Постанова
від 18.09.2024 по справі 906/69/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 906/69/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача (відповідач 1 за зустрічним позовом): Лященко А.М. адвокат, ОСОБА_1.

відповідача 1 (позивач за зустрічним позовом): Сіра А.В. адвокат

відповідача 2 (третя особа за зустрічним позовом): не з"явився

відповідач 3 (третя особа за зустрічним позовом):не з"явився

відповідач 2 за зустрічним позовом: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 07.06.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23

за первісним позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест"

про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі, акту приймання-передачі частки, стягнення (витребування з володіння) частки в статутному капіталі, скасування державної реєстрації (з урахуванням заяви від 20.03.2023 про зміну предмета позову)

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_4

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" та ОСОБА_3

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статному капіталі, визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" (з урахуванням заяви від 20.03.2023 про зміну предмета позову) про:

- визнання недійсним договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладений 04.11.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5452 та акту прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 04.11.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , засвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О. за р. №5453, №5454;

- стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ "Трейд Логіст Інвест" загальною вартістю 300000,00 грн;

- скасування державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 05.11.2022, 10:13:16, 1003071070004001849, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , Новоград-Волинська державна нотаріальна контора.

Поряд з цим, 15 лютого 2023 року до суду першої інстанції від представника відповідача-1 ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого 05.10.2022 приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. за №1266, 1267.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 . Визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року у справі №906/69/23 повністю та ухвалити нове рішенням, яким задовільнити первісний позов у повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що право власності на частку перейшло після підписання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а саме 03.10.2022 року. Таким чином, скаржник вважає, що ОСОБА_2 , укладаючи 04.11.2022 року з ОСОБА_3 договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у розмірі 30% та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", відчужила частку Товариства повторно, тобто розпорядилася часткою, яка фактично вибула з її власності 03.10.2022 року.

Крім того, скаржник вважає, що акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 не є правочином у даній справі та не може бути визнаний судом недійсним. Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 року вчинений в простій письмовій формі, нотаріальному посвідченню не підлягав, відтак Постанова Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року не розповсюджується на укладання правочинів, що не підлягають нотаріальному посвідченню, що спростовує висновки суду першої інстанції. Ще однією підставою визнання договору недійним ОСОБА_2 зазначено ст.232 ЦК України (зловмисна домовленість представника продавця та покупця). Однак дана підстава позову нічим не доведена, окрім як слів позивачки та її представника за зустрічним позовом. Між тим, в рішенні суду жодного слова про вказану підставу не зазначено та не проаналізовано, що свідчить про упередженість суду першої інстанції та фактично порушує принцип змагальності сторін. Інших підстав позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу частки ТОВ не наведено. В цивільному законодавстві діє принцип презумпції дійсності правочину, відтак скаржник зазначає, що підстав для визнання правочину недійним ОСОБА_2 не наведено та не доведено, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість визнання договору купівлі-продажу частки недійсним.

Разом з тим, скаржник зазначає, про безпідставність твердження суду першої інстанції відсутності повноважень в представника ОСОБА_4 на укладання акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» на підставі відсутності заяви на підтвердження дії довіреності згідно п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України №164.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 та розгляд справи призначено на 18 вересня 2024 року.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 задоволено заяву представника позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні заяви позивача (за первісним позовом) про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 повністю та прийняте нове рішення про задоволення заяви позивача за первісним позовом про відшкодування судових витрат та відмовити в задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом повністю. Покласти судові витрати, що понесені позивачем за первісним позовом у зв`язку з апеляційним провадженням, на відповідачів за первісним позовом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що оскільки рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня підлягає скасуванню, так як таке рішення суперечить законодавству та обставинам справи, а отже просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року по справі №906/69/23, а також покласти судові витрати на відповідача (за первісним позовом), задовольнивши заяву про стягнення судових витрат позивача за первісним позовом.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23. Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи призначено на 18 вересня 2024 року.

19 серпня 2024 року представником ОСОБА_2 адвокатом Сірою А.В. сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу в якій заперечила доводи апеляційної скарги та просила суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року по справі № 906/69/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

В судовому засіданні 18.09.2024 ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційних скарг та надали відповідні пояснення. Просили суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року у справі №906/69/23 повністю та ухвалити нове рішенням, яким задовільнити первісний позов у повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 повністю та прийняте нове рішення про задоволення заяви позивача за первісним позовом про відшкодування судових витрат та відмовити в задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом повністю. Покласти судові витрати, що понесені позивачем за первісним позовом у зв`язку з апеляційним провадженням, на відповідачів за первісним позовом.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 18.09.2024 заперечила доводи апеляційних скарг та надала відповідні пояснення. Просила суд апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

В судове засідання 18.09.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, представника ОСОБА_2 в судовому засіданні 18.09.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23, задовольнити частково, рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову у вказаній частині, відмовити. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині стягнення судового збору змінити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 задовольнити частково. Змінити додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 07.07.2020 №2, засновниками товариства є: ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 40%, ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі 30%, ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 30% (а.с.35-40 т.1).

