ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 240/2380/19
касаційне провадження № К/9901/29595/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 (суддя Нагірняк М.Ф.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Житомирського технологічного коледжу до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
Житомирський технологічний коледж (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення Управління від 13.03.2017 №0005191303, від 26.07.2018 №0017931306 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та податкову вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 04.10.2018 №Ю-3186-23.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що платником податків було вчасно перераховано самостійно задекларовані суми єдиного внеску. Рішеннями уповноваженого органу (наказом Міністерства освіти та науки України від 02.04.2015 №388 та наказом Київського національного університету будівництва і архітектури від 08.06.2015 №226) була проведена реорганізація учбового закладу, за результатами якої ліквідовано Житомирський технологічний коледж як юридичну особу та перетворено його в Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури та, відповідно, у вересні 2015 року весь трудовий колектив був звільнений з Житомирського технологічного коледжу шляхом переведення до Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури. Така реорганізація, окрім іншого, призвела до переходу обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок від позивача до його правонаступника.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував: рішення Управління від 13.03.2017 №0005191303 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску у вигляді штрафу в сумі 27158,83 грн та пені в сумі 65588,58 грн; вимогу Управління від 04.10.2018 №Ю-3186-23 в частині сплати боргу з єдиного внеску в сумі 92747,41 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у позивача з другої половини вересня 2015 року не було обв`язку нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок відносно працівників, які були переведені в установленому порядку до Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури. Єдиний соціальний внесок на загальну суму 135794,16 грн на заробітну плату за другу половину вересня 2015 року працівників, які були переведені в установленому порядку до Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, був своєчасно сплачений до державного бюджету відповідно до вимог частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідач, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивачем своєчасно не було сплачено єдиний внесок, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу та пені. Скаржник зазначає, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить в собі запису про припинення (реорганізації) Житомирського технологічного коледжу, тому висновки судів попередніх інстанцій є передчасними. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник фактично викладає обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.09.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом 26.07.2018 прийнято рішення №0017931306, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 44,62 грн. Підставою для його прийняття стало неправильне застосування позивачем в січні 2011 року ставки єдиного соціального внеску на заробітну плату працівнику з інвалідністю, що призвело до збільшення внеску на суму 89,24 грн.
Позивач відповідно до положень частини першої статті 4 Закону №2464-VI з дня набуття чинності цього Закону був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 02.04.2015 №388 Житомирський технологічний коледж реорганізовано шляхом його приєднання до Київського національного університету будівництва і архітектури як відокремлений структурний підрозділ - Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури із збереженням ліцензованого обсягу державного замовлення на підготовку фахівців та надано йому окремі права фінансово-господарської самостійності, а саме: право вести окремий баланс, право на відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі. Установлено, що Університет є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Житомирського технологічного коледжу.
Наказом Київського національного університету будівництва і архітектури від 08.06.2015 №226 створено відокремлений структурний підрозділ Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури з окремими правами фінансово-господарської самостійності, а саме: правом вести окремий баланс, відкриття рахунків в органах Державної казначейської служби України, самостійно вести розрахунки з оплати праці із застрахованими особами.
Наказом Київського національного університету будівництва і архітектури від 08.06.2015 №227 Житомирський технологічний коледж реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного університету будівництва і архітектури як Відокремлений структурний підрозділ Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури із збереженням ліцензованого обсягу, державного замовлення на підготовку фахівців та надано йому окремі права фінансово-господарської діяльності, а саме: право внести окремий баланс, право відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі.
Згідно з дослідженими судами попередніх інстанцій повідомленнями про закриття рахунків Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області 17.09.2015 закрито загальний рахунок, а 24.09.2015 закрито спеціальні рахунки позивача (Житомирського технологічного коледжу).
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною першою, пунктами 2, 3 частини другої статті 12 Закону №2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 зазначеного Закону органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
У частині шостій статті 9 зазначеного Закону визначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6, частини 8 статті 9 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини десятої статті 25 зазначеного Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Виконання такого обов`язку відбувається шляхом вчинення платником єдиного внеску дій, спрямованих на своєчасне перерахування єдиного внеску, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судами, до закриття рахунків (до 23.09.2015) позивач здійснив виплату авансу працівникам і з нарахованої суми сплатив єдиний соціальний внесок на загальну суму 83567,51 грн, що не є спірним у цій справі. Інших нарахувань та виплат позивачем зі своїх рахунків не проведено.
За другу половину вересня 2015 року виплату заробітної плати працівникам, переведеним в установленому порядку, здійснював не позивач, а Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури, з яких сплатив єдиний соціальний внесок на загальну суму 135794,16 грн.
Нарахування та сплата єдиного соціального внеску на загальну суму 135794,16 грн Житомирським технологічним коледжем Київського національного університету будівництва і архітектури підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій платіжними дорученнями від 24.09.2015 №8, №9, №19, від 30.09.2015 №37, №38, №39, №40, №41, від 15.10.2015 №15, що не оспорюється відповідачем.
Така сплата єдиного соціального внеску Житомирським технологічним коледжем Київського національного університету будівництва і архітектури в податковому обліку була відображена як переплата цього внеску на цю ж загальну суму 135794,16 грн.
За правилами підпункту 98.2.1 пункту 98.2 статті 98 ПК України, якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації.
Повторна сплата Житомирським технологічним коледжем Київського національного університету будівництва і архітектури згідно платіжного доручення №26 від 14.02.2017 єдиного соціального внеску на цю ж суму 135794,16 грн стала наслідком недоліків у відображенні таких платежів на обліках позивача та Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, зумовлених реорганізацією Житомирського технологічного коледжу.
Єдиний соціальний внесок на загальну суму 135794,16 грн, нарахований на виплачену заробітну плату за другу половину вересня 2015 року працівників, які були переведені в установленому порядку до Житомирського технологічного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, були своєчасно сплачені до державного бюджету відповідно до вимог частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI.
Ураховуючи зазначені встановлені судами обставини у цій справі, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у визначеній судами частині.
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваних рішень в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) відзиві на позов, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга не містить. Посилання скаржника на рішення у справі № 806/2996/16 є безпідставними, оскільки предметом спору у зазначеній справі було стягнення з позивача заборгованості з єдиного внеску за жовтень 2015 року.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121938858 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні