Постанова

від 28.10.2010 по справі 2а-4507/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року

№ 2а-4507/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Переяслав – Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Переяслав – Хмельницькому районі Київської області

до

Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Яненківський»,

про

стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

     В С Т А Н О В И В:

Позивач, Переяслав – Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Переяслав – Хмельницькому районі Київської області , звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Яненківський», про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) гривні 29 копійок.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості .

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до закону відповідач зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. Відповідач самостійно визначив суму страхових внесків, що належить до сплати, але не сплатив її у повному обсязі в установлений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов’язковими платежами, яку позивач просить з нього стягнути.

В призначений день та час до суду сторони не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Переяслав – Хмельницькому районі Київської області  до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Переяслав – Хмельницькому районі Київської області в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Яненківський» є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 20597543) та перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Переяслав – Хмельницького району Київської області як страхувальник та платник внесків до Фонду.

Згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2009 рік  відповідач зобов’язаний щомісяця сплачувати до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Переяслав – Хмельницькому районі Київської області страхові внески в розмірі 0,2 відсотка від фонду заробітної плати.

В порушенні вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» відповідач за 2009 рік несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував страхові внески, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі  1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) гривні 29 копійок.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі – Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі – роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон №1105-XIV) встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи; страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно зі статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1105-XIV, Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно – правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень.

Відповідно до частини п’ятої статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Частиною другою статті 45 Закону №1105-XIV встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ).

Частиною шостою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами статті 47 Закону №1105-XIV передбачено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 №2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», статті 45 Закону №1105-XIV відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески.

Наявність у  відповідача заборгованості за страховими внесками до Фонду підтверджується розрахунковою відомістю, складеної відповідачем і поданої до Фонду, копію якої надав позивач .

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Державного бюджету України, безумовно, позов прокурором пред’явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Яненківський» (код ЄДРПОУ: 20597543) на користь Державного бюджету України заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) гривні 29 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                     А.В. Музиченко