Постанова

від 27.09.2024 по справі 540/8594/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/8594/21

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 24.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Осіпова Ю.В.,судді -Скрипченко В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Карнаух В.В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду із позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати накази «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 25.11.2021 року №410-0, №411-0, №412-0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірними наказами позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за три однотипних порушення, які були допущені в один день. Позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про відкриття дисциплінарних проваджень. Не погоджується із порушенням відносно нього саме трьох дисциплінарних проваджень за дії, вчинені протягом одного дня, а застосувавши за них три окремі дисциплінарні стягнення, відповідач фактично не надав можливості позивачу усвідомити провину та виправитися. Вказує, що усі дисциплінарні провадження були відкриті та проведені у період перебування позивача на лікарняному та у відпустці, що позбавило його можливості позивача реалізувати право на подання пояснень, участі під час розгляду дисциплінарної справи. Вважає, що перебуваючи на лікарняному, він не був зобов`язаний надавати будь-які пояснення в межах дисциплінарних проваджень. Також, позивач звертає увагу на порушені строки внесення подання дисциплінарної комісії керівнику, повідомлення про таке подання позивача, та прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження. Стверджує, що записи з камер системи відеоспостереження за відсутності його згоди на проведення відеоспостереження за ним під час виконання службових обов`язків не можуть бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Звертає увагу на те, що митні формальності здійснювалися ним лише у виді усного опитування, що підтверджує, що огляд позивачем ручної поклажі та особистих речей позивачем не здійснювався.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвоката Карнаух В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, позивач проходив державну службу у Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Крим».

Наказами Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі №183, №184, №197 від 27.09.2021 року відкрито дисциплінарні провадження відносно позивача (т.1 а.с.27-30), якими до позивача застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

За результатами дисциплінарних проваджень відповідачем винесено накази «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 25.11.2021 року №410-0, №411-0, №412-0 (т.1 а.с.23-27).

Зі змісту описових та мотивувальних частин спірних наказів вбачається, що всі три накази мають майже ідентичний зміст, але відрізняються лише за описом часу проведення позивачем 30.08.2021 року огляду ручної поклажі та особистих речей трьох громадян, за результатами яких, як стверджує відповідач, позивач в порушення приписів ст.339 Митного кодексу України не склав акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушень порядку проведення дисциплінарних проваджень відносно позивача, а матеріали справи підтверджують факти вчинення позивачем дисциплінарних проступків у вигляді невиконання вимог ст.339 Митного кодексу України, які стосуються складання актів про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, посилаючись на те, що єдиним доказом вини позивача у порушенні вимог ст.339 МКУ за матеріалами дисциплінарних проваджень був відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих в зоні митного контролю ВМО №1, за 30.08.2021 року, але такого запису у матеріалах даної справи немає і судом першої інстанції такий відеозапис не досліджувався.

Апелянт зазначає, що оскільки позивач заперечував сам факт порушення ним вимог ст.339 МКУ, тобто проведення ним огляду ручної поклажі та багажу, за результатами яких він на виконання цієї норми закону повинен був складати відповідні акти огляду, то суд першої інстанції повинен був дослідити вищевказаний відеозапис з камер відеоспостереження з метою підтвердження або спростування наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.339 МКУ.

З цих підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить доказів вини позивача у вчиненні тих дисциплінарних проступків, за які спірними наказами йому були оголошені догани.

Також апелянт посилається на невірне встановлення судом першої інстанції певних обставин справи, які стосуються неврахування такої пом`якшуючої обставини, як усвідомлення позивачем своєї провини, та дотримання відповідачем абзацу 1 п.35 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження» стосовно надіслання позивачу електронними засобом зв`язку 18.11.2021 року повідомлення про внесення подання з пропозицією надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

З цих питань апелянт зазначив, що, по-перше позивач не визнавав своєї вини під час дисциплінарних проваджень, а тому посилання судом першої інстанції на таку пом`якшуючу обставину, як усвідомлення позивачем своєї провини, є безпідставним, а по-друге - відповідно до абзацу 1 п.35 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження» повідомлення про внесення подання з пропозицією надати пояснення мало було бути направлено позивачу одночасно с внесення подання дисциплінарної комісії, яке було внесено 08.11.2021 року.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного обсягу правового регулювання, який підлягає застосуванню у даній справі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.64 Закону України «Про державну службу» №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно із частиною 3 статті 66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно пунктів 2, 3 ч.2 ст.67 Закону №889-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.

Відповідно до статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії .

Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

З наведених законодавчих норм слідує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця, тобто певного психічного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

Наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про державну службу», для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до частин 10, 11 цієї статті, Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ст.73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначено Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).

Відповідно ч.ч.4, 5 Порядку №1039 Дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Пунктом 24 Порядку №1039 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Пункт 25 Порядку №1039 щодо змісту дисциплінарної справи відповідає приписам ч.2 ст.73 Закону.

Відповідно до п.31 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Пунктом 32 Порядку №1039 визначено, що про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Комісія, дисциплінарна комісія може прийняти рішення про перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження. Рішення про перенесення засідання може бути прийнято в разі, коли державний службовець вперше не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, повідомивши про поважні причини своєї відсутності, зокрема з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливили його участь у засіданні в режимі відеоконференції. У разі перенесення засідання Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами 1 і 2 пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Згідно п.33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (п.33 Порядку №1039).

Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції стосовно процедури проведення відносно позивача дисциплінарних проваджень, колегія суддів виходить з наступного.

Саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Дослідивши обставини, які стосуються процедури проведення відносно позивача дисциплінарних проваджень, колегією суддів не встановлено таких порушень процедури, які б мали наслідком суттєве обмеження або порушення прав позивача в такій процедурі, та могли вплинути на правильність прийнятих рішень за результатами таких дисциплінарних проваджень.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на незаконність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за три однотипних порушення, які були допущені в один день, вірно пославшись на положення ч.7 ст. 66 Закону України «Про державну службу», та зазначивши, що підставою порушення трьох дисциплінарних проваджень стали факти не складання актів проведення огляду щодо різних осіб, які є окремими порушеннями.

Також колегія суддів погоджується з відхиленням доводів позивача про проведення дисциплінарних проваджень у період його відпустки, оскільки наведені положення закону лише забороняють застосовувати дисциплінарне стягнення у період перебування у відпустці, а не проводити дисциплінарного провадження.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було повідомлено про відкриття дисциплінарних проваджень, то суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач дотримався вимог п.31 та п.32 Порядку №1039, направивши позивачу листом за №7.28-10/09/10/1722 від 13.10.2021 року запрошення на засідання дисциплінарної комісії та запропоновано надати пояснення по суті щодо обставин, які стали підставою для відкриття провадження відносно позивача. Вказане повідомлення доводилось до відома позивача шляхом надсилання на адресу проживання (трекінг Укрпошти 7300312446528) та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.113-115), але на засідання комісії позивач жодного разу не з`явився, пояснень порушених дисциплінарних проваджень не надав, про причини неявки на засідання комісії не надавав, про що відповідачем складено акти про відмову в наданні пояснень від 26.10.2021 року, 03.11.2021 року складені у відповідності до вимог абз.3 п.32 Порядку №1039.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача на пропуск строку внесення подання дисциплінарною комісією, яке, як підтверджується матеріалами справи, було підписано 04.11.2021 року, а внесено 08.11.2021 року, що відповідає вимогам Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 року №1039.

Сам факт направлення відповідачем електронним засобом зв`язку на адресу електронної пошти позивача 18.11.2021 року за №7.28-1/10/10/2478, №7.28-1/10/10/2477, №7.28-1/10/10/2476 повідомлення про внесення подання з пропозицією надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, не може вважатися таким суттєвим порушення процедури, яке б вплинуло або могло вплинути на правильність рішення стосовно позивача.

Також не є таким порушенням і факт прийняття спірних наказів 25.11.2021 року після отримання подання 08.11.2021 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відпустка позивача була продовжена з 09.11.2021 року по 21.11.2021 року, а відповідно до вимог частини 1 статті 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Таким чином, колегія суддів не вбачає з боку відповідача будь-яких порушень вимог Закону №889-VIII та Порядку №1039 в процедурі притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які б могли бути самостійною підставою для скасування спірних наказів.

Надаючи оцінку підставам для притягнення позивача спірними наказами до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, підставами для винесення трьох спірних наказів стали три факти проведення позивачем 30.08.2021 року трьох оглядів ручної поклажі та багажу без складання відповідних актів, які кваліфіковані у спірних наказах та матеріалах дисциплінарних проваджень як порушення статті 339 Митного Кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №636 «Про затвердження форми Акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу».

Відповідно до ч.1 ст.339 Митного кодексу України (станом на час спірних правовідносин), якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і заходам офіційного контролю, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

Відповідно до частин 5, 6 цієї статті, про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №636 затверджено форму Акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Позивач не заперечує того, що під час виконання свої службових повноважень 30.08.2021 року ним не складались передбачені статтею 339 МКУ акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Позиція позивача полягає в тому, що 30.08.2021 року ним не здійснювались ті форми митного контролю, за наслідками яких він повинен був складати акти огляду, які передбачені статтею 339 МКУ.

Відповідно до матеріалів дисциплінарних проваджень, в якості доказу проведення позивачем 30.08.2021 року трьох оглядів ручної поклажі громадян, зазначений відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих в зоні митного контролю ВМО №1.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що враховуючи викладені у позовній заяві заперечення факту виникнення у позивача 30.08.2021 обов`язку по складанню актів огляду, які передбачені статтею 339 МКУ, суду першої інстанції потрібно було дослідити зазначений відеозапис, як єдиний доказ виникнення у позивача такого обов`язку, і вже з урахуванням такого дослідження, прийняти рішення по суті даного спору.

Адміністративний суд повинен застосувати принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, і з цією метою адміністративний суд повинен витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається (відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України).

Під час апеляційного перегляду колегією суддів був витребуваний у відповідача вищезазначений відеозапис, який був долучений до матеріалів через систему «Електронний суд» 24.09.2024 року.

Колегія суддів дослідила вказаний відеозапис і дійшла висновку, що цим відеозаписом підтверджено три факти проведення позивачем огляду ручної поклажі та багажу трьох громадян, які зафіксовані на 9 хвил. 49 сек., на 1 год 49 хвил. та на 1 год.50 хвил. (відеозапис зберігається в системі «Електронний суд» як додаток №3 до заяви відповідача за вх.№41689/24 від 24.09.2024 року по справі №540/8594/21).

Колегія суддів вважає, що ці три факти відповідно до вимог ст.339 МКУ вимагали від позивача скласти три акти огляду ручної поклажі та багажу за формою, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №636.

Враховуючи, що за наслідками таких оглядів позивач не складав відповідних актів огляду, колегія суддів вважає доведеними відображені в матеріалах дисциплінарних проваджень ті факти дисциплінарних проступків, які стали підставою для притягнення позивача спірними наказами до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується обґрунтованості застосування до позивача спірними наказами такого виду дисциплінарного стягнення як догана, то колегія суддів вважає, що такий вид дисциплінарного стягнення застосований до позивача із дотриманням приписів частини 3 статті 66 та частин 1-3 статті 74 Закону №889-VIII.

Таким чином, колегія суддів вважає спірні накази правомірним і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті є вірним і підстави для його скасування або зміни відсутні, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, в зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Карнаух В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року по справі №540/8594/21- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко