Постанова

від 27.09.2024 по справі 520/8001/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 р. Справа № 520/8001/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024, по справі № 520/8001/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ"

до Львівської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" звернулась до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/000101/2 від 01.03.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2024/000096 від 01.03.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10000 грн. та суму сплаченого судового збору 6056 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/000101/2 від 01.03.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2024/000096 від 01.03.2024.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

З огляду на що, застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6). Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови, та як наслідок - необґрунтованість позовних вимог.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ «АРТІ» (покупець) та «ZHELIANG. LTD» (постачальник) укладено контракт № ARKAIL-2017 від 01.05.2017, за умовами якого позив придбав конвеєрні стрічки з вулканізованої гуми.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Контракту постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність імпортеру гумовотехнічні вироби, а імпортер зобов`язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього Контракту.

Пунктом 1.2. Контракту визначено, що найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру Товару відображається імпортером для кожної партії Товару у замовленні. Замовлення і ціна Товару узгоджуються Сторонами в Інвойсах та/або у Проформах-Інвойсах.

Згідно з п. 4.1. Контракту поставка Товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB-Нінгбо, Китай або FOB- інший порт, Китай з додаванням транспортних витрат за домовленістю Сторін (ІНКОТЕРМС 2010). Моментом (датою) поставки по цьому Контракту є дата навантаження постачальником Товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане імпортером, з цього моменту до імпортера переходять всі ризики зі втрати або пошкодження Товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані із Товаром.

Відповідно до п. 5.1. Контракту ціна Товару, що постачається, вказується у Інвойсах та/або у Проформах Інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування Товару.

Пунктом п. 6.3. Контракту (в редакції додаткової угоди № 5 від 23.01.2023) встановлено, що імпортер виконує 100% оплату відповідно суми Комерційного Інвойсу, виставленого постачальником, протягом 60 календарних днів з дати Коносамента, отриманого шляхом факсимільного зв`язку або електронного зв`язку.

Відповідно до специфікації № 39 від 03.11.2023 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017 сторони погодили ціну товару у розмірі 31639 дол. США.

Оплата товару здійснена позивачем 14.02.2023 у розмірі 31 639,00 дол. США, що підтверджується банківським документом (MUR) № 00789020240214.

З метою митного оформлення вказаного товару 29.02.2024 позивачем до митного органу подано митну декларацію № 24UA209190004840U5.

Львівською митницею Державної митної служби України складено картку відмови в прийнятті вищевказаної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2024/000096 від 01.03.2024 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №/2024/000101/2 від 01.03.2024.

В обґрунтування вказаних рішень про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено наступне:

- згідно п. 4.1 контракту від 01.05.2017 № ARKAIL-2017 товар постачається в Україну на умовах поставки FOB- Ningbo (Китай). Згідно положень Інкотермс, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- надана платіжна інструкція № 16842 від 15.02.2024, яка не містить інформації про здійснення платежу. Крім того, така платіжна інструкція не відповідає вимогам Закону України від 30.6.2021 №1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах";

- відповідно до рахунку-фактури № 130 від 14.02.2024, перевізником виступає "ГЛК Груп" ТОВ, однак у гр.16 та гр.23 CMR № 1026 від 14.02.2024 р., що була подана до митного оформлення наявні штампи перевізника LLC «Most-Trans». Документи, що визначають договірні відносини з LLC «Most-Trans» відсутні;

- експортна декларація від 09.12.2023 № 310120230515465179 у графі "порт призначення" містить запис "UKR", проте товар відправлявся у порт Ґданська (Польща). Також у графі "дата експорту" вказано 09.12.2023. Однак, з поданого коносаменту № UTRUST23120607 відомо, що товар був завантажений на борт судна лише 12.12.2023, тобто на 09.12.2023 експорт не міг відбутися.

В подальшому позивач подав скореговану МД № 24UA209190004967U5 від 01.032024, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.

Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення зазначеного товару позивачем до митного органу подано митну декларацію № 24UA209190004840U5, у якій митна вартість розрахована за основним методом - ціною (договору) контракту.

У свою чергу відповідач за результатами опрацювання документів надіслав позивачу повідомлення про те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вказаної вимоги позивачем було надано лист № 1/29/02/2024 від 29.02.2024, у якому повідомлено, що всі наявні в декларанта документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару були подані разом з митною декларацією, надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб немає можливості.

