Постанова

від 30.09.2024 по справі 915/343/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/343/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024, суддя суду першої інстанції Адаховська В.С., м. Миколаїв, повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 29.07.2024

по справі № 915/343/23

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантарекс»

про стягнення 2 402,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

01.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантарекс» 2 402,73 грн пені, нарахованої за неналежне виконання умов договору № 06/12/2022 від 06.12.2022 в частині термінів поставки товару, а також судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Приймаючи дане рішення, суду першої інстанції зазначив, що твердження позивача щодо належного в межах умов договору повідомлення відповідача про замовлення шляхом направлення такого листа на електронну пошту відповідача спростовуються матеріалами справи та умовами Договору. В свою чергу сторона договору має бути обізнана про пред`явлення до неї вимоги щодо виконання зобов`язання (в даному випадку поставки товару, визначеного у заявці) та відлік строку на виконання зобов`язання має відраховуватись з дати, коли сторона дізналась, або повинна була дізнатись про пред`явлення відповідної вимоги (в даному випадку заявки). Матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачу заявки на поставку переліку товарів за спірним договором на адресу, зазначену в Договорі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку позивачем не доведено порушення відповідачем строків поставки товару за договором від 06.12.2022 №06/12/2022, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апелянт зазначає, що згідно із пунктом 5.2. Договору поставка Товару відбувається дрібними партіями згідно замовлення Замовника протягом 5 (п`ять) календарних днів з дати направлення Учаснику замовлення на Товар. Заявка на поставку товару від 07.12.2022 № 1400-1002-8/44877 направлена електронною поштою Відповідачу, що підтверджується реєстраційною карткою вихідного документу з підсистеми "Документообіг" (додається). 12.12.2022Головним управлінням отримано лист ТОВ «Сантарекс» від 12.12.2022 № 1397/24 (додається), яким повідомлено, що канцтовари будуть поставлені 12.12.2022, папір формату А4-80, папір ЛПФ 420, папір ЛПФ 210 до 19.12.2022.

На думку апелянта, інформація, надана Відповідачем у листі від 12.12.2022 № 1397/24 щодо строків поставки товару, свідчить про його обізнаність щодо обов`язку поставки товару в строк до 12.12.2022. Крім того, вказаний лист направлено до Головного управління протягом строку, визначеного пунктом 5.2. Договору. Отже, вищенаведене спростовує висновок суду першої інстанції, про те, що зі змісту листа від 12.12.2022 № 1397/24 не вбачається, що Відповідач відповідав на заявку на поставку товару Головного управління.

Позивач зазначає, що направлення заявки на поставку товару шляхом електронного листування є звичайною практикою співпраці між сторонами Договору. Разом з тим, електронна адреса, на яку Головним управлінням направлено заявку на поставку товару є офіційною електронною адресою Відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, апелянт вказав, що Відповідно до заявки на поставку товару від 07.12.2022 № 1400-1002-8/44877, товар, а саме: стрижень кульковий на суму 12,00 грн., папір ЛПФ 420 на суму 68600,00 грн., папір ЛПФ 210 на суму 33950,00 грн. отримано 19.12.2022, папір формату А4-80 на суму 210600,00 грн. отримано 20.12.2022, що підтверджується видатковими накладними від 19.12.2022 № SSR212675 та від 20.12.2022 № SSR212676 та свідчить про порушення ТОВ «Сантарекс» договірних зобов`язань, а саме пункту 5.2. Договору. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням нараховано Відповідачу пеню за несвоєчасне виконання умов Договору у сумі 2402,73 грн.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить апеляційну скаргу Головного управління на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 скасувати.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантарекс» надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23.

Відповідач вказує, що в апеляційній скарзі, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України відсутні вказівки на конкретні обставини справи, які судом були досліджені неправильно чи неповно, як відсутні і вказівки на конкретні правові норми матеріального права, які, буцімто, були порушені судом в процесі розгляду справи.

Відповідач зазначає, що оскільки правовідносини між позивачем і відповідачем урегульовані договором поставки канцелярського приладдя від 06.12.2022 № 06/12/2022, який, по-перше, є обов`язковим у тому числі і для позивача, а, по-друге, можливості направлення заявки на поставку товару електронною поштою не передбачає, то таке направлення позивачем відповідачу заявки є порушенням зобов`язання з боку позивача.

На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення відповідачу заявки на поставку товару на адресу, зазначену в Договорі.

Відповідач вказав, що йому не було відомо про лист-претензію від 22.12.2022, а в матеріалах справи відсутні докази щодо інформування відповідача про «лист-претензію».

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 08.08.2024 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 - без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/343/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23; розгляд апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.09.2024; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/343/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 14.08.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/343/23, була отримана в електронному кабінеті позивачем 14.08.2024, відповідачем 14.08.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

06 грудня 2022 року між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантарекс», як учасником, був укладений договір №06/12/2022 (далі Договір), відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовникові канцелярське приладдя (ДК 021:2015-30190000-7) у обсязі та за цінами, що визначені специфікацією, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Умовами п. 3.1 Договору узгоджена ціна договору в сумі 365620,00 грн.

Термін поставки товару поетапно з моменту укладання договору до 31.12.2022 (п.5.1 Договору).

Поставка товару відбувається дрібними партіями згідно замовлення замовника протягом 5 календарних днів з дати направлення учаснику замовлення на товар (п.5.2 Договору).

Відповідно до умов п.5.4 Договору, датою поставки товару є дата видаткової накладної виконавця, підписаної уповноваженим представником учасника.

Учасник зобов`язаний дотримуватись строку поставки товару, визначеного пунктом 5.1 договору (п.5.6 Договору).

Відповідно до п.6.1.1. Договору, учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно з п.7.1 Договору, у разі невиконанні або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У випадку порушення строків поставки товару учасник сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% цієї суми (п. 7.4 Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору, у випадку недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Умовами п. 10.1 Договору його учасники встановили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 12 Договору невід`ємною частиною Договору є додаток 1 специфікація.

Розділом 14 Договору визначені адреси місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

На виконання умов договору, позивач склав заявку на поставку товару від 07.12.2022 №1400-1002-8/44877, в якій зазначено перелік товару, що слід поставити, та адресу поставки м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1.

На підтвердження направлення даної заявки на адресу відповідача, позивач надав скріншот з системи «Документообіг», з якого вбачається, що 07.12.2022 був створений документ заявка на поставку канцелярського приладдя, з розділу «кореспонденція» вбачається, що даний документ був відправлений товариству «Сантарекс» на адресу електронної пошти та на поштову адресу нарочно, статус відправки кореспонденції, направленої на ел. пошту значиться 07.12.2022, статус відправки кореспонденції, направленої нарочно на поштову адресу не зазначений.

Як вбачається з видаткової накладної №SSR212675 від 19.12.2022 відповідач поставив наступний товар:

- папір ЛФП 420 у кількості 35 шт. на загальну суму 68600,00 грн;

- папір ЛФП 210 у кількості 35 шт. на загальну суму 33950,00 грн;

- стрижні кулькові у кількості 10 шт. на загальну суму 12,0 грн.

Відповідно до видаткової накладної № SSR212676 від 20.12.2022 відповідач поставив позивачу папір формату А4-80 у кількості 1080 шт на загальну суму 210 600,00 грн.

В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантарекс» вих. №1397/24 від 12.12.2022 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. В даному листі зазначено: «Згідно з договором 06/12/2022 від 06 грудня 2022 року, повідомляю строк поставки канцелярського придбання: 12.12.2022 будуть поставлені канцтовари, до 19.12.2022 поставлений папір формати А4-80 та папір ЛФП 420, ЛФП 210. Строки постачання спричинені масовим відключенням електроенергії по Україні, що призведе до перебоїв виробництва та логістики».

22.12.2022 за вих. №1400-0803-8/47938 позивач направив відповідачу лист-претензію №1 щодо сплати штрафних санкцій пені в сумі 2402,73 грн за несвоєчасну поставку вказаного товару.

У зв`язку з несплатою відповідачем пені, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України)).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У даному випадку позивач стверджує, що виконання зобов`язання за договором мало відбутись у строк до 12.12.2022 впродовж 5 календарних днів з дня направлення відповідачу листа-заявки від 07.12.2022 відповідно до умов п. 5.2 Договору.

В той же час, колегія суддів не погоджується з такими посиланням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п. 5.1. Договору, термін поставки товару поетапно з моменту укладання договору до 31.12.2022.

Відповідно до п. 5.6. Договору, учасник зобов`язаний дотримуватись строку поставки товару, визначеного пунктом 5.1 договору.

Тобто умовами договору встановлено крайній строк поставки товару, який припадає на 31.12.2022. Та саме постачання товару після цієї дати буде вважтися порушенням строків поставки.

В той же час, відповідно до п. 5.2. Договору поставка товару відбувається дрібними партіями згідно замовлення замовника протягом 5 календарних днів з дати направлення учаснику замовлення на товар.

Тобто умовами договору також передбачена можливість того, що сторони можуть встановлювати інший термін постачання товару, відмінний від того, що передбачений п. 5.1. Договору.

Колегія суддів критично ставиться до твердження позивача щодо початку відліку строку поставка саме з моменту направлення відповідачу заявки з переліком товару, як це передбачено умовами договору (п. 5.2), оскільки в будь-якому випадку сторона договору має бути обізнана про пред`явлення до неї вимоги щодо виконання зобов`язання (в даному випадку поставки товару, визначеного у заявці) та відлік строку на виконання зобов`язання має відраховуватись з дати, коли сторона дізналась, або повинна була дізнатись про пред`явлення відповідної вимоги (в даному випадку заявки).

Таким чином, здійснивши оцінку пункту 5.2. договору колегія суддів вважає, що 5-ти денний термін на поставку товару слід відраховувати саме від дати отримання відповідачем заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки був укладений шляхом підписання та скріплення печатками обох сторін тексту договору у паперовому вигляді.

При цьому, умовами договору поставки сторони не передбачили можливість направлення заявок або інших документів за даним договором на електронні адреси сторін.

Так само, умовами договору його учасники не узгодили електронні адреси, на які можливо надсилати заявки, рахунки та інші документи на виконання умов цього договору.

В свою чергу, безпідставним є посилання апелянта на те, що направлення заявок на електронну пошту є звичаєм ділового обороту, оскільки сторони договору у даному випадку не узгодили електронні адреси для направлення відповідних заявок.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що належним способом направлення заявки на поставку товару є саме направлення такої заявки засобами поштового зв`язку, а не шляхом направлення відповідних заявок електронною поштою.

З наданого позивачем скріншоту зі свого документообігу вбачається, що 07.12.2022 був створений документ заявка на поставку канцелярського приладдя, з розділу кореспонденція вбачається, що даний документ був відправлений товариству «Сантарекс» на адресу електронної пошти та на поштову адресу нарочно, статус відправки кореспонденції, направленої на ел. пошту значиться 07.12.2022, статус відправки кореспонденції, направленої нарочно на поштову адресу не зазначений.

Зважаючи на відсутність в умовах договору відомостей щодо електронної адреси як позивача, так і відповідача, узгодження сторін щодо направлення листів на їх електронні адреси, твердження позивача щодо належного в межах умов договору повідомлення відповідача про замовлення шляхом направлення такого листа на електронну пошту відповідача спростовуються матеріалами справи та умовами Договору.

Вказане також підтверджується тим, що заявка на поставку товару за спірним договором від 07.12.2022 була сформована позивачем в письмовому вигляді та направлена на поштову адресу відповідача нарочно.

При цьому, відомостей щодо вручення відповідачу заявки від 07.12.2022 нарочно позивач суду не надав.

Відсутні такі відомості і у відомостях щодо статусу відправки кореспонденції, зазначених у наданому позивачем скріншоті зі свого документообігу.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення відповідачу заявки від 07.12.2022 на поставку переліку товарів за спірним договором на адресу відповідача, зазначену в Договорі.

В матеріалах справи дійсно наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантарекс» вих. №1397/24 від 12.12.2022 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. В даному листі зазначено: «Згідно з договором 06/12/2022 від 06 грудня 2022 року, повідомляю строк поставки канцелярського придбання: 12.12.2022 будуть поставлені канцтовари, до 19.12.2022 поставлений папір формати А4-80 та папір ЛФП 420, ЛФП 210. Строки постачання спричинені масовим відключенням електроенергії по Україні, що призведе до перебоїв виробництва та логістики».

Однак зі змісту даного листа не вбачається, що він був відправлений відповідачем у відповідь на заявку позивача №1400-1002-8/44877 від 07.12.2022.

Дані обставини в чергове свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем даної заявки та відповідно позивач безпідставно почав відраховувати 5-ти денний строк на поставку товару від 07.12.2022 та вважав, що крайній строк на таку поставку припадав на 12.12.2022.

Колегія суддів доходить до висновку, що з огляду на викладені вище обставини, беручи до уваги відсутність доказів отримання відповідачем заявки на поставку товару від 07.12.2022, крайній строк на поставку припадав на 31.12.2022 на підставі п. 5.1. Договору.

Відповідно до умов п.5.4 Договору, датою поставки товару є дата видаткової накладної виконавця, підписаної уповноваженим представником учасника.

Як було встановлено вище, у даному випадку поставку товару було здійснено 19.12.2022 та 20.12.2022, тобто в межах строку, встановленого п. 5.1. Договору.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем не доведено порушення відповідачем строків поставки товару за договором від 06.12.2022 №06/12/2022.

Таким чином, з врахуванням відсутності порушень строків поставки, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для нарахування пені та відповідно для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/343/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 30.09.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран