Ухвала

від 04.01.2024 по справі 766/98/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/98/24

н/п 2-з/766/116/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М., розглянувши заяву керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) прокурора Кудрявченка Д.В. про забезпечення позову прокурора керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: фермерське господарство «СК НИВА ПЛЮС» про конфіскацію земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року прокурор керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, у якому просив припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6522180400:01:050:0066 площею 4,19 га та 6522180400:01:005:0035 площею 2,63 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Генічеської міської територіальної громади (раніше Плавська сільська рада Генічеського району) Генічеського району Херсонської області.

Позов мотивований тим, що на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області №621/04 від 28.12.2004 року громадянці рф ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯБ №074979 від 02.02.2006 року про право власності на спірні земельні ділянки.

11.04.2006 року відповідачка передала земельні ділянки у користування ФГ «СК НИВА ПЛЮС» за договором оренди землі від 01.03.2016 року строком на 49 років.

В той же час, відповідно до вимог ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у власності іноземців та осіб без громадянства.

Разом із позовною заявою прокурор керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області подав заяву про забезпечення позову у справі, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 6522180400:01:050:0066 площею 4,19га та 6522180400:01:005:0035 площею 2,63 га, розташовані на території Генічеської міської територіальної громади (раніше Плавська сільська рада Генічеського району) Генічеського району Херсонської області та заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 6522180400:01:050:0066 площею 4,19 га та 6522180400:01:005:0035 площею 2,63 га з іншими земельними ділянками.

Заява мотивована тим, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчиняти певні дії стосовно неї позивач вважає співмірними із заявленою позовною вимогою та стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем землі на користь третіх осіб.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 року, заяву про забезпечення позову 04.01.2024 року передано судді Булах Є.М.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Обставин для застосування ч. 5 статті 153 ЦПК України не встановлено.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Верховний Суду у постанові від 13.12.2023 року у справі №522/21977/21 зазначив, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також із змісту поданої прокурором позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття відповідачем у власність земельних ділянок з кадастровим номером з кадастровим номером 6522180400:01:050:0066 площею 4,19 га та 6522180400:01:005:0035 площею 2,63 га.

З огляду на викладені заявником в інтересах позивача обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного, на думку заявника, права власності позивача на землю шляхом припинення права власності відповідачки у зв`язку з конфіскацією на користь держави.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021року у справі №643/12369/19, арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

У вказаній постанові також зауважено, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням підстав та предмета позову, надавши оцінку відповідності обраних позивачем видів забезпечення позову позовним вимогам, можливості забезпечення збалансованості інтересів сторін та спроможності фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд доходить висновку, що арешт спірної земельної ділянки, який передбачає, серед іншого і заборону користування предметом спору, є надмірним обмеженням прав відповідача, право власності якого на земельну ділянку оспорено позивачем, в той час як заборона розпоряджатися землею, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з іншими ділянками є достатнім забезпеченням належного виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача про витребування земельної ділянки із володіння останнього шляхом скасування державної реєстрації права власності на неї.

Саме такий вид забезпечення позову, на переконання суду, відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам, не спричинить невідновлюваної шкоди власнику, а буде достатнім та дієвим для захисту прав та інтересів позивача. При цьому, без вжиття судом заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення у справі, відповідач як власник не буде обмежений у реалізації всіх правомочностей власника.

За приписами ч. ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. 153, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) прокурора Кудрявченка Д.В. про забезпечення позову прокурора керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: фермерське господарство «СК НИВА ПЛЮС» про конфіскацію земельних ділянок задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №766/98/24 шляхом накладення заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6522180400:01:050:0066 площею 4,19 га та земельної ділянки з 6522180400:01:005:0035 площею 2,63 га з іншими земельними ділянками.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити для негайного виконання та вжиття відповідних заходів державному (приватному) виконавцю, до державного реєстратора, до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори та сторонам у справі.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення(проголошення) до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України, подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвала складена04.01.2024року.

СуддяЄ. М. Булах