Постанова

від 18.08.2010 по справі 2-а-4480/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року

№ 2-а-4480/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

до

Приватного підприємства «Іріада» ,

про

стягнення заборгованості, -

  В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області  з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Іріада» , про стягнення заборгованості в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 71 копійка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та штрафними санкціями.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 13 квітня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07 червня 2010 року на 16 годину 30 хвилин.

07 червня 2010 року в судовому засіданні справу відкладено на 09 липня 2010 року на 09 годину 00 хвилин у зв’язку з неявкою відповідача.

09 липня 2010 року в судовому засіданні у зв’язку з неявкою сторін справу відкладено на 18 серпня 2010 року на 14 годину 20 хвилин.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду сторони не з’явилися. Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Судові повідомлення направлялися відповідачу за адресою його місцезнаходження (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденко, будинок 19), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, однак усі повідомлення повернулися до суду з позначкою про те, що закінчився термін зберігання.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин, неприбуття в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач, Приватне  підприємство «Іріада» , 24 червня 2004 року зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19, ідентифікаційний номер 33007867, запис про державну реєстрацію № 13341200000000504.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 26.03.2010 року № 1111, відповідач 30.03.2005 року узятий на облік в органах державної податкової служби за № 692-ПП, на дату видачі даної довідки перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств. Податкова заборгованість виникла з таких підстав.

У грудні 2007 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено позапланову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевіркою встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було заниження скоригованого валового доходу, що призвело до заниження податкового зобов’язання на суму 44 (сорок чотири) гривні 86 копійок.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 777/23 – 1/33007867 від 29 грудня 2007 року.

На підставі акту винесено податкове повідомлення – рішення від 06 лютого 2008 року № 0000032300/0 на суму за основним платежем – 44 (сорок чотири) гривні 86 копійок, за штрафними санкціями – 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок, що в загальній сумі складає 214 (двісті чотирнадцять) гривень 86 копійок.

Податкове зобов’язання визначене податковим повідомленням – рішенням від 06 лютого 2008 року № 0000032300/0 не сплачене відповідачем, частина в сумі 0, 15 гривень було погашено за рахунок переплати.

Вказане податкове повідомлення – рішення направлялося відповідачу за адресою його місцезнаходження, але повернулося адресату з позначкою про закінчення терміну зберігання. На підставі цього податковим органом було складено акт від 08 квітня 2008 року № 1/23 – 1/39007867 про вивішення на дошку податкових оголошень (повідомлень).

Таким чином, загальна сума податкової заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій становить 214 (двісті чотирнадцять) гривень 71 копійка.

Оскільки заборгованість добровільно відповідачем сплачена не була, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша від 23 квітня 2008 року № 1/372 та друга від 08 серпня 2008 року № 2/670.

Обидві податкові вимоги були розмішені на дошці податкових оголошень в зв’язку з тим, що організація не знаходиться за юридичною адресою, на підставі цього були складені відповідні акти, які містяться в матеріалах справи.

На день судового розгляду податковий борг становить 214 (двісті чотирнадцять) гривень 71 копійка.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Іріада» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 33007867 ) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 71 копійка.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно ч частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                     А.В. Музиченко