Рішення

від 27.09.2024 по справі 420/35145/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35145/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 38723891, місце знаходження: 67600, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, вул.Заводська, 19) за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та скасування постанов за ВП № 72993505,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 грудня 2023 року надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 38723891, місце знаходження: 67600, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, вул.Заводська, 19), в якій просив:

Визнати протиправним та скасувати постанову Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.10.2023 року № 72993505 про стягнення з військової частини виконавчого збору у розмірі 26800 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 269 грн.

Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до судового розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі.

Також вказаною ухвалою зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 72993505 протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали та зупинено провадження по справі до отримання копії витребуваних судом документів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в межах виконавчого провадження № 72993505 з військової частини стягнуто виконавчий збір у розмірі 26800 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 269 грн.

Позивач не погоджується із зазначеними постановами державного виконавця з таких підстав.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 року по справі № 420/17290/22 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Визнано протиправним та скасовано пункт наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 в частині позбавлення ОСОБА_1 щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2022.

Представник позивача зазначив, що у зв`язку з набранням законної сили вказаного рішення суду помічником командира частини з правової роботи 12.06.2023 року було направлено рапорт командиру військової частини щодо виконання рішення суду та згідно з наказу командира військової частини від 13.06.2023 року № 962 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації» ОСОБА_1 включено в списки на виплатудодаткової винагороди та премії за жовтень 2022 року.

Згідно з табельного номеру ОСОБА_1 була здійснена виплата за жовтень 2022 року в червні 2023 року.

Тобто представник позивача звертає увагу, що рішення суду по справі № 420/17290/22 було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку.

Представник позивача звертає увагу на приписи ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

До суду 02 лютого 2024 року та 09 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 09.10.2023 року до Відділу від ОСОБА_1 надійшла заява про примусове виконання рішення суду від 03.10.2023 року. 10.10.2023 року Відділом відкрито виконавче провадження№ 72993505.

Представник відповідача звертає увагу, що про стягнення виконавчого збору та його розмір зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, та керуючись ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про розмір мінімальних витрат.

Представник відповідача звертає увагу, що відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду.

Разом з цим, 19.12.2023 року від боржника надійшла скарга на постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій боржник зазначив про добровільне виконання рішення суду та посилається на наказ про включення стягувача у списки на виплату додаткової винагороди та премії за жовтень 2022 року.

На думку представника відповідача, такі дії не можуть свідчити про виконання рішення суду, так як сам факт включення стягувача у список на оплату не підтверджує саму виплату грошових коштів, оскільки перерахування та отримання коштів повинно підтверджуватись платіжною інструкцією.

До відзиву на позовну заяву представник відповідача додав копію матеріалів виконавчого провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розглядати справу за його відсутністю.

Ухвалою від 14 лютого 2024 року поновлено провадження у справі, зі стадії, на якій його було зупинено.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти днів з моменту вручення цієї ухвали, надати до суду належним чином засвідчені докази на підтвердження фактичної виплати стягувачу за виконавчим листом винагороди та премії включених на виплату в жовтень 2022 року, а саме: платіжну інструкцію, або інший платіжний документ, виписку по рахунку, тощо.

Залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ). Зупинено провадження по справі до отримання копії витребуваних судом документів.

До суду 15 лютого 2024 року від позивача надійшла заява про долучення доказів, зокрема витяг з наказу від 13.06.2023 року № 962 та додаток до нього та табельний номер на матроса ОСОБА_1 .

Також судом надіслано на адресу позивача лист по справі від 26.02.2024 року про виконання ухвали суду від 14 лютого 2024 року.

Однак, не надані витребувані судом платіжні документи.

У зв`язку з цим судом викликались учасники справи на судові засідання, що підтверджено довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача та відповідача.

Третя особа викликалась на судове засідання шляхом надіслання судової повістки поштою.

До суду 31 липня 2024 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: відомість нарахування коштів № 438 (грошове забезпечення) червень 2023 року, засвідчена АТ «УКРСИББАНК».

На судове засідання учасники справи не з`явились та розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 27 вересня 2024 року поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, матеріали виконавчого провадження, суд встановив таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року по справі № 420/17290/22, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_4 в особі командира (з основної діяльності) полковника Збройних сил України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування індивідуального акту (наказу) та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_4 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022 р. № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_4 в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 р. (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) стрільця-номера обслуги 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 матроса ЗСУ ОСОБА_1 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошові кошти за жовтень 2022 року (щомісячна премія та додаткова винагорода) в сумі, в якій не було здійснено виплати стрільцю-номеру обслуги 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 матроса ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_4 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022 р. № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_4 .

Вказане рішення набрало законної сили 03.05.2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з набранням законної сили вказаного рішення суду помічником командира частини з правової роботи начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , 12.06.2023 року було направлено рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення суду (а.с. 10).

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 року № 962 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації» наказано помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи здійснити доплату додаткової винагороди військовослужбовцям відповідно до додатку 1,2 до цього наказу, у тому числі матроса ОСОБА_1 включено в списки на виплату додаткової винагороди за період з 01.10.2022 року по 27.10.2022 року в розмірі 87096, 77 грн та премії з 28.10.2023 року по 31.10.2023 року в розмірі 3870,97 грн (а.с. 11,12).

Згідно з табельного номеру ОСОБА_1 та відомості зарахувань заробітної плати у червні 2023 року, засвідченої АТ «УКРСИББАНК», нараховано позивачу у загальному розмірі 90967,74 грн.

Також суд встановив, що за заявою про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2023 року ВП № 72993505 з виконання виконавчого листа № 420/17290/22, виданого 15.08.2023 року про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати….

Пунктом 2 цієї постанови боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та пунктом 3 постанови передбачено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

Також матеріалами виконавчого провадження ВП № 72993505підтверджено, що державним виконавцем була прийнята постанова від 10.10.2023 року ВП № 72993505про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Суд встановив, що 15.12.2023 року представник позивача надав до начальника Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) клопотання про надання інформації щодо стану виконання судового рішення у ВП № 72996509.

У свою чергу, 09 грудня 2023 року від позивача надійшла скарга на постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій повідомлено, що рішення суду виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки щодо відмови у задоволенні позову повністю, з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Суд встановив, що за заявою про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2023 року ВП № 72993505 з виконання виконавчого листа № 420/17290/22, виданого 15.08.2023 року про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати….

Пунктом 2 цієї постанови боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та пунктом 3 постанови передбачено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

Частиною 4 ст.27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 1 ст.42 Закону України Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

При цьому виконавчий збір це лише одна із складових коштів виконавчого провадження, які згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2-4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Системний аналіз наведених норм доводить, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, за виключенням певних випадків. При чому, постанова про стягнення виконавчого збору приймається одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

У цьому контексті суд вказує, що виконання рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження, не підпадає під випадки, передбачені ст. 27 Закону, коли виконавчий збір не стягується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною.

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 року № 962 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації» наказано помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи здійснити доплату додаткової винагороди військовослужбовцям відповідно до додатку 1,2 до цього наказу, у тому числі матроса ОСОБА_1 включено в списки на виплату додаткової винагороди за період з 01.10.2022 року по 27.10.2022 року в розмірі 87096, 77 грн та премії з 28.10.2023 року по 31.10.2023 року в розмірі 3870,97 грн (а.с. 11,12).

Згідно з табельного номеру ОСОБА_1 та відомості зарахувань заробітної плати у червні 2023 року, засвідченої АТ «УКРСИББАНК», нараховано позивачу у загальному розмірі 90967,74 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Статтею 40 Закону України №1404-VIII встановлені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1,3,4,6 ч.1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Судом встановлено, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» зазначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника.

Проте, у відповідності до пункту 2 розділу I Інструкції примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці).

Пунктом 1 розділу III Інструкції встановлено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.

Згідно із пунктом 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що саме постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється на підставі Закону №1404-VIIIта тягне для боржника відповідні правові наслідки.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що державним виконавцем не винесена постанова про стягнення виконавчого збору, що свідчить про відсутність порушеного права позивача в межах заявлених позовних вимог.

Пунктом 9 ст.27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо вимоги позивача в частині протиправності постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Як вбачається з вищенаведених положень Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5, витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції, друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Оскільки до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, то суд не вбачає протиправності дій державного виконавця в частині прийняття спірної постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не належать задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 6, 14, 77, 90, 139, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 38723891, місце знаходження: 67600, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, вул.Заводська, 19) за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та скасування постанов за ВП № 72993505,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя:Л.Р. Юхтенко

.