Постанова

від 27.09.2024 по справі 460/13288/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Махаринець Д.Є.

27 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13288/23 пров. № А/857/18465/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Ніколіна В.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 460/13288/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" до Рівненської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " АВМ Груп Україна " (далі по тексту ТОВ " АВМ Груп Україна " ) звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2023 №UA204020/2023/000068/2.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2024р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт ТзОВ "АВМ Груп Україна" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2022р. ТОВ "АВМ Груп Україна" та юридична особа "Gemma Otomotiv Petrol Urunleri" уклали зовнішньоекономічний контракт №1/01/2022.

п.1.1. Контракту № 1/01/2022 передбачено, що на підставі цього контракту продавець продає, а Покупець купує запасні частини до сідельних тягачів (іменовані надалі Товар), найменування, асортимент та ціна якого перераховані у відповідній Специфікації до цього контракту що є невід`ємною частиною контракту.

У відповідності до п.2.1. Контракту № 1/01/2022 ціна Товару на дату його замовлення вказується в інвойсі на кожну поставку.

В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, права на використання знаку для товарів і послуг або інших прав інтелектуальної власності щодо товарів (п.2.2. Контракту).

Згідно п.2.3. Контракту остаточна ціна контракту складається з вартості товару, поставленого на підставі цього Договору, згідно інвойсів на кожну партію поставки товару, сформованих протягом дії цього контракту.

В п.3.1. Контракту передбачено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах, зазначених в Контракті, відповідно до "EXW Конья".

Покупець приймає товар по кількості, асортименту та якості (видимі недоліки: пошкодження упаковки, бій, втрата товарного вигляду, відсутність товару в упаковці та ін.) товару в момент отримання товару на складі Продавця (п.4.1. Контракту).

На виконання Контракту здійснено поставку товару, митне оформлення якого відбувалося у Рівненській митниці.

17.05.2023р. з метою митного оформлення товарів позивач подав митну декларацію №UA204020/2023/019383, на товари гідроциліндри для сідлового тягача в асортименті, поставки згідно умов контракту EXW Конья. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

Під час здійснення митного контролю та перевірки, поданих до митного оформлення митної декларації від 17.05.2023р. №UA204020/2023/019383, товаросупровідних документів, митний орган сформував повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів (далі Повідомлення): спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме вантажно розвантажувальних робіт; банківські платіжні документи або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного та виставлені в термін передбачений зовнішньоекономічним контрактом від 01.01.2022р. №1/01/2022; копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт.

17.05.2023р. декларантом позивача листом вих. 1705-1 повідомлено, що для підтвердження митної вартості товарів додаткові документи надаватися не будуть. Просить прийняти рішення без врахування термінів відповідно до ст.53 МК України.

За результатами опрацювання поданих до митного оформлення товаросупровідних документів, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 17.05.2023р. №UA204020/2023/000068/2.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару:

-інвойс № GMM2023000000062 від 11.05.2023р. на загальну суму 49920,25 USD:

-проформу інвойс від 20.01.2024р. №Рг.і702868 на загальну суму до 49920,25 USD;

-специфікацію № GMM2024000000062 від 11.05.2023р. на загальну суму 49920,25 USD.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що копії інвойса, проформи інвойса та специфікації долучено у двох варіантах - англійською та українською мовами. Документи іноземною та українською мовою є ідентичними, скріплені підписами та печаткою іноземної компанії, що їх оформляла.

Отже, в даному випадку у зв`язку з наявністю оригіналів іноземною та українською мовами відсутня потреба надавати відповідні переклади.

Згідно Контракту та оформлених на його виконання інвойсів і специфікацій ТзОВ АВМ ГРУП Україна придбав у іноземного контрагента товари (баки, циліндри та кріплення), загальна вартість котрих склала 49 920, 25 доларів США.

Проведення оплати вартості товару підтверджується банківським платіжним. документом - платіжною інструкцією в іноземній валюті від 15.02.2023р., що надані митному органу

Крім того, ТзОВ АВМ Груп Україна надав митному органу декларацію країни відправлення від 11.05.2023р. №23060500EX00008139, прайс-листи виробника товару, котрий виступає прямим продавцем автозапчастин та самостійно формує ціну товару.

Додатково враховуючи попередні вимоги митного органу по аналогічних поставках (усі попередні рішення про коригування митної вартості скасовані) ТОВ АВМ ГРУП УКРАЇНА направив запит до виробника товарів та отримав калькуляцію собівартості товарів згідно прайс-листа від 01.11.2022р. до 01.11.2023р. В такій калькуляції окремим пунктом виробник зазначив про те , що вартість упаковки та пакувальних робіт включена до собівартості товарів.

Усі вищевказані документи (інвойс, специфікацію, платіжні документи, прайс-лист, калькуляцію, докази витрат на транспортування, контракт) долучив Декларант при митному оформленні товару, що підтверджує повну відповідність дій отримувача товару вимогам Контракту та повну реальну дійсність та достовірність окремої господарської операції в межах довгострокового міжнародного контракту.

Також при митному оформленні Декларант долучив, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, котрий є невід`ємною частиною міжнародного контракту та додатково засвідчує фіксованість та визначеність цін виробника та конкретні товари, що є предметом купівлі- продажу згідно контракту.

Варто також зазначити, що ТзОВ АВМ Груп Україна є офіційним дистриб`ютором товарів компанії Gemma Otomotiv на території України, що підтверджується договором про офіційне дистрибьюторство від 01.01.2021р., котрий також подавав Декларант при митному оформленні товарів, для засвідчення реальності господарських операцій та абсолютної відповідності задекларованої ціни цінам відправника він же є і прямим виробником товарів.

Так, згідно графи 33 рішення про коригування митної вартості від 17.05.2023 №UA204020/2023/000068/2 митний орган зазначив, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: згідно пункту 7.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2022р. №1/01/2022, оплата буде здійснюватися на умовах 100% передоплати банківським переказом на зазначений у контракті рахунок продавця протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати виставлення рахунку. Надана до митного оформлення платіжна інструкція від 15.02.2023р. №33 виставлена через 26 днів після дати рахунка проформи від 20.01.2023р. №Pr.1702868. Тобто, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які мали були б виставлені протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати рахунка проформи; відповідно до умов поставки EXW, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому, витрати на навантаження не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). У довідці від 17.05.2023р. б/н зазначено, що вартість вантажно розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Проте, у рахунку на оплату транспортних послуг від 17.05.2023р. № 17052023, відомості щодо вартості вантажно розвантажувальних робіт відсутні; У наданій до митного оформлення калькуляції від 01.11.2022р. № б/н наявні не всі позиції оцінюваних товарів, що зазначені в інвойсі від 11.05.2023р. № GMM2023000000062. Отже, вищезазначена калькуляція від 01.11.2022р. № б/н не може бути взята до уваги; Не може бути взято до уваги надану копію митної декларації країни відправлення від 11.05.2023р. №23060500EX00008139 як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт.

Стосовно таких висновків контролюючого органу колегія суддів звертає увагу на те, що ч.ч.1-2 ст.53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.1, ч.2 ст. 53 МК України видно, що цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

На підтвердження заявленої митної вартості, позивач одночасно з митною декларацією подав весь перелік передбачених ч.2 ст.53 МК України документів.

Стосовно висновків митного органу, з якими погодився суд першої інстанції про те, що надана до митного оформлення платіжна інструкція від 15.02.2023р. №33 виставлена через 26 днів після дати рахунка проформи від 20.01.2023р. №Pr.1702868. Тобто, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які мали були б виставлені протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати рахунка проформи; відповідно до умов поставки EXW, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Зокрема, платіжна інструкція №33 містить покликання на те, що оплата здійснюється на підставі конкретно визначеного інвойсу №Рг.1702868 від 20.01.2023р. та з покликанням на конкретний міжнародний контракт, в межах котрого відбулась купівля товару; Сума оплати згідно платіжної інструкції чітко відповідає тій, що зазначена в інвойсі до 49920,25 USD; Оплата згідно конкретно визначеного інвойсу прийнята Продавцем товару не зважаючи на ту обставину, що проведена не на 20, а на 26 день з моменту виставлення Продавцем рахунку; Жодних претензій щодо оплати на 26 день з моменту виставлення рахунку Продавець товару не мав. Також на підставі проведеної оплати Продавець виконав свої зобов`язання щодо передання обумовленого та неоплаченого Покупцем товар (баків, циліндрів та кріплень).

Між сторонами господарської операції Іноземною Компанією Продавцем Gemma Otomotiv Petrol Uronleri Ins. San. ve Tic. LTD. STI. та Покупцем TOB ABM ГРУП УКРАЇНА не виникло жодних непорозумінь щодо оплати товару на 26 день після виставлення рахунку Продавцем, останній прийняв оплату та здійснив відправку товару. Оплата вартості товару на 20, 26, зо чи будь-який інший день з моменту виставлення рахунку - це господарські правовідносини конкретних юридичних осіб, котрі не мають жодного стосунку до митного органу, а тим більше щодо визначення митної вартості товару. Усе, в чому мала б пересвідчитись посадова особа Рівненської митниці Державної митної служби при митному оформленні це те чи проведена оплата товару на момент його митного оформлення.

Стосовно висновків митного органу, з якими погодився суд першої інстанції про те, що відповідно до умов поставки EXW, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно наданих документів товар поставляється на умовах EXW.

Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі тощо) Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

п.6 ч.2 ст.53 МК передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Як видно із довідки Декларанта від 17.05.2023р. вартість навантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення.

Отже, у випадку якщо такі роботи входять (поглинаються-) вартістю перевезення немає жодної потреби та правової підстави додатково виокремлювати такі роботи в рахунку. Формулювання входить у вартість перевезення передбачає, що Декларант не поніс виокремлених витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, оскільки такі уже враховані Перевізником при визначення вартості наданих транспортних послуг.

Стосовно висновків митного органу про те, що копія митної декларації країни відправлення від 11.05.2023р. №23060500EX00008139 не являється документом, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить відміток митного органу, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт, колегія суддів зазначає про те, що позивач під час розмитнення надав відповідачу роздруківку електронної митної декларації країни відправлення від 11.05.2023р. №23060500EX00008139, що унеможливлює наявність на ній будь-яких відміток.

Проте, митний орган під час прийняття рішень про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та про коригування митної вартості товарів, не зазначив які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться покликання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає, що митний орган не довів належними доказами обставин відносно наявності хоча однієї із підстав, перелічених у ч.3 ст.53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування додаткових документів у декларанта.

Отже, митний орган в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.

З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновків, що зміст оскарженого рішення не відповідає вимогам п.2, п.4 ст.55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку підстав, визначених ч.6 ст.54 МК України.

Наведене дає підстави для висновків, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53, ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Також, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. Тобто, відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Рівненська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці Державної митної служби України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

В п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна"- задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 460/13288/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.05.2023р. №UA204020/2023/000068/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (вул. Соборна, 104,м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ - 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АВМ Груп Україна" (вул. Дегтярівська, 21-а, оф. 107,м. Київ,04119, ЄДРПОУ- 41846051) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні), що сплачений згідно платіжної інструкції №1828 від 26.05.2023р. та за подання апеляційної скарги в сумі - 4026,00 грн. (чотири тисячі двадцять шість гривень), що сплачений згідно платіжної інструкції № 2170 від 12.07.2024р.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. В. Ніколін Р. Б. Хобор