Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/3405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3405/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері", с. Софіївська Борщагівка, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро", сел. Кудащівка, Дніпропетровська область

про стягнення 199 682,17 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" в якому просить суд стягнути на свою користь 199 682,17 грн, з яких 75 355,80 грн. основного боргу, 74 239,16 грн. пені, 15 071,16 грн. штрафу згідно договору, 29 167,86 грн. інфляційних нарахувань, 5 848,19 грн. 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки запасних частин № ЗЧ/Н/21-101 від 02.04.202021 і частині своєчасної та повної оплати товару поставленого за видатковими накладними №28532 від 11.12.2021 та №28943 від 20.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі №904/3405/24 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" 12.08.2024 о 18:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 12.08.2024) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро".

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі №904/3405/24 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на 30.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" (яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" (покупець) було укладено договір поставки запасних частин № ЗЧ/Н/21-101, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю на умовах даного договору запасні частини для сільськогосподарської техніки (далі по тексту товар) найменування, асортимент якого визначено у специфікації або видаткових накладних, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, викладених в договорі.

Згідно з пунктом 2.2 договору покупець, зобов`язаний оплатити повну вартість товару на умовах та у передбачений даним договором спосіб.

Відповідно до пункту 2.11 договору моментом поставки вважається дата передачі товару покупцю зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що постачальник має право поставити товар (провести відвантаження товару) без отримання попередньої оплати, при цьому покупець зобов`язаний здійснити оплату не пізніше десяти днів з дня його отримання на підставі видаткової накладної та/або рахунку фактури (у випадку виставлення) з моменту переходу права власності на товар з урахуванням положення пункту 6.3 цього договору. Цей договір є достатньою підставою для виконання покупцем фінансових зобов`язань на визначених договором умовах та додатками до нього і без виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що й разі виникнення переплати за фактично поставлений товар переплачені кошти можуть бути повернені покупцю в разі надходження протягом десяти календарях днів його письмової вимоги. У разі відсутності письмової вимоги покупця про повернення надмірно переплаченої суми, постачальник має право зарахувати зазначену суму переплати в рахунок оплати товарів за наступними поставками.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір укладається сторонами строком до 31 грудня поточного року, а у випадку не пред`явлення за 30 днів до дня закінчення його дії жодною із сторін вимогою щодо припинення договору його дія вважається продовженою на тих же умовах на кожен наступний календарний рік. У будь якому випадку договір діє до повного виконання сторонами за ним свої зобов`язань. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення підписів печатками сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері", поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 28532 від 11 грудня 2021 року на суму 11 725,80 грн; № 28943 від 20 грудня 2021 року на суму 68 586,00 грн.

Таким чином, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 80 311,80 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері" зазначає. що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" існує аванс у розмірі 4 956,00 грн., який виник шляхом переплати за фактично поставлений товар за іншими замовленнями по договору (до спірних поставок за видатковими накладними № 28532 від 11.12.2021 та № 28943 від 20.12.2021), відтак, розмір основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" за договором поставки запасних частин № ЗЧ/Н/21-101 від 02 квітня 2021 року за видатковими накладними № 28532 від 11.12.2021 та № 28943 від 20.12.2021 становить 75 355,80 грн.

Відповідно до гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" (вих. № 14/03-1 від 14 березня 2024 року) та підписаним відповідачем Актом звірки розрахунків, сформованим останнім станом на 14.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" повністю визнає заборгованість. Натомість до теперішнього часу сума заборгованості не сплачена відповідачем, що й стало причиною звернення позивачем з даним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері" посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" зобов`язань за договором поставки запасних частин № ЗЧ/Н/21-101 від 02 квітня 2021 року в частині своєчасної оплати товару за видатковими накладними № 28532 від 11.12.2021 та № 28943 від 20.12.2021, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 75 355,80 грн основного боргу, 74 239,16 грн пені, 15 071,16 грн штрафу, 29 167,86 грн інфляційних нарахувань, 5 848,19 грн 3% річних.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № ЗЧ/Н/21-101 від 02.04.2021, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При укладенні спірного договору, у пункті 6.4 договору сторони встановили, що постачальник має право поставити товар (провести відвантаження товару) без отримання попередньої оплати, при цьому покупець зобов`язаний здійснити оплату не пізніше десяти днів з дня його отримання на підставі видаткової накладної та/або рахунку фактури (у випадку виставлення) з моменту переходу права власності на товар з урахуванням положення п.6.3 цього договору. Даний договір є достатньою підставою для виконання покупцем фінансових зобов`язань на визначених договором умовах та додатками до нього і без виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що й разі виникнення переплати за фактично поставлений товар переплачені кошти можуть бути повернені покупцю в разі надходження протягом десяти календарях днів його письмової вимоги. У разі відсутності письмової вимоги покупця про повернення надмірно переплаченої суми, постачальник має право зарахувати зазначену суму переплати в рахунок оплати товарів за наступними поставками.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором поставки № ЗЧ/Н/21-101 від 02.04.2021 за поставлений товар за видатковими накладними: № 28532 від 11.12.2021 та № 28943 від 20.12.2021 у сумі 75 355,80 грн. (80 311,80 грн (вартість поставленого товару) 4 956,00 грн. (сума авансу, яка залишилась як переплата за попередні поставки).

З урахуванням приписів пункту 6.4 договору строк оплати за поставлений товар є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 75 355,80 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 75355,80 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену як договором, так і нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), встановлюється у 3 (три) роки на підставі статті 259 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 7.2 договору сторони узгодили, що за порушення умов та строків оплати товару передбачених умовами договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого грошового зобов`язання. В разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості. За кожен наступний день починаючи з тридцять першого, покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 74 239,16 грн пені, 15 071,16 грн штрафу згідно договору.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

До того ж сторонами договір № ЗЧ/Н/21-101 укладено 02.04.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства.

Тому, сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

Таким чином, нарахування пені підлягає нарахування з моменту настання прострочення до 30.06.2023.

Враховуючи викладене господарський суд зазначає, що пеня підлягає нарахуванню за видатковою накладною №28532 від 11.12.2021 на суму заборгованості 6769,80 грн за період з 22.12.2021 по 30.06.2023 (день закінчення карантину) у розмірі 4 238,08 грн; за видатковою накладною №28943 від 20.12.2021 на суму заборгованості 68 586,00 грн за період з 31.12.2021 по 30.06.2023 (день закінчення карантину) у розмірі 42 632,31 грн.

Після здійсненого перерахунку господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 46 870,39 грн пені.

Розмір штрафу у сумі 15071,16грн позивачем розраховано правильно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 5848,19 грн 3% річних за загальний період з 22.12.2021 по 31.07.2024 та 29167,86 грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по липень 2024 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172 313,40 грн (75 355,80 грн основного боргу, 46 870,39 грн пені, 15 071,16 грн штрафу, 29 167,86 грн інфляційних нарахувань, 5 848,19 грн річних).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40 грн (3028,00 грн (мінімальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру) х* 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1034 від 02.07.2024.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн (3 028,00 грн -2422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд під час ухвалення рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. .

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" про стягнення 199 682,17 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Аграр Дніпро" (52350, Дніпропетровська область, Кам`янський район, селище Кудашівка, вул. Калинова, буд. 7; ідентифікаційний код 41530182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діос Машинері" (08168, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Свободи, буд 1С, офіс 303, ідентифікаційний код 38137023) 75 355,80 грн заборгованості, 46 870,39 грн пені, 15 071,16 грн штрафу, 29 167,86 грн інфляційних втрат, 5 848,19 грн річних, 2 090,38 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2024

Суддя Ю.А. Бажанова