Згідно з п.п. 8.1-8.2 Статуту, учасник товариства може за згодою решти учасників відступити шляхом продажу свою частку (частину) одному чи кілком учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а також третім особам.

11 березня 2022 року ОСОБА_2 видано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність, якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_2 у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, в органах місцевої влади та самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості, органах нотаріату, правоохоронних органах, перед усіма фізичними та юридичними особами, перед усіма третіми особами, в тому числі перед державними, господарськими, адміністративними та іншими установами та організаціями, з питань розпорядження /продажу, відступлення/ за ціною та на умовах за їх розсудом належною позивачу часткою статутного капіталу як учасника ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (ідентифікаційний код 41943838) з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими відповідачу-1 як учаснику товариства установчими документами товариства та чинним законодавством. Для чого уповноваженому представнику надається право: розписуватись від імені відповідача-1 на документах, в тому числі підписувати заяви, зокрема заяви про сімейний стан відповідача-1 та про належність відповідачу-1 вищевказаної частки статутного капіталу на праві особистої приватної власності, підписувати заяви про вихід зі складу засновників ТОВ, укласти та підписати договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, акт прийому-передачі, подавати будь-які довідки та документи, які стосуються виконання цієї довіреності, брати участь у загальних зборах підприємства від імені відповідача-1 з правом голосу, підписувати рішення (протоколи) засновників ТОВ, установчі документи, зміни та доповнення до статуту ТОВ (нову редакцію), реєструвати їх у встановленому законом порядку у відповідному органі державної реєстрації, здійснити необхідні грошові розрахунки, одержувати всі необхідні довідки та документи, одержувати інформацію про діяльність ТОВ, розпоряджатися (продати, відступити) належною відповідачу-1 часткою статутного капіталу ТОВ за ціну та на умовах за їх розсудом, одержувати належні відповідачу-1 гроші, а також вчиняти будь-які інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які належало б виконувати відповідачу-1 особисто, якби вона особисто займалася цим питанням, та які на думку представників будуть доцільними для правильного і ефективного виконання довіреності.

Довіреність надана терміном дії на один рік і зберігає чинність до 11.03.2023, якщо раніше зазначеного строку не буде відповідачем-1 скасовано в передбаченому для того законом порядку, про що представник буде повідомлений письмово.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрована в реєстрі за №1063. (а.с.18-19 т.1).

03 жовтня 2022 року між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності від 11 березня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Житомирської районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрованою в реєстрі за №1063 учасника ТОВ "Трейд Логіст Інвест" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений 03.10.2022 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення (а.с.9-10 т.1).

Згідно договору, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність вклад номінальною вартістю 300 000,00 грн, що становить 30% статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", статутний капітал якого складає 1000000,00 грн, та зобов`язується здійснити всі необхідні дії для внесення змін до установчих документів та проведення їх державної реєстрації у відповідності із законодавством України.

Відповідно п.2 договору, вклад, що відчужується продавцем, становить 30% статутного капіталу товариства, що складає 300 000,00 грн. Вклад, що відчужується, сплачений продавцем повністю та належить йому на праві власності, на підставі статуту ТОВ "Трейд Логіст Інвест".

Пунктом 3 договору, сторони узгодили, що продаж здійснюється за ціною 150000,00 грн. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану частку в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" до підписання цього договору та відсутність по відношенню один до одного будь-яких претензій фінансового характеру.

В результаті придбання частки за цим договором, покупець отримує у власність 30% статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 300000,00 грн (п.4 договору).

Пунктом 7 договору, сторони підтвердили, що вони не визнані судом недієздатними чи обмежено дієздатними; укладання договору відповідає їхнім інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі; умови договору зрозумілі, і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору. Після укладення даного договору до установчих документів товариства повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку (п.8 договору).

Згідно п.9 договору, право власності покупця на вклад, зазначений в п.2 даного договору, виникає з моменту підписання договору з необхідністю подальшої державної реєстрації змін та доповнень до статуту товариства або нової редакції статуту товариства, що містить відповідні зміни.

Відповідно до положень п.10 договору, підписання сторонами даного договору свідчить про те, що передача-приймання відчужуваного вкладу товариства відбулась. З метою внесення змін до установчих документів сторони мають підписати акт прийому-передачі частки у статутному капіталі товариства та нотаріально посвідчити цей акт.

03 жовтня 2022 року на виконання вказаного договору складений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» (додаток до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» від 03 жовтня 2022 року), згідно якого ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності від 11 березня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Житомирської районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрованою в реєстрі за №1063 учасника ТОВ "Трейд Логіст Інвест" ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 частку в статутному капіталі товариства прийняла в обсязі 30% відсотків статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 300 000,00 грн. У вказаному акті зазначено, що зазначена частка у статутному капіталі товариства передається покупцю, згідно з умовами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логіст Інвест» від 03 жовтня 2022 року.

Даний акт приймання-передачі підписаний ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності та ОСОБА_1 . Акт 05.10.2022 посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Лінкевич Б.А. та зареєстровано в реєстрі №1266, 1267 (а.с.12-13 т.1).

Згідно з розпискою від 03.10.2022 ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від 11.03.2022 учасника ТОВ "Трейд Логіст Інвест" ОСОБА_2 , отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150000,00 грн за вклад в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (а.с.53 т.2).

03 жовтня 2022 року загальними зборами учасників (власників) ТОВ «Трейд Логіст Інвест» за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 , зокрема надано згоду та затверджено продаж частки учасника ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства у розмір 30 (тридцяти) відсотків та затверджено вибуття учасника ОСОБА_2 зі складу учасників товариства у зв`язку з відчуженням нею частки у статутному капіталі товариства. Уповноважили ОСОБА_1 на внесення змін від імені товариства в ЄДРЮОФОП та громадських формувань (а.с.41-42 т.1).

14 жовтня 2022 року довіреність ОСОБА_2 , видану ОСОБА_4 , скасовано за заявою ОСОБА_2 про скасування довіреності від 14.10.2022 за реєстраційним №4571 (а.с.181 т.1).

15 грудня 2022 року начальником відділу державної реєстрації ЦНАП Новоград-Волинської (Звягельської) міської ради, державним реєстратором Белявською Т.В. відмовлено у державній реєстрації по заяві «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логіст Інвест» на підставі п.п. 10.3, 10.4 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (а.с. 43 т.1).

Поряд з цим, ОСОБА_1 з`ясовано, що 04 листопада 2022 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарованим) укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5452, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логіст Інвест» у розмірі 30% статутного капіталі Товариства загальною вартістю 300 000, 00 грн. з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику ТОВ «Трейд Логіст Інвест» (а.с.164 т.2).

Згідно п.2.1 договору, право власності у обдарованого на частку в статутному капіталі (фонді), що є предметом цього договору, виникає з моменту підписання даного договору та проведення всіх передбачених законодавством реєстраційних дій.

04 листопада 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5452, складено Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логіст Інвест», засвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5453, №5454 (а.с. 11 т.1).

05 листопада 2022 року державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Ружицьким О. Д. проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Трейд Логіст Інвест» щодо зміни складу засновників (учасників юридичної особи (номер запису 1003071070004001849) (а.с.147 т.1).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» від 04.11.2022 недійсним та таким , що порушує її права, оскільки ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду правам ОСОБА_1 , так як відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Тейд Логіст Інвест» за вказаним договором було здійснено вже після того, як вищевказана частка вже була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 03.10.2022 року, тобто на час укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 вже не володіла тими майновими правами, які дарувала.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області з первісним позовом про визнання недійсним договору дарування від 04.11.2022 року та акту приймання-передачі від 04.11.2022 року; стягнення (витребування з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ «ТРЕЙД ЛОГІСТ ІНВЕСТ» у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «ТРЕЙД ЛОГІСТ ІНВЕСТ» загальною вартістю 300 000,0 грн., скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, 05.11.2022, 10:13:16, 1003071070004001849, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , Новоград-Волинська державна нотаріальна контора.

Разом з тим, ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Житомирської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого 05.10.2022 приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. за №1266, 1267.

ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим , що в грудні 2022 року їй стало відомо, що ще 03 жовтня 2022 року ОСОБА_4 , діючи як представник ОСОБА_2 на підставі довіреності, за реєстраційним номером 1063 від 11.03.2022 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», відповідно до якого передала у власність ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» у розмірі 30% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 300 000,00 грн. Продаж було здійснено за ціною 150 000,00 грн.

На виконання вказаного договору, 03.10.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» у розмірі 30% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 300 000,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Новоград - Волинського районного нотаріального округу Лінкевич Б. А. за реєстраційним № 1266, 1267.

