Постанова

від 17.09.2024 по справі 922/1189/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1189/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача - Гронь М.А. (у режимі відеоконференції);

від відповідача Болоховцев Є.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1554Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 (суддя Аюпова Р.М., повний текст складено 13.06.2024) у справі №922/1189/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря", с.Шипувате Харківської області,

про стягнення коштів у розмірі 261 618,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі ТОВ "Газорозподільні мережі України") в особі Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі ТОВ "Зоря"), про стягнення заборгованості за перевищення річної замовленої потужності за договором розподілу природного газу №200104DP-0565-23 від 01.07.2023 за період грудень 2023 у сумі 261 618,44 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/1189/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено повністю. В основу рішення покладено висновки суду про те, що нарахування відповідачу плати за перевищення річної замовленої потужності в сумі 261 618,44 грн. здійснено відповідно до вимог типового договору розподілу природного газу та діючого законодавства.

Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ "Зоря" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/1189/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення; судові витрати покласти на позивача.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції порушені вимоги ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Харківська Філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" є неналежним позивачем по справі;

- хибним є висновок Господарського суду Харківської області про те, що за нормами діючого законодавства у договірних відносинах з ТОВ "Газорозподільні мережі України" ТОВ «Зоря» є новим споживачем природного газу, а не фактично підключеним до газорозподільної системи споживачем. Відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, але не як новий споживач, а як фактично підключений до газорозподільної системи споживач, який після цього отримував послуги з розподілу природного газу від ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" правонаступника АТ «Харківгаз»;

- невірно визначивши статус ТОВ «Зоря» як нового споживача природного газу, місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та дійшов хибного висновку про наявність заборгованості у відповідача за розподіл природного газу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/1189/24. Встановлено строк по 17.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Постановлено розгляд означеної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 23.07.2024 від позивача надійшли заява про продовження процесуального строку (вх.9740) та відзив на апеляційну скаргу (вх.9742).

За змістом заяви про продовження процесуального строку позивач просить продовжити встановлений судом процесуальний строк на надання відзиву на апеляційну скаргу, прийняти відзив на апеляційну скаргу відповідача до розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024, враховуючи положення ст.ст.118, 119 ГПК України, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а сам відзив суд апеляційної інстанції залишив без розгляду.

Разом з іншим, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня частина документів, зазначених у якості додатків до позовної заяви, а також приймаючи до уваги те, що відповідні документи покладені в основу вимог та заперечень сторін, судова колегія зобов`язала позивача у строк по 11.09.2024 (включно) надати до суду документи, зазначені в якості додатків до позовної заяви (згідно з переліком), та з метою дослідження означених документів призначила справу №922/1189/24 до розгляду в судове засідання на 17.09.2024 о 12:00год. з повідомленням сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 11.09.2024 від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2024, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.11803; у межах визначеного судом строку).

У контексті приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3).

Відповідно до положень ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №925/1176/23, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, проте суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, з огляду на відутність у матеріалах справи частини документів, зазначених у якості додатків до позовної заяви, які, разом з тим, покладені в основу вимог та заперечень сторін та безпосередньо в основу оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області, суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду надані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2024 документи.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ "Зоря" листом №554 від 01.07.2023 звернулося до позивача з проханням укласти договір розподілу природного газу за наступними адресами:

62602, Харківська область, Куп`янський район, смт.Великий Бурлук, вул.Привокзальна, 6. Сушарки;

62651, Харківська область, Куп`янський район, с.Шипувате, вул.Шкільна, 36. Сушарка;

62651, Харківська область, Куп`янський район, с.Шипувате, вул.Шкільна. Їдальня;

62651, Харківська область, Куп`янський район, с.Шипувате, вул.Набережна, 40. Контора;

62651, Харківська область, Куп`янський район, с.Шипувате, вул.Центральна, 5. Маркет;

62602, Харківська область, Куп`янський район, смт.Великий Бурлук, вул.Привокзальна, 6. Адмінбудівля.

01.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання №200104DP-0565-23 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

ТОВ "Зоря" листом №555 від 01.07.2023, на виконання положень п.2 гл.6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, надало позивачу інформацію щодо величини річної замовленої потужності на 2023 рік по всіх точках обліку природного газу у загальному розмірі 199 380 куб.м.

На підставі наданої відповідачем інформації позивачем було здійснено розрахунок місячної вартості послуги з розподілу природного газу у розмірі 79 353,24 грн.

Як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, між ними було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов типового договору розподілу природного газу.

Зі змісту наявних у матеріалах справи актів наданих послуг (підписаних представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплених відбитками печаток останніх) №УХФ00000301 від 31.07.2023, №УХФ00001902 від 31.08.2023, №УХФ00003260 від 30.09.2023, №УХФ00004757 від 31.10.2023, №УХФ00006005 від 30.11.2023, №УХФ00008330 від 31.12.2023 убачається надання позивачем послуг з розподілу природного газу в 2023 році в рамках річної замовленої відповідачем потужності.

Разом з тим, з актів приймання - передачі природного газу за період липень - листопад 2023 року №000010КФ від 31.07.2023, №000032КФ від 31.08.2023, №0000132КФ від 30.09.2023, №0000375КФ від 31.10.2023, №0000465КФ від 30.11.2023 (які підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток останніх без будь-яких зауважень) убачається фактичне споживання відповідачем природного газу за цей період у розмірі 240 494,37 куб.м, замість 199 380 куб.м, заявлених споживачем на весь 2023 рік, що свідчить про наявність перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом самостійно замовленої річної потужності у розмірі 41 114,37 куб.м.

Означене стало підставою нарахування позивачем відповідачу вартості перевищення річної замовленої потужності у сумі 107 999,23 грн. Сторонами не заперечується, що названа сума була сплачена відповідачем належним чином.

Як убачається з акту приймання-передачі природного газу №0000511КФ від 31.12.2023, у грудні 2023 року відповідачем було допущено перевищення річної замовленої потужності (обсяг спожитого газу за період 99 595,87 куб.м). Означене стало підставою нарахування позивачем відповідачу вартості перевищення річної замовленої потужності за грудень 2023 у розмірі 261 618,44 грн.

10.01.2024 позивачем на адресу відповідача для здійснення оплати вартості перевищення річної замовленої потужності за грудень 2023 року рекомендованим листом з описом вкладення були направлені вимога з розрахунком вартості перевищення річної замовленої потужності №ХФ/100/5.5.2-174-24 від 09.01.2024, рахунок на оплату №УХФ00000623 від 09.01.2024, звіт про фактичне використання потужності від 31.12.2023 та акт №УХФ00009644 наданих послуг від 31.12.2023, які були отримані відповідачем 16.01.2024 (відповідні докази долучені до матеріалів справи).

Нездійснення відповідачем оплати вартості перевищення річної замовленої потужності за грудень 2023 року в 10 денний термін, встановлений типовим договором розподілу природного газу, стало підставою звернення позивача з розглядуваним позовом до суду за захистом порушеного права.

Судова колегія враховує наступне.

Предметом розгляду у справі №922/1189/24 є вимоги оператора газорозподільної системи про стягнення зі споживача заборгованості за перевищення річної замовленої потужності за договором розподілу природного газу.

ТОВ Газорозподільні мережі України з 01.07.2023 є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії (виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі НКРЕКП, регулятор) №1839 від 26.12.2022) здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області.

З урахуванням положень ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" та п.4 гл.1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГРМ), у спірних правовідносинах ТОВ «Зоря» має статус споживача природного газу.

У силу приписів ст.40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу (ч.1). Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним (ч.2).

Згідно з п.1 гл.3 розд.VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Відповідно до п.3 гл.3 розд.VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за формою Типового договору розподілу природного газу.

Пунктом 4 гл.3 розд.VІ Кодексу ГРМ унормовано, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.

Як зазначалося вище за текстом постанови, 01.07.2023 між позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання №200104DP-0565-23 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

За умовами п.2.1 типового договору за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.5.1 типового договору).

Відповідно до п.5.2 типового договору для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Згідно з абз.2 п.1 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до постанови НКРЕКП №1944 від 30.12.2023 Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ Газорозподільні мережі України тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено у розмірі 1,99 грн. за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно з п.2 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Зоря» до заяви приєднання листом №555 від 01.07.2023 надав позивачу інформацію щодо величини річної замовленої потужності на 2023 рік по всіх точках обліку природного газу у загальному розмірі 199 380 куб.м.

За умовами п.6.5 типового договору, у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою:

Вм = к х Т х D,

де к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об`єкта споживача;

к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності споживачем, що не є побутовим;

Т - тариф на розподіл природного газу оператора ГРМ, встановлений регулятором;

D = Смфакт - Сзамовл, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;

D = Смфакт - См-1факт, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у місяцях, наступних за місяцем, в якому було вперше у календарному році допущено перевищення;

Смфакт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);

См-1факт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно);

Сзамовл - річна замовлена потужність споживачем.

Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання оператором ГРМ рахунку на оплату.

У випадку, якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування оператором ГРМ вартості перевищення річної замовленої потужності не здійснюється.

Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку споживач зобов`язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними оператора ГРМ.

Згідно з абз.4 п.5 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта, у випадку якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність (у тому числі змінену відповідно до абз.2 цього пункту), до завершення повного календарного року величина перевищення має бути сплачена споживачем з коефіцієнтом 1,1 до тарифу на розподіл природного газу на користь оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Пунктом 7.4 типового договору визначено, що споживач зобов`язується, зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як зазначалося вище за текстом постанови, 10.01.2024 позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення були направлені вимога з розрахунком вартості перевищення річної замовленої потужності від 09.01.2024 (за грудень 2023), рахунок на оплату №УХФ00000623 від 09.01.2024, звіт про фактичне використання потужності від 31.12.2023 та акт №УХФ00009644 наданих послуг від 31.12.2023. Факт отримання означених документів 16.01.2024 відповідачем не оспорюється.

Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2024 представник відповідача підтвердив факт перевищення річної замовленої потужності.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів (за змістом апеляційної скарги відповідач також не посилається на наявність відповідних доказів) здійснення відповідачем оплати вартості перевищення річної замовленої потужності за грудень 2023 року, правильність розрахунку якої ТОВ «Зоря» за змістом апеляційної скарги не оспорюється, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 261 618,44 грн.

Щодо доводів апелянта Східний апеляційний господарський суд зазначає, що вони фактично дублюють доводи відповідача, викладені за змістом відзиву на позовну заяву, яким була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

Разом з тим, спростовуючи доводи скаржника про неналежність позивача у справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Апелянт наголошує на тому, що позивачем по справі №922/1189/24 повинне бути саме ТОВ "Газорозподільні мережі України", а Харківська Філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" є неналежним позивачем по справі.

Згідно позовної заяви, до суду у справі №922/1189/24 звернувся позивач - ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", а не безпосередньо філія.

Безпідставними також є посилання відповідача на те, що позовна заява підписана неналежною особою, довіреність надає повноваження адвокату Клименко Т.В. представляти інтереси Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" лише в межах діяльності філії.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, остання була подана та підписана від імені та в інтересах позивача (ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської Філії ТОВ "Газорозподільні мережі України") адвокатом Клименко Т.В., повноваження якої підтверджуються відповідною довіреністю, яка (довіреність) у силу приписів ч.1 ст.60 ГПК України є належним документом на підтвердення повноважень представника. З аналізу довіреності вбачається, що вона була видана в.о. директора Харківської філії ТОВ Газорозподільні мережі України, діючого на підставі Наказу від 08.08.2023 №441/к, Положення про філію та на підставі довіреності з правом передоручення, від імені та в інтересах ТОВ Газорозподільні мережі України, на представництво інтересів, що пов`язані з діяльністю філії. Означена довіреність нотаріально посвідчена. При цьому факт посвідчення нотаріусом такої довіреності достеменно свічить, що нотаріусом перевірено наявність в основній довіреності застереження про право на передоручення, а сама довіреність, видана в порядку передоручення, не містить у собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.

Відтак, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява подана належним позивачем на захист прав та інтересів саме ТОВ Газорозподільні мережі України та підписана повноважним представником.

Стосовно доводів скаржника про те, що у договірних відносинах з ТОВ Газорозподільні мережі України ТОВ «Зоря» не є новим споживачем природного газу, а є фактично підключеним до газорозподільної системи споживачем, який після приєднання до умов типового публічного договору розподілу природного газу отримував послуги з розподілу природного газу від позивача як правонаступника АТ «Харківгаз», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З долученого відповідачем до матеріалів справи акту приймання-передачі природного газу №ХАО00053908 від 30.09.2022 вбачається: величина річної замовленої потужності на 2023 у розмірі 309 037,57 куб.м; величина потужності, що розрахована для місячної оплати у 2023 році, складає 25 753,18 куб.м. Актами наданих послуг та платіжними інструкціями підтверджується, що щомісячна вартість за послуги розподілу природного газу становила 61 498,48 грн.

Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до листа відповідача №555 від 01.07.2023 величина річної замовленої потужності природного газу на 2023 рік була встановлена відповідачем у розмірі 199 380,00 куб.м, а величина потужності для місячної оплати у 2023 році була розрахована відповідно до п.5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ саме як для нового споживача та склала 33 230 куб.м відповідно. З актів наданих послуг, підписаних сторонами та скріплених відбитками печаток без будь-яких зауважень, вбачається, що щомісячна вартість за послуги розподілу природного газу становила 79 353,24 грн.

Отже, як обгрунтовано зауважено судом першої інстанції, відбулися зміни істотних умов типового договору, визначених попереднім оператором ГРМ - АТ Харківгаз, шляхом зміни (збільшення) величини річної замовленої потужності на друге півріччя 2023 року. При цьому положеннями Кодексу ГРМ не передбачено право споживача змінювати величину річної замовленої потужності, яка йому була встановлена оператором ГРМ, впродовж поточного року. Відповідна зміна могла відбутися тільки шляхом припинення первісного зобов`язання, за яким величина потужності для місячної оплати у 2023 році складала 25 753,18 куб.м, та виникнення нового зобов`язання, за яким величина потужності для місячної оплати у 2023 році була розрахована відповідно до п.5 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ саме як для нового споживача та склала 33 230 куб.м.

Факт того, що у спірних правовідносинах ТОВ «Зоря» має ознаки нового споживача, підтвержується також наявними в матеріалах справи доказами оплати відповідачем вартості перевищення річної замовленої потужності за листопад 2023 року в сумі 107 999,23 грн. відповідно до нових правовідносин.

Укладення 01.01.2016 між ТОВ «Зоря» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» договору розподілу природного газу не може впливати на правовідносини, що виникли між ТОВ Газорозподільні мережі України та ТОВ «Зоря», та не може впливати на статус ТОВ «Зоря» як нового споживача у означених правовідносинах між позивачем та відповідачем.

При цьому хибними є твердження скаржника про те, НКРЕКП своїми нормативними актами (постанови №1131 від 28.06.2023, №1132 від 28.06.2023, №1839 від 26.12.2022) зобов`язала АТ «Харківгаз», ТОВ Газорозподільні мережі України і Харківську Філію ТОВ Газорозподільні мережі України здійснити певні заходи, які свідчать про фактичне правонаступництво з боку ТОВ Газорозподільні мережі України прав і обов`язків АТ «Харківгаз».

Так, у силу приписів ч.1 ст.104 ЦК України майно, права та обов`язки переходять до правонаступників тільки у разі реорганізації юридичної особи. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань убачається, що ТОВ Газорозподільні мережі України та АТ «Харківгаз» є різними юридичними особами, не пов`язаними жодними корпоративними зв`язками.

Положення ст.ст.513, 520 ЦК України дають підстави стверджувати, що правочин щодо заміни сторони у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Водночас, у розглядуваному випадку правочин щодо заміни постачальника у зобов`язанні не укладався, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено новий договір розподілу природного газу.

Спростовуючи висновки Господарського суду Харківської області про наявність заборгованості ТОВ «Зоря» перед ТОВ Газорозподільні мережі України, апелянт зазначає про необхідність врахування переплати ТОВ «Зоря» за розподіл природного газу на користь АТ «Харківгаз» за період січень-червень 2023 року в розмірі 368 357,68 грн.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зауважити, що плата за послугу розподілу природного газу за своєю правовою природою відрізняється від плати за перевищення річної замовленої потужності, оскільки на противагу від останньої не залежить від фактичного споживання природного газу у поточному періоді та сплачується щомісячно в однаковому розмірі на протязі всього календарного року незалежно від наявності або відсутності споживання природного газу за певний період. Припинення або обмеження споживання природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплатити вартість послуг за договором розподілу природного газу.

З долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву актів приймання послуг за розподіл природного газу вбачається, що відповідачу за період з січня по червень 2023 послуги роозподілу природного газу були надані в повному обсязі належним чином. Надані відповідачем платіжні інструкції підтверджують факт виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг з розподілу природного газу належним чином. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що в силу вимог ст.599 ЦК України має місце припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, що означає, що переплата за розподіл природного газу за січень-червень 2023 року у сумі 368 357,68 грн. з урахуванням ПДВ, відсутня.

Судова колегія, разом з іншим, звертає увагу, що у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2024 представник відповідача підтвердив, що звірка розрахунків між АТ «Харківгаз» та ТОВ «Зоря» не проводилася. Відтак, враховуючи відсутність доказів проведення звірки розрахунків, наявність переплати з боку споживача є недоведеною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/1189/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.09.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова