Рішення

від 23.09.2024 по справі 344/6107/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/6107/24

Провадження № 2/344/2118/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

23 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої -Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання - Литвин Х.В.,

представника позивача адвоката Кир`ян Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2024 представник позивача- адвокат Кир`ян Д.І. звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить : стягнути з відповідача у користь позивача 123585,45 грн.- 3 % річних, 512092,92 грн. інфляційних втрат за період з 05.09.2019 по 29.03.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області позов ТОВ «Соковитий завод Сокирянський» до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 850000 задоволено частково. Стягнуто з відповідача 38 872,11 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 583 грн. судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2019 у справі №909/176/19 скасовано у частині відмови в позові. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Соковитий завод Сокирянський» 850000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 12750 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 20250 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

02.10.2019 Господарським судом Івано-Франківської області на виконання рішення видано наказ про примусове виконання вищевказаної постанови, на підставі якого відкрито виконавче провадження №60448618.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2021 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови від 05.09.2019 у справі №909/176/19 з ТОВ « Соковитий завод Сокирянський» на ОСОБА_1 .

Однак, сума боргу за рішенням суду в сумі 902125 грн. по сьогоднішній день не сплачена.

30.08.2022 постановою приватного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що заходи виявлення належного боржникові майна на праві власності, на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними.

Разом з тим, вказує, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Також посилається, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби, строки визначені ст. 257, 258, 681, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (12.03.2020 по 30.06.2023).

08.04.2024 ухвалою головуючої відкрито провадження у справі.

У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, що викладені письмово. Позов просила задоволити.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону за зареєстрованим місцем перебування, що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

Від «можливого відповідача» ( відповідно до зазначеного в клопотаннях/заявах) ОСОБА_2 неодноразово надходили заяви/клопотання про відкладення судового засідання, застосування всіх строків позовної давності та повідомлення про засідання без зазначення засобів зв`язку. Однак, такі суд не може брати до уваги, так як відповідачем у справі є саме фізична особа підприємець ОСОБА_2 .

За таких обставин, з урахуванням положень статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку :

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №909/176/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» б/н від 10.06.2019 (вх.ЗАГС № 0105/2284/19 від 21.06.2019) задоволено частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2019 у справі №909/176/19 скасовано в частині відмови в позові. В цій частині позов задоволити. В решті рішення суду залишити без змін. «Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» (60231, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Коболчин, вул. Пушкіна, 1А, (ідентифікаційний код 39761131) 850 000,00грн. безпідставно отриманих коштів, 12 750,00грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 19 125,00грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 20 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу».

02.10.2019 Господарським судом Івано-Франківської області видано судовий наказ про примусове виконання вищевказаної постанови.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/176/19 від 23.04.2021, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» від 07.04.2021 (вх. № 5292/21 від 07.04.2021) про заміну сторони її правонаступником задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 909/176/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» (вул. Мандриківська, 66, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код 39761131) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Ухвала згідно з відмітки набрала законної сили 23.04.2021.

Постановою приватного виконавця Мілоцького О.Л. виконавчого округу м. Київ, у виконавчому провадженні ВП №60448618, повернуто виконавчий лист №909/176/19, виданого 02.10.2019 Господарським судом Івано-Франківської області, так як заходи щодо виявлення належного боржникові на праві власності майна, на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними. Залишок нестягнутої заборгованості 902125 грн., з яких 850000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів. Також зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання в строк до 30.08.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені ( ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною ч. 2 ст.509ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За вимогами ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17)

У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Матеріали справи свідчать, що відповідач ФОП ОСОБА_2 має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 за постановою суду, попередньо як безпідставно отриманні грошові кошти від ТОВ «Соковитий завод Сокирянський», на підставі ухвали суду від 23.04.2021, та яке на час звернення до суду залишається невиконаним.

Оскільки, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625ЦК України сум, то вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Зобов`язальні правовідносини виникають не з рішення суду, а з актів цивільного законодавства, договорів та інших правочинів, про що зазначено вст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача в частині необхідності здійснення розрахунку сум, що підлягають стягненню в порядку ч.2ст. 625 ЦК України, виходячи з усієї суми, що присуджена позивачу до стягнення з відповідача за постановою суду від 05.09.2019, а не виключно з суми основної заборгованості (тіла кредиту та простроченого тіла) з огляду на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Разом з тим, сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов`язанням у розумінні положеньстатті 509 ЦК України(постанова Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі № 913/54/16), як і витрати на правничу допомогу.

Наявність судового рішення щодо задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України.

Відтак, сума на яку підлягає нарахування трьох відсотків річних та інфляційні втрати є 850000 грн.- безпідставно набуті грошові кошти, а не як зазначено позивачем 902125 грн., що включило в себе судовий збір та витрати за надання правничої допомоги.

Що стосується періоду нарахування, то такий слід застосовувати з 23.04.2021 - набрання ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні правонаступником - законної сили, оскільки саме з цього часу ОСОБА_1 набув прав стягувача за вказаним виконавчим листом, а до того попередній стягувач не реалізував право на стягнення з боржника сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та по 29.03.2024 звернення до суду із даним позовом.

Так, Законом України «Про внесення змін доПодаткового кодексу Українита інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділуПрикінцеві та перехідні положення ЦКта доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальникомвиконання грошового зобов`язанняза договором, відповідно до якого позичальнику було наданокредит (позику) банком або іншимкредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦКсвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1)у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки.Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до якихпозичальнику було наданокредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

(3)у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки- звільнення від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу.

«Водночас Суд наголошує, що тлумачення наведеної норми також свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення самепозичальникомвиконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов`язаньза договором, відповідно до якого позичальнику було наданопозику. Тобто, законодавець чітко не визначив, що зобов`язання мають виникати саме із договорів позики, як про це помилково стверджує скаржник, а вказав провиникнення зобов`язань за договорами, відповідно до яких позичальнику було надано позику» ( постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, у справі №902/171/23 від 11.07.2024)

При цьому, суд не знаходить підстав для застосування у даній справі до правовідносин, що виникли першочергово із спору стягнення безпідставно набутих грошових коштів, пункту18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, розрахунок слід проводити за період з 23.04.2021 по 29.03.2024 виходячи із суми заборгованості 850000 грн.

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 чи 366 (кількість календарних днів у році) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Відтак, 3 % річних складає- 55 820 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 55 копійок, а інфляційні втрати- 331 642 ( триста тридцять одну тисячу шістсот сорок дві гривні) 49 копійок.

На підставі наведеного, позов підлягає до часткового задоволення, шляхомстягнення з відповідача в користь позивача 55 820 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 55 копійок, а інфляційні втрати - 331 642 ( триста тридцять одну тисячу шістсот сорок дві гривні) 49 копійок.

Щодо стягнення судового збору.

Так, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ціна позову становить 635678,37 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему «Електронний суд» складала 5085, 42 грн. (6356,78 х0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6356,78 грн..

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 1271,36 грн., як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду за відповідним клопотанням сторони позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено частково судовий збір слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме - 3099,70 грн. (384463 грн. загальна стягнута сума / 635678,37 грн. ціна позову х 5085,42 грн. судового збору).

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 13, 78, 81, 141,223, 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 55 820 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 55 копійок- 3 % річних та 331 642 ( триста тридцять одну тисячу шістсот сорок дві гривні) 49 копійок- інфляційних втрат.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 099 (три тисячі дев`яносто дев`ять ) гривень 70 копійок судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлений цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду апеляційної справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса реєстрації місцезнаходження : АДРЕСА_4 .

Повне рішення -30.09.2024

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.