Ухвала

від 30.09.2024 по справі 761/32283/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32283/24

Провадження № 1-кс/761/21387/2024

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2024 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю скаржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , детектива ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність детектива яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 72022000400000012 від 21.10.2022 року

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказана скарга.

З матеріалів скарги вбачається, що БЕБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000400000012 від 21.10.2022 року.

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.02.2023 року у справі № 761/5558/23 у рамках кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022 року, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення обшуку було вилучено майно належне ОСОБА_6 , а саме:

- Ноутбук ACER s/n НОМЕР_1 з зарядним пристроєм;

- Мобільний телефон SAMSUNG NOTE 20 ULTRA, imei: НОМЕР_2 чорного кольору

Скаржник зазначає, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого та підлягає поверненню власнику.

Скаржники в судовому засіданні вимоги скарги підтримали, просили слідчого суддю її задовольнити.

Детектив просив вирішити скаргу на розсуд суду.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.07.2023 р., по справі № 761/23532/23, в кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022 року, було надано дозвіл на проведення обшуку нерухомого майна за місцем проживання відповідального секретаря ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , де власником квартири є ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про кримінальне правопорушення, документування та здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, відшукання та вилучення речових доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а саме: протоколи засідань правління ПАТ «Укртатнафта», реєстри платежів, які надавалися на розгляд Правління, службові записки головного бухгалтера в адресу фінуправління для формування реєстрів, договори або угоди з додатками та доповненнями, накладні, контракти, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, видаткові (прибуткові) накладні, акти виконаних робіт, прийому-передачі товарів (робіт, послуг), документи щодо походження (придбання), залишків та реалізації, сертифікати якості (відповідності) товарів, сертифікати походження, платіжних доручень, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, статутні та реєстраційні документи, інші документів, які містять на собі реквізити ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390), ПАТ «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307), ТОВ «Нафтасіті» (ЄДРПОУ 40560703), АТ «Одеснафтопродукт» (ЄДРПОУ 03482749), АТ «Ексімнафтопродукт» (ЄДРПОУ 22465515), акти виконаних робіт (транспортних послуг), журнали реєстрації доручень на отримання продукції, інші документи щодо розрахунків з перевізниками, печатки, штампи, чорнові записи, товарно-матеріальні цінності невідомого походження (не облікованого) комп`ютерна техніка (комп`ютери, планшети, ноутбуки, мобільні телефони), оптичні носії інформації (жорсткі диски, СD-диски, флеш-носії та інші накопичувальні пристрої), яка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані в якості доказів по кримінальному провадженню.

Співставлення вилученого майна та резолютивної частини ухвали слідчого судді по справі № 761/5558/23, свідчить про те, що було вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався.

Так, у резолютивній частині ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук вказано можливість вилучення, зокрема: «...комп`ютерна техніка (комп`ютери, планшети, ноутбуки, мобільні телефони)…».

В той же час вказаною ухвалою на обшук не зазначено індивідуально визначені ознаки майна (аналогічні тим, які вказуються у випадку його арешту судом) для відшукання якого надано дозвіл на проведення обшуку.

Слідчий суддя в ухвалі про дозвіл на обшук визначив лише родові ознаки майна для виявлення якого надавався дозвіл на проведення обшуку, а рішення про вилучення індивідуально визначеного майна приймалось безпосередньо детективом. Отже, майно, індивідуальні ознаки якого прямо не зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку є тимчасово вилученим майном.

З положень чинного законодавства вбачається, що слідчий/детектив повинен довести той факт, що вилучене майно має відношення до розслідуваного кримінального провадження.

За відсутності таких доказів з боку слідчого/детектива та за наявності підтвердження походження такого майна, вилученого під час обушку, таке майно є тимчасово вилученим майном та має бути повернуті особі, у якої вони були вилучені.

Як вбачається з наданих заявником документів, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що на арештованих технічних засобах містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або ж що таке майно набуто у власність будь-яким протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального чи правопорушення.

Така позиція скаржника не була спростована детективом.

Крім того, утримання оригіналів матеріальних носіїв інформації, жодних чином не сприяє розслідуванню кримінального провадження.

Щодо правового статусу копій електронних даних неодноразово свою правову позицію висловлював Верховний Суд: «…ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив?язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа».

Постанова об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним кримінальним судом у постанові від 05.04.2023 у справі № 683/1200/18, постанові від 19.08.2021 у справі № 756/8124/19 та інших справах.

Отже відсутні підстави для утримання належних ОСОБА_6 електронних носіїв інформації.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, не повернення належного майна ОСОБА_6 жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні.

Наведене свідчить, що вилучене детективом майно, не має статусу тимчасово вилученого, отже на детектива або прокурора покладався обов`язок протягом 48 годин ініціювати перед слідчим суддею вирішення долі зазначеного майна шляхом накладення арешту на нього.

В той же час слідчим суддею встановлено, що станом на день розгляду даної скарги, детектив або прокурор не звертався до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, що було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 41 КУ, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення скарги, оскільки вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти, є тимчасово вилученим майно та належить ОСОБА_6 .

Враховуючи наведене, керуючись ст. 167, 168, 237, 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність детектива яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 72022000400000012 від 21.10.2022 року - задовольнити.

Зобов`язати детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022 року, негайно повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме:

- Ноутбук ACER s/n SXVXMVMEU025551182S47600 з зарядним пристроєм;

- Мобільний телефон SAMSUNG NOTE 20 ULTRA, imei: НОМЕР_2 чорного кольору, приналежний ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1