Рішення

від 27.09.2024 по справі 420/11472/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11472/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді- Свиди Л.І.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення розрахунку при звільненні з військової служби, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період 15.11.2023 року по 14.03.2024 року шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він є учасником бойових дай та проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), наказом від 14.11.2023 за №338 припинено (розірвано) контракт про проходження громадинами України військової служби в Національній гвардії України та виключено позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до довідки №19 від 17.11.2023 року про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , вартість майна складає 118216,42 грн. 14.03.2024 на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти «грошова компенсація за неотримане речове майно» у розмірі 116393,17 грн. Позивач вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні з військової служби, що є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, а саме за період з 15.11.2023 по 14.03.2024 року шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає та вказує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2023 року №338 (по стройовій частині), яким з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби та виключено його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків, позивачем при розгляді цієї справи взагалі не оскаржується та не оскаржувався раніше. З рапортом (заявою) з приводу не виключення зі списків особового складу частини позивач не звертався. Таким чином, позивач погодився на проведення з ним неповного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини, що, в свою чергу, виключає неправомірність дій військової частини. Відповідач зазначає, що розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивачу здійснено в повному обсязі. Відповідач вважає, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, виплати на користь позивача середнього грошового забезпечення в сумі 17458,98 грн. буде достатньою компенсацією майнових втрат, які він поніс через несвоєчасний розрахунок при звільненні, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ).

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) від 14.11.2023 року №338 позивача, звільненого наказом командувача Національної гвардії України від 10.11.2023 року №242 о/с, 14.11.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Згідно довідки від 17.11.2023 року №19 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , на підставі наказу від 14.11.2023 року №338 підлягає виплаті 118216,42 грн.

14.03.2024 року на картковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 116393,17 грн. від відповідача в якості грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Позивач вважає, що у зв`язку із затримкою виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідачем затримано розрахунок при звільненні, тому він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 15.11.2023 року по день фактичного розрахунку 14.03.2024 року, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п. 15 Розділу ІІІ «Інструкція з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, а також переводяться до інших утворених відповідно до законів України військових формувань для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно особистого користування (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Відповідно до п. 3 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно з п. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що позивачу у день звільнення не було проведено нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

У зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, на його думку, виникли підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби, а тому до таких правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 116-117 Кодексу законів про працю України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

Відповідно до положень ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст. 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Так, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Цією нормою Кодексу законів про працю України на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку (але не більш як за шість місяців) за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 15.11.2023 року по 14.03.2024 року.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, відповідно до п. 5, 8 якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою від 03.07.2024 року про середній заробіток середньомісячне грошове забезпечення позивача перед звільненням складало 52896,00 грн., а середньоденне - 1734,30 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні становить - 121 календарний день за період з 15.11.2023 року по 14.03.2024 року.

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 15.11.2023 року по 14.03.2024 року, становить: 1734,30 грн. (середньоденний заробіток позивача) * 121 (днів затримки розрахунку) = 209850,30 грн.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен був здійснити.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні з військової служби є протиправною.

Враховуючи зазначене, у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період 15.11.2023 року по 14.03.2024 року у розмірі 209850,30 грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Верховний Суд у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ.

Наведений у цих постановах підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній редакції, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Отже, доводи відповідача щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, викладений в постанові Великої Палати Верховного від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15, не є застосовним до даної справи, оскільки правовий висновок у вказаній постанові викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у попередній редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Тотожна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 13000,00 грн., то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії наступних документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; договір про надання правничої допомоги від 16.11.2023 року; детальний опис/розрахунок надання послуг; акт прийняття-передачі наданих послуг; квитанція про оплату послуг на суму 13000,00 грн.

Згідно з детальним описом/розрахунком наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №25 від 16.11.2023 року адвокат надав позивачу наступні послуги: складання, оформлення і надсилання 2 адвокатських запитів (2 год.) - 2500 грн.; підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (4 год.) - 1500 грн.; складання, оформлення і надсилання позовної заяви (4 год.) - 6000 грн.; складання, оформлення і надсилання пояснення по справі (2 год.) - 3000 грн.; всього: 13000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд звертає увагу, що ця справа є справою незначної складності, яка розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вона не містить великої кількості документів, які потребують вивчення та їх аналізу.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення розрахунку при звільненні з військової служби, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період 15.11.2023 року по 14.03.2024 року шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період 15.11.2023 року по 14.03.2024 року у розмірі 209850,30 грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА