Рішення

від 15.01.2024 по справі 462/3096/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 462/3096/21-ц

пр. 2-11780/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 462/3096/21-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: акціонерне товариство КБ «Приватбанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду, у справі № 462/8342/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, розірвано укладені між банком та позивачем: договір від 30.05.2013 № SAMDN80000735554545 «Стандарт», стягнуто з банку на користь позивача 422,14 доларів США, що становить 10973,62 грн.; договір від 07.08.2012 № SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес», стягнуто з банку на користь позивача 663,96 доларів США, що становить 17259,78 грн.; договір від 03.09.2013 № SAMDN80000737417920 «Стандарт», стягнуто з банку на користь позивача 6525,21 доларів США, що становить 169624,22 грн.; договір від 16.09.2013 № SAMDN80000737685352 «Стандарт», стягнуто з банку на користь позивача 31511,89 доларів США, що становить 819158,26 грн.; договір за банківською карткою № НОМЕР_1 , стягнуто з банку на користь позивача 155,15 доларів США, що становить 4033,16 грн.; договір за банківською карткою № НОМЕР_2 , стягнуто з банку на користь позивача 866,35 грн.; договір за банківською карткою № НОМЕР_3 , стягнуто з банку на користь позивача 4413,26 доларів США, що становить 114723,63 грн. Проте, позивачка вказує, що відповідач продовжує користуватися її коштами та не виконує зобов`язання з повернення коштів. Зазначає, що на момент подання цього позову їй не повернено вклад в сумі 4680,00 доларів США за договором депозиту SAMDN01000727704310 «Приват-вклад,12 мес» від 07.08.2012 та 4000 доларів США за договором депозиту SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь вклад за договором депозиту SAMDN01000727704310 у розмірі 4680,00 дол. США та проценти по ньому у розмірі 460,56 доларів США. Стягнути з відповідача за договором SAMDN8000073554545 вклад у розмірі 4000,00 дол. США та проценти по ньому у розмірі 590,46 доларів США. Стягнути з відповідача за договором банківського вкладу № SAMDN8000073741792 проценти по ньому у розмірі 738,08 доларів США. Стягнути з відповідача за договором банківського вкладу № SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 проценти по ньому у розмірі 4822,13 дол. США. Стягнути з відповідача 3 (три) проценти річних від простроченої суми, встановлені ст. 625 ЦК України, за період з 21.05.2018 по момент ухвалення рішення з розрахунку 1,26 дол. США за один день прострочення. користь позивачки. Стягнути з відповідача пеню, встановлену ч. 5 статті 10 Закону України період з 21.05.2018 по момент ухвалення рішення з розрахунку 34,92 грн. за один день прострочення.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова Пилип`юк Г.М. від 31.05.2021 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 14.07.2021 справу за вказаним позовом прийнято до провадження судді Новака Р. В. за правилами (спрощеного) позовного провадження, з викликом сторін.

02.12.2021 представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» подав клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, мотивуючи тим, що ціна позову у справі становить 500812,54 грн., що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже розумінні положень ч. 1 ст. 176 ЦПК України справа за даним позовом не є малозначною.

Ухвалою суду від 03.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача.

08.12.2021 до суду від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшов у справі відзив, у якому останній позовні вимоги ОСОБА_1 вважав необґрунтованими, зазначив, що банк відступив право вимоги, в тому числі, за спірними кредитними договорами ТОВ «ФК «Фінілон» а тому, не несе відповідальність у спірних правовідносинах. Також зазначив, що не погоджується з відсотками, визначеними позивачкою, оскільки не враховано її заяву про повернення коштів. Щодо стягнення 3 % річних зазначив, що на розгляді Залізничного районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №462/7981/20 про стягнення з банку на користь позивача за цими ж спірними договорами 3 % річних та пені за період з 15.06.2017 по 01.06.2020, тому існує необхідність залишення позовних вимог в цій частині без розгляду. Стосовно вимоги про стягнення пені також зазначив, що оскільки рішенням Залізничного районного суду від 14.06.2017 було розірвано усі спірні договори, відтак, позивачка втратила право на звернення із позовом про стягнення поза межами дії договору.

У той же день представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ТОВ «ФК «Фінілон», посилаючись на те, що ухвалення судового рішення у цивільній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки вказаного товариства, яке на даний час є новим боржником за договором банківського вкладу ОСОБА_1 , який є предметом спору у даній справі, оскільки на його рахунки було перераховано грошові кошти позивача як кредитора.

22.12.2021 від адвоката Прокіпчук О.Б. в інтересах ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що у даних правовідносинах саме АТ КБ «Приватбанк» є належним відповідачем, оскільки «договір про переведення боргу» на який посилається відповідач є нікчемним. Відносно стягнення відсотків зазначила, що оскільки договори укладені між позивачем та відповідачем були розрізані рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017, а відтак, дані договори припинили свою чинність з моменту набрання рішенням законної сили, а саме 21.05.2021.

Разом з тим, не погоджується з позицією відповідача щодо залишення позову без розгляду в частині позовних вимог на підставі п. 4 ст. 257 ЦПК, з огляду на те, що Залізничним районним судом м. Львова розглядається питання стосовно стягнення 3 % річних за період з 21.05.2018 по 01.06.2021, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань відповідача по поверненню вкладів за договорами № SAMDN80000737417920 від 03.09.2013, № SAMDN80000737685352 від 16.09.20123, сплаті відсотків нарахованих до 02.12.2015 за договорами №SAMDN01000727704310 від 7.08.2012, №SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, № SAMDN80000737417920 від 03.09.2013, №SAMDN80000737685352 від 16.09.2013, а також грошових коштів за картками НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Сума заборгованості за вказаними зобов`язаннями стягнута рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі №462/8342/15-ц та зарахована в примусовому порядку на рахунок позивача з простроченням, а саме - 02.06.2021. В свою чергу, предметом розгляду даної справи є стягнення 3% річних, нарахованих на суму не виконаних на сьогоднішній день зобов`язань щодо повернення вкладів за договорами депозиту № SAMDN01000727704310 від 7.08.2012, № SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, не сплачених відсотків, що підлягають нарахуванню за період з 03.12.2015 по 21.05.2018 за договорами №SAMDN01000727704310 від 7.08.2012, №SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, №SAMDN80000737417920 від 03.09.2013, №SAMDN80000737685352 від 16.09.2013.

14.02.2022 від адвоката Прокіпчук О. Б. в інтересах ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі, у остання яких заперечувала проти задоволення такого клопотання, з огляду на відсутність доказів відповідачем, які б підтверджували наявність підстав для перерахування коштів з депозиту №SAMDN8000073554545 на депозити №SAMDN80000737417920 та №SAMDN01000727704310. Також зазначила, що умовами договору №SAMDN80000737417920 перерахування суми депозиту та процентів не передбачено.

23.02.2022 від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вважає доводи позивача щодо нікчемності правочину необґрунтованими, оскільки висновки в цій частині базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки наразі на розгляді Верховного Суду перебуває цивільна справа № 199/3152/20, в якій розглядаються подібні правовідносини.

Ухвалою суду від 23.02.2022 заяву про залучення третьої особи у справі, що не заявляє самостійних вимог, задоволено.

Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (код ЄДРПОУ 38920700, адреса місцезнаходження 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А).

Зупинено провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20.

22.05.2023 представник позивача подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2023 поновлено провадження у справі.

31.07.2023 від представника позивача Прокіпчук О.Б. надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримувала, просила задовольнити.

01.08.2023 від представника відповідача надійшло до суду клопотання про долучення доказів, відносно факту перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ФК «Фінілон».

Ухвалою суду від 11.10.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачкою та відповідачем були укладені депозитні договори: № SAMDN80000735554545 «Стандарт» від 30.05.2013; № SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес.» від 07.08.2012; № SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013; № SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013; та договори за банківськими картками №№ НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства КБ «Приватбанк» про розірвання договору та стягнення суми боргу задоволено.

Розірвано договір № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 422,14 доларів США, що еквівалентно 10973,62 грн.

Розірвано договір № SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес.» від 07.08.2012, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 663,96 доларів США, що еквівалентно 17259,78 грн.

Розірвано договір № SAMDN8000073747920 «Стандарт» від 03.09.2013, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 6525,21 доларів США, що еквівалентно 169624,22 грн.

Розірвано договір № SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 31511,89 доларів США, що еквівалентно 819158,26 грн.

Розірвано договір за банківською карткою № НОМЕР_1 , укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 155,15 доларів США, що еквівалентно 4033,16 грн.

Розірвано договір за банківською карткою № НОМЕР_2 , укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 866,35 грн.

Розірвано договір за банківською карткою № НОМЕР_3 , укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 4413,26 доларів США, що еквівалентно 114723,63 грн.

А отже, стягнуто загальну суму 43691,61 доларів США, що еквівалентно 1136638,60 грн. та 866,35 грн.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018 апеляційну скаргу ПАТ АБ «Приватбанк» залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017 без змін.

На підставі касаційної скарги ПАТ АБ «Приватбанк» Верховний суд України ухвалою від 25.06.2018 відкрив касаційне провадження та зупинив виконання рішення суду до завершення розгляду касаційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 09.01.2020 касаційна скарга залишена без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017 та постанова апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018 залишені без змін, поновлено виконання рішення.

Також судом встановлено, що в порядку примусового виконання судового рішення Печерським районним відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) з АТ КБ «Приватбанк» за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017 у справі №462/8342/15-ц стягнуто кошти в національній валюті України на загальну суму 1136638,60 грн.

Згідно із випискою АТ «Кредобанк» від 25.11.2020, вищевказані кошти зараховані на рахунок позивача 02.06.2020.

Поряд з цим, судовим розглядом встановлено, та відповідачем не спростовано, що на момент подання цього позову позивачу не повернено вклад в сумі 4680 доларів США за договором депозиту SAMDN01000727704310 «Приват-вклад,12 мес.» від 7.08.2012 та 4000 доларів США за договором депозиту № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013.

Стягнення процентів на суму депозитів згідно договорів: № SAMDN01000727704310 «Приват-вклад,12 мес.» від 7.08.2012: № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013: №SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013; №SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013.

Частиною першою статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно частини другої та третьої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладнику або списанню з рахунку вкладника з інших підстав (стаття 1061 Цивільного кодексу України)

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються до моменту повернення вкладу.

Щодо розміру процентів суд вважає, що до моменту розірвання договорів банківського вкладу проценти нараховуються за ставкою, встановленою договором.

Так, договори депозиту SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес.» від 07.08.2012 SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013, № SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013, №SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 розірвані на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2017, яке набрало законної сили 21.05.2018.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд звертає увагу учасників справи, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Відтак, суд вважає, що до 20.05.2018 включно проценти за користування вкладами слід нарахувати за ставками, встановленими вищевказаними договорами.

Оскільки рішенням Залізничного за договорами стягнута сума процентів, нарахованих на суму депозитів за договорами №SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес.» від 7.08.2012, № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013, № SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013, № SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 за період до 02.12.2015 включно, стягненню підлягають проценти за період з 03.12.2015 по 20.05.2018 (день, що передує дню набрання законної сили рішенням про розірвання договорів) відповідно до наступних розрахунків:

Договір №SAMDN01000727704310 «Приват-вклад,12 мес.» від 7.08.2012. процентна ставка - 4%, сума вкладу - 4680 доларів США, період нарахування процентів - 03.12.2015 по 20.05.2018 (898 календарних днів).

Сума невиплачених процентів за договором становить 460,56 доларів США (4680,00 доларів США х 4%/365 днів в році х 898 календарних днів користування вкладом).

Договір № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013, процентна ставка - 6% річних, сума вкладу - 4000 доларів США, період нарахування процентів - з 03.12.2015 по 20.05.2018 (899 календарних днів).

Сума невиплачених процентів за договором становить 590,46 доларів США (4000,00 доларів США ? 4%/365 днів в році х 898 календарних днів користування вкладом).

Договір № SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013, сума вкладу 6000 доларів США, процентна ставка 5% річних, період нарахування процентів - 3 03.12.2015 по 20.05.2018 (898 календарних днів). Сума невиплачених процентів за договором становить 738,08 доларів США (6000,00 доларів США ? 4%365 днів х 898 календарних днів користування вкладом ).

Договір №SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013, сума вкладу 16 000+4000,00+4000,00+4000,00=28000 доларів США, процентна ставка - 7% річних період нарахування процентів з 03.12.2015 по 20.05.2018 (898 календарних днів). Сума невиплачених процентів за договором становить 4822,13 доларів США 28 доларів США х 4%/365 днів в році х 898 календарних днів користування вкладом).

Відтак, стягненню підлягають проценти на загальну суму 6611,23 долари США (460,56 + 590,46 +738,08 + 4822,13).

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних.

Так, у своєму позові ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми, встановлені ст. 625 ЦК України, за період з 21.05.2018 по момент ухвалення рішення. Проте, суд не в повній мірі погоджується із такою вимогою позивачки, з огляду на наступне.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в нормах, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що: «після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У такому випадку Велика Палата Верховного Суду визначає порядок обчислення трьох процентів річних за формулою: сума вкладу за рішенням суду від 04.12.2014 (з урахуванням моменту набрання ним чинності - 25.03.2015) х 848 (кількість днів прострочення виконання рішення суду) х 3 (розмір процентів, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) : 100: 365 (днів у році). […] Також Велика Палата Верховного Суду враховує, що грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в доларах США, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду».

За ст. 625 ЦК України стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

За вищенаведеними нормами, суд позбавлений можливості стягнути 3 % річних з відповідача, саме по день ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду щодо порядку обчислення трьох процентів річних, наводить наступні розрахунки.

За договором №SAMDN01000727704310 «Приват-вклад,12 мес.» від 07.08.2012, станом на 21.05.2018 відповідач зобов`язаний був повернути позивачу вклад 4680 доларів США та нараховані з 03.12.2015 по 20.05.2018 включно проценти - 460,56 доларів США. Разом - 5140,56 доларів США. 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) від простроченої суми 5140,56 доларів США за період 21.05.2018 по 28.04.2021 в іноземній валюті становить 453,36 доларів США (3 % /365 днів у році х 1073 днів прострочення х 5140,56 доларів США).

За договором № SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013, станом на 21.05.2018 відповідач зобов`язаний був повернути позивачу вклад 4000 долари США та нараховані з 03.12.2015 по 20.05.2018 проценти 590,46 доларів США. Разом - 4590,46 доларів США 3% проценти річних (згідно ст. 625 ЦК України) від простроченої суми 4591,12 доларів США за період з 21.05.2018 по 28.04.2021 згідно депозитного договору №SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013 в іноземній валюті становить 404,80 доларів США (3 % /365 днів у році х 1073 днів прострочення х 4590,46 доларів США).

За договором №SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013 станом на 21.05.2018 відповідач зобов`язаний був повернути позивачу проценти за користування депозитом за період 03.12.2015 по 20.05.2018 в розмірі 738,08 доларів США. 3% проценти річних (згідно ст. 625 ЦК України) від простроченої суми 738,08 доларів США за період з 21.05.2018 року по 28.04.2021 року згідно депозитного договору №SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2015 в іноземній валюті становить 65,09 доларів США (3 % /365 днів у році х 1073 днів прострочення х 738,08 доларів США);

За договором №SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 станом на 21.05.2018 відповідач зобов`язаний був повернути позивачу проценти за користування депозитом за період 03.12.2015 по 20.05.2018 в розмірі 4822,13 доларів США. 3% проценти річних (згідно ст. 625 ЦК України) від простроченої суми 4822,13 доларів США за період з 21.05.2018 по 28.04.2021 згідно депозитного договору договір №SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 в іноземній валюті становить 425,27 доларів США (3 % /365 днів у році х 1073 днів прострочення х 4822,51 доларів США).

Отже, разом підлягає сплаті 3 % річних за ст. 625 ЦК України в розмірі 1348,52 (453,36 + 404,80 + 65,09 + 425,27) доларів США.

Суд не приймає доводи відповідача викладені у відзиві, стосовно залишення позовних вимог в цій частині без розгляду на підставі п. 4 ст. 257 ЦПК з огляду на наступне.

Так, судовим розглядом встановлено, що на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №462/7981/20-ц.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви даної справи (долученої позивачем до відзиву) предметом розгляду справи № 462/7981/20-ц є стягнення 3 % річних на період з 21.05.2018 по 01.06.2021, нарахованих у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань відповідача по поверненні вкладів за договорами № SAMDN80000737417920 від 03.09.2013, № SAMDN80000737685352 від 16.09.2013, сплаті відсотків нарахованих до 02.12.2015 за договорами № SAMD1000727704310 від 7.08.2012, № SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, № SAMDN80000737417920 від 03.09.201, №SAMDN80000737685352 від 16.09.2013, а також грошових коштів за картками НОМЕР_1, НОМЕР_7, НОМЕР_6. Сума заборгованості за вказаними зобов`язаннями стягнута рішенням Залізничного районного суду м. Львова по справі №462/8342/15-ц та зарахована в примусовому порядку на рахунок позивачки з простроченням, а саме - 02.06.2021.

В свою чергу, предметом розгляду даної справи (№462/3096/21-ц) є стягнення 3% річних, нарахованих на суму не виконаних на сьогоднішній день зобов`язань щодо повернення вкладів за договорами депозиту №SAMDN01000727704310 від 7.08.2012, №SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, не сплачених відсотків, що підлягають нарахуванню за період з 03.12.2015 по 21.05.2018 за договорами №SAMDN01000727704310 від 7.08. 2012, №SAMDN8000073554545 від 30.05.2013, №SAMDN80000737417920 від 03.09.2013, № SAMDN80000737685352 від 16.09.2013.

Щодо позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04.12.2014 (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25.03.2015, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу. Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону № 1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується. Як установлено судами, позивачі, звертаючись до суду з позовом, просили стягнути пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ, обчислену саме за період з 19.07.2016 по 19.07.2017, тобто за один рік, що передував зверненню до суду із цим позовом, у той час як рішення суду, яким розірвано договори банківського вкладу, набрало законної сили 25.03.2015. Оскільки між позивачами та банком припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону № 1023-ХІІ не розповсюджується на спірні правовідносини й відповідно рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення пені згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ за період з 19.07.2016 по 19.07.2017 з банку на користь ОСОБА_1 в сумі 67078,57 долара США, на користь ОСОБА_4 - 59900 доларів США, на користь ОСОБА_3 - 106000 доларів США, на користь ОСОБА_5 - 120033,89 долара США з ухваленням у цій частині нового судового рішення - про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог».

Оскільки на момент подання позовної заяви правовідносини між сторонами за договорами вкладів вже припинено, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником, у тому числі, і за договорами з ОСОБА_1 , які є предметом спору, зважаючи на наступне.

Як зазначено у договорі від 17.11.2014, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» з ТОВ «ФК «Фінілон», про переведення боргу, з додатковою угодою до нього від 18.11.2014, на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною цього договору, ПАТ КБ «Приватбанк» переводить, а ТОВ «ФК «Фінілон» приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ «ФК «Фінілон», виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ «Приватбанк», що здійснюють діяльність на території АР Крим.

Згідно довідок наданих представником АТ КБ «Приватбанк», АТ КБ «Приватбанк» підтверджує виконання банком в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів ОСОБА_1 , відповідно до договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів, зазначена у витягу з електронного додатку, включає, зокрема, нараховані проценти по вкладу на дату переведення боргу.

Як визначено у скріншоті оголошення на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділі 1.1.7 «Додаткові положення» Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених п. 1.1.7.59 цих Умов та правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ «ФК «Фінілон», що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15.02.2015. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк підтверджує здійснення банком переводу боргу за договором клієнта на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як випливає зі змісту ст. ст. 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому, саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за вказаним вище договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі. Посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» належних позивачці грошових коштів не звільняють відповідача від обов`язку з повернення отриманих ним від третьої особи грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов`язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивачка.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 20.01.2021 у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20.10.2021 у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17.11.2021 у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21).

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір, який підлягав би сплаті становить 4989,57 грн.

Оскільки позивачка звільнена від плати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Захист прав споживача» та у зв`язку з частковим задоволенням позову 92 % (100 х 461420:498957) з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі (92% від судового збору) 4590,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 323, 525, 527, 549, 625, 629, 653, 654, 1058, 1059, 1061 ЦК України , ст.ст.12, 13, 76, ч.4 ст.82, 130, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 вклад за договором депозиту SAMDN01000727704310 «Приват-вклад, 12 мес» від 07.08.2012 у розмірі 4680,00 дол. та проценти по ньому у розмірі 460,56 доларів США. 3 % річних - 453,36 доларів США.

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором SAMDN8000073554545 «Стандарт» від 30.05.2013 вклад у розмірі 4000 дол. США та проценти по ньому у розмірі 590,46 доларів США. 3 % річних - 404,80 доларів США.

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN80000737417920 «Стандарт» від 03.09.2013, проценти по ньому у розмірі 738,08 доларів США. 3 % РІЧНИХ - 65,09 доларів США.

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN80000737685352 «Стандарт» від 16.09.2013 проценти по ньому у розмірі 4822,13 доларів США. 3 % річних 425,27 доларів США

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» а користь держави судовий збір у сумі 4590,40 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

відповідач: АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Суддя Р. В. Новак