Рішення

від 19.09.2024 по справі 904/1357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1357/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

позивача: Бочкарь Р.В.,

відповідача: Кучерук А.В.,

розглянувши матеріали справи №904/1357/24

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "ЖСК № 8 ВЕСНА"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління у сфері державної реєстрації

про визнання недійсними рішення загальних зборів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "ЖСК №8 Весна" (далі - відповідач), у якій просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "ЖСК №8 Весна" від 06.10.2023, оформлених протоколом №06/10-2023 з наступним внесенням відповідних змін до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1357/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024.

Ухвалою від 01.04.2024 позов залишено без руху.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви 04.04.2024 суд ухвалою від 05.04.2024 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 19.04.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а витрати відповідача на оплату професійної правової допомоги покласти на позивача.

Через відділ документального забезпечення 02.05.2024 від позивача надійшла заява про залучення свідків.

Ухвалою від 02.05.2024 у задоволенні заяви позивача про залучення свідків відмовлено, строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 29.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 13.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом фізичної особи до третьої особи-2 про визнання протиправними дій останнього з надання третім особам інформації з персональними даними фізичної особи (члена кооперативу відповідача).

Через відділ документального забезпечення 23.05.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформації щодо членів кооперативу відповідача, які в період прийняття оскаржуваних позивачем рішень перетинали державний кордон та перебували закордоном.

Через відділ документального забезпечення 29.05.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача.

Ухвалою від 29.05.2024 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 29.05.2024 відмовлено, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, вирішення клопотання позивача про витребування доказів від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України відкладено, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 26.06.2024.

Листом від 17.06.2024 суд повідомив учасників процесу про перебування судді Дупляка С.А. у відпустці.

Ухвалою від 11.07.2024 підготовче засідання відкладено до 24.07.2024.

Ухвалою від 24.07.2024 клопотання позивача про витребування доказів від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України задоволено. Витребувано у Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України інформацію про перетин Державного кордону України (виїзд/в`їзд, місце перетину, дата та час перетину) в період з 08.11.2017 по теперішній час, громадянами України членами кооперативу відповідача, які вказані у реєстрі присутніх членів загальних зборів на якому прийняті оскаржувані позивачем рішення, оформлені протоколом від 06.10.2023. Підготовче засідання відкладено до 21.08.2024.

Через відділ документального забезпечення 19.08.2024 від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України отримано інформацію на запит суду щодо перетину державного кордону трьома членами кооперативу відповідача і їх фактичну відсутність в України у дату проведення засідання загальних зборів рішення яких оформлено оскарженим позивачем протоколом від 06.10.2023.

Ухвалою від 21.08.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 19.09.2024.

В судовому засіданні 19.09.2024 представники позивача і відповідача надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Треті особи 1, 2 явку представників в судове засідання не забезпечили, проте від третьої особи-2 було отримано клопотання (вх. 11.06.2024, арк. 142, том 1) про розгляд справи за відсутності її представника.

Також представник позивача у судовому засіданні зробив заяву, що суду будуть надані докази отримання позивачем професійної правової допомоги, витрати на яку мають бути покладені на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач вважає, що оскаржений протокол загальних зборів підлягає скасуванню, оскільки (1) порушена процедура скликання зборів та повідомлення членів про їх проведення, (2) порушено порядок голосування членів, (3) відсутній кворум.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач заперечив позовні вимоги та вказав, що виконав умови статуту та положення чинного законодавства щодо повідомлення членів кооперативу про скликання загальних зборів.

Також відповідач вказав, що позивач не є членом кооперативу, оскільки не виконала передбачених статутом умов (не здійснила жодної сплати кооперативного внеску).

Відповідач вважає, що порушення порядку голосування є лише припущенням позивача.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 наголосила, що здійснила реєстраційні дії на підставі оскарженого протоколу загальних зборів у відповідності до вимог законодавства, а справу просить суд розглядати за відсутності свого представника.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів кооперативу; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Суд встановив, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кооператив відповідача був заснований 23.05.1960.

До прийняття оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів членів кооперативу відповідача, оформленого протоколом від 06.10.2023 за №06/10-2023, діяльність відповідача регулювалася статутом, затвердженим загальними зборами членів кооперативу відповідача (протокол №29/12-2016 від 29.12.2016).

06.10.2023 відбулися загальні збори членів кооперативу відповідача і прийняті ними рішення були оформлені протоколом від 06.10.2023 за №06/10-2023.

Позивач стверджує, що не був повідомлений відповідачем про дату, час і місце проведення 06.10.2023 загальних зборів та порядок денний. Крім цього, ухвалення рішень відбулося за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив рішення загальних зборів членів відповідача від 06.10.2023, оформлене протоколом №06/10-2023.

За змістом положень ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами ст. ст. 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень ст. ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (ст. ст. 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 01.09.2023 у справі №909/1154/21.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу відповідача, оформленого протоколом №06/10-2023 від 06.10.2023, стало, як вважає позивач, наявність процедурних порушень під час скликання та проведення таких загальних зборів, а саме, неповідомлення позивача про дату, час і місце їх проведення та порядок денний та ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права позивача брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про кооперацію» про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

У пункті 5.2 статуту кооперативу відповідача, який затверджено загальними зборами членів відповідача (протокол №29/12-2016 від 29.12.2016), повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу надсилаються в письмовій формі і вручаються кожному члену кооперативу під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на вказану адресу. Повідомлення надсилаються не пізніше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення.

Судом встановлено, що положеннями статуту передбачено чіткий порядок повідомлення учасника кооперативу про проведення зборів учасників.

Позивачка наголосила, що вона як член кооперативу відповідача не була повідомлена про загальні збори, які відбулися 06.10.2023.

Відповідач з такою позицією не погодився, стверджував, що ним були дотримані вимоги статуту і більшість членів кооперативу взяли участь у загальних зборах проведених 06.10.2023.

Також відповідач зауважив, що позивачка не є членом кооперативу відповідача, оскільки не внесла жодного членського внеску.

При цьому, відповідачем не надано суду повного переліку дійсних членів кооперативу.

Перш ніж досліджувати повідомлення позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів та порядок денний суд вбачає необхідність встановити чи є позивач членом кооперативу відповідача.

Суд зауважує, що питання прийняття позивача у члени кооперативу відповідача має вирішуватися з урахуванням статуту від 29.12.2016.

Так, у п. 10.1 статуту членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або нежитлового приміщення (приміщень) у житловому комплексі.

Суд встановив, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 ) підтверджується інформаційною довідкою №367343429 від 26.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (арк. 20 зворот, том 1).

Крім того, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 26.07.2024 у справі №203/2705/23 за позовом відповідача до позивача розглядав апеляційну скаргу відповідача, яка була мотивована тим, що ним (відповідачем) надано достатньо належних та допустимих доказів наявності заборгованості, яка не спростована та підлягає до стягнення з відповідачки. Відповідачка (тобто у справі №904/1357/24 позивачка) є власницею квартири та членом кооперативу та повинна своєчасно здійснювати платежі.

Також Дніпровський апеляційний суд у постанові від 26.07.2024 у справі №203/2705/23 дійшов висновку, що відповідачка (у справі №904/1357/23 позивачка) як власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням положень Статуту, є членом кооперативу.

Таким чином, з огляду на наявні у справі №904/1357/23 докази та встановлені обставини суд доходить висновку, що позивач є членом кооперативу відповідача, а відповідач, обираючи власну правову позицію, вдався до суперечливої поведінки, яка є забороненою.

Варто наголосити, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 та від 07.04.2023 у справі №910/5172/19).

Суд вказує, що, заперечуючи членство позивача у кооперативі відповідача, останній фактично не вказує на наявність у кооперативу обв`язку повідомляти позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів та їх порядок денний. Належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення позивача про проведення оскаржуваних зборів відповідач не надав.

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19).

Відтак суд доходить висновку про порушення відповідачем вимог закону (ст. 15) та установчих документів (п. 5.2) під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що мало наслідком позбавлення члена кооперативу (позивача) можливості взяти участь у загальних зборах.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

У пункті 5.3 статуту вказано, що загальні збори правомочні, якщо на них присутні не менш ніж 60 відсотків членів кооперативу. Рішення загальних зборів приймаються 2/3 голосів від загальної кількості голосів членів кооперативу, які присутні на загальних зборах.

Позивачка зауважила, що з оскарженого протоколу загальних зборів вбачається, що на зборах 06.10.2023, нібито, був присутній 31 член, що складає 58,49%, а не як визначено статутом (60%).

Відповідач стверджує, що положення п. 5.3 статуту суперечить положенням ст. 15 Закону України «Про кооперацію». Також відповідач послався на п. 4.4 статуту згідно із яким загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу.

Отже, відповідач дійшов висновку, що загальні збори проведені 06.10.2023 були правочинні, оскільки на них були присутні більше половини членів кооперативу (31 член).

Варто вказати, що відповідач у відзиві наголосив, що Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, нібито, безпідставно надав та поширив через адвоката позивача інформацію (персональні дані), яка зазначена у додатку до оскаржуваного позивачем протоколу викладену у реєстрі присутніх на загальних зборах членів кооперативу відповідача.

Оцінюючи позиції сторін, суд вважає першочерговим визначити за умови присутності якої кількості членів кооперативу відповідача загальні збори будуть вважатися правомочними.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» на загальних зборах мають бути присутніми більше половини членів кооперативу, тобто не менше ніж 50% від загальної кількості членів кооперативу.

Пункт 4.4 статуту містить положення аналогічне ст. 15 Закону України «Про кооперацію», а п. 5.3 статуту, який розміщений в розділі 5 (Порядок скликання та проведення загальних зборів. Періодичність проведення зборів. Порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них. Перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів) фактично містить уточнення кількості членів кооперативу для визнання загальних зборів правомочними і такою кількістю вказано не менше 60% членів кооперативу.

Суд звертає увагу, що визначена у п. 5.3 статуту кількість членів кооперативу для правомочності загальних зборів є не меншою половини членів, тобто не менше, ніж 50%, а саме 60%.

Таким чином, положення п. 5.3 статуту відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про кооперацію».

Оскільки для належного дослідження питання наявності/відсутності кворуму на загальних зборах, за результатами яких прийняті оскаржені позивачем рішення, суд має встановити фактичну кількість членів кооперативу присутніх на спірних загальних зборах, права таких членів на голосування, та, відповідно, на підставі таких доказів зробити висновок про наявність/відсутність необхідної кількості голосів членів (кворуму) для прийняття відповідних рішень.

При цьому, твердження відповідача про отримання позивачем доказу (реєстру присутніх на загальних зборах членів кооперативу) з порушенням законодавства не підтверджені належними та допустимими доказами.

Проте, в силу приписів ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, кількість присутніх на загальних зборах членів кооперативу має підтверджуватися реєстром присутніх на загальних зборах членів кооперативу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/11661/23.

Як зазначалось вище, відсутність необхідної кількості голосів членів (кворуму) для прийняття відповідних рішень є безумовною підставою для підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких загальних зборах.

В оскарженому позивачем рішенні загальних зборів вказано, що загальна кількість членів кооперативу відповідача складає 53 особи, на зборах присутні члени кооперативу відповідача у кількості 31 особи.

Позивач долучив до матеріалів справи реєстр присутніх на загальних зборах членів кооперативу осіб, які голосували на спірних загальних зборах.

Відповідач жодних рішень про затвердження іншої кількості членів кооперативу до справи не долучив, кількість присутніх на загальних зборах осіб відповідач не заперечив та не спростував.

Суд встановив, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кооператив відповідача налічує 53 члена і вказана інформація відповідає інформації, зазначеній в оскаржуваному позивачем протоколі загальних зборів від 06.10.2023.

Отже, суд мав змогу дослідити наявні в матеріалах справи докази та встановити фактичну кількість членів кооперативу, присутніх на спірних загальних зборах, права таких членів на голосування, та, відповідно, зробив висновок про відсутність необхідної кількості голосів членів (кворуму) для прийняття відповідних рішень, оскільки 31 особа присутня на загальних зборах членів кооперативу від загальної кількості членів кооперативу (від 53 осіб) становить 58,49%, а не 60%, як визначено у п. 5.3 статуту кооперативу відповідача.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову позивача та визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу відповідача, оформленого протоколом №06/10-2023 від 06.10.2023, оскільки ними (рішеннями) встановлено факт порушення корпоративних прав позивача як учасника кооперативу відповідача та факт прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Таким чином, визнання судом недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, передбачає внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. А тому зазначення про такі дії у резолютивній частині судового рішення не суперечить законодавству.

При цьому, викладаючи у резолютивній частині рішення позовні вимоги, задоволені судом, суд також врахував позицію Верховного Суду, висвітлену у постанові від 17.05.2023 у справі №914/4024/21, щодо необхідності коректного формулювання судом позовних вимог, також позицію Великої Палати Верховного Суду, висвітлену у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18, згідно з якою у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів наявність підстав для визнання недійсним оскарженого ним рішення загальних зборів членів кооперативу відповідача.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "ЖСК № 8 ВЕСНА" (Україна, 49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Лесі Українки, будинок 57, ідентифікаційний код 23360787), оформлене протоколом від 06.10.2023 №06/10-2023, із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖСК № 8 ВЕСНА" (Україна, 49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Лесі Українки, будинок 57, ідентифікаційний код 23360787) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30.09.2024.

Суддя С.А. Дупляк