Ухвала

від 30.09.2024 по справі 533/772/24

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.09.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/772/24

Провадження № 2-о/533/30/24

Ухвала

про залишення заяви без розгляду

26 вересня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Юрченко А.В.,

представника заінтересованої особи (служби у справах дітей) - Колісніченко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про встановлення факту перебування на утриманні дитини,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2024 року представниця заявника ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Аліна Валентинівна звернулася від імені та в інтересах заявника до Козельщинського районного суду Полтавської області зі заявою, у якій просила суд установити факт самостійного утримання та виховання заявником ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2022 року.

1.Процесуальні дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2024 року заяву прийнято до розгляду за правилами окремого провадження, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду 26 вересня 2024 року (а.с. 41-44).

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, викликано свідків у судове засідання та витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» інформацію про те, чи відвідує ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 сімейного лікаря.

03 вересня 2024 року від Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 21.08.2024 (а.с.52).

23 вересня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від заінтересованої особи ОСОБА_2 (а.с. 55-56).

25.09.2024 від представниці заявника Юрченко Аліни Валентинівни надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 60).

Справу розглянуто за участю заявника ОСОБА_1 , представниці заявника - адвоката Юрченко А.В. та представника заінтересованої особи (служби у справах дітей) Колісніченко Ю.Ю.

2.Аргументи сторін

2.1.Позиція заявника (а.с. 3-5)

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 24 вересня 2011 року, який 11 вересня 2020 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина наразі проживає з заявником та повністю знаходиться на його утриманні.

Представниця заявника стверджувала, що з моменту розірвання шлюбу ОСОБА_2 були припинені всі особисті відносини з питань виховання доньки, оскільки вона виїхала на нове місце проживання до Градизька Кременчуцького району Полтавської області. ОСОБА_2 не приділяє уваги донці, не піклується про неї, не займається та не цікавиться її здоров`ям, навчанням та вихованням, а вихованням доньки займається виключно заявник. ОСОБА_2 було складено та нотаріально посвідчено заяву про те, що остання надає свою згоду на реєстрацію та постійне місце проживання неповнолітній донці сторін разом із батьком. ОСОБА_2 було складено та нотаріально посвідчено заяву про те, що остання надає свою згоду на позбавлення її прав відносно доньки, що на думку представниці заявника, також підтверджує факт її самовільного усунення від обов`язку виховання та утримання дитини.

Заявник наразі визнаний постановою військово-лікарської комісії придатним до військової служби та отримав повістку про відправлення. У зв`язку з цим заявник позбавлений можливості в подальшому самостійно виховувати неповнолітню доньку сторін, а тому цю функцію буде змушена виконувати ОСОБА_5 , з якою заявник перебуває у фактичних шлюбних відносинах з липня 2022 року.

Підставою для звернення до суду зі заявою є необхідність встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини з метою підтвердження відповідності заявника вимогам п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Положеннями вказаного закону визначено право військовозобов`язаних на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з їх самостійним вихованням та утриманням дитини за наявності відповідного рішення суду.

2.2. Позиція заінтересованих осіб

Заінтересована особа ОСОБА_2 подала письмові пояснення, у яких зазначила, що після розлучення вона вимушена була залишити доньку проживати зі заявником, оскільки він має досить просторий будинок, в якому для доньки облаштована окрема кімната. Також зазначила, що донька з народження проживала у селі Хорішки, відвідувала там дитячий садок, а зараз навчається в Хорішківському ліцеї, тому вони з заявником вирішили, що дитині краще бути там де вона є.

З донькою вона бачилась останній раз у квітні цього року, коли ОСОБА_2 приїздила побачитись з нею. З моменту розірвання шлюбу з донькою вона бачилась всього декілька разів, а остання зустріч відбулася саме у квітні цього року. Прохала задовольнити вимоги заявника.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали, повістки та копії заяви з додатками) 29.08.2024 (а.с. 53). Представник у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв, клопотань, пояснень чи заперечень щодо заявлених вимог не подав.

Заінтересована особа виконавчий комітет Козельщинської селищної ради заперечень не надав.

У судовому засіданні 26.09.2024 судом поставлено на обговорення учасників судового засідання питання щодо можливості встановлення факту, про встановлення якого просить заявник, в окремому провадженні. Роз`яснено учасникам судового засідання правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 (постанова від 11.09.2024).

Заявник, його представниця та представниця органу опіки та піклування при вирішенні питання щодо подальшого розгляду справи покладалися на розсуд суду.

1.Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Заочним рішенням Козельщинського районного суду від 11.09.2024, яке набрало законної сили 13.10.2020, шлюб, зареєстрований між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 16).

Від шлюбних відносин у заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина - ОСОБА_3 , що встановлено з копії свідоцтва про народження від 28 грудня 2011 року серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Відповідно до копії заяви від 07.06.2022, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена нотаріусом Градизької державної нотаріальної контори Кременчуцького району Полтавської області Захаровою О.Д. (реєстровий номер 224), ОСОБА_2 надала згоду на реєстрацію та постійне місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до копії заяви від 05.08.2024 ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.08.2024 (а.с.), за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_1 - уповноважений власник та ОСОБА_3 - донька.

Відповідно до акту обстеження матеріальних-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та жінкою, з якою проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, - ОСОБА_5 та її донькою ОСОБА_6 (а.с 21).

Згідно з довідки Хорішківського ліцею імені М.В. Остроградського Козельщинської селищної ради Волоткевич Катерина Михайлівна навчальний заклад, в якому навчається ОСОБА_3 , не відвідує та навчальним процесом не цікавиться (а.с.22).

Відповідно до копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ОСОБА_1 призовною комісією Козельщинського району зарахований у запас 14.11.2003 як обмежено придатний у воєнний час та взятий на облік з 10.12.2003 (а.с.19).

26.08.2024 ОСОБА_1 було вручено повістку на відправку № 352 (а.с.25).

У даній справі, що розглядається судом у порядку окремого провадження, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно зі частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно зі законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору (домовленостей) є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки,

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України) .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у схожій справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)зробила такі висновки:

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 258-261, 293, 294, ч. 4 ст. 315, 353 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині ухвали, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про встановлення факту перебування на утриманні дитини - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2024.

Суддя В.П. Козир