Так, загалом позивач з метою митного оформлення товару надав: пакувальний лист (Packing) № KL-AT-2401 від 08.12.2023; рахунок-проформу (Proforma) №-AT-2401 від 03.11.2023 та його переклад українською мовою; рахунок-фактуру (інвойс) (Сommercial) №-AT-2401 від 08.12.2023 та його переклад українською мовою; коносамент (Вill of lading) №23120607 від 12.12.2023; автотранспортну накладну (Road) № 1026 від 14.02.2024; сертифікат про проходження товару (Certificate of origin) № 24C3326A2617/00002 від 11.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) № 00789020240214 від 14.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 130 від 14.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 176 від 14.02.2024; банківський платіжний документ про оплату транспортних послуг № 16842 від 15.02.2024; довідку про транспортні витрати № М/1 від 14.02.2024; довідку про транспортні та складські витрати № 1402-1 від 14.02.2024; заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №000000140 від 09.02.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.11.2023 та його переклад українською мовою; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 08.12.2023 та його переклад українською мовою; договір № 010622-14 від 01.06.2022 між «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та «Seacall.z. o.o»; зовнішньоекономічний договір (контракт) № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 1 від 28.12.2018 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 2 від 24.12.2019 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 3 від 24.12.2020 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 4 від 24.12.2022 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 5 від 25.01.2023 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; додаткову угоду № 6 від 10.05.2023 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; специфікацію № 39 від 03.11.2023 до контракту № ARKAIL-2017 від 01.05.2017; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7 від 20.01.2017 між ТОВ «Інтернешн Карго Сервіс Ейч. Ді» та ТОВ «АРТІ»; договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 47.2110/22 від 21.10.2022 між ТОВ «Давар Інвест» та ТОВ «Мост Транс»; договір про надання транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № М/1302-1 від 13.02.2024 між ТОВ «ГЛК ГРУП» та ТОВ «Давар Інвест»; договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № М/1408-3 від 15.08.2023 між ТОВ «ГЛК ГРУП» та ТОВ «АРТІ»; лист компанії «Seacall Sp. z. o.o.» від 01.02.2024 та його переклад українською мовою; перепустку № 71258 від 29.02.2024; копію судового рішення від 28.11.2023 по справі № 520/13150/23 з єдиного державного реєстру судових рішень; копію митної декларації країни відправлення № 310120230515465179 від 09.12.2023.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Колегія судів зазначає, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які є підставою для витребування відповідачем додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Позивачем надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами контракту ціни за товар.

Стосовно доводів відповідача в частині відсутності інформації про здійснення платежу у платіжній інструкції № 16842 від 15.02.2024, колегія суддів суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX визначено, що платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом, за приписами ч. 5 ст. 40 Закону № 1591IX.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Закону № 1591-IX надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Згідно з п. 50, 51 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-IX операційний день - день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій; операційний час - частина операційного дня надавача платіжних послуг, протягом якої приймаються платіжні інструкції та інструкції на відкликання. Тривалість операційного часу встановлюється надавачем платіжних послуг самостійно та закріплюється його внутрішніми документами.

Згідно з платіжною інструкцією № 16842 від 15.02.2024 надавачем платіжних послуг є ПАТ «Банк Восток», відповідно до Операційного регламенту якого від 01.04.2023 (https://bankvostok.com.ua/about/news/872#/) операційним днем банку є календарний день, який є робочим при п`ятиденному робочому тижні (понеділок-п`ятниця) та не є святковим/неробочим/вихідним згідно чинного законодавства України, а тривалість операційного часу встановлюється з 9:00 до 18:00 (за київським часом).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 № 1591-IX надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Так, платіжна інструкція № 16842 від 15.02.2024 надіслана позивачем до банку 15.02.2024 о 13:59, датою прийняття до виконання банком є 15.02.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1591-IX платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Досліджена платіжна інструкція містить дата виконання з підписом працівника та печаткою банку - 15.02.2024.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із твердження суду першої інстанції, що платіжна інструкція № 16842 від 15.02.2024 була виконана, що свідчить про факт здійснення платежу.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо невідповідності платіжної інструкції № 16842 від 15.02.2024 вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 «Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», оскільки, по-перше, оскаржуване рішення митного органу не містить конкретизації вказаного твердження та пояснень у чому саме виразилась така невідповідність.

Натомість, в наданих позивачем документах міститься необхідні реквізити, утому числі, дата, код банку та відмітка про виконання.

Крім того, слід зазначити, що оскільки платіжна інструкція № 16842 від 15.02.2024 видана в національній валюті, отримувачем коштів є резидент ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІСЕЙЧ. ДІ», вимоги щодо відповідності її Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, є безпідставними.

Отже, в цій частині доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Стосовно посилань митного органу на наявну розбіжність перевізників у рахунку-фактурі та автотранспортній накладній, а також відсутність доказів договірних відносин з LLC «Most-Trans», колегія суддів зазначає наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ГЛК Груп» (Виконавець/Експедитор) укладено договір від 15.08.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № М/1408-3 з метою доставки товару з м. Косаково, Польща, до м. Харків, Україна.

Пунктом 1.1 договору № встановлено, що предметом цього Договору є порядок взаємовідносин, які виникають між Замовником та Виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях, транспортними засобами Перевізника шляхом укладання договору по транспортним замовленням (заявкам) Виконавця, та пов`язаних із ними інших послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав.

Пунктом 3.2.1. Виконавцю надано право укладати від свого імені необхідну кількість договорів на перевезення вантажу замовника та організувати такі перевезення на умовах транспортного замовлення (заявки), узгодженого Сторонами.

09.02.2024 позивач видав Експедитору заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № GR000000140 до договору № М/1408-3 від 15.08.2023: маршрут перевезення Косаково, Польща - Харків, Україна.

Для її виконання ТОВ «ГЛК Груп» (як Замовник/Експедитор) уклало з ТОВ «Давар Інвест» (як Експедитор договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № М/1302-1 від 13.02.2024.

ТОВ «Давар Інвест» (як Замовник/Експедитор) у свою чергу залучило як перевізника ТОВ «Мост Транс» (як Виконавця), з яким 21.10.2022 уклало договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 47.2110/22.

Пунктом 1.1. договору № 47.2110/22 Перевізник за дорученням Замовника/Експедитора та за його рахунок зобов`язується надати транспортні послуги, уклавши один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні та/або в межах України, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів Замовника/Експедитора відповідно до його письмових вказівок, а Замовник/Експедитор, в свою чергу, зобов`язується сплатити Перевізнику винагороду за виконання згаданих транспортних послуг.

Отже, саме ТОВ «Мост Транс» вказаний у графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» автотранспортної накладної № 1026 від 14.02.2024.

Вказані документи були надані позивачем при митному оформленні товару.

Таким чином, зазначені доводи відповідача є помилковими, а встановлені вище обставини спростовують твердження недоведення взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару з Польщі до України.

Стосовно доводів відповідача про те, що експортна декларація у графі «порт призначення» містить запис «UKR», а відправка здійснювалась у порт Ґданська (Польща), наявні розбіжності у датах експортної декларації країни відправлення та коносаменту, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені невідповідності, на думку митного органу, полягають у наступному:

- в експортній декларації країни відправлення у графі «порт призначення» міститься запис «UKR», проте товар відправлявся у порт Ґданська (Польща);

- у графі «дата експорту» вказано 09.12.2023, однак з поданого коносаменту № UTRUST23120607 відомо, що товар був завантажений на борт судна лише 12.12.2023, тобто на 09.12.2023 експорт не міг відбутися.

Так, до митного оформлення надано копію експортної митної декларації Китайської Народної Республіки № 310120230515465179 від 09.12.2023, згідно з якою вантажовідправником є ZHEJIANG. LTD; закордонним вантажоодержувачем ТОВ «АРТІ»; номер документу, на підставі якого здійснюється експорт товару інвойс № KL-AT-2401; найменування товару конвеєр для транспортування вантажів, чорний, стрічковий, гума та брезент; вага брутто 21 304,00 кг.; вага нетто 21 154,00 кг.; загальна вартість товару 31 639 дол. США; умови поставки-FOB; порт відправлення портовий район Нінгбо, країна кінцевого призначення Україна, порт доставки Україна.

Вказані відомості відповідають даним, зазначеним у пакувальному листі № KL-AT-2401 від 08.12.2023, комерційному інвойсі № KL-AT-2401 від 08.12.2023, коносаменті № UTRUST23120607 від 12.12.2023.

Згідно з сертифікатом про походження № 24C3326A2617/00002 від 11.01.2024 товар слідує з Нінгбо, Китай до Гданська, Польща морем, а кінцевим пунктом призначення є Україна.

Для доставки товару з порту м. Нінгбо, Китай до порту м. Гданськ, Польща Позивач (як Замовник) 20.01.2017 уклав з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (як Виконавцем) договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Для зберігання товарів у Польщі ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (як Замовник) уклало з Seacall.z.o (як Виконавець) договір № 010622-14 від 01.06.2022.

Згідно з п. 1.1. Договору № 010622-14 цей договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні перевантаження вантажу з морського контейнера, який знаходиться в порту Гданськ або Гдиня у вантажному автомобілі, а також при виконані комплексу послуг, пов`язаних з обробкою вантажу у порті Гданськ або Гдиня, а також організацію автоперевезення вантажу або контейнеру.

Для перевантаження вантажу з контейнера в автомобіль з Seacall.z.o уклало угоду зі складом у Польщі VINDEREN. Z.o. вул. Astrowa 9, 81-198 Kosakowo, що підтверджується листом від Seacall.z.o від 01.02.2024. Аналогічний склад зазначено у автотранспортній накладній № 1026 від 14.02.2024 у графах 16 «Перевізник» та 22 «Підпис та штамп відправника».

При цьому, додатково колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутній такий документ як митна декларація країни відправлення.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Отже, митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення відноситься до переліку додаткових документів, надання яких може мати місце у випадку не підтвердження декларантом заявленої митної вартості документами, наведеними у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Таким чином, подані позивачем при митному оформлені документи дають обґрунтовану можливість дослідити організацію перевезення вантажу та спростувати сумніви щодо порту призначення.

Стосовно не співпадіння дати у графі «дата експорту» митної декларації країни відправлення із датою у поданому коносаменті, слід вказати наступне.

Відповідно до пояснень позивача дата 09.12.2023 у експортній декларації країни відправлення є датою подання експортної декларації № 310120230515465179 до митного органу країни відправлення і вказана в графі «дата декларування».

Втім, зазначена дата не є датою експорту, оскільки датою декларування є дата, коли митниця приймає дані декларації від одержувача та вантажовідправника імпортних та експортних товарів і довіреного підприємства з митного декларування.

Натомість, датою експорту є дата, коли транспортний засіб, що перевозить експортні товари, завершує формальності виїзду.

Таким чином, саме тим, що дата (час) оформлення декларації передує даті фактичного отримання документу про прийняття вантажу до перевезення морським транспортом (коносаменту), і обумовлені розбіжності у вказаних датах.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.03.2018 року у справі № 804/16549/15.

Коносамент № UTRUST23120607 від 12.12.2023 за своїми реквізитами відповідає вимогам, встановленим ст. 138 Кодексу торгівельного мореплавства України.

У графі «Номер транспортної накладної» митної декларації країни відправлення № 310120230515465179 (другий рядок зверху, перша клітинка справа) вказаний номер, ідентичний номеру SO/NO, що зазначений у Коносаменті № UTRUST23120607 від 12.12.2023.

Отже, інформація щодо товару, його ваги та кількості, номеру контейнеру у експортній декларації та коносаменті співпадають, товар можливо ідентифікувати, розбіжності у наданих до митного оформлення експортній декларації країни відправлення та коносаменті відсутні, з огляду на що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином судова колегія, надаючи оцінку обставинам справи доходить висновку, що наявність обґрунтованого сумніву щодо будь-яких числових значень складових митної вартості та/або якісних чи кількісних показників товару у даній справі не підтверджена; подані позивачем при митному оформлені документи дають обґрунтовану можливість визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Відповідач, посилаючись на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не зазначив митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів зазначає, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи викладене вище, судова колегія, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

В свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості.

З огляду на встановлені у справі обставини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційного скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 520/8001/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло