Рішення

від 27.09.2024 по справі 160/14389/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 рокуСправа №160/14389/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0231060413 від 09.05.2024р., -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2024р. через систему «Електронний суд» Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0231060413 від 09 травня 2024 року про нарахування позивачеві штрафу в розмірі 12441,38 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за зазначеним оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до нього було застосовано штраф у розмірі 12441,38 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (далі ПН/РК) у ЄРПН за квітень 2023 року. Позивач не погоджується із наведеним податковим повідомленням-рішенням, тому просить його визнати протиправним та скасувати з наступних підстав, а саме: позивачем було отримано лише один примірник акту перевірки від 08.04.2024р., без будь-якого супровідного листа, тоді як направлятися повинно два примірника акту перевірки згідно до вимог п.76.2 ст.76, п.86.2 ст.86 ПК України; у період з 17.03.2020р. по 01.08.2023р. строки реєстрації ПН/РК у ЄРПН були зупинені, що виключає нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну їх реєстрацію; відсутність вини з боку позивача, обумовлює протиправність застосування штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням, оскільки при його прийнятті відповідачем у позивача наявні були обставини, що об`єктивно перешкоджали своєчасній реєстрації податкових накладних; окремий порядок підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків після 30.09.2022р. законодавством не встановлений; наявність існування непереборної сили (форс-мажору) для позивача, що підтверджується дією протягом періоду, що перевірявся, карантину та обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236, 12.07.2022р. збройні сили рф розпочали обстріли м. Нікополя, з 21.07.2022р. Нікопольська міська територіальна громада внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309, як територія, на якій ведуться активні бойові дії, повномаштабне вторгнення рф, щоденні обстріли м. Нікополя з боку рф призвели до виїзду значної кількості працівників підприємства за межі міста та України, тривалість обласної повітряної тривоги та загрози артилерійського обстрілу м. Нікополя в робочий час у квітні 2023р. становила 34 год. 45 хв., в травні 2023р. 64 год. 37 хв., що потребувало перебування працівників в укритті, відсутність електроенергії та Інтернету внаслідок ракетних атак та артилерійських обстрілів, в тому числі об`єктів КП «Нікопольводоканал», не давало і не дає можливості працювати підприємству в нормальному режимі, відповідно, позивач вважає, що підприємство позивача доклало всіх зусиль для дотримання строків реєстрації ПН/РК в ЄРПН, а несвоєчасна їх реєстрація виникла не з вини позивача, а через зовнішні об`єктивні форс-мажорні обставини, на які підприємство вплинути не могло. Позивач в обґрунтування свого позову посилається також і на лист ТПП від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, яким для всіх підприємств засвідчено, що військова агресія рф, введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та численні правові позиції Верховного Суду. У відповіді на відзив від 14.07.2024р. позивач вказав на те, що предметом перевірки був квітень 2023р. та штраф застосований саме за приписами п.90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тому посилання відповідача у відзиві на те, що предметом перевірки були ПН/РК виписані позивачем задовго до 08.02.2023р., не стосуються перевіряємого періоду та оспорюваного податкового повідомлення-рішення(а.с.2-12, 110-111).

Ухвалою суду від 10.06.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 09.07.2024р. у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним ППР, виходячи з вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.87).

Наведена ухвала суду разом з позовом була отримана, зокрема, відповідачем у системі Електронний суд через його електронний кабінет 03.06.2024р. (адміністративний позов), 11.06.2024р. (ухвала суду), що є належним повідомленням учасників справи виходячи з вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, наявні в матеріалах справи (а.с.91-92).

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 21.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що Законом України №2260-ІХ було внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України згідно з якими, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, установлено особливості для справляння податків і зборів та відновлено податковий обов`язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов`язки, зокрема, в частині дотримання термінів сплати податків, подання звітності, реєстрації ПН/РК в ЄРПН, які набрали чинності 27.05.2022р., при цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій на період дії воєнного стану, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується (абзац 17 підпункт 69.2 пункт 69 підрозділ 10 розділ ХХ Кодексу). Також Законом №2876-ІХ були внесені зміни до розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та вказані приписи було доповнено п.89, п.90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за якими було збільшено строки реєстрації у ЄРПН ПН/РК та зменшено розміри штрафів за порушення граничних стоків їх реєстрації, які набрали чинності з 08.02.2023р. Відтак, на переконання представника відповідача, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-ІХ або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на дату набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року), про що зазначено і у постанові Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23 (а.с.93-101).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно довідки Управління персоналом №228 від 23.07.2024р. суддя Конєва С.О. у період з 26.07.2024р. по 31.08.2024р. перебувала у щорічній відпустці у зв`язку із чим, ухвалою суду від 27.09.2024р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 27.09.2024р. (а.с.113,114).

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 27.09.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті заяви.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі КП «Нікопольводоканал») зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Перспективна, буд.180, його основним видом діяльності є КВЕД 36.00 забір очищення та постачання води, з 08.07.1997р. підприємство є платником ПДВ, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, яка міститься у акті перевірки від 08.04.2024р. №18122/04-36-04-13/ НОМЕР_1 та не оспорюється учасниками справи (а.с.26-39).

08.04.2024р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків до таких податкових накладних у ЄРПН позивачем за результатами якої був складений акт №18122/04-36-04-13/03341339 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, визначених пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України за 533-ма ПН/РК, складених у період з 01.04.2023р. по 30.04.2023р. із граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 05.05.2023р. по 18.05.2023р. та фактично зареєстрованими у ЄРПН у період з 16.05.2023р. по 07.07.2023р. на загальну суму ПДВ 619051,77 грн. за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу, у розмірах встановлених п.90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, що підтверджується змістом копії наведеного акту, наявного у справі (а.с.26-39).

На підставі наведеного акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 09.05.2024р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» №02311060413 зі змісту якого видно, що за затримку реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН за звітний період квітень 2023 року, згідно з пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, до позивача застосовано штраф у сумі 12441,38 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.70).

Також і зі змісту копії розрахунку штрафу, що є додатком до вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановлено порушення граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН позивачем по 533-ма ПН/РК, складених у період з 01.04.2023р. по 30.04.2023р. із граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 05.05.2023р. по 18.05.2023р. та фактично зареєстрованими у ЄРПН у період з 16.05.2023р. по 07.07.2023р. на загальну суму ПДВ 619051,77 грн.(а.с.71-81).

Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення№0231060413 від 09.05.2024р. є предметом спору у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, за порушення строків реєстрації податкових накладних до платника податків застосовується штраф за п.120-1.1 статті 120-1 ПК України.

При цьому, аналіз наведеної норми ПК України свідчить про те, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Надалі, Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відтак, аналіз згаданим приписів свідчить про те, що зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинностіЗаконом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Наведені вище правові висновки суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23 та від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як видно зі змісту позову, предметом спору у даній справі є несвоєчасність виконання платником податку свого податкового обов`язку щодо дотримання термінів, зокрема, реєстрації у ЄРПН податкових накладних або розрахунків коригування та правомірність притягнення платника податків до відповідальності за порушення строків реєстрації ПН/РК у період дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236, та в умовах дії воєнного стану в Україні.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон №533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXта Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту акту перевірки від 08.04.2024р., оспорюваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафу, що є додатком до нього, порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН, складених ним у квітні 2023р., мало місце уже після наведеного періоду (після 26.05.2022р.), а саме: у квітні, травні 2023р. (а.с.26-39, 70-81).

При цьому, як зазначалося вище, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зі змінами та доповненнями, внесеними Законом №2260-ІХ, яким було відновлено проведення перевірок, у том числі і щодо дотримання реєстрації у ЄРПН ПН/РК, було передбачено, що вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Наведені зміни, внесені Законом №2260-ІХ, набрали чинності з 27.05.2022р.

Таким чином, із наведеного аналізу чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та наведених встановлених судом обставин у їх сукупності, слідує, що мораторій (зупинення) щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину та воєнного стану не застосовується з 27.05.2022р.

А отже, слід дійти висновку, що станом на квітень травень 2023р., в періоді, в якому мало місце порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН, наведений мораторій (зупинення) щодо застосування штрафних санкцій не діяв.

Тому посилання позивача у позові з приводу того, що до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за квітень 2023р., тобто, у період дії мораторію (зупинення) щодо застосування штрафів на час запровадження карантину та у період дії воєнного стану в Україні, а саме: у період з 27.05.2022р. по 01.08.2023р. є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеними чинними нормами податкового законодавства.

Факти виявлених порушень граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН за період квітень 2023р., які наведені у акті перевірки від 08.04.2024р., позивачем у позові не оспорюються та доказів своєчасної їх реєстрації у ЄРПН, до позову не додано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що судом із наявних в матеріалах справи документів встановлені факти затримки термінів реєстрації, передбачених п.89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України за 533-ма ПН/РК у ЄРПН, складених позивачем у період з 01.04.2023р. по 30.04.2023р. із граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 05.05.2023р. по 18.05.2023р. та фактично зареєстрованих у ЄРПН у період з 16.05.2023р. по 07.07.2023р. на загальну суму ПДВ 619051,77 грн., які наведені в акті перевірки від 08.04.2024р., та позивачем не спростовані, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом до позивача штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, є правомірним.

З приводу аргументів позивача про відсутність з його боку вини у несвоєчасній реєстрації ПН/РК у ЄРПН за квітень 2023р., що на переконання позивача, обумовлює протиправність застосування штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням, наявність існування непереборних обставин (форс-мажору), на які підприємство вплинути не могло, суд зазначає про таке.

Відповідно до абз. 17 пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 12.05.2022 р.№ 2260-ІХ), які набрали чинності з 27.05.2022р., чинних на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період діє воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Згідно п.112.1 ст.112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

У відповідності до вимог п.п.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України визначено, що обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Вирішуючи питання щодо того, які саме обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили), а також щодо документів та доказів, які підтверджують їх настання та припинення, суд враховує наступне правове регулювання та судову практику.

Щодо обставин, які слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили).

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 року (справа №912/3323/20) Верховний Суд виснував, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Отже, із аналізу згаданого вище визначення, наведеного у частині другійстатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», слідує, що законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Отже, враховуючи визначення, наведене у частині другійстатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», можна дійти висновку, що введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічні за змістом висновки висловлювались Верховним Судом і в постановах від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Отже, належним документом, що може посвідчувати настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні приписів частини шостоїстатті 13 Закону №2473-VIIIслід вважати саме сертифікат (довідку), виданий ТПП України або регіональною ТПП.

Щодо прийнятності листа ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 як доказу настання форс-мажорних обставин, суд виходить з такого.

ТПП України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Цей лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Питання прийнятності листа ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постановах від 07 червня 2023 року (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15 червня 2023 року (справа №910/8580/22), від 29 червня 2023 року (справа №922/999/22), від 28 серпня 2023 року (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка, якщо її узагальнити, полягає в наступному. Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, відсутні, тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Наведений правовий висновок узгоджується і з висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові Верховного Суду від 16.09.2024р. у справі №520/6236/23.

Згідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А відповідно, враховуючи вищенаведену судову практику, суд приходить до висновку, що лист ТПП від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, на який позивач також посилається у позові, не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в частині щодо несвоєчасної реєстрації у ЄРПН ПН/РК за період квітень 2023р. саме для позивача.

При цьому, саме суб`єкт (позивач), який в силу певних обставин не може виконати своє зобов`язання, має доводити у нього форс-мажорних обставин іншими належними доказами, що можуть це підтвердити.

Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю реєстрації у ЄРПН ПН/РК з дотриманням строків, установлених законодавством, саме за квітень 2023р.

При вирішенні питання чи дійсно форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили) (у спірному випадку - це введення в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації) вплинула на можливість виконання зобов`язань платником податків, зокрема, неможливість реєстрації позивачем у ЄРПН ПН/РК у граничні строки, встановлені законодавством, саме за спірний період квітень 2023р., суд виходить з наступного.

На вимогу суду, позивачем відповідного сертифікату ТПП, виданого у встановленому порядку у відповідності до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" щодо неможливості виконання свого податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації ПН/РК у ЄРПН за квітень 2023р. суду не надано.

В той же час, законодавцем у період з 24.02.2022р. по 26.05.2022р. було введено мораторій (зупинення) щодо застосування штрафних санкцій до платників податків, зокрема, тих, які несвоєчасно зареєстрували складені ними ПН/РК у ЄРПН у згаданий період за умови їх реєстрації до 15.07.2022р. та було встановлено можливість у період з 06.09.2022р. по 30.09.2022р. подання до контролюючого органу заяви про можливість/неможливість виконання свого податкового обов`язку згідно підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225.

Разом з тим, позивачем доказів подання відповідної заяви суду також надано не було.

При цьому, слід зазначити, що з 27.05.2022р. було відновлено проведення перевірок та застосування штрафних санкцій, у тому числі і щодо несвоєчасної реєстрації у ЄРПН ПН/РК згідно Закону №2260-ІХ, норми якого діяли і на момент спірних правовідносин, які мали місце у квітні, травні 2023р.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що позивач, здійснюючи реєстрацію ПН/РК за квітень 2023р., у травні 2023р., мав дотримуватися граничних строків їх реєстрації, встановлених п.89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які були, з урахуванням дії воєнного стану, збільшені.

Не можуть бути визнані судом в якості форс-мажорних обставин і посилання позивача на дію, протягом періоду, який перевірявся, карантину та обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236, оскільки, як уже зазначалося вище, згідно абз. 17 пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України(у редакції Закону України від 12.05.2022 р.№ 2260-ІХ), чинних на момент виникнення спірних відносин вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період діє воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Наведені зміни набрали чинності з 27.05.2022р. та діяли на момент виникнення спірних правовідносин квітень, травень 2023р.

При цьому, слід зазначити, що Закон №2260-ІХ прийнятий пізніше у часі, ніж постанова Кабінету Міністрів України, має вищу юридичну силу, а тому саме приписи Закону №2260-ІХ підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Враховуючи наведене, посилання позивача на застосування штрафних санкцій за оспорюваним податковим-повідомленням-рішенням у період дії карантину не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються аналізом вищенаведених чинних приписів податкового законодавства.

Також позивач у позові, як на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) посилається і на те, що з 21.07.2022р. збройні сили рф розпочали обстріли м. Нікополя, а з 21.07.2022р. Нікопольська міська територіальна громада внесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309 (далі Наказ №309), як територія, на якій ведуться активні бойові дії, суд виходить з такого.

Так, дійсно 22.12.2022р. вказаним Міністерством було прийнято Наказ №309 із назвою «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2023 року за №1668/39004, яким у пункті 1 розділу І визначено «Території можливих бойових дій».

До згаданого Наказу №309 систематично вносилися зміни.

Так, згідно змісту Наказу №309 (у редакції, чинній з 10.03.2023р. по 19.05.2023р.), куди входить спірний період квітень-травень 2023р., до цього переліку територій, на яких ведуться бойові дії, саме Нікопольська міська територіальна громада включена не була.

Інших доказів, які б свідчили про те, що внаслідок ведення бойових дій рф у м. Нікополі у певний період часу, а саме: у квітні, травні 2023р., було пошкоджене чи знищене майно позивача, яке позбавило можливості зареєструвати 533 ПН/РК у ЄРПН вчасно, суду не надано.

Враховуючи наведене та те, що на період дії воєнного стану законодавцем строки реєстрації ПН/РК у ЄРПН були збільшені згідно п.89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд приходить до висновку, що встановлені обставини не можуть бути визнані судом як обставини непереборної сили (форс-мажорні), які перешкоджали позивачеві зареєструвати ПН/РК у ЄРПН за квітень 2023р. у строки, встановлені чинним законодавством.

Щодо доводів позивача про те, що повномаштабне вторгення рф, щоденні обстріли м. Нікополя з боку рф, виїзд значної кількості працівників за межі міста та України, тривалість повітряних тривог та загрози артилерійського обстрілу м. Нікополя в робочий час у квітні 2023р. становила 34 год. 45 хв., в травні 2023р. 64 год. 37 хв., що потребувало перебування працівників в укритті, відсутність електронергії та Інтернету внаслідок ракетних обстрілів та артилерійських обстрілів, не давало і не дає можливості працювати підприємству у нормальному режимі, то суд зазначає про таке.

Наведені обставини є загальновідомими, від згаданих дій рф потерпають не лише мешканці міста Нікополя, але й інших міст України, таких як Харків, Дніпро, Кривий Ріг і інші міста.

При цьому, як зазначив вище, Верховний Суд, загальні обставини (повтомаштабне вторгнення рф на територію України, систематичні повітряні тривоги та інші загальновідомі факти, пов`язані зі збройною агресією рф проти України) неможливості виконати свій податковий обов`язок вчасно повинні бути доведені таким платником податків, бути не загальновідомими, а реальними, перебувати у причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю реєстрації у ЄРПН ПН/РК з дотриманням строків, установлених законодавством, саме за квітень 2023р. та підтверджуватися належними доказами.

Разом з тим, таких наведених доказів позивачем у позові не наведено, а судом не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що зі змісту доданої до позову копії Довідки Нікопольської районної військової адміністрації про кількість тривалості повітряних тривог на території Нікопольського району (включно з містом Нікополь) вбачається, що 16.05.2023р. (граничний день реєстрації у ЄРПН ПН/РК, складених у квітні 2023р.) загроза артобстрілу тривала з 07.10 до 10.10 години, тобто 3 години (а.с.48).

А відповідно, із аналізу наведених обставин, слід дійти висновку, що посадові особи позивача мали можливість та достатній час для виконання податкового обов`язку щодо реєстрації у ЄРПН ПН/РК за квітень 2023р. у встановлені законодавством строки упродовж всього робочого дня з 10.10 години 16.05.2023р.

З огляду на викладене, наведені обставини не можуть бути підставами для звільнення позивача від фінансової відповідальності та визнані судом як форс-мажорні обставини.

Щодо відсутності електроенергії, інтернету, то жодних доказів у цій частині у період протягом всього терміну з 01.04.2023р. по 16.05.2023р. позивачем суду також не надано.

Також не можуть бути визнані судом як непереборні обставини (форс-мажор) і аргументи позивача з приводу того, що внаслідок ракетних та артилерійських обстрілів, постраждали у тому числі і об`єкти КП «Нікопольводоканал», оскільки фактів, які саме об`єкти ( чи комп`ютерна техніка, обладнання тощо) позивача постраждали, коли саме (час, день та місце), що перешкодило реально позивачеві вчасно зареєструвати у ЄРПН ПН/РК саме за квітень 2023р., судом не встановлено, а позивачем таких доказів до позову не додано.

Окрім того, судом враховується і те, що за інші періоди, зокрема січень, лютий, березень, травень 2023р. і т.д. позивач здійснював реєстрацію ПН/РК у ЄРПН у встановлені законодавством строки (інших доказів матеріали справи не містять), а відповідно, позивач виконував зазначений податковий обов`язок своєчасно вибірково.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивач мав можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо своєчасної реєстрації ПН/РК у ЄРПН у 2023р., алетакий обов`язок здійснював вибірково, що не може свідчити про відсутність вини позивача як платника податків та бути підставою для звільнення від фінансової відповідальності, а відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та прийнятим із дотриманнямвимог чинного законодавства, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підставидля його визнання протиправним та скасування.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивач не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 12441,38 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за квітень 2023р. з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи позивача з приводу того, що замість двох примірників акту перевірки, позивачеві було направлено один примірник акту перевірки без будь-якого супровідного листа всупереч вимогам п.76.2 ст.76, п.86.2 ст.86 ПК України, з огляду на те, що по-перше, наведені обставини жодними належними доказами позивачем не підтверджені; по-друге, вказаними приписами надіслання супровідних листів не передбачено; по-третє, позивачем були подані заперечення та акт перевірки від 08.04.2024р., які були розглянуті відповідачем у порядку, встановленому податковим законодавством, що підтверджується копією листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32332/6/04-36-04-13 від 07.05.2024р. (а.с.58-69), а відповідно, слід дійти висновку, що наведені недоліки при оформленні акту перевірки, не призвели до порушення права позивача на надання ним заперечень на такий акт перевірки за приписами п.86.7ст.86 ПК України, тому вони не можуть бути обрані судом як обґрунтовані підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 0905.2024р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 12441,38 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за квітень 2023р., а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке спірне податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., понесені позивачем згідно платіжної інструкції №2260 від 27.05.2024р. (а.с.13, 86) не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0231060413 від 09.05.2024р. відмовити повністю.

Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва