Рішення

від 27.09.2024 по справі 420/6548/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6548/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Богдан-С» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Богдан-С» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 28751/15-32-09-06 від 07.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено фактичну перевірку без дотримання вимог чинного законодавства.

Вказує, що зняття фактичних залишків пального в резервуарах здійснювалось інспекторами без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Позивач звертає увагу, що акт відмови від надання документів відповідачем не складався.

У відзиві відповідач вказав, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване ППР.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 25.06.2024 витребувано докази.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Керуючись наказами ГУ ДПС в Одеській області № 7182-п від 11.09.2023 та № 7650-п від 22.09.2023 посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку ФГ «Богдан-С».

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки № 26196/15-32-09-06/37015468 від 28.09.2023 та встановлено порушення, зокрема: пункту 85.2. статті 82 ПК України, а також порушення вимог частини першої статті 15 Закону № 481/95.

За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані ППР № 28751/15-32-09-06 від 07.11.2023.

Позивач не погодився із зазначеним ППР та звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, проте рішенням Комісії Державної податкової служби України скарга залишена без задоволення, а рішення без змін, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 15.1-15.2 ст. 15 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України - контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється місцем фактичного за провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядком проведення фактичної перевірки, згідно зі ст. 80 ПК України, передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав згідно з п. 80.2 ст. 80 Кодексу.

Стосовно прийнятого ППР № 28751/15-32-09-06 від 07.11.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК Украни, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

На період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану не вважаються реалізацією пального:

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв`язку з примусовим відчуженням або вилученням такого пального для потреб держави відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужене або вилучене пальне;

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв`язку з його передачею Збройним Силам України та добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості;

операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України як гуманітарної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Відповідно до абз. 24 ч. 2 ст. 27 Закону № 481/95, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень.

В акті перевірки № 26196/15-32-09-06/37015468 від 28.09.2023 (абз. 1 п. 2 розд. 3) зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництв, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, Господарством отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Україна, Одеська область, Савранський район, с. Капустянка, вул. Шкільна, буд. 2, від 19.02.2020 № 15260414202000400, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального становить 6000 літрів. Вказане підтверджується копією вказаної ліцензії (а.с. 100).

Договором оренди металобрухту у формі резервуару для зберігання рідини № 1/23 від 29.08.2023, підтверджуються ті обставини, що Орендодавець ( ОСОБА_1 ) надає, а Орендар (ФГ «Богдан-С») приймає в строкове платне користування наступне майно металобрухт у формі резервуару для зберігання рідини об`ємом 10 тонн (а.с. 105-106).

Про реальність та виконання цього договору свідчить зокрема, наявність акту прийому-передачі від 29.08.2023 (а.с. 107).

Водночас позивач не спростував належними і достатніми доказами твердження відповідача про те, що станом на останній день перевірки (27.09.2023) господарством не взято на облік вищезазначений резервуар відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування.

Також суд вказує, що зворотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 за 01.01.2021 по 19.09.2023, актами списання товарів № 85 від 28.06.2023, № 84 від 26.06.2023, № 83 від 23.06.2023, № 82 від 28.06.2023, № 81 від 23.06.2023, № 31 від 18.04.2023, № 9 від 23.02.2022, № 8 від 16.02.2022, № 5 від 03.02.2022, № 6 від 03.02.2022, № 3 від 02.02.2022, № 2 від 24.01.2022, № 1 від 06.02.2023, № 31 від 18.04.2023, № 7 від 11.02.2022 та актом знімання (зняття) фактичних залишків паливо-мастильних матеріалів у резервуарах об`ємом 6000 та 10000 літрів підтверджується наявність у позивача пального (сальдо) на кінець відповідних періодів.

Відповідно до пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК Украни, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно встановлено реалізацію пального з боку ФГ «Богдан-С».

Суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо заправки власних транспортних засобів, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вони не спростовують висновків суду по суті спірних правовідносин.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів зняття фактичних залишків пального в резервуарах, з огляду на наступне.

Про те, що під час перевірки фактично проведено зняття фактичних залишків пального вбачається, зокрема, з акту перевірки (а.с. 52), наголошував контролюючий орган про зняття залишків ТМЦ і в запереченнях на позовну заяву (а.с. 216), також зазначена обставина вбачається і з рішення Державної податкової служби України № 1545/6/99-00-06-03-01-06 від 19.01.2024 про результати розгляду скарги (а.с. 94-97), в яких чітко вказано, що під час перевірки мало місце саме зняття фактичних залишків ТМЦ.

Суд зазначає, що посадові особи Господарства також розуміли та усвідомлювали, що під час перевірки проводилось саме зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, про що зокрема свідчить і сам акт знімання (зняття) фактичних залишків паливо-мастильних матеріалів у резервуарах об`ємом 6000 та 10000 літрів, на якому наявний особистий підпис представника суб`єкта господарювання Супрун (без ініціалів) (а.с. 222). Справжність цього підпису позивач не запречував.

При цьому хоча результати зняття фактичних залишків ТМЦ у позивача під час проведення фактичної перевірки і не було оформлено належним чином, що можливо і стало основним мотивом для позивача стверджувати в позовній заяві про те, що було проведено інвентаризацію з порушеннями вимог законодавства, проте за своєю суттю фахівцями контролюючого органу було проведено саме зняття фактичних залишків ТМЦ, що розумів і позивач з огляду на наведені вище обставини.

Суд зазначає, що неналежне оформлення зняття фактичних залишків ТМЦ не спростовує факту проведення саме зняття фактичних залишків ТМЦ, а дані, що зафіксовані таким документом не можуть бути неврахованими виключно на підставі формальної невідповідності щодо назви чи оформлення такого документу.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 по справі № 420/6623/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ППР № 28751/15-32-09-06 від 07.11.2023 є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства «Богдан-С» (ЄДРПОУ 37015468, вул. Шкільна, 2, с. Капустянка, Подільський район, Одеська область) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2024.

Суддя Олександр ХУРСА

.