Рішення

від 27.09.2024 по справі 420/20370/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20370/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

27 вересня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву представника Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» - адвоката Фомічова І.О. про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовною заявою Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» (код ЄДРПОУ 36153970, місце проживання: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 3) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала ця адміністративна справа.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позовну заяву Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» (код ЄДРПОУ 36153970, місце проживання: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 3) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості товарів від 01.04.2024 року № UA500020/2024/000045/2.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2024 року № UA500020/2024/000128 Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» (код ЄДРПОУ 36153970, місце проживання: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 3) судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

У позовній заяві представник позивача зазначав орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу.

У рішенні суду від 30 серпня 2024 року зазначено, що з огляду на те, що представником позивача наведений орієнтовний розрахунок інших судових витрат, суд розцінює це як заяву про намір подати документи на підтвердження понесених інших судових витрат протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення суду.

Через підсистему Електронний суду 05.09.2024 року (вхід. № ЕС/39691/24) (документ сформований в системі Електронний суд 03.09.2024) надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить:ухвалити додаткове рішення по справі, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат, та стягнути з Одеської митниці на користь Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП понесені судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп.

До заяви представник позивача надає: договір про надання правової допомоги, платіжні інструкції, акт приймання-здачі наданих послуг, рахунок-фактуру та додаткову угоду.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з тим, що рішення суду було ухвалено у порядку письмового провадження та судом не встановлені підстави для розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає розгляду у порядку письмового провадження.

До заяви про ухвалення додаткового рішення надані докази направлення заяви на адресу відповідача.

Через канцелярію суду 10.09.2024 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до яких представник зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн. становить 4,6 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 квітня 2024 року, або 1, 75 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 291 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Розглянувши заяву представника позивача та заперечення відповідача, документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить таких висновків.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 серпня 2023року між ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» та Адвокатським об`єднанням «Ю-РАЙТ» було укладено договір №27/23 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого АО зобов`язується надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується прийняти надану правничу допомогу та оплатити надання правової допомоги, фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. (п. 1.1 договору)

Відповідно до п. 5.2 договору, необхідність сплати, розмір та порядок сплати гонорару визначається сторонами у додатковій угоді до договору.

Фактичні витрати при надання правничої допомоги компенсуються клієнтом (п. 5.3 договору)

Також, судом встановлено, що між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 7 від 18.06.2024 року, якою визначено, що за надання правничої допомоги складається Акт приймання-здачі послуг, в якому зазначається остаточний перелік наданих послуг та їх вартість. Акт підписується представниками кожної зі сторін. (п. 3)

Клієнт зобов`язаний сплатити визначений гонорар в акті приймання-здачі послуг до цієї угоди протягом 2 місяців з моменту набрання рішення по справі законної сили. В акті про приймання-здачі послуг сторони можуть визначити інший порядок оплати, та/чи вид та вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту. (п. 6)

02.09.2024 року між сторонами було підписано Акт приймання-здачі наданих послуг, відповідно до якого станом на час підписання Акту АО надало такі послуги:

- Вивчення документації Клієнта щодо митного оформлення товарів за митною декларацією 24UА500020003181ІІ2 від 23.10.2023 р.; підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 01.04.2024 року № UА500020/2024/000045/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 01.04.2024 № UА500020/2024/000128. підготовка додатків до позовної заяви 12 000,00 грн;

- Підготовка та подання до суду відповіді на відзив та заперечень на клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін у справі № 420/20370/24 2 000,00 грн.

Вартість послуг за Актом складає 14 000,00 грн.

Також, судом встановлено, що 02.09.2024 року було виставлено рахунок-фактуру №30 від 02.09.2024 року на оплату правової допомоги по договору про надання правової допомоги №27/23 від 01.08.2023 року, додаткова угода №7 від 18.06.2024 року на суму 14000,00 грн.

Оплата підтверджується платіжною інструкцією № 1881 від 03.09.2024 року на суму 14000,00 грн.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті надання-здачі послуг перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, щоспівмірними витратами на виконання цих робіт, з урахуванням сталої судової практики з розгляду даної категорії справ, є сума 4000 грн, які належать відшкодуванню саме відповідачем. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 4000 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 132,139, 243,252, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву представника Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» - адвоката Фомічова І.О.. про ухвалення додаткового рішення- задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» (код ЄДРПОУ 36153970, місце проживання: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 3) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р.Юхтенко