ОСОБА_2 зазначає, що відчуження права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у розмірі 30% статутного капіталу номінальною вартістю 300000,00 грн відбулось без її волевиявлення. Продаж вказаної частки було здійснено за зниженою ціною - 150000,00 грн, що є меншою від номінальної вартості частки - 300000,00 грн. Зазначає, що згоди на укладення такого правочину не надавала і коштів від ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за відчужену частку не отримувала, оскаржуваний правочин має наслідком позбавлення ОСОБА_2 права власності на майно у вигляді корпоративних прав. Вказує, що не надавала заяву на підтвердження дії довіреності від 11.03.2022 за реєстраційним №1063, як це передбачено ч.18 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 "Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", тому нотаріус безпідставно та неправомірно засвідчив акт приймання-передачі частки, на підставі якого її було протиправно позбавлено майна.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», укладений 03.10.2022 року між ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від 11.03.2022 за № 1063 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», укладені з порушенням вимог чинного законодавства України та всупереч інтересам довірителя, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи ту обставину, що підставами первісного позову є порушення права власності позивача на частку в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», а саме, вибуття із володіння ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ " Трейд Логіст Інвест " в розмірі 30%, яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2022, у суду апеляційної інстанції виникає необхідність в першу чергу надати оцінку правомірності рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог за зустрічним позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності від 11.03.2022 учасника "Трейд Логіст Інвест" ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест".

03 жовтня 2022 року згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності від 11.03.2022, передала, а ОСОБА_1 прийняла частку в статутному капіталі товариства в обсязі 30 % статутного капіталу товариства, що становить 300 000,00 грн. про що свідчить акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", засвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. та зареєстрований в реєстрі №1266, 1267.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.01.2023 щодо ТОВ "Трейд Логіст Інвест", державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи - на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 або акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 не здійснена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що у спірних правовідносинах, що склалися між позивачем за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом у цій справі, поновлення порушених прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку не пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", тобто не пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити його права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неефективними способами захисту прав позивача (за зустрічним позовом) будуть як витребування частки у статутному капіталі, так і визначення розміру часток учасників товариства, оскільки у даному випадку укладення спірного договору купівлі-продажу та підписання акту до нього фактично не призвело до зміни розміру часток учасників та розміру статутного капіталу товариства, внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить те, що позивач (за зустрічним позовом) подарувала належну їй частку у статутному капіталі товариства, яка і була предметом спірного договору-купівлі продажу та зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відбулись в результаті укладення договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» від 04.11.2022 позивач (за зустрічним позовом) не бажає скасовувати.

Водночас існування спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі породжує правову невизначеність щодо розміру часток учасників товариства на момент укладення договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» від 04.11.2022, тому саме у заявлений позивачем (за зустрічним позовом) спосіб у разі задоволення позову відбудеться ефективне поновлення її прав.

Згідно з положеннями частин 1, 4, 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та відповідно припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Якщо не спростована презумпція правомірності правочину, всі права й обов`язки, які набули його сторони, необхідно реалізовувати безперешкодно (аналогічний висновок міститься у п. 11.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19).

Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 міститься висновок про те, що, звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

ОСОБА_2 обґрунтовує позовні вимоги, зокрема тим, що 03 жовтня 2022 року ОСОБА_4 , діючи як представник ОСОБА_2 на підставі довіреності, за реєстраційним номером 1063 від 11.03.2022 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», відповідно до якого передала у власність ОСОБА_6 частку в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест» у розмірі 30% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 300 000,00 грн. При цьому ОСОБА_2 стверджує, що зазначений договір купівлі-продажу не схвалювала, грошових коштів від продажу своєї частки не отримувала та оскаржуваний правочин має наслідком позбавлення ОСОБА_2 права власності на майно у вигляді корпоративних прав.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що підтвердженням того, що позивачка не мала жодної волі вчиняти правочини направленні на продаж частки у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «Трейд Логіст Інвест», а оскаржуваний правочин був вчинений в наслідок зловмисної домовленості та всупереч інтересам позивачки, є відсутність її заяви про підтвердження чинності довіреності від 11.03.2022.

Колегія суддів відзначає, що відступлення частки в статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як зазначалося вище, 03.10.2022 між ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, та ОСОБА_1 03.10.2022 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Відповідно до п.1 договору, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність вклад в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", статутний капітал якого складає 1000000,00 грн, та зобов`язується здійснити всі необхідні дії для внесення змін до установчих документів та проведення їх державної реєстрації у відповідності із законодавством України. Вклад, що відчужується продавцем, становить 30% статутного капіталу товариства, що складає 300 000,00 грн. Вклад, що відчужується, сплачений продавцем повністю та належить йому на праві власності, на підставі статуту ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (п.2 договору).

Таким чином, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким товаром виступає частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю " Трейд Логіст Інвест", право власності на яку у покупця - ОСОБА_1 за умовами пункту 9 договору виникає з моменту підписання договору з необхідністю подальшої державної реєстрації змін та доповнень до статуту товариства або нової редакції статуту товариства, що містить відповідні зміни.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину.

Проте, в даному випадку, умовами пункту 9 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 сторони встановили, що право власності покупця виникає з моменту підписання договору з необхідністю подальшої державної реєстрації змін та доповнень до статуту товариства або нової редакції статуту товариства, що містить відповідні зміни.

Однак, доказів державної реєстрації змін, які відбулись на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 матеріали справи не містять.

Згідно із частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (яка була чинною до 01.01.2023) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Згідно частини третьої статті 80 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

За приписами частин першої та другої статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4)отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість (частина перша статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (частина перша статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Виходячи із умов укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", ОСОБА_1 , укладаючи 03.10.2022 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", мала на меті за наслідками укладення такого договору збільшити свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" до розміру 70 % статутного капіталу товариства.

Колегія суддів відзначає, правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню тільки у випадках, установлених законом або домовленістю сторін (ч.1. ст.209 ЦК України). При цьому законодавство не містить обов`язкових вимог про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі. Такий договір може бути укладений у простій письмовій формі.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки в статутному капіталі товариства положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755-IV) передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року в справі №906/1336/19.

Частиною 1 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 цієї статті Кодексу переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Тобто, передача майна у розумінні ЦК України - це надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому під передачею частки в статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснення прав учасника такого товариства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року в справі №909/1294/15.

На виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" 03.10.2022 був складений акт приймання-передачі відчуженої частки, підпис на якому від імені ОСОБА_2 виконано ОСОБА_4 як повіреним на підставі довіреності від 11.03.2022. Вказаний акт є додатком до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022. Справжність підпису ОСОБА_4 посвідчив приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Лінкевич Б.А.

Таким чином, вказаний акт приймання-передачі відчуженої частки є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 мало наслідком набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків відповідних осіб, що відповідає ознакам правочину, визначеного статтею 202 Цивільного кодексу України.

В контексті спірних правовідносин укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 зі складанням відповідного акту приймання-передачі такої частки, справжність підписів на якому нотаріально засвідчене є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку) ОСОБА_1 .

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Разом з тим довіреність може бути направлена на наділення представника за довіреністю повноваженнями щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від імені довірителя на користь третьої особи (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

ОСОБА_2 видано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність від 11.03.2022 (а.с.18-19 т.1), якою ОСОБА_4 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_2 , зокрема з питань розпорядження /продажу, відступлення/ за ціною та на умовах за їх розсудом належною позивачу часткою статутного капіталу як учасника ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (ідентифікаційний код 41943838) з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими відповідачу-1 як учаснику товариства установчими документами товариства та чинним законодавством. Для чого уповноваженому представнику надається право: розписуватись від імені ОСОБА_2 та укласти та підписати договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, акт прийому-передачі, розпоряджатися (продати, відступити) належною ОСОБА_2 часткою статутного капіталу ТОВ за ціну та на умовах за їх розсудом, одержувати належні ОСОБА_2 гроші.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що з введенням 24.02.2022 воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (тут і далі - в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) встановлено, що для перевірки дійсності довіреності, посвідченої на білих аркушах паперу, заінтересована особа звертається з її копією до відповідного нотаріуса, який зобов`язаний протягом двох робочих днів видати довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності на нерухоме майно (у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), а також нотаріальне засвідчення справжності підпису на актах приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи, які укладаються (підписуються) від імені фізичної особи - відчужувача (іпотекодавця, довірчого засновника) на підставі довіреності, з дня видачі якої минуло більше одного місяця (більше двох місяців, якщо її посвідчено консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави), дозволяється за умови отримання нотаріусом заяви довірителя про підтвердження дії довіреності, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом, консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави, а у разі, коли така довіреність посвідчена нотаріусом без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, - також за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей з внесенням до нього відомостей про наявність повноважень, необхідних представникові для укладення (підписання) відповідного договору (акта). Справжність підпису на такій заяві повинно бути засвідчено нотаріусом не раніше ніж за сім календарних днів, а консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави - не раніше ніж за один місяць до дня укладення (підписання) відповідного договору (акта).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки наявна в матеріалах справи довіреність, видана 11.03.2022 від імені ОСОБА_2 ОСОБА_4 складена саме на білому аркуші паперу, тому перед тим як вчиняти нотаріальне засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталіТОВ "Трейд Логіст Інвест" на підставі вказаної довіреності, заінтересована особа в даному випадку ОСОБА_4 мала звернутися до нотаріуса Демецької С.Л. та пересвідчитися у чинності довіреності шляхом отримання від останньої довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.

Водночас, колегія суддів відзначає, що згідно статті 44 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження законного представника.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.

Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу повноважень уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної або юридичної особи, від імені якої діє представник.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документами, які підтверджують дійсність довіреності виданої 11.03.2022 від імені ОСОБА_2 ОСОБА_4 на момент нотаріального засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" є: довідка про підтвердження або спростування посвідчення довіреності, видана нотаріусом, що здійснював посвідчення довіреності на білих аркушах паперу, заява довірителя про підтвердження дії довіреності, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом, витяг з Єдиного реєстру довіреностей .

Проте, відповідачі за зустрічним позовом доказів наявності вказаних документів, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надали та матеріали справи не містять.

Що стосується посилання відповідачів за зустрічним позовом на заяву свідка приватного нотаріуса Лінкевича Б.А. від 13.07.2023 (а.с.195 т.2), яка на їх думку може спростувати твердження позивача за зустрічним позовом про не надання ОСОБА_4 заяви довірителя ОСОБА_2 про підтвердження дії довіреності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 стаття 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до приписів частини 2 статті 73 ГПК України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ч. 1 ст. 87 ГПК України).

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

Так, у поданій заяві свідка приватний нотаріус Лінкевич Б.А. повідомив, що для вчинення нотаріальних дій стосовно ТОВ "Трейд Логіст Інвест" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 йому були надані всі необхідні документи, серед яких і заява від ОСОБА_2 про підтвердження дії довіреності та розпорядження корпоративними правами, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально, однак, оскільки у чинному законодавстві України не передбачено обов`язку зберігати документи, пов`язані з вчиненням нотаріальної дії щодо засвідчення справжності підпису, заява ОСОБА_2 про підтвердження дії довіреності була повернута ОСОБА_4 разом з іншими документами, що були передані для здійснення нотаріальних дій. Разом з тим, повідомив, що Міністерством юстиції була здійснена перевірка вчинених ним нотаріальних дій стосовно двох юридичних осіб, а саме ТОВ "Паритет - Н" та ТОВ "Трейд Логіст Інвест", в ході якої були виявлені порушення щодо не зазначення приватним нотаріусом реквізитів документів, а саме заяви на підтвердження дії довіреності. Вказані обставини щодо не зазначення приватним нотаріусом реквізитів заяви на підтвердження дії довіреності також підтверджується листом Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції №867/9.4-23 від 06.01.2023 (а.с.13-14 т.4).

Водночас, в матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України №22114/19892.7.23/37.1 від 23.02.2023, який адресований Звягельській окружній прокуратурі, в якому зазначено, що згідно з поясненнями приватного нотаріуса Лінкевича Б.А будь-які нотаріальні дії за участю ОСОБА_2 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логістик Інвест» від імені якої діє ОСОБА_4 на підставі довіреності посвідченої 11.03.2022 за реєстровим №1063 приватним нотаріусом Демецькою С.Л. приватним нотаріусом Лінкевичем Б.А. не вчинялися (а.с.89 т.2).

Таким чином, колегія суддів критично оцінює твердження приватного нотаріуса Лінкевича Б.А. викладені в заяві свідка про наявність на момент засвідчення підпису на акті приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022, заяви ОСОБА_2 на підтвердження дії довіреності, яка була в подальшому передана ОСОБА_2 , оскільки свідчення викладені в заяві мають суперечливий зміст, що унеможливлює підтвердження обставин, які спростовує ОСОБА_2 .

Враховуючи у сукупності вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 станом на 03.10.2022 не мала повноважень вчиняти дії від імені довірителя ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.03.2022, оскільки з моменту видачі довіреності до моменту вчинення нотаріальних дій, зокрема щодо засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" пройшло більше місяця, а належні та допустимі докази складення довірителем ОСОБА_2 нотаріальної заяви про підтвердження дії цієї довіреності та подання такої заяви нотаріусу Лінкевичу Б.А. у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, відсутність заяви ОСОБА_2 про підтвердження чинності довіреності від 11.03.2022 та скасування цієї довіреності в подальшому підтверджує відсутність волі ОСОБА_2 на укладення акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", а оскільки вказаний акт є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 відсутня воля ОСОБА_2 і на укладення вказаного договору.

Згідно п. 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, визначено, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суди мали дослідити питання добросовісності представника.

У випадку укладення представником правочину в інтересах третіх осіб у відповідності до ст. 238 ЦК України, довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення ч.3 ст.238 ЦК надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Отже, відсутність належних доказів підтвердження волі ОСОБА_2 на підтвердження повноважень ОСОБА_4 вчиняти дії від її імені на підставі довіреності від 11.03.2022, а саме укладення одного із складових частин договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022, зокрема акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" та укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 не в інтересах ОСОБА_2 є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина друга статті 20 ГК України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 укладений 03.10.2022 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест".

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до обставин даної справи акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки зазначений акт, укладений на виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 укладеного між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063 та ОСОБА_1 відповідно до якого ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022 передала у власність ОСОБА_1 частку (вклад) ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", що становить 30% статутного капіталу товариства, що складає 300 000,00 грн.

Вказані обставини, також підтверджуються п.10 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 в якому зазначено, що з метою внесення змін до установчих документів сторони мають підписати акт прийому-передачі частки у статутному капіталі товариства та нотаріально посвідчити цей акт.

Поряд з цим, у акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 вказано, що зазначена частка у статутному капіталі товариства передається покупцю, згідно з умовами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логіст Інвест» від 03 жовтня 2022 року.

Тобто акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" від 03.10.2022 в цій справі не має ознаки правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та не може бути визнаний недійсним, зокрема, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2018 року по справі №916/613/17 визначено те, що акти приймання-передачі підписані на виконання умов договору не є правочинами, відтак, не можуть бути визнані недійсними, оскільки відповідний спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні зустрічного позову у вказаній частині, відмовити.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 слід змінити, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Згідно ч.14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат за подання зустрічного позову.

Щодо первісних позовних вимог про визнання недійсним договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладений 04.11.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5452 та акту прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 04.11.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , засвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О. за р. №5453, №5454; стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ "Трейд Логіст Інвест" загальною вартістю 300000,00 грн; скасування державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 05.11.2022, 10:13:16, 1003071070004001849, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_5 , Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 01.09.2020 у справі №910/14065/18, від 26.05.2020 у справі №922/2805/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 21.07.2020 у справі №905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 29.09.2020 у справі №378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування позовних вимог послався на порушення її права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Трейд Логіст Інвест», а саме, вибуття із володіння ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" в розмірі 30%, яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2022 року укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 .

Однак, оскільки судом визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 03.10.2022 що в свою чергу не створило правових наслідків з моменту його укладення, тому позивач (за первісним позовом) відповідно не набула право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест" в розмірі 30%, яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2022 року укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , отже, її права, із зазначених підстав не були порушені.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні первісного позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб захисту, який належним чином може захистить переважне право учасника товариства ОСОБА_1 на купівлю частки в статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", за наявності обґрунтованих підстав вважати укладений договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Трейд Логіст Інвест", укладений 04.11.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. за р. №5452 удаваним, відповідає позовна вимога про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та переведення прав покупця частки на позивача за первісним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Решта доводів скаржника, що стосуються суті спору за первісним позовом, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23, колегія судів зазначає наступне.

29 травня 2024 року Господарським судом Житомирської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову у справі 906/69/23. Вказаним рішенням також судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 06.05.2024 о 12:00 год. та встановлено час для надання доказів для вирішення питання про судові витрати - до 03.05.2024.

03 червня 2024 року до Господарського суду Житомирської області через систему "Електронний суд" від представника позивача (за зустрічним позовом) надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у розмірі 40000,00 грн.

04 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Житомирської області від представника позивача (за первісним позовом) надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/96/23 задоволено заяву представника позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні заяви позивача (за первісним позовом) про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Дослідивши заяву представника позивача за зустрічним позовом про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у розмірі 40000,00 грн., суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах; адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у зустрічній позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та зазначив, що такі витрати становлять 50000,00 грн.

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача за зустрічним позовом зробила заяву, що у випадку прийняття рішення на користь відповідача за первісним позовом, остання має намір подати клопотання щодо стягнення судових витрат.

Таким чином, заявником дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання відповідної заяви.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем за зустрічним матеріали справи містять ордер серії АМ №1045125 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Сірою Аліною Василівною у Господарському суді Житомирської області на підставі договору про надання правової допомоги №12 від 02.02.2023, договір №12 про надання правової допомоги від 02.02.2023, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.05.2024 до договору про надання правової допомоги №12 від 31.05.2024, квитанцію №B8P3-T6P8-28MC-2CC4 від 03.06.2024.

02 лютого 2023 року між адвокатом Сірою Аліною Василівною (адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір №12 про надання правової допомоги згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором по справі №906/69/23, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання договору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару по даному договору визначається у твердій грошовій сумі, зокрема за супроводження справи, визначеної в п.1.1 даного договору у суді першої інстанції розмір гонорару складає 40000,00 грн.

Також сторони домовилися, що клієнт зобов`язується 50% гонорару, визначеного в п.4.1 даного договору, за супроводження справи у суді першої інстанції сплатити протягом 10 днів з моменту підписання даного договору. Залишок суми в розмірі 50% сплачується протягом 5 днів з моменту отримання судового рішення суду першої інстанції (п.4.2 договору).

За умовами п.4.6 договору, факт надання правничої допомоги клієнту може засвідчуватися актом, або документами, які розроблені та/або підписані адвокатом. На вимогу клієнта адвокат надає документ, що підтверджують факт сплати гонорару та фактичних витрат.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.05.2024 до договору про надання правової допомоги №12 від 31.05.2024 адвокатом Сірою А.В. надано позивачу за зустрічним позовом правничу допомогу на загальну суму 40000,00 грн, а саме:

1. Вивчення документів, наданих клієнтом, та підготовка відзиву на позовну заяву - 4 год.

2. Вивчення судової практики, документів, наданих клієнтом, та підготовка і подання до суду зустрічної позовної заяви - 5 год.

3. Підготовка та подання до суду відзиву на заяву про зміну предмету позовних вимог та клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі - 2 год.

4. Підготовка та подання до суду клопотань про витребування доказів, клопотання про долучення доказів та заяви про виклик свідка - 3 год.

5. Ознайомлення з матеріалами справи - 1 год.

6. Участь у судових засіданнях у Господарському суді Житомирської області: 21.03.2023, 03.07.2023, 24.07.2023, 14.09.2023, 09.11.2023, 11.12.2023, 15.01.2024, 19.03.2024, 25.03.2024, 05.04.2024, 21.05.2021, 29.05.2024 - 10 год.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано квитанцію №B8P3-T6P8-28MC-2CC4 від 03.06.2024, згідно якої ОСОБА_2 сплатила адвокату Сірій Аліні Василівні 20000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Водночас колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не заявляли.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000,00 грн вважає, що зазначена у них інформація щодо обсягу наданих послуг відповідає наявним у матеріалах справи документам.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що представник позивача (за зустрічним позовом) адвокат Сіра А.В. не приймала участь у судових засіданнях по справі, які відбулися 11.12.2023 і 19.03.2024, та про участь у яких вказано у наведеному акті, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань, водночас в сукупності тривалість інших, врахованих адвокатом у акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.05.2024, судових засідань по справі перевищує 10 годин, що підтверджується хронометричними даними відповідних протоколів судових засідань та те, що відзив на позовну заяву від 03.04.2023 (а.с.1-6 т.2), з огляду на його зміст, суд першої інстанції розцінив як відзив на заяву про зміну предмету позовних вимог, подану адвокатом Сірою А.В. як представником відповідачів 1,2 (за первісним позовом), та про підготовку та подання якого зазначено у акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.05.2024.

За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у заявленій сумі.

Проте, колегія суддів відзначає, що згідно із частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діяла на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А., скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову у вказаній частині, відмовлено, враховуючи приписи частини 4 статті 129 ГПК України заява представника позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення судових витрат підлягає задоволенню частково пропорційно задоволених позовних вимог, а саме до стягнення з відповідачів за зустрічним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом підлягає 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №906/69/23 у суді першої інстанції, порівну. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн на користь ОСОБА_2 , відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 підлягає відповідній зміні.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 слід змінити, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Разом з тим, з урахуванням п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні первісного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача (за первісним позовом) про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23, задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову у вказаній частині, відмовити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 в частині стягнення судового збору змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/69/23 викласти в наступній редакції:

« 1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладений 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 .

4. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", укладеного 03.10.2022 між ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності ОСОБА_2 від 11.03.2022, зареєстрованої у реєстрі за №1063, та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1266, 1267, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А., відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 06.05.2024 о 12:00 год.

8. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 03.05.2024.»

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі №906/69/23 задовольнити частково.

Змінити додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 в наступній редакції:

« 1. Заяву представника позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення судових витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн на користь ОСОБА_2 , відмовити.

5. Відмовити у задоволенні заяви позивача (за первісним позовом) про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.».

В решті додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2024 року у справі №906/69/23 залишити без змін.

4. Справу №906/69/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	18.09.2024
Оприлюднено	01.10.2024
Номер документу	121951596
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Гудак А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.09.2024 по справі 906/69/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —906/69/23

Постанова від 18.09.2024

Постанова
від 18.09.2024 по справі 906/69/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД