яка належав/належала померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_18 не подано належним чином оформлений документ, що підтверджує право власності та визначає його склад за ОСОБА_4 на вищевказане нерухоме майно, спадкоємицею якого була його дочка ОСОБА_2 а, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 64-65).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька, якому належало на праві власності 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому набула право власності на спадкове майно, а саме на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та у відповідності до вимог статті 1269 ЦК України реалізував своє право на прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до загальних засад ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за законом.

Оцінивши належність та допустимість наданих позивачем доказів в обгрунтування його позовних вимог, установивши, що позивач ОСОБА_1 - єдиний спадкоємць після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_2 , якій належало право власності на успадковану 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його тітки у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та він позбавлений можливості захисти свої права іншим позасудовим шляхом, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

У порушення вимог статей 89, 263-264 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в частині вимог позивача щодо встановлення факту смерті ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; визначення частки ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2/3, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Встановлені колегією суддів фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених доказів свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а відтак має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Отже, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

У справі, яка переглядається, встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 набула право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що успадкована нею після смерті батька ОСОБА_4 . Про те, що батьку належала саме 1/6 частина житлового будинку, яка входить до складу спадщини, і вона це спадкове майно приймає свідчить подана нею заява до нотаріальної контори (а.с. 213 зворот).

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що до спадкоємця ОСОБА_1 (позивача у справі) переходить право власності на нерухоме майно, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто, на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав щодо іншої 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_7 . А сукупність досліджених судом при розгляді справи доказів та їх юридична оцінкаи вказують на те, що зазначене право (1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_7 ) у встановленому законодавством України порядку не набуто за життя як ОСОБА_4 , так і спадкодавцем ОСОБА_2 , а відтак не входить до складу спадщини, що переходить за правом спадкоємствадо позивача.

Таким чином, факт смерті ОСОБА_7 , а також факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_7 , які просить встановити позивач у цій справі, не породжують для нього юридичних наслідків від яких залежить виникнення у позивача майнових прав на спадкове майно, оскільки він має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, вимога позову про встановлення факту смерті ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; встановлення факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_7 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною є недоведеною позивачем та не підлягає задоволенню.

Вимога позову про визначення позивачу його частки в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , урозмірі 2/3нічим не підтверджена, має характер припущення, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір)за подання позовної заявита апеляційної скарги у пропорційному розмірі задоволених вимог, що складає розмір - 9 906,78 грн, слід покласти на відповідача Київську міську раду.

Керуючись ч.1, ч.2 ст. 524, ст.ст. 526, 529, 548, 549 ЦК Української РСР (чинного на час спірних правовідносин), ст.ст. 15, 16, 328, 346, 392, 1216, 1218, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 76, 81, 89, 141, 263, 264, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Донченко Катерини Юріївни задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 його тітки ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги - 9 906,78 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий: Судді: