Ухвала

від 27.09.2024 по справі 953/10993/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10993/23

н/п 1-кп/953/561/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001002 від 12.07.2021 року за обвинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українки, громадянки України, уродженки м. Кіровоград, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українки, громадянки України, уродженки м. Пай Пріонізького району Республіки Карелія, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше судимого 19.11.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 333 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001002 від 12.07.2021, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 березня 2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів до 07.10.2024 року.

Відповідно до повідомлення ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 14.03.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнено 12 березня 2024 року у зв`язку з внесенням застави у розмірі 454200.00 грн.

Відповідно до повідомлення ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 16.08.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено 14 серпня 2024 року у зв`язку з внесенням застави у розмірі 454200.00 грн.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді триманні під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, які дають підстави вважати, що кожен з них може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинувачених.

Потерпілий ОСОБА_16 на адресу суду подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_13 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись на тривале перебування під вартою, недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просили зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки попередньо визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого, з урахуванням його сімейного та матеріального стану, про що подали клопотання.

ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_12 , у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дані про особу обвинуваченого, який не мав та не має наміру впливати на потерпілих, свідків, проживає з мамою похилого віку, просила врахувати матеріальний стан підзахисного, зменшити розмір застави або відмовити у продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою застосувавши цілодобовий домашній арешт.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисту, заперечували протии задоволення клопотання прокурора.

Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Розглядаючи клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу та визначення їх виду, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України. Санкція частини ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України. Санкція частини ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У вказаному кримінальному провадженні обвинуваченим обранозапобіжний західу виглядітримання підвартою,який вподальшому неодноразовопродовжувався.Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з визначенням розміру застави.

Суд зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання судді, останні можуть переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинувачених або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Щодо наявності ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати відсутність даних щодо офіційного працевлаштування обвинувачених у матеріалах кримінального провадження, які обвинувачуються у вчиненні корисливих злочинів, отримані обвинуваченими кошти внаслідок вчинення були вагомим джерелом їх доходів, тому про наявність зазначеного ризику свідчить значна тривалість часу, протягом якого вчинялися інкриміновані обвинуваченим дії, а також те, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, що є найбільш небезпечною формою організованої злочинної діяльності.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинувачених суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду; ризик впливу на свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Враховуючи суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, а також обставини того, що за час тримання обвинувачених під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності, судовий розгляд розпочато, оголошується обвинувальний акт, суд продовжує для обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.

Суд вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у виді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Проте, враховуючи наявність існування ризиків, які не спростовано стороною захисту, а також оцінюючи сукупність обставин, наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання винуватими, враховуючи наявність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені отримували кошти внаслідок вчинення корисливих злочинів, які були джерелом їх доходів, за відсутності даних щодо офіційного працевлаштування обвинувачених в матеріалах провадження, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень».

Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зав`язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, не досліджені матеріали та не допитані свідки, потерпілі, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, - суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними, покладених процесуальних обов`язків.

При цьому суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Разом з цим, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, вважає за можливе продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави.

Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи дані про особу та поведінку самого підозрюваного, обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку.

Тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх вік, стан здоров`я, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони підозрюється, а також те, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушеннь, які віднесено до категорії особливо тяжких та враховуючи, що заявлені ризики, які враховувалися при застосуванні міри запобіжного заходу не зникли, суд вважає, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слід визначити заставу у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп.

Зазначений розмір не є явно непомірним для обвинувачених, в той же час він є значним та, на думку суду, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25 листопада 2024 року (включно).

Визначити ОСОБА_4 , суму застави у розмірі 120 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25 листопада 2024 року (включно).

Визначити ОСОБА_5 , суму застави у розмірі 120 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з постійного місця проживання, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими та обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на них обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене законом покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинувачених та їх явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії до 25 листопада 2024 року (включно).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_1