Рішення

від 26.09.2024 по справі 210/131/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/131/24

2/212/1607/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого ? судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного реєстру іпотек

встановив:

В лютому 2024 року на адресу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник адвокат Ліфшиць З.О. до ОСОБА_3 про виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного реєстру іпотек, для розгляду за підсудністю.

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 року матеріали справи були передані в провадження судді Борис О.Н.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.08.2021 року по справі №213/1198/15-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.11.2021 року, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/03-03/420 від 01 червня 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , в загальному розмірі 917877,64 грн. 03.05.2022 року Верховним Судом винесено постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відмовлено. 31.08.2017 року ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» на підставі договору відступлення права вимоги №31-08/17/8 відступило ОСОБА_3 права вимоги за вказаним кредитним договором від 01.06.2007 року. Були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так іпотекодержателем при реєстрації іпотеки є ОСОБА_3 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.07.2023 року по справі № 210/4943/22 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені та визнано недійсним договір відступлення права вимоги №31-08/17/8, укладений 31.08.2017 року між ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» та ОСОБА_3 . Таким чином у відповідача ОСОБА_3 не має законного права перебувати в статусі іпотекодержателя за майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а тому реєстраційними службами він має бути виключений із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно як іпотекодержатель

На підставі викладеного, просив суд виключити відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_3 як іпотекодержателя майна, яке знаходиться за вищевказаними адресами.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. В подальшому подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статей 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року у цивільній справі №213/1198/15-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/03-03/420 від 01 червня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 в сумі 917877,64 грн (що відповідно до курсу НБУ, який станом на 31.08.2017 складав 25,5795 грн за 1 долар США, відповідає 35883,33 доларам США), з яких 855683,39 грн - основна сума боргу; 62194,25 грн заборгованість за відсотками. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (а.с. 16-21)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року залишено без змін. (а.с. 22-26)

Постановою Верховного Суду від 03 травня 2022 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором відмовлено. (а.с. 27-38)

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року у цивільній справі №210/4943/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №31-08/17/8, укладений 31.08.2017 року між ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» та ОСОБА_3 (а.с. 39-42)

Іпотекодержателем майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки №014/03-03/420/1 від 01.06.2007 року є ОСОБА_3 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №360420270 від 28.12.2023 року. Підставою внесення запису до Реєстру слугувало Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2017 за №36859390. Номер запису про іпотеку в Держаному реєстрі прав:: 22117382. (а.с. 8-9)

Також іпотекодержателем майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору іпотеки №014/03-03/420/2 від 01.06.2007 року є ОСОБА_3 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №360420838 від 28.12.2023 року. Підставою внесення запису до Реєстру слугувало Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2017 за №36859435. Номер запису про іпотеку в Держаному реєстрі прав: 22117417. (а.с. 10-11)

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 підтверджується копіями Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 8455523 від 26.09.2005 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.09.2005 року, копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №386738 від 17.04.2003 року. (а.с. 12-15)

Відповідно до копій рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 про зупинення розгляду заяви № 72186539 від 21 березня 2024 року та №72190893 від 21 березня 2024 року, розгляд заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав припинення іпотеки на приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та на приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зупинено у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих до державного реєстратора документах, а саме: «Під час формування відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, міститься інформація щодо юридичної особи ЄДРПОУ 39128344 із зазначення найменування юридичної особи Товариство обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» (ТОВ «Стандард Фінанс Групп»), а не так як вказано у судовому рішенні «ТОВ «Стандарт Фінан Груп», що не дає змоги ідентифікувати вищевказану юридичну особу та провести відповідні дії. Зокрема, і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2017 року зареєстровано Договір про відступлення права вимоги за договором іпотек від 31.08.2017 складений між Товариство обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_3 . Крім того, в Держаному реєстрі прав міститься запис про іпотеку за №22117382 від 05.07.2007 на підставі договору іпотеки від 01.06.2007 №014/03-03/420/1, видавник Приватний нотаріус Дацко Я.О., тоді як по тексту судового рішення міститься посилання на договір іпотеки від 01.06.2007 №014/03-03/420.». (а.с. 81-82) «…Зокрема, і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.09.2017 року зареєстровано Договір про відступлення права вимоги за договором іпотек від 31.08.2017 складений між Товариство обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_3 . Крім того, в Держаному реєстрі прав міститься запис про іпотеку за №22117417 від 06.07.2007 на підставі договору іпотеки від 01.06.2007 №014/03-03/420/2, видавник Приватний нотаріус Дацко Я.О., тоді як по тексту судового рішення міститься посилання на договір іпотеки від 01.06.2007 №014/03-03/420.» (а.с. 83-84)

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18) Верховний Суд зробив висновки про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Так, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 03 травня 2022 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року було скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором. В постанові зазначено, що якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором. (а.с. 27-38)

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року у цивільній справі № 210/4943/22 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним договір відступлення права вимоги №31-08/17/8, укладений 31.08.2017 року між ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» та ОСОБА_3 (а.с. 39-42)

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що з урахуванням факту визнання договору відступлення права вимоги від 31.08.2017 року, укладений між ТОВ «Стандар Фінанс Груп» та ОСОБА_3 недійсним, останній не має права перебувати в статусі іпотекодержателя за майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_2 з метою державної реєстрації права припинення іпотеки на вищевказані приміщення звертався до державного реєстратора. Однак останнім було прийнято рішення про зупинення розгляду заяв ОСОБА_2 у зв`язку із подання останнім документів не в повному обсязі та зазначено про наявність розбіжностей в отриманих відомостях. (а.с. 81-84)

Відповідно до ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 1-3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Так, позивач ставить перед судом питання щодо виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_3 як іпотекодержателя майна у зв`язку із визнання на підставі судового рішення договору відступлення права вимоги №31-08/17/8 від 31.08.2017 року, укладеного між ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» та ОСОБА_3 недійсним.

На підтвердження доводів ОСОБА_2 надав до суду також копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, де іпотекодержателем майна зазначений відповідач ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки №014/03-03/420/1 від 01.06.2007 року та договору іпотеки №014/03-03/420/2 від 01.06.2007 року. (а.с. 8-11)

Однак в матеріалах справи відсутні відомості, що вказаний договір відступлення права вимоги від 31.08.2017 року, який визнаний судом недійсним, містив відомості щодо відступлення ОСОБА_3 прав за іпотечними договорами. Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання договорів іпотеки №014/03-03/420/1 від 01.06.2007 року, №014/03-03/420/2 від 01.06.2007 року недійсними, визнання недійсним договору відступлення права вимоги щодо іпотечних договорів тощо. Так, доказів, які б підтверджували втрату права відповідача бути іпотекодержателем не тільки за основним зобов`язанням, а і за забезпечувальними договорами до суду надано не було.

Водночас, у зверненні до державного реєстратора із заявами ОСОБА_2 порушив питання щодо державної реєстрації саме права припинення іпотеки на приміщення. (а.с. 81-84)

У зв`язку із викладеним, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 щодо виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_3 як іпотекодержателя передчасними.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного реєстру іпотек без задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із залишенням позовних вимог без задоволення судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 208, 536, 611, 615, 625, 638, 641, 837, 839, 846, 849, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 13, 16, 81, 89, 141, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного реєстру іпотек залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 30 вересня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис